Постанова

від 24.02.2021 по справі 727/8388/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 727/8388/17

провадження № 61-19788св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 30вересня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Литвинюк І. М., Владичана А. І., Лисака І. Н.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання інформації недостовірною, її спростування та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є службовою особою органу місцевого самоврядування та займає виборну посаду Чернівецького міського голови. 29 червня 2017 року під час виступу на пленарному засіданні 31 сесії VII скликання Чернівецької міської ради депутат Чернівецької міської ради від фракції Рідне місто ОСОБА_2 поширив відносно нього таку інформацію: ... ОСОБА_1 нам тут розказує про вдалий менеджмент, про те, що він вдалий керівник. Так я вам хочу сказати, що саме цей представник Народного фронту знищив те комунальне підприємство, яке ми утворювали. Ми хотіли, щоб комунальне підприємство Містобуд будувало в місті житло, ремонтувало садочки, робило по місту капітальні ремонти. Але оцей от представник Народного фронту , який тут сидить і посміхається і знущається над депутатами і мешканцями міста Чернівці, саме він, саме він знищив комунальне підприємство, довів його до банкрутства, вкравши півтора-мільйон триста гривень, постраждав бухгалтер підприємства. Потім тихенько, тишком-нишком вони перевели це комунальне підприємство в підпорядкування Калинівського ринку і подальші його дії було знищення комунального підприємства. Цей недолугий менеджер, який сьогодні сидить, це говоряща голова, яка вміє тільки говорити і нічого робити, просто знущається над Чернівчанами ... .

Указує на те, що поширена ОСОБА_2 інформація є неправдивою, принижує його честь, гідність та ділову репутацію, завдає моральної шкоди та душевних страждань.

Посилаючись на викладене, позивач просив визнати недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, поширену ОСОБА_2 під час його виступу на пленарному засіданні 31 сесії VII скликання Чернівецької міської ради, яке відбулося 29 червня 2017 року; зобов`язати ОСОБА_2 спростувати таку інформацію на найближчій сесії Чернівецької міської ради (у тому числі позачерговій), а саме: Я, ОСОБА_2 , депутат Чернівецької міської ради від фракції Рідне місто , заявляю, що інформація, поширена мною в залі пленарних засідань Чернівецької міської ради під час пленарного засідання 31 сесії VII скликання Чернівецької міської ради 29 червня 2017 року щодо міського голови ОСОБА_1, у якій містилися відомості щодо знищення, доведення до банкрутства та розкрадання майна комунального підприємства Містобуд , є недостовірною та мною спростовується. Мною спростовуються такі відомості: … ОСОБА_1 нам тут розказує про вдалий менеджмент, про те, що він вдалий керівник. Так я вам хочу сказати, що саме цей представник Народного фронту знищив те комунальне підприємство, яке ми утворювали. Ми хотіли, щоб комунальне підприємство Містобуд будувало в місті житло, ремонтувало садочки, робило по місту капітальні ремонти. Але оцей от представник Народного фронту , який тут сидить і посміхається і знущається над депутатами і мешканцями міста Чернівці, саме він, саме він знищив комунальне підприємство, довів його до банкрутства, вкравши півтора-мільйон триста гривень, постраждав бухгалтер підприємства. Потім тихенько, тишком-нишком вони перевели це комунальне підприємство в підпорядкування Калинівського ринку і подальші його дії було знищення комунального підприємства. Цей недолугий менеджер, який сьогодні сидить, це говоряща голова, яка вміє тільки говорити і нічого робити, просто знущається над Чернівчанами , рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці вказана інформація визнана недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 . Стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду в сумі 50 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної і касаційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 лютого 2018 року, ухваленим у складі судді Семенко О. В., у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що вислів вкравши півтора-мільйон триста гривень, постраждав бухгалтер підприємства - ця частина виступу ОСОБА_2 стосується ситуації, яка склалася на комунальному підприємстві Містобуд (далі - КП Містобуд ) під час керування цим підприємством ОСОБА_1 , коли було встановлено чимало фінансових порушень, а також були суттєво знижені фінансові показники роботи цього підприємства. При цьому відповідач надає узагальнюючу негативну оцінку діяльності ОСОБА_1 на посаді керівника КП Містобуд , вказуючи на те, що за таку діяльність відповіла бухгалтер підприємства, оскільки дійсно бухгалтер підприємства ОСОБА_5 була притягнена до кримінальної відповідальності згідно з вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 березня 2014 року в кримінальній справі № 727/5381/13-к. Аналізуючи виступ ОСОБА_2 , тему для обговорення, місце його висловлювань, застосування засобів мовлення, висловлювання відповідача не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, незважаючи на те, що останні містять критичну оцінку подій, пов`язаних із діяльністю ОСОБА_1 .

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 29 травня 2018 року, постановленою у складі колегії суддів: Половінкіної Н. Ю., Кулянди М. І., Одинака О. О., прийнято відмову ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_2 про визнання недостовірною інформації, поширеною ОСОБА_2 під час його виступу на пленарному засіданні 31 сесії VII скликання Чернівецької міської ради, яке відбулося 29 червня 2017 року, в частині ... ОСОБА_1 нам тут розказує про вдалий менеджмент, про те, що він вдалий керівник. Так я вам хочу сказати, що саме цей представник Народного фронту знищив те комунальне підприємство, яке ми утворювали. Ми хотіли, щоб КП Містобуд будувало в місті житло, ремонтувало садочки, робило по місту капітальні ремонти. Але оцей от представник Народного фронту , який тут сидить і посміхається і знущається над депутатами і мешканцями міста Чернівці... Потім тихенько, тишком-нишком вони перевели це комунальне підприємство в підпорядкування Калинівського ринку і подальші його дії було знищення комунального підприємства. Цей недолугий менеджер, який сьогодні сидить, це говоряща голова, яка вміє тільки говорити і нічого робити, просто знущається над Чернівчанами ... та спростування, стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 50 000,00 грн. Провадження у справі в цій частині закрито.

Постановою апеляційного суду Чернівецької області від 7 червня 2018 року рішення суду першої інстанції в іншій частині залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що висловлювання відповідача знищив комунальне підприємство Містобуд , довів його до банкрутства, вкравши півтора-мільйон триста гривень необхідно сприймати як словесний оборот (алегорію), який означає припинення діяльності КП Містобуд , є оціночним судженням щодо результатів економічної діяльності комунального підприємства Містобуд , узагальнюючою негативною оцінкою діяльності ОСОБА_1 на посаді керівника, не містить фактичних даних, у тому числі щодо вчинення ОСОБА_1 злочинів. Натомість, у наведеній інформації містяться оціночні судження ОСОБА_2 та критика дій ОСОБА_1 щодо діяльності ОСОБА_1 на посаді директора комунального підприємства Містобуд . Отже, поширена ОСОБА_2 інформація містить оціночні судження з огляду на співставлення певних фактів, які мали місце, і стосувалися публічної особи, рівень критики якої є значно ширшим, а, крім того, інформація стосувалася суспільного інтересу - діяльності КП Містобуд . У той же час межа допустимої критики з використанням оціночних суджень під час публічного виступу ОСОБА_2 29 червня 2017 року на пленарному засіданні 31 сесії VII скликання Чернівецької міської ради є дотриманою.

Постановою Верховного Суду від 5 червня 2019 року, прийнятою у складі колегії суддів: Ступак О. В., Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І., Яремка В. В., постанову апеляційного суду Чернівецької області від 7 червня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову у зв`язку з тим, що висловлювання ОСОБА_2 є оціночними судженнями, які представляють громадський інтерес, не надав оцінку такому висловлюванню та не здійснив розмежування між фактичними твердженнями та оціночними судженнями.

Також касаційний суд вказав на необґрунтованість висновку апеляційного суду, що слова відповідача: …знищив комунальне підприємство Містобуд , довів його до банкрутства, вкравши півтора-мільйон триста гривень слід сприймати як словесний оборот - алегорію, а тому такі слова є оціночним судженням. Цей висновок нічим не мотивований та не підтверджує, що слова відповідача, про спростування яких заявлено вимогу, можна сприймати як алегорію.

Крім того, суди не звернули уваги на те, що висловлювання відповідача щодо дій позивача є такими, що можуть бути перевірені на предмет їх правдивості, оскільки дії, про які заявляє відповідач, підпадають під ознаки кримінально-караного діяння, що, у свою чергу, виключає віднесення слів ОСОБА_2 щодо діяльності ОСОБА_1 до оціночних суджень чи критичних зауважень про його діяльність.

Суди не встановили, чи є вирок суду щодо позивача про вчинення таких дій, що підпадають під ознаки злочину, на який вказав відповідач, чи на час поширення оспорюваної інформації стосовно позивача складено та повідомлено про підозру у такому кримінальному правопорушенні, про які зазначив відповідач у своєму виступі, а тому з огляду на недослідження судами доказів у справі, зокрема, чи є висловлювання відповідача вираженням суб`єктивної думки і поглядів і чи можливо такі висловлювання перевірити на предмет їх відповідності.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 30 вересня 2019 року рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 лютого 2018 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, поширену ОСОБА_2 під час виступу на пленарному засіданні 31 сесії VII скликання Чернівецької міської ради, яке відбулося 29 червня 2017 року, про те, що ОСОБА_1 довів комунальне підприємство Містобуд до банкрутства, вкравши півтора - мільйон триста гривень , скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено.

Визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, поширену ОСОБА_2 під час його виступу на пленарному засіданні 31 сесії VII скликання Чернівецької міської ради, яке відбулося 29 червня 2017 року, про те, що ОСОБА_1 довів комунальне підприємство Містобуд до банкрутства, вкравши півтора-мільйон триста гривень .

Зобов`язано ОСОБА_2 спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом проголошення на найближчій сесії Чернівецької міської ради (у тому числі позачергової) спростування наступного змісту: Спростування інформації! Я, ОСОБА_2 , депутат Чернівецької міської ради від фракції Рідне місто , заявляю, що інформація, поширена мною 29 червня 2017 року в залі пленарних засідань Чернівецької міської ради під час пленарного засідання 31 сесії VII скликання Чернівецької міської ради щодо Чернівецького міського голови ОСОБА_1, є недостовірною та мною спростовується, а саме, мною спростовуються відомості про те, що ОСОБА_1 довів комунальне підприємство Містобуд до банкрутства, вкравши півтора-мільйон триста гривень. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 30 вересня 2019 року вказана інформація визнана недостовірною та такою, що принижує, честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що поширена інформація є фактичним твердженням, а не оціночним судженням, оскільки її зміст містить фактичні дані, оцінку дій (вкравши конкретну суму, знищив, довів до банкрутства), вказівку на те, що дії позивача мають ознаки складу кримінального правопорушення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 вересня 2019 року, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 лютого 2018 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду є незаконною та необґрунтованою, постановленою з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вирішуючи справу, апеляційний суд не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не надав належної оцінки зібраним у справі доказам, що, на думку заявника, призвело до неправильного вирішення справи.

Заявник вказує на залишення поза увагою апеляційного суду твердження позивача у відповіді на відзив, що кожне речення є невід`ємною складовою частиною всього спірного публічного виступу відповідача та особисте викладення його з розмежуванням розділовими знаками. В заяві про відмову від частини позовних вимог позивач залишив речення …знищив комунальне підприємство, довів його до банкрутства, вкравши півтора-мільйон триста гривень … , тобто без імені і по батькові людини, що унеможливлює її абсолютну ідентифікацію, а слова ОСОБА_1 позивач самостійно дописав. Тобто, позивач свідомо відмовляється від частини позовних вимог, де безпосередньо зазначено слова ОСОБА_1 , комунальне підприємство Містобуд , і замість слів саме він, саме він знищив комунальне підприємство, довів його до банкрутства (що не стосувалось позивача) вносить зміни та вставляє слова ОСОБА_1 довів комунальне підприємство Містобуд до банкрутства . Так само це стосується і вимоги вкравши півтора-мільйон триста гривень, постраждав бухгалтер підприємства , що взагалі не стосується позивача, а стосується безпосередньо бухгалтера цього підприємства (ця обставина, на думку заявника, має вирішальний характер для розгляду справи і була встановлена судами першої та апеляційної інстанцій) і слова постраждав бухгалтер підприємства якимось чином відсутні повністю.

Заявник у касаційній скарзі звертає увагу касаційного суду на фактичну зміну позивачем своїх вимог, за результатами якої вимоги викладені так: …що ОСОБА_1 довів комунальне підприємство Містобуд до банкрутства, вкравши півтора-мільйон триста гривень , чим створив недостовірну інформацію та принизив свою честь, гідність і ділову репутацію.

Посилаючись на зазначене, заявник просив рішення апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 8 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є депутатом VII скликання Чернівецької міської ради.

ОСОБА_1 є Чернівецьким міським головою.

29 червня 2017 року під час виступу на пленарному засіданні 31 сесії VII скликання Чернівецької міської ради ОСОБА_2 поширив таку інформацію щодо міського голови ОСОБА_1: ... ОСОБА_1 нам тут розказує про вдалий менеджмент, про те, що він вдалий керівник. Так я вам хочу сказати, що саме цей представник Народного фронту знищив те комунальне підприємство, яке ми утворювали. Ми хотіли, щоб комунальне підприємство Містобуд будувало в місті житло, ремонтувало садочки, робило по місту капітальні ремонти. Але оцей от представник Народного фронту , який тут сидить і посміхається і знущається над депутатами і мешканцями міста Чернівці, саме він, саме він знищив комунальне підприємство, довів його до банкрутства, вкравши півтора-мільйон триста гривень, постраждав бухгалтер підприємства. Потім тихенько, тишком-нишком вони перевели це комунальне підприємство в підпорядкування Калинівського ринку і подальші його дії було знищення комунального підприємства. Цей недолугий менеджер, який сьогодні сидить, це говоряща голова, яка вміє тільки говорити і нічого робити, просто знущається над Чернівчанами ... .

Після постановлення ухвали апеляційним судом Чернівецької області від 29 травня 2018 року про прийняття відмови ОСОБА_1 від частини позову, для розгляду його позовних вимог про визнання недостовірною інформації залишилася цитата: …саме він знищив комунальне підприємство, довів його до банкрутства, вкравши півтора-мільйон триста гривень .

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460 IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 5 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу від 3 жовтня 2017 року підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції Кодексу від 3 жовтня 2017 року).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статей 28, 68 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У відповідності до статті 8 Закону України Про статус депутатів місцевих рад , яка врегульовує питання щодо депутатської етики, депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та член ради, здійснюючи депутатські повноваження, повинен дотримуватися правил депутатської етики: керуватися загальнодержавними інтересами та інтересами територіальної громади чи виборців свого виборчого округу, від яких його обрано; керуватися у своїй діяльності та поведінці загальновизнаними принципами порядності, честі і гідності; не допускати образливих висловлювань, не використовувати у публічних виступах недостовірні або неперевірені відомості стосовно органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ і організацій, їх керівників та інших посадових чи службових осіб, депутатських груп, фракцій, окремих депутатів місцевих рад.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Згідно зі статтями 94, 277 ЦК України, частиною четвертою статті 32 Конституції України кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Під поширенням інформації слід розуміти опублікування її у пресі, передавання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення у мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

За приписами статті 30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

При поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у згаданій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

Зі змісту статей 3, 4, 6 Декларації вбачається, що, оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в оскарженій частині, апеляційний суд визначився правильно з характером спірних правовідносин, встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення з урахуванням наданих сторонами доказів, і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , апеляційний суд, врахувавши вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 5 червня 2019 року у цій справі, правильно виходив з того, що зміст поширеної інформації містить фактичні дані (вкрав конкретну суму, знищив, довів до банкрутства), вказівку на те, що дії позивача мають ознаки складу кримінального правопорушення, а тому є фактичним твердженням, а не оціночним судженням. За своїм змістом поширена інформація порушує немайнові права позивача.

Також апеляційний суд обґрунтовано вказав, що оспорюване висловлювання відповідача ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 є таким, що може бути перевірене на його правдивість, оскільки містить ознаки кримінально-караного діяння, що, у свою чергу, виключає віднесення поширеної інформації до оціночних суджень чи критичних зауважень. Інформація представлена у формі тверджень, носить фактичний характер, її поширення стосовно позивача має обвинувальний нахил і звинувачує позивача у вчиненні злочину, у зв`язку з чим вважав доведеними підстави для задоволення позову про визнання інформації …саме він знищив комунальне підприємство, довів його до банкрутства, вкравши півтора-мільйон триста гривень недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Ляшко проти України від 10 серпня 2006 року (Заява № 21040/02) зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до інформації чи ідей , які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе демократичне суспільство . Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. Більш того, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (див. Lingens, cited above, р. 28, п. 46).

Також Європейський суд з прав людини 2 червня 2016 року (остаточне 17 жовтня 2016 року) ухвалив рішення у справі № 61561/08 Інститут економічних реформ проти України , у якому, розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес.

З урахуванням наведених норм матеріального права, прецедентної практики Європейського Суду з прав людини, належним чином дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, в контексті всієї поширеної інформації щодо ОСОБА_1 , Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про доведеність позивачем належними та допустимими доказами, що поширена інформація містить фактичні дані, в тому числі щодо вчинення позивачем злочину.

Доводи касаційної скарги про ненадання позивачем належних і допустимих доказів поширення оспорюваної інформації зводяться до необхідності переоцінки доказів і містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції ЦПК України від 3 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і заявник на такі не вказує.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України ). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судових рішень.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недостовірною інформації про те, що … ОСОБА_1 довів комунальне підприємство Містобуд до банкрутства, вкравши півтора-мільйон триста гривень та зобов`язання її спростувати, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив у цій частині судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду у вказаній частині без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук