Рішення

від 24.09.2019 по справі 481/774/18

НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 481/774/18

Провадж.№ 2/481/72/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 року Новобузький районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Ціпивко І.І.,

з участю секретаря судових засідань Філіпської Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новий Буг Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області про припинення дії договорів оренди землі шляхом їх дострокового розірвання,

встановив:

Представник позивача Довгополий О.Б. звернувся до суду в інтересах позивача ОСОБА_1 до Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області про розірвання договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 258,78 га укладеного 02 листопада 2007 року та договору оренди земельної ділянки загальною площею 10,3 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва укладеного 07 травня 2008 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 02.11.2007 року між ним та Новобузькою районною державною адміністрацією Миколаївської області був укладений договір оренди землі площею 258,78 га сільськогосподарського призначення, розташованої на території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області строком на 49 років. Відповідно до п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі до 2018 року у розмірі 6219 грн. за рік, з 01.01.2018 р. до 27.10.2056 р. у розмірі 15548 грн. 20 коп. за рік. Крім цього 07 травня 2008 року між позивачем та Новобузькою районною державною адміністрацією Миколаївської області був укладений договір оренди землі площею 10,3 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області строком на 22 роки. Відповідно до п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі до 2019 року у розмірі 146,325 грн. за рік, з 01.01.2019 р. до 07.05.2031 р. у розмірі 439 грн. за рік. Позивач свої договірні зобов`язання виконує в повному обсязі, своєчасно сплачував та продовжує сплачувати орендну плату за вищезазначеними договорами. Починаючи з січня 2015 р. відповідачем на адресу позивача були надіслані пропозиції щодо підвищення розміру орендної плати, на що позивачем були надіслані відповіді. Крім того у квітні 2016 року по ініціативі орендодавця на адресу позивача були надіслані два податкових повідомлення, які за скаргою були скасовані. В червні та липні 2016 року на адресу позивача були надіслані нові податкові повідомлення, 31.01.2018 року надіслана податкова вимога. Зазначеними документами розмір орендної плати по договорах автоматично обраховується, виходячи з розміру 3% визначеної вартості земельних ділянок. Позивач посилається на те, що вищезазначені договори оренди землі були укладені у період дії Указу Президента України №92/2002 від 02.02.2002 року, відповідно до якого був встановлений мінімальний розмір орендної плати у 1,5% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки. Указом Президента України №725/2008 від 19.08.2008 року встановлено розмір орендної плати не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, але в тексті вказаного Указу не зазначено, що його дія розповсюджується на договори укладені до набранням ним чинності, тому зміна розміру орендної плати можлива лише за згодою сторін. Таким чином були порушені права позивача, в в`язку з чим він вимушений був звернутися до суду.

Позивач ОСОБА_1 та його представник Довгополий О.Б. в судове засідання не з`явилися подали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, просили позов задовольнити, покликаючись на викладені в ньому мотиви.

Відповідач представник Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської областів судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення позову заперечив.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились, то, відповідно до вимог ч. 2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши наявні у справі докази, всебічно, повно та об`єктивно оцінивши кожний доказ окремо та в цілому, з`ясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі Плахтєєва та Плахтєєв проти України (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз`яснень, суд, перевіривши порушення прав та обов`язків позивача у межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до договорів оренди землі від 07.05.2008 року та від 07.11.2007 року передано в оренду земельну ділянку площею 10,3 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 22 роки, що розташована на території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, та земельну ділянку площею 258,78 га сільськогосподарського призначення строком до 27.10.2056 року, що розташована на території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області.

20.01.2015 року Новобузькою районною державною адміністрацією на адресу ОСОБА_1 було надіслано повідомлення про зміну розміру орендної плати за земельні ділянки із додатками, а саме додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 02.11.2007 року за №040702002840 та додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 07.05.2008 року зареєстрованого 27.05.2009 року за №040902005638 з пропозицією підпису зазначених додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок. 28.01.2015 року ОСОБА_1 надав відповідь на вищевказане повідомлення, в якому вказав на необґрунтованості підвищення розміру орендної плати.

30.01.2015 року Новобузькою районною державною адміністрацією повторно на адресу ОСОБА_1 було надіслано повідомлення про зміну розміру орендної плати за земельні ділянки із додатками, а саме розрахунок орендної плати на 2015 рік, додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 02.11.2007 року за №040702002840 та додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 07.05.2008 року зареєстрованого 27.05.2009 року за №040902005638 з пропозицією підпису зазначених додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок. 09.02.2015 року ОСОБА_1 надав відповідь на вищевказане повідомлення, в якому знову вказав на необґрунтованості підвищення розміру орендної плати та заперечував проти укладення будь-яких додаткових угод до договору оренди з приводу цього.

Відповідно до повідомлення сільського голови Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області №99-01-24 від 18.03.2019 року, громадянин ОСОБА_1 дійсно має в оренді на території Баратівської сільської ради земельну ділянку площею 269,08 га та станом на 01.03.2019 року має заборгованість за використання даної земельної ділянки у розмірі 109495,00 гривень.

Статтею 2 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на момент укладання договору, передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до положень статті 1 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент укладання договорів) істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Так, пунктами а , д частини першої статті 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою визначено добровільну відмову від права користування земельною ділянкою та систематичну несплату орендарем земельного податку або орендної плати.

Таким чином, аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що чинним законодавством не лише не визнано заборгованість орендаря з орендної плати за користування земельною ділянкою у якості перешкоди для розірвання договору оренди, а навпаки закріплено, що систематична несплата орендарем орендної плати є підставою для розірвання відповідного договору оренди земельної ділянки.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Аналогічний правовий висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 12 грудня 2012 року у справі № 146цс12.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) вказано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Судом встановлено та підтверджено не лише поясненнями самого позивача, а й письмовими поясненнями представника відповідача, що позивач ОСОБА_1 не сплачує орендну плату за спірними договорами більш як три місяці підряд.

Доводи відповідача щодо неможливості розірвання укладених позивачем із Новобузькою районною державною адміністрацією Миколаївської областідоговорів оренди земельних ділянок до погашення ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати є безпідставними, оскільки така передумова розірвання договору оренди земельної ділянки як сплата заборгованості з орендної плати не передбачена законом.

Більше того, це не позбавляє відповідача Новобузьку РДА Миколаївської області права звернутися до суду із позовом до позивача про стягнення орендної плати у судовому порядку.

Згідно із ч.2 ст.651 ЦК договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611 ЦК передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких, за п.6 ч.1 ст.3 ЦК, належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Судом встановлено, що дійсно з набранням чинності Законом Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 03.06.2008 року № 309-VI та Податкового кодексу України виникли правові підстави для внесення змін до договорів оренди земельних ділянок, укладених до набрання чинності зазначеними законодавчими актами, у частині встановлення нових ставок орендної плати за землю.

Пунктом 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з пунктом 288.5. ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об`єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3% нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12% нормативної грошової оцінки.

Водночас пунктами 271.1, 271.2. ст.271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XII Податкового кодексу України, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Позивачу були надіслані відповідачем додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок та розрахунок орендної плати за земельні ділянки на 2015 рік, де зазначено коефіцієнт індексації 3,997, що не відповідає пункту 6 підрозділу 6 розділу XX із змінами, внесеними згідно із Законом № 909-VIII від 24.12.2015 року, де індекс споживчих цін за 2015 рік, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів), застосовується із значенням 120 відсотків (1,2), що підтверджує посилання позивача на порушення істотних умов договір оренди землі в частині необґрунтованого збільшення розміру орендної плати. Інші посилання позивача на односторонню зміну умов договору в частині збільшення розміру орендної плати не знайшли свого підтвердження, оскільки відповідачем на адресу позивача були надіслані повідомлення про зміну умов договорів та додаткові угоди до договорів оренди землі які позивач отримав.

Частиною другою статті 32 Закону України Про оренду землі , закріплено правило, за яким у разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов`язань.

Збільшення орендної плати в односторонньому порядку порушує права позивача та принцип правової визначеності, за яким, укладаючи договори оренди земельних ділянок, позивач розраховував на отримання від цього якихось благ, яких його позбавлено шляхом зміни орендної плати.

Крім цього, розірвання договору оренди земельної ділянки не позбавляє орендодавця ані права на отримання від орендаря заборгованості з орендною плати, яка існувала до припинення договірних правовідносин між сторонами такого договору, ані права на отримання від орендаря орендної плати за користування землею за шість місяців після розірвання відповідного договору оренди землі за наявності відповідних підстав.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги в частині розірвання договорів оренди земельних ділянок у судовому засіданні знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим відповідні договори оренди земельних ділянок підлягають розірванню.

Окрім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають до стягнення на користь позивача понесені судові витрати, які складаються з 704,80 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,223,229,247,258,259,263-265 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області про припинення дії договорів оренди землі шляхом їх дострокового розірвання, задовольнити у повному обсязі.

Припинити дію договору оренди землельної ділянки від 02.11.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та Новобузькою районною державною адміністрацією Миколаївської області шляхом його дострокового розірвання.

Припинити дію договору оренди землельної ділянки від 07.05.2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та Новобузькою районною державною адміністрацією Миколаївської області шляхом його дострокового розірвання

Стягнути з Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської областіна користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1409 (однієї тисячі чотириста дев`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення, а вразі проголошення лише вступної та резолютивної частин або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач: Новобузька районна державна адміністрація Миколаївської області, місце знаходження: 55601, м. Новий Буг, вул. Гребеннікова, 1, Миколаївська область, код ЄДРПОУ 04056517.

Повне судове рішення складено 24.09.2019 року.

Суддя І.І.Ціпивко