Постанова

від 25.09.2019 по справі 397/928/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 397/928/16-ц

провадження № 61-23083св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н ,

третя особа - відділ Держгеокадастру в Олександрівському районі Кіровоградської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 21 жовтня 2016 року у складі судді Отян О. В. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Гайсюка О. В., Голованя А. М., Фомічова С. Є.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Агроконтракт-Н ,

третя особа - відділ Держгеокадастру в Олександрівському районі Кіровоградської області, про визнання договору недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що в грудні 2007 року між нею і ТОВ Агроконтракт-Н укладено договір оренди землі, за яким вона належну їй земельну ділянку АДРЕСА_1 , площею 6,14 га, на території Родниківської сільської ради Кіровоградської області передала в оренду товариству на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідач після реєстрації договору не надав їй екземпляр договору.

Весною 2016 року вона дізналася, що перший аркуш договору було замінено відповідачем, з визначенням інших істотних умов у ньому. Посилалася на те, що вона не була ознайомлена з виправленнями у договорі щодо строку договору і не погоджувалася на ці зміни, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати договір оренди землі від 03 грудня 2007 року № 140 недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 21 жовтня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 03 грудня 2007 року № 140, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агроконтракт-Н , зареєстрований 15 грудня 2010 року за № 041037900070.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ Агроконтракт-Н після підписання спірного договору позивачем, перед направленням договору на державну реєстрацію замінив перший аркуш цього договору без повідомлення позивача і без отримання від нього згоди, чим було порушено права ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки, щодо вільного розпорядження нею.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ Агроконтракт-Н відхилено.

Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 21 жовтня 2016 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, встановивши всі фактичні обставини справи, необхідні для її вирішення, та з додержанням норм матеріального та процесуального праваправильно визначився із спірними правовідносинами та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Апеляційний суд вказав, що на теперішній час встановити, який вигляд мав перший аркуш спірного договору оренди до його заміни відповідачем неможливо, оскільки сторони заявили, що вони не мають цього аркушу. Оскільки саме на першому аркуші договору сторони зазначили строк дії договору і з цього приводу між ними виник спір, то ОСОБА_1 не мала вільного волевиявлення на укладення договору на вказаних у ньому умовах, яке б відповідало її внутрішній волі, тому відповідно до статей 203, 215 ЦК договір оренди землі необхідно визнати недійсним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2016 року ТОВ Агроконтракт-Н подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували пропуск позивачем строку позовної давності, так як вона могла довідатися про порушення свого права з моменту державної реєстрації спірного договору. При цьому посилається на правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152цс14.

Вказує, що волевиявлення позивача не було порушено, так як перший аркуш спірного договору, який було зареєстровано, відповідає нормам матеріального права щодо початку відліку десятирічного терміну дії оренди землі.

Заперечення (відзив) на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

03 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агроконтракт-Н укладено договір оренди земельної ділянки, який було зареєстровано лише 15 грудня 2010 року в Олександрівському офісі КРФ ДП ЦДЗК .

ТОВ Агроконтракт-Н після підписання вказаного договору ОСОБА_1 , перед направленням його на державну реєстрацію замінив перший аркуш договору без повідомлення останньої й без отримання від неї згоди.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ТОВ Агроконтракт-Н підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що після укладення спірного договору оренди землі від 03 грудня 2007 року та перед його державною реєстрацією ТОВ Агроконтракт-Н було замінено перший аркуш цього договору без повідомлення ОСОБА_1 та без отримання її згоди на це.

При цьому, суд вказав, що на теперішній час встановити, який саме зміст мав перший аркуш договору оренди до його заміни неможливо , оскільки сторони заявили, що вони не мають цього аркушу.

Проте з такими висновками судів погодитися на можна.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

За змістом статей 18, 20 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться в порядку, встановленому законом.

ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір оренди землі, посилаючись на те, що відповідачем замінено перший аркуш договору, оскільки у попередній редакції щодо якої сторони досягли згоди було зазначено, що договір укладено на 10 років. Дія договору закінчується

03 грудня 2017 року , у той час як на заміненій сторінці міститься умова про те, що договір укладено на 10 років, починаючи з дати його державної реєстрації .

Згідно із частинами першою-третьої, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

Частиною першою статті 10 ЦПК України 2004 року визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною першою статті 11 ЦПК України 2004 року встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з положеннями частини третьої статті 10 та частин першої, четвертої статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналогічні норми права містяться й у статтях 12, 13, 81 чинного ЦПК України.

Посилаючись на те, що ТОВ Агроконтракт-Н змінив істотну умову спірного договору, замінивши першу його сторінку, ОСОБА_1 не довела цих обставин, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог, та не надала судам доказів того, яку саме редакцію договору підписувала. Сама по собі заміна першої сторінки не свідчить безумовно про зміну будь-яких умов договору, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Свій примірник спірного договору ОСОБА_1 судам не надала.

Правильно вказавши, що на теперішній час встановити, який саме зміст мав перший аркуш договору оренди до його заміни неможливо, оскільки сторони заявили, що вони не мають цього аркушу, суди дійшли помилкового висновку про задоволення позову, адже неможливість встановлення певних обставин, не звільняє учасників процесу від необхідності довести обставини, на які вони посилаються.

Крім того, умова договору, на яку посилається позивач, повністю відповідає положенням вищенаведеної статті 18 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та узгоджується з пунктом 43, яким передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, а відтак строк дії оспорюваних договорів починається після набрання ними чинності, а не з моменту їх укладення.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення позову ОСОБА_1 про визнання договору недійсним є помилковими, оскільки вона не довела обґрунтованості своїх позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки обставини справи судами попередніх інстанцій були встановлені повністю та немає необхідності для встановлення нових, проте судом першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, було ухвалено рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, то колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н задовольнити.

Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 21 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2016 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н про визнання договору недійсним відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк