Постанова

від 23.09.2019 по справі 910/14602/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2019 р. Справа№ 910/14602/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Дикунської С.Я.

за участю секретаря судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу №000023/2019 від 23.05.2019 (вх. №09.1-04.1/4346/19 від 05.06.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю Український центр гідроізоляції на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019

у справі №910/14602/18 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Український центр гідроізоляції

до Товариства з обмеженою відповідальністю ІТУМ

про стягнення 163 181,63 грн

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІТУМ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Український центр гідроізоляції

про зобов`язання вчинити певні дії

за участю представників сторін:

від позивача: Петруня А.В., довіреність №20/9 від 20.09.2017

від відповідача: Кожема В.П., ордер КВ №293182 від 22.08.2019

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Український центр гідроізоляції звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ІТУМ про стягнення 163 181,63 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором відповідального зберігання №27022017 від 27.02.2017 в частині повернення прийнятого на зберігання майна, що призвело до втрати можливості використовувати майно за його цільовим призначенням.

14.01.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю ІТУМ подало зустрічну позовну заяву з вимогою про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Український центр гідроізоляції забрати майно згідно договору відповідального зберігання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 в задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Вимоги зустрічного позову задоволено повністю. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Український центр гідроізоляції забрати від Товариства з обмеженою відповідальністю ІТУМ товар згідно договору відповідального зберігання №27022017 від 27.02.2017, а саме: бітумно-полімерну гідроізоляційну емульсію на водній основі Rapidflex у кількості 1800 кг (9 бочок по 200 кг із них 3 бочки відкриті); бітумно-полімерну гідроізоляційну грунтівку на водній основі Paz Primer (відро 4 кг) у кількості 9 штук; бітумно-полімерну гідроізоляційну грунтівку на водній основі Paz Primer (відро 15 кг) у кількості 2 штуки. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Український центр гідроізоляції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІТУМ витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 447,72 грн.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, встановивши факт відсутності звернення позивача з вимогою про отримання свого майна після закінчення строку дії договору відповідального зберігання, посилаючись на недоведеність позивачем повного складу цивільного правопорушення та на приписи ст.ст. 948, 950, 951 ЦК України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову. В свою чергу, суд першої інстанції визнав доведеними та такими, що підлягають задоволенню, зустрічні позовні вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Український центр гідроізоляції забрати товар згідно договору відповідального зберігання.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Український центр гідроізоляції , 23.05.2019 подав апеляційну скаргу №000023/2019 від 23.05.2019 (вх. №09.1-04.1/4346/19 від 05.06.2019), в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 у справі №910/14602/18 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване судове рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та при неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що відповідачем порушено зобов'язання з видачі товару за першою вимогою відповідача, що не було враховано місцевим господарським судом. На переконання позивача, до моменту виконання зберігачем свого обов'язку з передачі товару, який заходиться у нього на зберіганні, у поклажодавця відсутня можливість виконати свій обов'язок з прийняття такого товару. При цьому апелянт звертає увагу на те, що неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення товару.

Також позивач зазначає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що договір про безоплатне зберігання товару стає оплатним з моменту закінчення його строку. Крім того, скаржник вважає, що судом першої інстанції було помилково не застосовано положення ст. 612 ЦК України, відповідно до яких якщо внаслідок прострочення боржника зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою №000023/2019 від 23.05.2019 (вх. №09.1-04.1/4346/19 від 05.06.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю Український центр гідроізоляції на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 у справі №910/14602/18. Відповідачу за первісним позовом встановлено процесуальний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також надано сторонам строк на подання заяв, клопотань, пояснень. Справу призначено до розгляду на 22.08.2019.

20.08.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю ІТУМ надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач вважає, що зміст апеляційної скарги не відповідає дійсним обставинам справи, а підстави, зазначені в апеляційній скарзі щодо скасування рішення суду першої інстанції, є безпідставними та необґрунтованими. Відповідач зазначає, що вимога про повернення товару надійшла від позивача вже після закінчення строку дії договору відповідального зберігання, тобто з порушенням умов договору. Також відповідач стверджує, що прийнятий на відповідальне зберігання товар не є пошкодженим чи знищеним, що в свою чергу виключає можливість відшкодування його вартості на підставі ст.ст. 950, 951 ЦК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2019 у справі №910/14602/18 оголошено перерву до 23.09.2019.

Представник позивача у судовому засіданні 23.09.2109 підтримав вимоги апеляційної скарги у повному обсязі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог відповідача у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.09.2019 заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, та просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 у справі №910/14602/18 - без змін.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю ІТУМ (зберігач, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Український центр гідроізоляції (клієнт, позивач у справі) укладено договір відповідального зберігання №270217, предметом якого є прийняття та зберігання на (опалювальному, неопалювальному) складі зберігача товару на умовах, передбаченим цим договором.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що зберігання товару здійснюється зберігачем в приміщенні, що знаходиться під охороною та яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Народного Ополчення, 23-А або м. Бровари, Броварська об'їзна дорога, 8. На цьому складі зберігач зобов'язаний приймати товар на зберігання і видавати його в такі дні та години з 9-00 до 18-00 з понеділка по п'ятницю.

Відповідно до п. 2.1. договору за зберігання товарів клієнт не сплачує зберігачу винагороду. Товар зберігається на складі зберігача на безоплатній основі протягом трьох календарних місяців з моменту підписання договору.

Згідно з п. 3.2.4. договору зберігач зобов'язаний видати у повному обсязі чи частково товари клієнту за першою вимогою.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що при прийманні - видачі товару на відповідальне зберігання складається акт прийому - передачі товару зберігання у 2 примірниках по одному примірнику для кожної сторони.

Відповідно до п. 9.1. договору договір вступає в дію з моменту його підписання і діє протягом трьох місяців або до виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до акту прийому-передачі товарів на відповідальне зберігання клієнт передав належне йому на праві власності майно, а зберігач прийняв такі товари по кількості і якості: бітумно - полімерна гідроізоляційна емульсія на водній основі Rapidflex у кількості 1800,00 кг (9 бочок по 200 кг з них 3 бочки відкриті); бітумно - полімерна гідроізоляційна грунтівка на водній основі Paz Primer (відро 4 кг) у кількості 9 шт; бітумно - полімерна гідроізоляційна грунтівка на водній основі Paz Primer (відро 15 кг) у кількості 2 шт (т. 1 а.с. 16).

Місцевим господарським судом встановлено, що 05.07.2017 позивач листом №00005/07/2017-1 звернувся до відповідача з вимогою повернути у п'ятиденний термін переданий товар на відповідальне зберігання, у зв'язку із закінченням 27.05.2017 терміну дії договору (т. 1 а.с. 38).

10.07.2017 відповідач листом №79 повідомив позивача про те, що товар відповідно до умов договору знаходився на безоплатному відповідальному зберіганні з 27.02.2017 по 27.05.2017 включно. У зв'язку з тим, що товар не було вивезено своєчасно, починаючи з 28.05.2017 товар перебуває на 3 (трьох) палетах на платній основі (щоденна вартість 1 палети становить 4 грн). При цьому в листі вказано, що позивач може забрати свій товар зі складу тільки після оплати за послуги із зберігання (т. 1 а.с. 41).

07.08.2017 відповідачем було виставлено рахунок №1519 від на суму 960,00 грн за оренду приміщення (т. 1 а.с. 52).

Платіжним дорученням №1043 від 08.08.2017 позивач перерахував на рахунок відповідача кошти у розмірі 960,00 грн з призначенням платежу оплата за відповідальне зберігання товару по дог. №27022017 від 27.02.2017, за період з 28.05.2017 по 15.08.2017, згідно листа №79 від 10.07.2017 (т. 1 а.с. 54).

Одночасно листом №00008/08/2017-2 від 08.08.2017 позивач звернувся з вимогою до відповідача стосовно внесення змін до рахунку на оплату, а саме зазначити реквізити договору відповідального зберігання, а в позиції предмету рахунка визначити як оплата послуг за зберігання товару до договору відповідального зберігання № 27022017 від 27.02.2017 із зазначенням кількості днів зберігання чи періоду.

Платіжним дорученням №3589 від 08.08.2017 відповідач перерахував на рахунок позивача кошти у розмірі 960,00 грн з призначенням платежу повернення помилково сплачених коштів (платіжне доручення №1043 від 08.08.2017) (т. 1 а.с. 54).

Дослідивши зміст договору №270217 від 27.02.2017, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ІТУМ та Товариством з обмеженою відповідальністю Український центр гідроізоляції , колегія суддів дійшла висновку, що даний договір за своєю правовою природою є договором відповідального зберігання, правове регулювання якого здійснюється главою 66 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частиною 1 ст. 938 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Статтею 948 ЦК України встановлено, що поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Згідно з ч. 1 ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Відповідно до ч. 1 ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 951 ЦК України якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Як вірно вказав місцевий господарський суд, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків. Однак, позивачем жодними доказами не доведено складу цивільного правопорушення, що стало підставою для прийняття рішення місцевим судом про відмову в задоволенні первісних позовних вимог. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції та зазначає, що апелянтом в цій частині рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 у справі №910/14602/18 не оскаржується.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до того, що відповідачем всупереч вимог договору №270217 не виконано зобов'язань з повернення майна, переданого йому на зберігання, що спричинило втрату інтересу до цього майна з боку позивача, а тому місцевий господарський суд повинен був застосувати до спірних правовідносин ст. 612 ЦК України. З такими доводами апеляційний господарський суд не погоджується, з огляду на наступне.

Аналіз ст. ст. 938, 948 ЦК України, а також п. 3.2.4. договору №270217 дає підстави для висновку про те, що обов'язок поклажодавця забрати річ з відповідального зберігання з пред'явленням відповідної вимоги передує обов'язку зберігача повернути вказану річ, оскільки виконання такої дії як повернення речі передбачає, що першу дію - пред'явлення вимоги про повернення речі, здійснює саме поклажодавець, так як зберігач повинен бути повідомлений про дату та час для передачі цієї речі поклажодавцю. При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, зацікавленою стороною у повернені речі є саме поклажодавець, як власник майна, а не зберігач цієї речі. Відтак, доводи скаржника про те, що до моменту виконання зберігачем свого обов'язку з передачі товару, який заходиться у нього на зберіганні, у поклажодавця відсутня можливість виконати свій обов'язок з прийняття такого товару, апеляційним господарським судом відхиляються.

Водночас, матеріали справи підтверджують, що позивач звернувся з вимогою про повернення речі більше ніж через місяць після закінчення строку зберігання, що свідчить про те, що позивач не був зацікавлений у поверненні належного йому майна у строк, встановлений договором. Таким чином, доводи позивача про те, що він втратив інтерес до майна саме через невиконання відповідачем обов'язку з повернення майна, спростовуються вищенаведеним.

Матеріалами справи підтверджується, що листом №00007/08/2017-3 від 07.08.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю Український центр гідроізоляції повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю ІТУМ про готовність забрати товар 15.08.2017. Однак, вказаний лист був отриманий відповідачем лише 16.08.2017 (т. 1 а.с. 49).

Листом №149 від 27.09.2018 відповідач повідомив про готовність передати товар, прийнятий на зберігання, та просив позивача повідомити про час та дату отримання товару зі складу, однак позивач відповіді не надав (т. 1 а.с. 81-83).

З урахуванням викладеного, відповідач у даній справі не є особою, яка прострочила виконання зобов'язання за договором відповідального зберігання, що виключає застосування до спірних правовідносин положень ст. 612 ЦК України.

Щодо твердження позивача про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що договір про безоплатне зберігання товару стає оплатним з моменту закінчення його строку, колегією суддів відхиляються як безпідставні, оскільки судом першої інстанції не зроблено відповідного висновку.

Таким чином, оскільки саме позивач ухилявся від обов'язку забрати річ зі зберігання, судова колегія вважає, що зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ІТУМ про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Український центр гідроізоляції є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд на підставі повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічних позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права та неповноти дослідження доказів під час вирішення справи в суді першої інстанції не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 у справі №910/14602/18 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта (позивача за первісним позовом у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Український центр гідроізоляції на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 у справі №910/14602/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 у справі №910/14602/18 залишити без змін.

3. Справу №910/14602/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову до Верховного Суду в порядку, встановленому ст.ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

С.Я. Дикунська

Повний текст постанови складено 04.10.2019.