Постанова

від 03.10.2019 по справі 918/351/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

03 жовтня 2019 року Справа № 918/351/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Мазур О.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівне-Преса"

на рішення Господарського суду Рівненської області від 16.07.2019 р.

(ухвалене о 16:03 год. у м. Рівному, повний текст складено 23.07.2019 р.)

у справі № 918/351/19 (суддя Бережнюк В.В.)

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Друк"

до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівне-Преса"

про стягнення боргу 14 118,75 грн.

Відповідно до ч.13 ст.8, ч. 10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Друк" із позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівне-Преса" про стягнення 14118 грн. 75 коп.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.07.2019 р. у справі № 918/351/19 позов задоволено. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівне-Преса" на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Друк" 14118 грн. 75 коп. заборгованості за поставлений товар (друковані видання), 1921 грн. судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що 01.04.2018 р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівне-Преса" (покупець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Друк" (постачальник) укладено Договір № П 17 поставки друкованої продукції, за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити (передати у власність) покупцю зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку видання, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і оплатити видання.

Судом встановлено, що позивач здійснив поставку друкованої продукції відповідачу в період з 01.07.2018 р. по 01.10.2018 р. на загальну суму 25427 грн. 50 коп.

Також судом зазначено, що відповідач з серпня по жовтень 2018 року здійснював повернення нереалізованих видань на загальну суму 8897 грн. 35 коп. та, що відповідно до акту про недосил № Р - 000006 від 12.07.2018 р., відповідачу зменшено суму відвантаження у липні на суму 19 грн. 25 коп.

На виконання своїх зобов'язань по оплаті за продукцію, відвантажену протягом липня - жовтня 2018 року, відповідач здійснив часткову оплату на загальну суму 5000 грн.

Проаналізувавши обставини справи та положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, зокрема ст. ст. 11, 509, 526, 526, 530, 629, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 179, місцевий господарський суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Друк" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівне-Преса" про стягнення 14118 грн. 75 коп. заборгованості за поставлений товар (друковані видання) є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції були задоволені позовні вимоги в повному обсязі.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівне-Преса" звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Рівненської області від 16.07.2019 р. у справі № 918/351/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та необґрунтованим.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

31 січня 2019 року відбулася зміна власника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівне-Преса. 08 лютого 2019 року відбулася зміна керівника ТОВ "Рівне-Преса". Після зміни керівника товариства була виявлена відсутність частини первинних документів з господарської діяльності з рядом контрагентів відповідача, в тому числі щодо господарських операцій з ТОВ "ОСОБА_2 Друк".

Із надісланих позивачем на адресу відповідача копій зведених видаткових накладних вбачається, що останні підписані зі сторони позивача та відповідача невстановленими особами, зокрема в них не зазначено прізвища та ініціалів осіб, які підписували такі накладні, а також не зазначено посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Вказує, що зведені видаткові накладні зі сторони відповідача містять лише відбиток печатки ТО В "Рівне-Преса" "для документів", яка відсутня у володінні товариства, а також підписи невстановлених осіб.

Наведені недоліки, а саме відсутність відомостей про посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також будь-яких даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брала участь у здійсненні господарської операції є істотними і такими, що відповідно до абзацу дев'ятого частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" перешкоджають визнанню господарських операцій, відображених у зведених видаткових накладних

За відсутності інших доказів, які би підтверджували, що зазначені у наданих суду зведених видаткових накладних господарські операції з поставки друкованої продукції дійсно відбулись, а також за відсутності інформації про осіб, які підписували такі накладні, відповідач не визнає господарські операції, які відображені у зведених видаткових накладних.

Досліджуючи зведені видаткові накладні, суд залишив без уваги вимоги частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо наявності обов'язкових реквізитів первинних документів, та за наявності істотних недоліків таких документів, що перешкоджають можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій зі сторони ТОВ "Рівне-Преса" та ухвалив рішення на підставі недостовірних доказів.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівне-Преса" вважає, що вищевказане судове рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне.

Факт отримання відповідачем тиражів друкованої продукції підтверджується зведеними накладними, які є письмовими доказами, що є допустимим засобом доказування обставини отримання відповідачем друкованої продукції. Зведені накладні містять усю необхідну інформацію та реквізити, необхідну для ідентифікації та відображення в бухгалтерському обліку відповідних господарських операцій.

Зі змісту зведених накладних вбачається, що особою, яка отримувала товар згідно зведених накладних є ТОВ "Рівне-Преса", оскільки найменування цієї юридичної особи вказано у графі "одержувач" та печаткою (з найменуванням та ідентифікаційним кодом) цією особи скріплено підпис в графі "отримав".

Доказів того, що вказана печатка буда підроблена або не належить ТОВ "Рівне-Преса" відповідач не надав.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги не лише зведеними накладними, а й Актами повернення, Актом про недосил, частковою оплатою відповідача за продукцію, відвантажену протягом липня-жовтня 2018 року, які в сукупності підтверджують відвантаження друкованої продукції позивачем відповідачу.

Посилання відповідача на відсутність первинних документів господарської діяльності з ТОВ "ОСОБА_2 Друк" є необґрунтованим, оскільки відповідачем не надано доказів, які підтверджують втрату або знищення первинних документів.

За наведеного вище, позивач вважає, що доводи наведені відповідачем у апеляційній скарзі є необґрунтованими та безпідставними, такими, що не спростовують законності висновків оскаржуваного рішення суду. Відтак апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 01 квітня 2018 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівне-Преса" (Покупець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Друк" (Постачальник) було укладено Договір № П 17 поставки друкованої продукції (далі - Договір) (а.с. 11-14).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити (передати у власність) Покупцю зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку видання, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і оплатити видання.

Кількість, асортимент, вага, формат (шпальтність), ціна, термін поставок та реалізації видань, що є предметом цього Договору, визначаються в специфікації (Додаток №1), яка щорічно погоджується Сторонами і є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.3. Договору).

Згідно із п. п. 2.1., 2.8. Договору видання, що є предметом даного Договору, в дні виходу з друку постачаються в строки, вказані в специфікації, визначеній в п. 1.3. даного Договору. Покупець передає, а Постачальник зобов'язується прийняти непродану Покупцем частину тиражу. Постачальник зобов'язується за власний рахунок вивезти непродану частину тиражу не пізніше 20-го числа місяця, наступного за кінцевим терміном реалізації.

Відповідно до п. п. 4.1., 4.2. Договору відпускна ціна видань Постачальника та роздрібна ціна з урахуванням торгової націнки Покупця погоджується Сторонами та вказується у Специфікації. Покупець оплачує тільки фактично реалізовані видання, що є предметом цього Договору, за відпускною ціною Постачальника, вказаною у Специфікації (Додаток №1). Не реалізовані видання, що є предметом цього Договору, повертаються Покупцем Постачальнику по накладній на повернення. Накладна на повернення направляється Постачальнику не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за звітним.

Розрахунки за періодичні видання, які є предметом даного Договору, проводяться щомісячно протягом 5-ти банківських днів з моменту виконання Постачальником вимог п.4.2. та 4.6. Договору (п. 4.5. Договору).

За умовами п.4.6. Договору Постачальник протягом 12 календарних днів після закінчення місяця, в якому було проведене повернення, зобов'язаний відшкодувати Покупцеві витрати, що пов'язані з обробленням нереалізованих видань, у відсотках від загальної вартості оброблених видань, в розмірі, передбаченому специфікацією та вказаному в акті наданих послуг.

Пунктом 5.3.2. Договору передбачено, що Покупець зобов'язується сплачувати Постачальнику вартість фактично реалізованих видань згідно з умовами Договору.

Відповідно до п. 10.1 Договору договір набуває чинності з дати підписання і скріплення печатками Сторін та діє до 31 грудня 2018 року, а в частині невиконаних зобов'язань - до повного їх виконання.

Також, сторони погодили та підписали специфікацію до Договору, у якій відобразили найменування видань, які поставлятимуться. А саме: "Експрес", "Добрий лікар", "Рецепти господині. Секрети смачної кухні", "Порадник господаря", "Моя сповідь. Газета віруючої людини" (а. с. 15).

В матеріалах справи наявні зведені видаткові накладні № ЗвРН - 00391 від 31.07.2018р. на суму 5159 грн., № ЗвРН - 00497 від 31.08.2018 р. на суму 9674 грн., № ЗвРН - 00623 від 30.09.2018 р. на суму 7679 грн., № ЗвРН - 00750 від 31.10.2018 р. на суму 5379 грн. 50 коп. Всього на загальну суму 27891 грн. 50 коп. (а. с. 16-19).

Із вказаних накладних вбачається, що в графі "Умова продажу" вказано: згідно угоди. Найменування товару-друкованих видань, що поставляються: Добрий лікар; ОСОБА_2; Моя сповідь. Газета віруючої людини; Порадник господаря; Рецепти господині. Секрети смачної кухні.

На виконання п. 4.2. даного Договору за період з серпня по жовтень 2018 року здійснювались повернення нереалізованих видань на загальну суму 6289 грн. 50 коп., що підтверджується Актом повернення № Р-001809 від 31.08.2018 р. на суму 1943 грн. 20 коп., Актом повернення № Р-001838 від 30.09.2018 р. на суму 1137 грн. 50 коп., Актом повернення № Р-001848 від 31.10.2018 р. на суму 3208 грн. 80 коп.(а. с. 37)

На виконання п. 4.6. Договору відповідачем було надано позивачу відповідні послуги за період липня - серпня 2018 року, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Р-00000163 від 31.07.2018 р. на суму 65 грн. 65 коп. та актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) № Р-00000180 від 31.08.2018 р. на суму 116 грн. 59 коп. (а. с. 23-24).

Позивач оплатив витрати, пов'язані з обробленням нереалізованих видань за липень-серпень 2018 року, що підтверджується платіжними дорученнями що містяться в матеріалах справи № 2421 від 30.08.2018 року на суму 65 грн. 65 коп. та № 2580 від 19.09.2018 року на суму 116 грн. 59 коп. (а. с. 25-26).

Відповідно до акту про недосил № Р - 000006 від 12.07.2018 р. на суму 19 грн. 25 коп., відповідачу зменшено суму відвантаження у липні на вказану суму (а. с. 29)

На виконання своїх зобов'язань по оплаті за продукцію, відвантажену протягом липня - жовтня 2018 року, відповідач здійснив часткову оплату на загальну суму 5000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 5007770SB від 14.08.2018 р. на суму 2000 грн. та № 4003 від 28.09.2018 року на суму 3000 грн. (а. с. 27-28).

Враховуючи, що відповідач не в повному обсязі не розрахувався з позивачем за поставлені позивачем та реалізовані відповідачем друковані видання, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення відповідача заборгованості в сумі 14118 грн. 75 коп.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частина 2 наведеної норми).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Вище судом апеляційної інстанції було встановлено, що позивач поставив відповідачу друковані видання на загальну суму 27891 грн. 50 коп. В період з серпня по жовтень 2018 року здійснювалось повернення нереалізованих видань на загальну суму 6289 грн. 50 коп. Також, відповідачу відповідно до акту про недосил № Р - 000006 від 12.07.2018 р. було зменшено суму відвантаження у липні на 19 грн. 25 коп.

Тобто, за умовами розділу 4 Договору відповідач мав оплатити позивачу 21582 грн. 75 коп. (27891 грн. 50 коп. - 6289 грн. 50 коп. - 19 грн. 25 коп. )

Однак, відповідачем було здійснено часткову оплату на загальну суму 5000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 5007770SB від 14.08.2018 р. на суму 2000 грн. та № 4003 від 28.09.2018 року на суму 3000 грн. (а. с. 27-28).

За таких обставин, судом констатується, що відповідач має перед позивачем заборгованість з оплати розмірі 16582 грн. 75 коп. (21582 грн. 75 коп. - 5000 грн.).

В той же час, як зазначено вище, позивач просить стягнути з відповідача 14118 грн. 75 коп.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є, зокрема позовна заява.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

З аналізу вищевказаного вбачається, що сам позивач при зверненні до суду в позовній заяві визначає ціну позову, в даному випадку 14118 грн. 75 коп.

Згідно із ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Також, з матеріалів справи не вбачається, що відповідачем були збільшені позовні вимоги.

За таких обставин, при розгляді даної справи, суд апеляційної інстанції виходить із суми позову в розмірі 14118 грн. 75 коп.

Підсумовуючи вищевикладене, суд констатує, що з наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставив та передав у власність відповідача друковану продукцію за відповідну плату згідно умов Договору та Специфікації, а відповідач в порушення умов Договору в обумовлений строк не сплатив на користь позивача повну вартість отриманої реалізованої друкованої продукції, та має перед позивачем заборгованість в розмірі 16582 грн. 75 коп., однак враховуючи розмірі позовних вимог заявлених до стягнення (14118 грн. 75 коп.), апеляційний господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення на суму 14118 грн. 75 коп.

Доводи скаржника, що зведені видаткові накладні: № ЗвРН - 00391 від 31.07.2018р. на суму 5159 грн., № ЗвРН - 00497 від 31.08.2018 р. на суму 9674 грн., № ЗвРН - 00623 від 30.09.2018 р. на суму 7679 грн., № ЗвРН - 00750 від 31.10.2018 р. на суму 5379 грн. 50 коп. не можуть бути належними доказами у справі не береться судом апеляційної інстанції до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вищенаведеного вбачається, що первинний документ містить дві обов'язкові ознаки, а саме відомості про господарську операцію та підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

В даному випадку первинними документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення є зведенні видаткові накладні, видаткові накладні (повернення) за липень-жовтень 2018 року та акт про недосил ( а. с. 16-21, 29, 37).

Окрім того, відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар (а. с. 27-28), що додатково підтверджує отримання ним друкованої продукції від позивача за Договором № П 17 поставки друкованої продукції від 01.04.2018 р.

Оцінюючи вищевказані докази в їх сукупності, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено здійснення господарських операції, вказаних в зведених видаткових накладних.

В той же час, доводи скаржника, що в зведені видаткові накладні зі сторони відповідача підписані особи, котрих не можна ідентифікувати, не спростовують саме здійснення господарських операцій, вказаних у них.

Поруч з тим, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про підробку підписів на видаткових накладних чи відсутність у представника повноважень їх підписувати, або ж доказів втрати зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача, а тому у апеляційного господарського суду відсутні підстави вважати, що печатка використовувалась поза волею позивача, а доводи скаржника про невідповідність вимогами закону первинних документів не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

В той же час, відсутні підстави передбачені ст.277 ГПК України для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Рівненської області від 16.07.2019 р. у справі № 918/351/19 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівне-Преса" - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівне-Преса" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 16.07.2019 р. у справі № 918/351/19 - без змін.

2. Справу № 918/351/19 надіслати Господарському суду Рівненської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "03" жовтня 2019 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.