Рішення

від 02.10.2019 по справі 910/9672/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.10.2019Справа № 910/9672/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Пукшин Л.Г., за участю секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еспо-Консалтинг" (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 42, офіс 1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Поліський" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 7)

про стягнення заборгованості 562 731,91 грн

за участю представників сторін

від позивача: Кеба А.В.

від відповідача: Мандриков Д.В.

У судовому засіданні 02.10.2019, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальності "Еспо-Консалтинг" до Товариства з обмеженою відповідальності "Вітряний Парк Поліський" про стягнення 562 731,91 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок невиконання відповідачем умов договору №12/09-18 від 12.09.2018, а саме в частині оплати наданих позивачем послуг, у останнього виникла заборгованість у загальному розмірі 562 731,91 грн, з яких: 540 000,00 грн - основний борг, 14 146,91 грн - інфляційні втрати, 7 235,00 грн - 3% річних та 1350,00 грн - штраф.

Разом з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальності "Еспо-Консалтинг" було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальності "Вітряний Парк Поліський" в межах суми позову, що складає 562 731,91 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 суд відмовив Товариству з обмеженою відповідальності "Еспо-Консалтинг" в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/9672/19 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні 04.09.2019.

04.09.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд надати можливість відповідачу врегулювати спірне питання щодо оплати існуючої заборгованості шляхом підписання мирової угоди, надавши розстрочку для здійснення оплати заборгованості за договором №19/05-07/2018 від 30.07.2018.

У судовому засіданні 04.09.2019 суд на місці ухвалив задовольнити клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відкласти підготовче засідання на 11.09.2019 для надання сторонами часу для врегулювання спору мирним шляхом.

11.09.2019 до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що має сумніви щодо належного виконання мирової угоди відповідачем, а тому вважає за необхідне захистити своє право в загальному порядку.

У судовому засіданні 11.09.2019 суд на місці ухвалив задовольнити клопотання відповідача щодо надання часу для подання заперечень на відповідь на відзив та мирного врегулювання спору, відклавши підготовче засідання на 25.09.2019.

19.09.2019 до суду надійшли додаткові письмові пояснення відповідача, у яких останній надав пропозицію щодо графіка погашення заборгованості у розмірі 540 000,00 грн, який передбачає сплату боргу рівними частинами в період з жовтня 2019 по квітень 2020, та просив суд сприяти у вирішенні питання щодо погодження між сторонами укладення мирової угоди. У переліку додатків до вказаних пояснень міститься посилання на мирову угоду від 17.09.2019, при цьому сама мирова угода викладена відповідачем у вигляді договору про внесення змін до договору №12/09-18 від 12.09.2018.

У судовому засіданні 25.09.2019 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження, перейти до розгляду справи по суті, відхилити клопотання відповідача про надання часу для долучення додаткових документів по справі та закінчити встановлення фактичних обставин справи та перевірку їх доказів.

У даному судовому засіданні, після виходу з нарадчої кімнати, суд на місці ухвалив повернутися до стадії розгляду справи по суті у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин щодо сплати судового збору та відкласти розгляд справи на 02.10.2019.

30.09.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи платіжного доручення №751 від 26.09.2019 про сплату судового збору у розмірі 2894,00 грн.

У судовому засіданні 02.09.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

12 вересня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальності "Еспо-Консалтинг" (надалі- виконавець, позивач) та Товариства з обмеженою відповідальності "Вітряний Парк Поліський" (надалі - замовник, відповідач) був укладений договір №12/09-18 (надалі -договір), за умовами якого виконавець зобов'язується за рахунок власних ресурсів, або шляхом залучення субвиконавців, надати планові послуги замовнику передбачені КВЕД 71.12 - Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах із розробленням технічної документації з нормативної грошової оцінки земель згідно з переліку наведеного у специфікації до договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору в редакції додаткової угоди №1 від 04.02.2019 сторони встановили початок робіт з 05.02.2019. Закінчення робіт 11.03.2019.

Згідно з п. 3.1. договору по закінченню робіт виконавець та замовник складають двосторонній акт приймання-передачі наданих послуг.

Замовник зобов'язується протягом 10 календарних днів з моменту отримання акту приймання-передачі наданих послуг підписати його та направити виконавцю або надати письмову мотивовану відмову (п. 3.2. договору).

Пунктом 2.1. договору встановлено, що вартість робіт по договору визначається на підставі узгодженої договірної ціни.

Так, відповідно до протоколу погодження договірної ціни, що є додатком №1 до договору в редакції додаткової угоди №1 від 04.02.2019 сторони погодили, що загальна вартість послуг за договором зафіксована та становить 540 000,00 грн, у тому числі ПДВ в сумі 90 000,00 грн.

Виплата винагороди здійснюється шляхом перерахування замовником авансу у розмірі 100% розміру винагороди на розрахунковий рахунок замовника (п. 2.3. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору за порушення строків визначених календарним планом виконання робіт або несвоєчасну оплату виконаних робіт виконавець/замовник сплачує штраф у розмірі 0,25% від вартості робіт.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами передбачених ним зобов'язань (п. 9.1. договору).

На виконання умов договору сторонами був підписаний акт №ОУ-0000039 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.07.2019, що підтверджує проведення позивачем та прийняття відповідачем робіт з розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки земель на загальну суму 450 000,00 грн.

За доводами позивача, відповідач всупереч направленим вимогам №247 від 20.03.2019, №284 від 11.05.2019 щодо проведення розрахунку за договором та підписаному акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), не виконав умови п. 2.3. договору, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості у розмірі 562 731,91 грн, з яких: 540 000,00 грн - основний борг, 14 146,91 грн - інфляційні втрати, 7 235,00 грн - 3% річних та 1350,00 грн - штраф.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що внаслідок укладення договору №12/09-18 від 12.09.2018 між сторонами згідно пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки, між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із матеріалів справи, підписуючи на виконання умов договору акт №ОУ-0000039 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.07.2019 сторони підтвердили факт належного надання позивачем послуг з розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, а також їх прийняття без жодних заперечень щодо кількості та якості відповідачем на суму 450 000,00 грн. У даному акті сторони зазначили, що жодних претензій щодо наданих послуг одна до одної не мають.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що за умовами п. 2.3. договору відповідач зобов'язався здійснити оплату послуг шляхом перерахування авансу у розмірі 100% розміру винагороди.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, ні станом на момент початку виконання робіт, ні на час розгляду справи по суті, відповідачем попередньої оплати здійснено не було.

При цьому, судом враховано, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами №247 від 20.03.2019 та №284 від 11.05.2019 щодо проведення розрахунку за договором у розмірі 450 000,00 грн, однак, дані останні були залишені з боку відповідача без відповіді та задоволення.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки відповідач всупереч умовам договору та положенням ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг, у останнього станом на момент розгляду спор існує заборгованість перед позивачем у розмірі 450 000,00 грн, яка не заперечується відповідачем.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.

Отже, приймаючи до уваги зазначене, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати, у відповідності до умов договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 450 000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати вартості наданих послуг, позивачем заявлено також до стягнення з відповідача 14 146,91 грн інфляційних втрат та 7 235,00 грн 3% річних.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевіривши розрахунок 3% річних встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується інфляційних втрат, то за перерахунком суду, здійсненим за визначений позивачем період, розмір останніх є меншим, ніж заявлено позивачем, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 10 822,02 грн.

Стосовно заявлених позовних вимог щодо стягнення штрафу у розмірі 1 350,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Судом встановлено, що за порушення строків визначених календарним планом виконання робіт або несвоєчасну оплату виконаних робіт виконавець/замовник сплачує штраф у розмірі 0,25% від вартості робіт.

Перевіривши розрахунок заявленого до стягнення штрафу у розмірі 1350,00 грн суд встановив, що останній відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам договору, а відтак, позовні вимоги щодо його стягнення підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язань за договором, як і не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку оплатити існуючу заборгованість в заявленому позивачем розмірі.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальності "Еспо-Консалтинг".

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Поліський" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, буд. 7; ідентифікацій код: 40915375) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еспо-Консалтинг" (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 42, офіс 1; ідентифікаційний код; 42105076) заборгованість у розмірі 540 000 (п'ятсот сорок тисяч) грн 00 коп.; 3 % річних у розмірі 7 235 (сім тисяч двісті тридцять п'ять) грн 00 коп.; інфляційні втрати у розмірі 10 822 (десять тисяч вісімсот двадцять дві) грн 02 коп.; штраф у розмірі 1 350 (одна тисяча триста п'ятдесят) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 8 391 (вісім тисяч триста дев'яносто одна) грн 11 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.10.2019

Суддя Л. Г. Пукшин