Рішення

від 24.09.2019 по справі 910/12025/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.09.2019Справа № 910/12025/18 За позовом Малого приватного підприємства "АСВА", м. Київ

до 1. Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", м. Київ

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Руол Стандарт", м. Благовіщенське, Кіровоградської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 - ОСОБА_1, с. Лука, Києво-Святошинського району, Київської області

про стягнення 112 573,65 грн, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Чаплян С.Є. (адвокат за ордером КС№393474 від 01.08.2018 року);

від відповідача 1: Аврамець О.М. (представник за довіреністю №1279 від 06.03.2018 року);

від відповідача 2: Сайко Ю.В. (адвокат за довіреністю №27 від 18.10.2018 року);

від третьої особи: Капустінська О.Г. (адвокат за довіреністю від 18.06.2019 року)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Мале приватне підприємство "АСВА" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (відповідач-1) суми недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 60 229,38 грн. з урахуванням штрафних та фінансових санкцій, стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Руол Стандарт" (відповідач-2) збитків, завданих внаслідок ДТП, в частині, непокритій страховим відшкодуванням в розмірі 51 544,27 грн та стягнення з відповідача-2 800,00 грн. витрат на проведення оцінки пошкодженого в ДТП автомобіля.

Господарським судом міста Києва ухвалою від 17.09.2018 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк та спосіб для усунення її недоліків.

20.09.2018 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Господарським судом міста Києва (суддя Морозов С.М.) ухвалою від 25.09.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 06.11.2018 року.

06.11.2018 року відповідачем-2 подано до суду клопотання про залучення до участі в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 ОСОБА_1.

В засіданні 06.11.2018 року в справі було оголошено перерву до 13.11.2018 року.

13.11.2018 року відповідачем-2 подано до суду додаткові пояснення стосовно клопотання про залучення до участі в справі третьої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, витребувано у Голованівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Кіровоградській області інформацію про наявність у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ), що був поданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Руол Стандарт" за жовтень 2017р. та інформацію про нарахування відповідного доходу у вигляді заробітної плати громадянину ОСОБА_1, витребувано у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Синиці Тетяни Василівни належним чином засвідчену копію Договору оренди (найму) автомобіля від 13.03.2012р., укладеного між ОСОБА_7 в особі його представника Цубери Олесі Юріївни та Товариством з обмеженою відповідальністю "Руол Стандарт", зареєстрованого в реєстрі за № 2743, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 - ОСОБА_1 та відкладено підготовче засідання до 11.12.2018.

14.11.2018 року відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого він зазначає, що 16.01.2018 року позивачу було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 50 093,44 грн на підставі п. 36.2. Закону за вирахуванням ПДВ. Таким чином, ПАТ СК ПЗУ Україна повністю виконало свої зобов'язання, зазначено у відзиві.

26.11.2018 на виконання вимог ухвали суду від приватного нотаріуса Синиця Тетяни Василівни надійшла копія Договору оренди (найму) автомобіля від 13.03.212 року.

07.12.2018 року відповідачем-2 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що останньому не відомо яким чином автомобіль Iveco, державний номер НОМЕР_1, опинився під керуванням ОСОБА_1, оскільки він не перебував і не перебуває в трудових відносинах з ТОВ Руол Стандарт . Натомість водієм відповідача-2, за яким закріплений вказаний автомобіль є ОСОБА_9 Особою, що має відшкодувати позивачу збитки, непокриті сумою страхового відшкодування, є саме ОСОБА_1.

В підготовчому засіданні 11.12.2018 судом оголошено перерву до 29.01.2019.

20.12.2018 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначено, що ТОВ Руол Стандарт не надає жодного документа щодо витребування від ОСОБА_9 пояснень з приводу обставин інциденту та причин, за яких транспортний засіб перебував під керуванням ОСОБА_1 Також немає жодних доказів того, що ОСОБА_1 заволодів транспортним засобом неправомірно всупереч волі ОСОБА_9

22.01.2019 року позивачем подано заяву про зміну підстав позову, відповідно до якої він просить суд задовольнити позовні вимоги з огляду на те, що відповідач-2 є орендарем транспортного засобу Iveco, державний номер НОМЕР_1, і допустив його експлуатацію третьою особою, а не працівником, за яким був закріплений службовий автомобіль. Враховуючи зазначене, шкода завдана позивачу джерелом підвищеної небезпеки внаслідок ДТП, відшкодовується відповідачем-2 на підставі ч. 2 ст. 1187 ЦК України

В підготовчих засіданнях 29.01.2019 та 05.03.2019 судом оголошувались перерви до 05.03.2019 та до 02.04.2019 відповідно.

01.03.2019 року відповідачем-2 подано відзив на змінену позовну заяву. Відповідно до вказаного відзиву відповідач-2 зазначає, що в розумінні приписів ст. 1187 Цивільного кодексу України, особою, яка володіє транспортним засобом на відповідній правовій підставі, зокрема, є особа, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом та якій власник транспортного засобу надав його у користування, передавши при цьому реєстраційний документ на даний транспортний засіб. За інформацією отриманою від ОСОБА_9, останній зі своєї ініціативи, добровільно у другій половині дня 19.10.2017 року надав третій особі ввірений йому транспортний засіб (Iveco, державний номер НОМЕР_1) у керування та передав реєстраційний документ на нього, мотивуючи це тим, що із ОСОБА_1 він перебував у дружніх стосунках, а відтак попросив його перевезти товар, оскільки за сімейними обставинами йому потрібно було раніше піти з роботи.

04.03.2019 року позивачем подано до суду клопотання про відшкодування судових витрат в розмірі 1 762,00 грн (судовий збір) та витрат на правову допомогу в сумі 21 500,00 грн.

06.03.2019 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому він вказує, що в силу договору оренди від 13.03.2012 року особою, що на законній підставі (на підставі договору оренди) використовує транспортний засіб є ТОВ Руол Стандарт , а не водій ОСОБА_9, який в силу своїх трудових обов'язків керує транспортним засобом, але не використовує його. Оскільки ОСОБА_9 добровільно передав належний ТОВ Руол Стандарт автомобіль ОСОБА_1, автомобіль фактично не вибув з володіння ТОВ Руол Стандарт , а ОСОБА_1 не є такою особою, що отримала транспортний засіб у користування або неправомірно заволоділа транспортним засобом. На час вчинення ДТП ОСОБА_1 не мав жодного речового права на транспортний засіб, натомість саме неналежне виконання ТОВ Руол Стандарт своїх обов'язків як користувача призвело до таких наслідків.

20.03.2019 року відповідачем-2 подано до суду заперечення на відповідь на відзив. В зазначених запереченнях позивач просить суд відмовити в задоволенні позову, вказуючи на хибність доводів позивача.

В засіданні 02.04.2019 року судом оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.05.2019 року.

В судових засіданнях 14.05.2019, 18.06.2019 в справі оголошувались перерви до 18.06.2019 та 30.07.2019 відповідно.

В судовому засіданні 30.07.2019 року судом протокольними ухвалами, занесеними до протоколу судового засідання, було відмовлено в прийнятті до розгляду нотаріальної заяви ОСОБА_10, з огляду на її невідповідність вимогам ст. 88 ГПК України, та відмовлено в задоволенні клопотання позивача про повернення до стадії підготовчого засідання. Окрім того, в справі оголошено перерву до 24.09.2019 року.

В судовому засіданні 24.09.2019 представник позивача підтримав викладені в позові вимоги та просив їх задовольнити повністю, представники відповідачів просили в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, представник від третьої особи позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

В судовому засіданні 20.08.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.10.2017 в м. Києві по просп. Бажана відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Iveco , державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, транспортного засобу Ford Transit , державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_11 та транспортного засобу Nissan Tiida , державний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_12.

19.10.2017 року Департаментом патрульної поліції відібрано пояснення у ОСОБА_1, який вказав, що під час руху в третьому ряду не встиг загальмувати в той час, як автомобіль Ford Transit , державний номер НОМЕР_2, що їхав попереду, почав гальмувати.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Дарницького районного суду м. Києва від 14.12.2017 №753/20816/17, відповідно до якої ОСОБА_1С визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення в розмірі 340,00 грн.

Транспортний засіб Ford Transit , державний номер НОМЕР_2 на праві приватної власності належить позивачу, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4

Відповідно до заяви про настання страхового випадку від 27.10.2017 №UA2017102700023 позивач звернувся до відповідача-1 (страховик по Договору страхування №АК/3062199, страхувальником по якому виступає ОСОБА_7) з вимогою про відшкодування йому шкоди шляхом перерахування на банківський рахунок.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до Договору оренди (найму) автомобіля від 13.03.2012 року ОСОБА_7 (орендодавець, власник автомобіля Iveco , державний номер НОМЕР_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СРГ 423646) передав Товариству з обмеженою відповідальністю Руол Стандарт (орендар, відповідач-2), а відповідач-2 взяв в користування автомобіль марки Iveco , державний номер НОМЕР_1, в оренду строком на 84 місяці, тобто до 13.03.2019 року. Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстровано в реєстрі за №2743.

Згідно Акту прийому-передачі до Договору №2743 від 13.03.2012 року від 13.03.2012 року автомобіль Iveco , державний номер НОМЕР_1, прийнято відповідачем-2 в оренду.

Відповідно до Звіту про вартість збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу №SOS_-171027-1452147 від 1411.2017 року, складеного ТОВ Сос Сервіс Україна , вартість збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу Ford Transit , державний номер НОМЕР_2, в результаті його пошкодження складає 58 237,13 грн.

Відповідачем-1 (страховик автомобіля, водія якого визнано винним в скоєнні ДТП) було складено Страховий акт №UA2017102700023/L02/01 від 15.01.2018 року, на підставі якого вирішено здійснити виплату позивачу страхового відшкодування в розмірі 50 093,44 грн.

17.01.2018 року відповідач-1 виплатив позивачу страхове відшкодування в розмірі 50 093,44 грн, що підтверджується випискою по рахунку позивача за вказану дату.

Позивач не погоджуючись із сумою виплаченого страхового відшкодування замовив проведення оцінки у ТОВ Український центр післяаварійного захисту Експерт-Сервіс транспортного засобу Ford Transit , державний номер НОМЕР_2, в результаті його пошкодження в ДТП, що мало місце 19.10.2017 року.

Згідно Звіту №19-А про оцінку автомобіля Ford Transit, державний номер НОМЕР_2 від 26.02.2018 року вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля в результаті його пошкодження в ДТП, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, складає 151 544,27 грн.

Позивач згідно Договору про проведення оцінки вартості майна №19 від 14.02.2019 року та на підставі платіжного доручення №1047 від 15.02.2018 року здійснив оплату вартості оцінки автомобіля на суму в розмірі 800,00 грн, здійсненої ТОВ Український центр післяаварійного захисту Експерт-Сервіс , за результатами якої було складено Звіт №19-А про оцінку автомобіля Ford Transit, державний номер НОМЕР_2 від 26.02.2018 року.

Після отримання вказаного звіту, позивач звернувся до відповідача-1 з претензією з вимогою щодо перегляду суми збитку від ДТП.

У відповідь відповідач-1 листом №2304-81 від 02.04.2018 року повідомив позивача, що підстав для перегляду здійсненої виплати суми страхового відшкодування в розмірі 50 093,44 грн немає.

Позивач зазначає, що різниця між реальною вартістю відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та фактично виплаченим страховим відшкодуванням складає 101 450,83 грн, а тому, оскільки відповідно до Договору страхування АК/3062199, укладеного між ОСОБА_7 (власник автомобіля Iveco , державний номер НОМЕР_1) та відповідачем-1, ліміт відповідальності складає 100 000,00 грн, тому розмір недоплаченого позивачу страхового відшкодування, який підлягає до стягнення з відповідача-1, складає 49 906,56 грн (100 000,00 грн - 50 093,44 грн), а непокрита страховкою частина збитків в розмірі 51 544,27 грн (151 544,27 грн - 100 000,00 грн) підлягає стягненню з відповідача-2, як користувача автомобілем, водій якого визнаний винним в ДТП, що мало місце 19.10.2017 року. Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача-1 пеню в розмірі 8 336,45 грн, 3% річних в розмірі 935,24 грн та інфляційні втрати в розмірі 1 051,13 грн, а також стягнути з відповідачів солідарно витрати на проведення оцінки автомобіля в розмірі 800,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до пункту 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Iveco , державний номер НОМЕР_1, станом на дату ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством Страхова компанія ПЗУ Україна за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/3062199, відповідно до положень Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм транспортного засобу Iveco , державний номер НОМЕР_1, власнику транспортного засобу Ford Transit, державний номер НОМЕР_2, покладається на відповідача-1 (в межах страхової суми та з врахуванням розміру франшизи).

Окрім того, відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Норма ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №922/4013/17.

Як встановлено судом вище, 19.10.2017 в м. Києві по просп. Бажана відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Iveco , державний номер НОМЕР_1 (застрахованого відповідачем-1), під керуванням ОСОБА_1, транспортного засобу Ford Transit , державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_11 та транспортного засобу Nissan Tiida , державний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_12.

Транспортний засіб Ford Transit , державний номер НОМЕР_2 на праві приватної власності належить позивачу, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, копія якого міститься в матеріалах справи.

У відповідності до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 14.12.2017 №753/20816/17 вказане ДТП сталося в результаті порушення водієм ОСОБА_1 правил дорожнього руху України.

Як встановлено судом, відповідно до Договору оренди (найму) автомобіля від 13.03.2012 року ОСОБА_7 (орендодавець, власник автомобіля Iveco , державний номер НОМЕР_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СРГ 423646) передав Товариству з обмеженою відповідальністю Руол Стандарт (орендар, відповідач-2), а відповідач-2 взяв в користування автомобіль марки Iveco , державний номер НОМЕР_1, в оренду строком на 84 місяці, тобто до 13.03.2019 року (Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстровано в реєстрі за №2743).

Згідно Акту прийому-передачі до Договору №2743 від 13.03.2012 року від 13.03.2012 року автомобіль Iveco , державний номер НОМЕР_1, прийнято відповідачем-2 в оренду.

В подальшому, згідно наказу №03/04-1 від 05.04.2017 року, за підписом директора Товариством з обмеженою відповідальністю Руол Стандарт ОСОБА_7, службовий автомобіль марки Iveco , державний номер НОМЕР_1, закріплено за водієм ОСОБА_9.

Як вбачається з пояснень відповідача-2 ОСОБА_9, перебуваючи у дружніх стосунках з ОСОБА_1, за своєю ініціативою, добровільно у другій половині дня 19.10.2017 року надав третій особі ввірений йому транспортний засіб (Iveco, державний номер НОМЕР_1) у керування та передав реєстраційний документ на нього, задля перевезення товару, оскільки за сімейними обставинами ОСОБА_9 потрібно було раніше піти з роботи.

В противагу вказаним поясненням представник третьої особи Капустінська О.Г. в судових засіданнях неодноразово наголошувала на тому, що ОСОБА_1 не знайомий особисто зі ОСОБА_9 та автомобіль Iveco , державний номер НОМЕР_1, був переданий третій особі саме відповідачем-2, оскільки ОСОБА_1 перебував на посаді водія в ТОВ Руол Стандарт .

В підтвердження зазначених тверджень адвокат третьої особи не змогла надати суду доказів на підтвердження перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем-2, пояснюючи це тим, що третя особа перебувала на посаді водія в ТОВ Руол Стандарт лише чотири дні і ОСОБА_1 навіть не встигли внести запис до трудової книжки.

В цей же час у матеріалах справи міститься лист №472/10/1100 від 10.09.2018 року Благовіщенського відділення Голованівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, відповідно до якого зазначається, що станом на 19.10.2017 року, згідно звіту за формою 1-ДФ, ОСОБА_1 не був зарахований працівником ТОВ Руол Стандарт .

Отже, фактичних доказів перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з відповідачем-2 матеріали справи не містять.

Проте, позивач вказує, що навіть за відсутності доказів перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з відповідачем-2, автомобіль Iveco , державний номер НОМЕР_1, не вибував із користування ТОВ Руол Стандарт , оскільки ОСОБА_1 лише керував транспортним засобом без права його користування.

Відповідно до положень ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5).

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди).

Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов'язанні ним є страховик).

Разом з тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди.

Натомість, страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його користь або на користь третьої особи страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 Цивільного кодексу України підстав.

Зазначена позиція вкладена в постанові Верховного суду №924/675/17 від 06.07.2018 року.

Позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про настання страхового випадку від 27.10.2017 №UA2017102700023 в якій просив про відшкодування йому шкоди шляхом перерахування на банківський рахунок.

Відповідно до Звіту про вартість збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу №SOS_-171027-1452147 від 1411.2017 року, складеного ТОВ Сос Сервіс Україна , вартість збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу Ford Transit , державний номер НОМЕР_2, в результаті його пошкодження складає 58 237,13 грн.

Відповідачем-1 було складено Страховий акт №UA2017102700023/L02/01 від 15.01.2018 року, на підставі якого вирішено здійснити виплату позивачу страхового відшкодування в розмірі 50 093,44 грн.

17.01.2018 року відповідач-1 виплатив позивачу страхове відшкодування в розмірі 50 093,44 грн, що не заперечується жодною із сторін.

Згідно з положеннями статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно зі ст. 29 та п. 32.7 ст. 32 цього Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092).

Згідно з абзацом другим пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником ПДВ.

Позиція викладена в Постанові Верховного суду №924/675/17 від 06.07.2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження фактичного здійснення ремонту автомобіля, а саме акту виконаних робіт, рахунку сто, платіжного документу про сплату вартості ремонту, тощо.

Таким чином, позивачем, під час звернення до суду з даним позовом, не дотримано процедури визначення фактично понесених ним витрат на ремонт автомобіля Iveco , державний номер НОМЕР_1, що в свою чергу виключає можливість встановлення судом обґрунтованості заявлених до стягнення з відповідачів сум і позовних вимог в цілому.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що станом на момент ухвалення судом рішення у даній справі позивачем не здійснено доведення фактичного понесення ним витрат на відновлення пошкодженого транспортного засобу доказів чого суду не надано.

Таким чином, позовні вимоги позивача в даній справі задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача в розмірі 1 921,00 грн, у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на Мале приватне підприємство "Асва".

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 04.10.2019 року.

Суддя С.М. Морозов