Рішення

від 24.09.2019 по справі 910/7861/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.09.2019Справа № 910/7861/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України, Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтранссервіс"

2) Приватного підприємства "Будрекс-2002"

про визнання недійсним договору

Представники учасників процесу:

від прокуратури, Шевченко О.В.

від позивача 1, не з'явився

від позивача 2, Бобренко О.С.

від відповідача 1, не з'явився

від відповідача 2, Воробйова І.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України, Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтранссервіс", Приватного підприємства "Будрекс-2002", у якому просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу № 1-06/2016 від 15.06.2016 в частині.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір купівлі-продажу № 1-06/2016 від 15.06.2016 укладений з порушенням вимог ст. ст. 586, 590, 591, 593, 658 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про заставу", а тому підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7861/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 08.08.2019.

01.08.2019 через відділ діловодства суду від позивача 1 надійшли пояснення по справі та клопотання про розгляд справи без участі представника позивача-1.

07.08.2019 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву.

07.08.2019 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшла заява про поновлення процесуального строку для подання відзиву.

08.08.2019 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 відмовлено у задоволенні заяви відповідача 2 про поновлення процесуального строку для подання відзиву.

У підготовчому засіданні 08.08.2019 суд постановив протокольну ухвалу, якою задовольнив клопотання відповідача-2 та відклав підготовче засідання на 05.09.2019.

02.09.2019 від прокуратури надійшли письмові пояснення щодо підстав звернення прокурора з позовною заявою.

05.09.2019 від позивача-2 надійшли письмові пояснення по справі.

У підготовчому засіданні 05.09.2019 суд постановив протокольну ухвалу, якою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 24.09.2019.

24.09.2019 від відповідача-2 надійшли пояснення по справі, у яких останній зазначає, що останнім було подано апеляційну скаргу на ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви відповідача 2 про поновлення процесуального строку для подання відзиву. Оскільки апеляційна скарга не розглянута судом апеляційної інстанції, то відповідач -2 вважає за необхідне подати пояснення по суті позовних вимог.

Однак, суд зазначає, що вказані пояснення за своєю суттю є відзивом на позовну заяву, а тому не беруться судом до уваги.

У судовому засіданні 24.09.2019 представник прокуратури та позивача 2 підтримали позовні вимоги, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача-2 проти задоволення позовних вимог заперечив.

Представник відповідача-1 в судове засідання не з'явися, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач-2 про розгляд справи був повідомлений належним чином ухвалами суду, направленими на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідач-2 був обізнаний про розгляд справи в суді, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0103049609624, №0103049613249.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач-2 у строк, встановлений ухвалою суду, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 24.09.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.11.2008 між ж Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" (назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк"), як заставодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтранссервіс", як заставодавцем був укладений договір застави рухомого майна №22.1/336-3-08 (далі - договір застави), відповідно до п. 1.1 якого заставодавець для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань перед заставодержателем за кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків, іншої заборгованості передав в заставу заставодержателю належне на праві власності майно, а саме вагони-цистерни та криті вагони, які відображені у додатку до договору.

Відповідно до п.п. 2.1.5. договору застави, заставодержатель має право у випадку невиконання чи неналежного виконання заставодавцем основного зобов'язання, звернути стягнення на предмет застави у порядку, що передбачений розділом 3 даного договору, та задовольнити свої вимоги, визначені на момент фактичного задоволення, за рахунок предмета застави в повному обсязі, враховуючи суму заборгованості за кредитом, плату за користування грошовими коштами, збитків, неустойки, штрафів, пені іншої заборгованості та витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням та зверненням стягнення на предмет застави тощо.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2012 у справі № 5011-27/905-2012 за позовом Прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтранссервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб "Спорт Лайн", Приватного підприємства "Фірма "Ніка" про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та застави, позов задоволено частково, зокрема в рахунок погашення заборгованості в сумі 35 077 023 (тридцять п'ять мільйонів сімдесят сім тисяч двадцять три) грн. 76 коп., звернуто стягнення на рухоме майно, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецтранссервіс" , а саме: вагони-цистерни: № 51777084, № 51777092, № 57311441, № 51182657, № 51182665, № 57304305, № 57063109, № 57312035, № 51206225, № 57311508, № 51206217, № 50984640, № 50984673, № 50984657, № 50984665 модель вагонів 15-1566-06; вагони-цистерни: № 57228249, № 57228256, № 57152019, № 50320720, № 57228231, № 50320738, № 57241820, модель вагонів 15-897; вагон-цистерна: № 57238073, модель вагонів 15-1413; вагони-цистерни: № 57228207, № 57228264, № 50089531, № 51167369 модель вагонів 15-1566; вагони-цистерни: № 51134542, № 50689132, № 50089432, № 51135135, № 50689066, № 50089457, № 50089572, модель вагонів 15-Ц863; вагони-цистерни:, № 50630631, № 50210020, № 50209568, № 50209485, № 50210012, № 51232809, № 51232825, модель вагонів 15-1547; вагони-цистерни: № 57090193, № 57090094, № 51250827 модель вагонів 15-1443; вагони-цистерни: № 52524592, № 52524493 модель вагонів 11-276, шляхом продажу предметів застави на публічних торгах у порядку виконавчого провадження за початковою ціною встановленою суб'єктом оціночної діяльності призначеним державною виконавчою службою.

Зазначене рішення Господарського суду міста Києва набрало законної сили 24.04.2012.

29.12.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 49748584 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.04.2012 у праві № 5011-27/905-2012, а також винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, про що внесені записи в Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

Однак, як стало відомо прокуратурі за фактом здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002885, 15.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтранссервіс", як продавцем та Приватним підприємством "Будрекс-2002", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу № 1-06/2016 (далі - договір купівлі-продажу), відповідно до п. 1.1 якого продавець, в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується передати у власність покупця, належні йому залізничні вагони, вагони-цистерни, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість в строки і в розмірі, передбачені умовами даного договору

Відповідно до п. 1.2 договору, найменування (модель), кількість, реєстраційні номери, рік виробництва, дата введення в експлуатацію товару, його ціна вказуються в Специфікації (додаток № 1 до даного договору), яка є невід'ємною його частиною.

Згідно з п. 3.2 договору, передача товару відбувається за актом прийому-передачі.

Відповідно до Акту прийому-передачі вагонів-цистерн, відповідач-1 передав, а відповідач-2 прийняв вагони-цистерни у загальній кількості 285 шт., в тому числі вагони-цистерни №№ 57311441, 57304305, 57063109, 57312035, 51206225, 57311508, 51206217, 51167369, 50209568, 50209485, 57090193, 57090094, 51250827, 51182657, 51182665, 50984640, 50984665, 52524493, 52524592, 50210012, 50210020, 50630631, 50984657, 50984673, 51232809, 51232825, 51777084, 51777092, які перебували у заставі банку.

Прокурор, звертаючись до суд з даним позовом в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України, Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку та обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що ТОВ "Спецтранссервіс" 15.06.2016 відчужило спірне майно на користь ПП "Будрекс-2002" всупереч судовому рішенню, яке набрало законної сили, при наявності чинної застави на нього та в обхід прямої заборони органу державної виконавчої служби, укладений між відповідачами договір купівлі-продажу 28 вагонів-цистерн суперечить державним інтересам, оскільки його укладено з порушенням вимог ст.ст. 129, 129-1 Конституції України, ч. 1, 2 ст. 319, ст.ст. 586, 590, 591, п. 3 ч. 1 ст. 593, ч. 1 ст. 658 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України Про заставу , а тому підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131 1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Особливості участі прокурора в розгляді справ визначено статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, за змістом положень якої у разі прийняття судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересу держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

У даній справі прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку, які отримали статус позивачів у справі.

Держава в особі Міністерства фінансів України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2009 № 580 Про капіталізацію Публічного акціонерного товариства Родовід Банк взяла участь в капіталізації зазначеного банку, після чого її частка у статутному капіталі банку складає 99,97%.

Обґрунтовуючи підстави звернення з вказаним позовом до суду, прокурор зазначає, що укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу призводить до втрати державним банком можливості шляхом отримання зазначеної суми коштів вивести його зі стану неплатоспроможності, що, у свою чергу, порушує фінансові інтереси держави.

Державою покладено на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб спеціальні функції у сфері фінансового регулювання неплатоспроможних банків при їх ліквідації з метою забезпечення сталого функціонування банківської системи.

Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Родовід Банк" та Міністерством фінансів України не вжито заходів щодо визнання недійсним спірного правочину.

Крім того, про неналежний захист державних інтересів уповноваженим на те суб'єктом свідчить звернення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку у межах справи № 5011-27/905-2012 із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, у задоволенні якої судом відмовлено.

Неналежним чином здійснення повноважень щодо захисту порушених інтересів держави у зазначених правовідносинах свідчить про бездіяльність уповноважених на те законом органів та є підставою для пред'явлення прокуратурою позову на захист державних інтересів.

З урахуванням викладеного, та за наявності кримінального провадження № 42018000000002885 щодо невиконання рішення суду, суд дійшов висновку, що у даній справі прокурором доведено правомірність звернення прокурора з позовом до суду, оскільки позивачами не вживались заходи цивільно-правового реагування спрямовані на визнання недійсним правочину, що стало підставою для звернення прокурора із позовною заявою.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України. Одним із способів, захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до положень п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями статей 6, 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено судом вище, між відповідачами укладений договір купівлі-продажу № 1-06/2016 від 15.06.2016, відповідно до якого були відчужені вагони-цистерни у загальній кількості 285 шт., в тому числі вагони-цистерни №№ 57311441, 57304305, 57063109, 57312035, 51206225, 57311508, 51206217, 51167369, 50209568, 50209485, 57090193, 57090094, 51250827, 51182657, 51182665, 50984640, 50984665, 52524493, 52524592, 50210012, 50210020, 50630631, 50984657, 50984673, 51232809, 51232825, 51777084, 51777092, які перебували у заставі в ПАТ "Родовід Банк" на підставі договору застави рухомого майна №22.1/336-3-08 від 27.11.2008.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України Про заставу (в редакції станом на момент укладення спірного правочину) заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Відповідно до п. 2.4.8 договору застави рухомого майна №22.1/336-3-08, заставодавець (ТОВ "Спецтранссервіс") зобов'язується не укладати будь-яких договорів щодо предмету застави без погодження з заставодержателем (ПАТ "Родовід Банк"), а також не вносити зміни до укладених договорів, зазначених у п. 1.5 договору.

Згідно з п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів на момент їх вчинення недійсними та настання відповідних наслідків (відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору).

Судом встановлено, що в порушення ч. 2 ст. 17 Закону України Про заставу та умов укладеного між позивачем-2 та відповідачем-1 договору застави, заставодавець здійснив відчуження належного йому рухомого майна, а саме 28 вагонів-цистерн за спірним договором купівлі-продажу № 1-06/2016 від 15.06.2016, без згоди заставодержателя (позивача-2) на таке відчуження.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Спецтранссервіс" не могло відчужувати належні йому спірні вагони-цистерни на користь третіх осіб, оскільки є боржником у виконавчому провадженні № 49748584 з виконання рішення суду у справі № 5011-27/905-2012 про звернення стягнення на спірні вагони-цистерни, а на відчужуване майно було накладеного арешт. Дійсність договору застави презюмується наявністю рішення суду у справі 5011-27/905-2012.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження", згідно зі ст. 1 якого виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент укладення спірного правочину) державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

У ч. 1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ст. 57 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на час укладення оспорюваного правочину), арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ч. 2 ст. 57 Закону). Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч. 1 ст. 57 Закону). Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна (ч. 6 ст. 57 Закону).

На момент укладення спірного правочину частина рухомого майна, що була предметом оскаржуваного правочину, а саме: вагони-цистерни №№ 57311441, 57304305, 57063109, 57312035, 51206225, 57311508, 51206217, 51167369, 50209568, 50209485, 57090193, 57090094, 51250827, 51182657, 51182665, 50984640, 50984665, 52524493, 52524592, 50210012, 50210020, 50630631, 50984657, 50984673, 51232809, 51232825, 51777084, 51777092, перебували під арештом та було оголошено заборону на їх відчуження, що підтверджується постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 29.12.2015.

Отже, накладення арешту на майно боржника у виконавчому провадженні із виконання рішення суду, що набрало законної сили, унеможливлює подальше відчуження такого майна боржником, поки такий арешт не буде знятий.

Згідно ст. 20 Закону України Про заставу , заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до ст. 24 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач 1 відчужив відповідачу-2 спірні вагони цистерни за договором купівлі-продажу № 1-06/2016 від 15.06.2016, які були обтяжені арештом в межах виконавчого провадження №49748584 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.04.2012 у справі № 5011-27/905-2012, а також враховуючи відсутність відповідної згоди заставодержателя (ПАТ "Родовід Банк") на таке відчуження, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, в частині відчуження наступних вагонів-цистерн: №№ 57311441, 57304305, 57063109, 57312035, 51206225, 57311508, 51206217, 51167369, 50209568, 50209485, 57090193, 57090094, 51250827, 51182657, 51182665, 50984640, 50984665, 52524493, 52524592, 50210012, 50210020, 50630631, 50984657, 50984673, 51232809, 51232825, 51777084, 51777092.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 14.06.2018 у справі № 925/1874/13.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, у зв'язку із чим, суд задовольняє позов про визнання недійсним укладеного між відповідачами 15.06.2016 договору купівлі-продажу № 1-06/2016 в частині відчуження наступних вагонів-цистерн: №№ 57311441, 57304305, 57063109, 57312035, 51206225, 57311508, 51206217, 51167369, 50209568, 50209485, 57090193, 57090094, 51250827, 51182657, 51182665, 50984640, 50984665, 52524493, 52524592, 50210012, 50210020, 50630631, 50984657, 50984673, 51232809, 51232825, 51777084, 51777092.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтранссервіс" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 2-Б, ідентифікаційний код 32670530) та Приватним підприємством "Будрекс-2002" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 6, оф. 4/1, ідентифікаційний код 31862449) 15.06.2016 договір купівлі-продажу № 1-06/2016 в частині відчуження наступних вагонів-цистерн: №№ 57311441, 57304305, 57063109, 57312035, 51206225, 57311508, 51206217, 51167369, 50209568, 50209485, 57090193, 57090094, 51250827, 51182657, 51182665, 50984640, 50984665, 52524493, 52524592, 50210012, 50210020, 50630631, 50984657, 50984673, 51232809, 51232825, 51777084, 51777092.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтранссервіс" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 2-Б, ідентифікаційний код 32670530) на користь прокуратури м. Києва (код 02910019, банк: ДКСУ, м. Київ, код банку: 820172, рахунок 35215057011062) 960,50 грн. витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з Приватного підприємства "Будрекс-2002" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 6, оф. 4/1, ідентифікаційний код 31862449) на користь прокуратури м. Києва (код 02910019, банк: ДКСУ, м. Київ, код банку: 820172, рахунок 35215057011062) 960,50 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.10.2019.

Суддя С.О. Турчин