Рішення

від 30.09.2019 по справі 327/514/18

РОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 327/514/18

Провадження № 2/327/14/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.09.2019 року смт. Розівка

Розівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Завіновської А.П.

при секретарях судового засідання - Вьюкіній Г.В., Пригінській О.В., Літвіновій Т.А.

за участю позивача - ОСОБА_1

представників позивача - адвокатів Горобієвського С.О., Чоловської С . О.

представника відповідача - адвоката Гришка Р.В.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Розівської районної ради Запорізької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Сектор з питань освіти, молоді та спорту Розівської районної державної адміністрації Запорізької області, та директор Комунальної установи Вишнюватський заклад дошкільної освіти (дитячий садок) Веселка Розівської районної ради Запорізької області Нестеренко Людмила Володимирівна, про визнання рішення та звільнення з посади незаконним, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

31.10.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із наведеним вище позовом, який в подальшому неодноразово уточнювала, в обґрунтування якого зазначала наступне.

Рішенням сорок третьої сесії шостого скликання Розівської районної ради Запорізької області від 14.08.2015 року № 19, вона була призначена на посаду директора Комунального закладу Вишнюватський навчально-виховний комплекс Загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад Розівської районної ради Запорізької області.

Рішенням тридцять другої чергової сесії сьомого скликання Розівської районної ради Запорізької області № 21 від 01.10.2018 року вона була звільнена з посади директора Комунального закладу Вишнюватський навчально-виховний комплекс Загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад Розівської районної ради Запорізької області на підставі п. 3 ст. 41 КЗпП України.

Вважаючи звільнення з посади незаконним, внаслідок порушення під час її звільнення з посади вимог чинного законодавства, зокрема Конституції України, Закону України Про місцеве самоврядування в України , Кодексу Законів про працю України, Закону України Про освіту , Закону України Про загальну середню освіту , Закону України Про дошкільну освіту , ОСОБА_1 зазначала, що всупереч вказаних вимог закону її звільнення з посади було прийнято: під час тимчасової непрацездатності, без згоди органу первинної профспілкової організації, на підставі непідтверджених даних щодо вчинення аморального проступку, несумісного з продовження даної роботи, а також не як особи, яка займається викладацькою діяльністю, а як керівника закладу освіти, та з порушенням процедури звільнення, оскільки фактично рішення про її звільнення прийнято на підставі висновків двох постійних депутатських комісій з питань бюджету, економічного розвитку, промислової політики, управління об`єктами спільної власності територіальних громад району, житлово-комунального господарства та підприємництва, та з питань освіти, культури, охорони здоров`я, материнства і дитинства, соціальної політики і праці, обслуговування населення та молодіжної політики Розівської районної ради Запорізької області, до повноважень яких не входить ініціювання питань про звільнення керівників підприємств, установ, організації, що є об`єктами спільної власності територіальних громад району, а також без проведення цими комісіями спільних засідань, без запрошення її на засідання, та із прийняттям комісіями неоднорідних рішень.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила визнати рішення тридцять другої чергової сесії сьомого скликання Розівської районної ради Запорізької області від 01.10.2018 року № 21 про її звільнення та її звільнення з посади директора Комунального закладу Вишнюватський навчально-виховний комплекс Загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад Розівської районної ради Запорізької області, протиправним (незаконним).

Враховуючи, що на даний час Комунальний заклад Вишнюватський навчально-виховний комплекс Загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад Розівської районної ради Запорізької області реорганізовано в Комунальну установу Вишнюватський заклад дошкільної освіти (дитячий садок) Веселка Розівської районної ради Запорізької області, просила зобов`язати Розівську районну раду Запорізької області поновити її на посаді з додержанням вимог чинного законодавства, згідно до яких вразі незаконного звільнення працівника, його поновлення на роботі проводиться на відповідну посаду підприємства, в який реорганізовано попередній заклад.

Стягнути з Розівської районної ради Запорізької області на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01.10.2018 року по день винесення судового рішення із розрахунку 513, 07 грн., за кожний робочий день вимушеного прогулу, що складає 128 267, 50 грн. (з урахуванням уточнень в цій частині в подальшому).

Стягнути з Розівської районної ради Запорізької області на її користь понесені витрати на професійну правничу допомогу, які склали 27 400 грн.

Ухвалою судді Розівського районного суду Запорізької області від 05.11.2018 року було відкрито провадження у вказаній справі і її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін було призначено на 05.12.2018 року на 14 год. 30 хв. (а.с. 31 т. 1).

В подальшому ухвалою суду від 26.12.2018 року за заявою позивача ОСОБА_1 здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження, на розгляд справи за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання на 15 год. 00 хв. 26.12.2018 року (а.с. 231 т. 1).

Крім того, ухвалами суду від 26.12.2018 року, ОСОБА_1 було повернуто заяву про забезпечення позову, відмовлено у задоволенні заяви про витребування доказів (а.с. 232-233, 235 т. 1).

Ухвалами суду від 15.01.2019 року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, водночас частково задоволено заяву останньої про витребування доказів, і з Розівської районної ради Запорізької області витребувано певний ряд доказів (а.с. 55, 76-77 т. 2).

Окрім цього, 26.12.2018 року відповідачем було подано заяву про залишення позову без розгляду, внаслідок звернення ОСОБА_1 з аналогічним позовом в порядку адміністративного судочинства (а.с. 211 т. 1).

У запереченнях проти заяви відповідача про залишення позову без розгляду, ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні вказаної заяви (а.с. 83-90 т.2).

Ухвалою суду від 15.01.2019 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду (а.с. 98 т. 2).

Ухвалами суду від 27.02.2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено, уточнено ухвалу від 15.01.2019 року про витребування доказів, продовжено строки підготовчого провадження (а.с. 1-2, 3, 4 т. 3).

Ухвалами суду від 18.03.2019 року з Розівської районної ради Запорізької області за заявою ОСОБА_1 витребувано певні докази, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Сектор з питань освіти, молоді та спорту Розівської районної державної адміністрації Запорізької області (з урахуванням ухвали суду від 28.05.2019 року) та директора Комунальної установи Вишнюватський заклад дошкільної освіти (дитячий садок) Веселка Розівської районної ради Запорізької областіНестеренко Л.В. (а.с. 44, 47-48, 116 т. 3).

Ухвалою суду від 28.05.2019 року закрито підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду по суті на 09 год. 30 хв. 19.06.2019 року, по якій в подальшому розгляд справи відкладався та оголошувались перерви, в останній раз на 30.09.2019 року (а.с. 121-122 т. 3).

У відзиві на позов відповідач посилаючись на необґрунтованість доводів позивача, зокрема зазначав, що: рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади прийнято на сесії районної ради о 10 год. 00 хв. 01.10.2018 року, водночас остання звернулася до Розівської ЦРЛ лише о 14 год. 20 хв. того ж дня; ОСОБА_1 займала посаду директора школи, а тому виходячи з положень ст. 43-1 КЗпП України, при розірванні трудового договору з ініціативи власника, згода профспілкової організації була непотрібна; підставою для звільнення ОСОБА_1 згідно до п. 3 ст. 41 КЗпП України послугувало звернення учасників громадських слухань від 11.09.2018 року на території Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області, та пояснення громадян щодо вчинків ОСОБА_1 , які не сумісні з виконанням виховних функцій; розпорядженням голови Розівської районної ради від 11.10.2018 року № 52-к ОСОБА_1 була поновлена на посаді та призначена т.в.о. директора Комунального закладу Вишнюватський навчально-виховний комплекс Загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад Розівської районної ради Запорізької області, в подальшому на підставі заяви останньої розпорядженням голови районної ради від 02.11.2018 року № 57-к, ОСОБА_1 була звільнена з посади за згодою сторін (а.с. 123-125 т. 1).

У відповіді на відзив позивач ОСОБА_1 просила вирішити справу без врахування позиції відповідача наведеної у відзиві, посилаючись на те, що останній порушив, визначені у ч. 8 ст. 178 ЦПК України строки подання відзиву (а.с. 208-209 т. 1).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представники - адвокати Горобієвський С.О. і Чоловська С.О., просили позовні вимоги задовольнити, з підстав наведених у позовній заяві з урахуванням уточнень до неї.

Окрім цього, позивач ОСОБА_1 , зокрема зазначала, що її звільнення за вчинення аморального проступку здійснено у відсутність достовірних фактів та без належної перевірки, оскільки як засідання постійних комісій районної ради, так і засідання сесії районної ради, на яких вирішувалось питання щодо її звільнення проведені у її відсутність. При цьому вона на вказані засідання не запрошувалась, її думка не заслуховувалась, пояснення у неї не відбирались, та взагалі вона не знала про те, що вирішується питання про її звільнення, тим паче за вчинення аморального проступку. Також вказувала, що при визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу встановивши, що її середньоденний заробіток складає 513, 07 грн., вона водночас помилково вирахувала з цієї суми податки, а тому в подальшому усунула ці недоліки і просила обчислювати середній заробіток за час вимушеного прогулу саме виходячи з цієї суми, а також без відрахування отриманою нею допомоги за період тимчасової непрацездатності.

Представник відповідача - адвокат Гришко Р.В., заперечуючи проти позовних вимог, з обставин, наведених у відзиві на позов, зокрема зазначав, що рішення про звільнення ОСОБА_1 прийнято законно, оскільки остання була обізнана про те, що відбудеться сесія, але на засідання не прийшла, за наявності поганого самопочуття швидку допомогу не викликала, а звернулась до лікарні вже після того як дізналась, що її звільнили з посади, при цьому не повідомила керівництво районної ради про перебування на лікарняному, а тому ухилилася від захисту своїх прав. Вважав, що факт вчинення ОСОБА_1 аморального проступку підтверджується пояснювальною запискою, за підписом ОСОБА_4 та зверненням учасників громадських слуханьвід 11.09.2018 року. Крім того, зазначав, що ОСОБА_1 займала посаду керівника навчального закладу, а тому згода профспілкової організації в даному випадку, не була потрібна.

Вказував, що вимоги ОСОБА_1 стосовно визнання рішення незаконним без його скасування, а також визнання звільнення з посади незаконним, поновлення на посаді, яка на даний час відсутня, стягнення заробітної плати, а не стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, викладені неконкретно та є необґрунтованими, при цьому вважав, що за першими трьома позовними вимогами, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, через відсутність спору.

Окрім цього, зазначав, що ОСОБА_1 згідно до розпорядження голови Розівської районної ради Запорізької області № 52-к від 11.10.2018 року була призначена на посаду тимчасово виконуючого обов`язки директора КЗ Вишнюватського навчально-виховного комплексу Загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад Розівської районної ради Запорізької області, а тому її трудові права були відновлені, при цьому в цей період позивач отримала заробітну плату та допомогу за період тимчасової непрацездатності. Крім того, вказував, що з поданням позивачкою до кожного судового засідання нового розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, остання фактично збільшувала позовні вимоги, що на стадії судового розгляду справи по суті є неприпустимим, та суперечить нормам п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, а тому просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи - Сектору з питань освіти, молоді та спорту Розівської районної державної адміністрації Запорізької області Білоусова В.В. в судовому засіданні 25.07.2019 року пояснила, що рішення про звільнення з посади керівника освітнього закладу приймає виключно засновник цього закладу, в даному випадку Розівська районна рада. Сектор з питань освіти, молоді та спорту Розівської районної державної адміністрації Запорізької області (на той час Відділ освіти, молоді та спорту Розівської районної державної адміністрації Запорізької області), вказане питання не вирішує та погодження на звільнення керівника навчального закладу не надає, вказаний заклад підпорядкований Сектору лише у фінансовій діяльності, а тому просила вирішити позовні вимоги ОСОБА_1 за розсуд суду.

Третя особа - директор Комунальної установи Вишнюватський заклад дошкільної освіти (дитячий садок) Веселка Розівської районної ради Запорізької області Нестеренко Л.В. в судовому засіданні 19.06.2019 року, заперечуючи проти позову пояснила, що вона працювала педагогічним працівником у Комунальній установі Вишнюватський навчально-виховний комплекс Загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад Розівської районної ради Запорізької області, директором якого на той час була ОСОБА_1 Спочатку стосунки з ОСОБА_1 , як з керівником закладу були нормальними, в подальшому вони погіршились через конфліктну ситуацію, яка склалася між ними. Зазначала, що навчальний заклад відвідували лише п`ять учнів, а тому батьки не хотіла віддавати дітей до школи. Скаржились також батьки і на незадовільне харчування в школі. Стосовно наявності зі сторони директора будь-яких образ чи негативних висловлювань на адресу учнів чи батьків, вона особисто не чула, але якісь розмови про це йшли. Окрім цього, пояснила, що зранку 01.10.2018 року директор ОСОБА_1 перебувала на своєму робочому місці, а в подальшому звернулась до лікарні.

В подальшому представник третьої особи - Сектору з питань освіти, молоді та спорту Розівської районної державної адміністрації Запорізької області та третя особа - директор Комунальної установи Вишнюватський заклад дошкільної освіти (дитячий садок) Веселка Розівської районної ради Запорізької областіНестеренко Л.В. в судові засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Крім того, звернулися до суду із заявами про розгляд справи у їх відсутність. При цьому третя особа - ОСОБА_5 у своїй заяві просила відмовити у задоволенні позову (а.с. 231 т. 3, 33 т. 4).

З огляду на вказані обставини, судом здійснено судовий розгляд справи у відсутність вказаних осіб, що не суперечить нормам ч. 3 ст. 211 ЦПК України.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що на час звільнення ОСОБА_1 , він займав посаду голови Розівської районної ради Запорізької області. Приблизно у вересні 2018 року до районної ради надійшло клопотання голови Розівської районної державної адміністрації Запорізькій області ОСОБА_7 щодо реорганізації КЗ Вишнюватський навчально-виховний комплекс Загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад Розівської районної ради Запорізької області. Крім того, про необхідність реформування вказаного закладу йому повідомила і голова постійної депутатської комісії з питань освіти, культури, охорони здоров`я, соціального захисту населення, молодіжної політики Розівської районної ради Запорізької області, яку очолювала ОСОБА_4 , яка зазначила, що про це надійшла вимога людей с. Вишнювате.

Спочатку питання про звільнення ОСОБА_1 з посади не поставало, і про його наявність свідку стало відомо вже після отримання висновків двох постійних комісій при районній раді. При цьому йому як голові районної ради будь-яких обставин вчинення ОСОБА_1 аморального проступку чи наявності скарг з цього приводу не було відомо. 11.09.2018 року він приймав участь у громадських зборах в с. Вишнювате, під час проведення яких лише вирішувалось питання щодо доцільності утримання школи та виконання ОСОБА_1 обов`язків директора школи.

За ініціативою постійної комісії з питань бюджету, економічного розвитку, промислової політики, управління об`єктами спільної власності територіальних громад району, житлово-комунального господарства та підприємництва та постійної комісії з питань освіти, культури, охорони здоров`я, соціального захисту населення, молодіжної політики Розівської районної ради Запорізької області, було порушено питання про винесення на розгляд сесії питання про звільнення ОСОБА_1 з посади.

Водночас на сесії, яка відбулась 26.09.2018 року, депутати не проголосували за це питання, і його розгляд було відкладено на сесію, - 01.10.2018 року, під час якої депутатами було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 , хоча він був проти, оскільки будь-який зауважень до останньої не мав. При цьому вказане рішення було прийнято у відсутність ОСОБА_1 , стосовно того чи повідомлялась остання про час і місце проведення сесії, свідку невідомо, будь-яких пояснень у неї не відбиралось, і позиція останньої не заслуховувалась. Окрім цього, свідок зазначив, що оскільки питання про звільнення ОСОБА_1 було ініційоване постійними комісіями, то спочатку її повинні були викликати на засідання цих комісій, але на скільки йому відомо, ОСОБА_1 на засідання постійних комісій не запрошувалась. Вважав, що питання про звільнення ОСОБА_1 було порушено у зв`язку з тим, що остання була проти реорганізації школи.

Стосовно призначення ОСОБА_1 на посаду т.в.о. директора вже після звільнення пояснив, що за його розпорядженням останню було призначено т.в.о. директораКомунального закладу Вишнюватський навчально-виховний комплекс Загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад Розівської районної ради Запорізької області, оскільки не було кому підписувати фінансові документи. Крім того, зазначив, що у голови районної ради відсутні повноваження на призначення керівників установ, підприємств, організацій, оскільки ці питання відносяться до компетенції сесії районної ради.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що вона є головою Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області. Сільська рада надавала фінансову допомогу навчальному закладу. Водночас оскільки на початок навчального 2018 року передбачалось, що у школі будуть навчатися лише п`ять учнів, утримання цього учбового закладу в подальшому ставало фінансово недоцільним. 20.08.2018 року на сільську раду зі сторони батьків та педколективу навчального закладу надійшла скарга щодо неналежної роботи сільради, у зв`язку з цим, було вирішено зібрати громадські слухання, на які запросити представників органів місцевого самоврядування, державної влади, директора, педагогічний колектив навчального закладу та батьків. Разом з тим, на зборах, які відбулись 11.09.2018 року, ані директор навчального закладу ОСОБА_1 , ані педагогічні працівники не з`явились. На цих зборах вирішувались питання про неналежне харчування у навчальному закладі, перевищення ліміту електроенергії, підвіз дітей та взагалі про доцільність утримання цього навчального закладу. За наслідками цих слухань було направлено звернення депутату Запорізької обласної ради ОСОБА_9 , голові Розівської районної ради ОСОБА_6 , голові постійної профільної комісії районної ради ОСОБА_4 , із проханням винести на розгляд сесії питання щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора Вишнюватського НВК, як такої, що не відповідає займаній посаді, доцільність утримання вказаного навчального закладу та можливість створення на його базі дитячого садку. При цьому мови про якість аморальні вчинки директора ОСОБА_1 не було. Після вказаного звернення, 28.09.2018 року знову відбулись збори жителів села, на яких були присутні депутат Запорізької обласної ради ОСОБА_9 , голова Розівської районної ради ОСОБА_6 , голова Розівської районної державної адміністрації Запорізької області ОСОБА_7 та інші, але ініціатором цих зборів сільська рада не була, а тому наслідки проведення цих слухань свідку не відомо.

Окрім цього, свідок ОСОБА_8 вказувала, що до сільради надходили усні скарги від батьків про низький рівень знань у учнів. Також мав місце випадок коли на початку вересня 2019 року жителька села ОСОБА_12 відвела до дитячого садку Вишнюватського НВК доньку, але вже через деякий час вихователь ОСОБА_5 привела дитину до сільської ради, повідомивши, що директор закладу відмовляється приймати дитину, оскільки вона не пройшла медичний огляд. Стосовно обставин зазначених у зверненні щодо образливих висловлювань директора Вишнюватського НВК на адресу учнів, свідок ОСОБА_8 пояснила, що особисто вона такого не чула, але хтось з батьків щось про це говорив, але хто не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що вона працювала вчителем у Вишнюватському НВК з 2002 року, в подальшому з наведеного закладу звільнилась за власним бажанням. Може охарактеризувати ОСОБА_1 лише з позитивної сторони, будь-яких обставин, які б свідчили про неналежну поведінку останньої, як керівника та викладача, їй невідомо. Зазначала, що ОСОБА_1 вимагала від педколективу дотримання дисципліни, добре ставилася до батьків, учнів, вчителів, намагалася зберегти заклад, у зв`язку з чим було направлено відповідне звернення до Запорізької обласної ради, наслідком якого стали громадські слухання, які відбулись 11.09.2018 року у с. Вишнювате. Свідок на цих громадських слуханнях не була, але вважає, що більшість учасників з них не мають ніякого відношення до навчального закладу. Окрім того, зазначала, що вона була головою профспілкової організації, водночас Розівська районна рада Запорізької області про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 до профспілкової організації не зверталась.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що вона працювала у Вишнюватському НВК приблизно 26 років, на даний час працює вихователем у дитячому садку після його реорганізації. Коли ОСОБА_1 , працювала вчителем у навчальному закладі стосунки були нормальними, але після призначення ОСОБА_1 на посаду директора, мікроклімат в колективі погіршився, оскільки остання конфліктна особа, яка не йде на компроміси. Були випадки коли ОСОБА_1 робила зауваження вихователям у присутності інших осіб, що є некоректним. Під час перебування ОСОБА_1 на посаді директора харчування у закладі було погане.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що її син навчався у Вишнюватському НВК, будь-яких скарг з його боку на ОСОБА_1 , як вчителя та директора, не було, як були відсутні і скарги останньої на сина. Конфліктна ситуація трапилась з її донькою у вересні 2018 року, коли вона відвела дитину до дитячого садку, але через деякий час доньку відвели до сільської ради, де вона працювала за цивільно-правовою угодою, і повідомили, що відмовляються приймати дитину до дитячого садка, оскільки дитина не пройшла медичний огляд, це її обурило, т.я. іншим дітям дозволялось відвідувати садок без проходження огляду, і після цього її відношення до ОСОБА_1 змінилось в негативну сторону.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що вона очолює постійну комісію з питань бюджету Розівської районної ради Запорізької області. У приватній бесіді із ОСОБА_4 , яка є головою постійної комісії з питань освіти, а також жителькою с. Вишнювате, їй стало відомо про непрості стосунки, які склалися між директором Вишнюватського НВК та батьками. Стосовно обставин, які послугували підставою для звільнення ОСОБА_1 пояснила, що у вересні 2018 року в с. Вишнювате відбулись збори громадськості, на яких були присутні представники органів державної влади та місцевого самоврядування, а зокрема ОСОБА_4 , голова постійної комісії з питань освіти районної ради та ОСОБА_17 начальник відділу освіти Розівської РДА, під час яких жителі села скаржились на поведінку директора навчального закладу. Питанням щодо звільнення ОСОБА_1 займалась постійна комісія з питань освіти, голова якої і готував проект рішення про звільнення. До повноважень бюджетної комісії відносилось питання щодо реорганізації навчального закладу.

Наявність скарг на ОСОБА_1 обговорювалась на сесії, - 26.09.2018 року, на якій і зачитувались скарги, особисто свідок їх не читала, але бачила, що вони були. Водночас рішення по ОСОБА_1 не було прийнято і відкладено на вирішення сесії, яка відбулась 01.10.2018 року. Сутність скарг на ОСОБА_1 зводилась про те, що остання ображає дітей, батьків, а також на неналежне харчування, неналежний температурний баланс у навчальному закладі тощо. 01.10.2018 року за вимогою керівництва ради питання щодо звільнення ОСОБА_1 також було винесено і на розгляд бюджетної комісії, яку очолює свідок, але оскільки вказане питання не відноситься до профілю вказаної комісії було вирішено винести його на розгляд сесії. І в цей же день на сесії після доповіді ОСОБА_4 голови постійної комісії з питань освіти районної ради, начальника відділу освіти Розівської РДА ОСОБА_17 , оголошення скарг, депутатами було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 , при цьому хто саме ініціював звільнити останню саме за вчинення аморального проступку свідок не пам`ятає. Окрім цього, свідок пояснив, що ОСОБА_1 на засідання комісії з питань бюджету не запрошувалась, чи була остання на сесії, свідок не пам`ятає. Разом з тим, на думку свідка, за наявності таких скарг потрібно було б провести відповідну службову перевірку, як Відділом освіти Розівської РДА, так і районною радою, яким підпорядкувався навчальний заклад, але така перевірка не проводилась.

Допитана в судовому засіданні в порядку ст. 234 ЦПК України, в якості свідка ОСОБА_17 пояснила, що вона очолює Сектор з питань освіти, молоді та спорту Розівської районної державної адміністрації Запорізької області (раніше Відділ освіти, молоді та спорту Розівської РДА), Вишнюваський НВК підпорядкований сектору в частині фінансової діяльності. Претензій в цій частині до директора не було, може охарактеризувати ОСОБА_1 , як відповідального керівника. Зазначала, що Сектор питання про звільнення ОСОБА_1 не ініціював, і скарги на останню до сектору не надходили, а тому перевірка з цього приводу не проводилась. У вересні 2018 року свідок ОСОБА_17 була присутня на громадських слуханнях в с. Вишнювате, де висловлювалась думку жителів села щодо директора навчального закладу, які зазначали, що ОСОБА_1 ображала дітей, висловлювалась негативно в сторону батьків. За результатами цих зборів було направлено звернення до Розівської районної ради, яке в подальшому послугувало предметом для розгляду на засіданнях постійних комісій, та прийняття на сесії рішення про звільнення ОСОБА_1 Вона була присутня на засіданні постійної комісії з питань освіти, де доповідала про реорганізацію навчального закладу, оскільки цим питанням займалась райдержадміністрація з весни 2018 року, внаслідок його фінансової нерентабельності. На комісії обставини, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 конкретного аморального проступку не з`ясовувались, але запитувалась її думка з приводу можливості звільнення останньої, на що вона повідомила про відсутність претензій до директора. В подальшому на сесії 01.10.2018 року, вона доповідала по питанням реорганізації школи та звільнення ОСОБА_1 з посади, по останньому питанню за документами, які їй надала ОСОБА_4 , голова постійної комісії з питань освіти, а саме оголошувала пояснювальну записку та проект рішення, чому по вказаному питанню не доповідала сама ОСОБА_4 , свідку невідомо, на сесії було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1

Допитана в судовому засіданні в порядку ст. 234 ЦПК України, в якості свідка ОСОБА_5 пояснила, що її донька навчалася у Вишнюватському НВК. ОСОБА_1 , яка займалася і викладацькою діяльністю, була вчителем у її доньки, остання скаржилася, що ОСОБА_1 підвищує на неї голос та незадоволена тим, що вона чогось не знає, а тому не хотіла з цих підстав відвідувати школу. Вказані обставини мали місце ще у 2017 році, на даний час донька вже закінчила початкову школу і навчається в другому учбовому закладі. Крім того, вказувала, що ОСОБА_1 робила зауваження вчителям при дітях, чим, на погляд свідка, принижувала гідність вчителів. Не здійснювала необхідні заходи щодо належного харчування дітей та опалення у навчальному закладі, через що діти погано харчувались та постійно мерзли. Крім того, що за вказівкою директора вона була змушена відвезти дитину ОСОБА_12 до сільської ради, де остання працювала згідно до цивільно-правової угоди, т.я. дитина не пройшла медичний огляд.

Заслухавши учасників справи, свідків, дослідивши надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень докази, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченим цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Конституція України гарантує право кожного громадянина на працю, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, гарантує рівні можливості у виборі роду трудової діяльності та захист від незаконного звільнення.

Судом встановлені наступні обставини справи та фактичні їм правовідносини.

Рішенням сорок третьої сесії шостого скликання Розівської районної ради Запорізької області від 14.08.2015 року № 19, ОСОБА_1 була призначена на посаду директора Комунального закладу Вишнюватський навчально-виховний комплекс Загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад Розівської районної ради Запорізької області (а.с. 13, 179-180 т. 1).

Рішенням тридцять другої чергової сесії сьомого скликання Розівської районної ради Запорізької області № 21 від 01.10.2018 року ОСОБА_1 звільнена з посади директора Вишнюватського навчально-виховного комплексу Загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад Розівської районної ради Запорізької області, на підставі п. 3 ст. 41 КЗпП України, за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовження даної роботи, про що також свідчить і відповідний запис в трудовій книжці останньої (а.с. 10-12, 14, 52, 53, 181 т. 1, а.с. 193 т. 2).

Частиною 4 статті 40 КЗпП України встановлено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Про недопустимість звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності надав відповідні роз`яснення і Верховний Суд України у п. 17 постанови Пленуму № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , згідно до яких розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Згідно до листка непрацездатності серії АДГ в„– 750445, виданого 09.10.2018 року Розівською центральною районною лікарнею, ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у вказаному закладі з 01.10.2018 року по 09.10.2018 року (а.с. 27, 55 т. 1).

В подальшому, ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у КУ Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань Запорізької обласної ради з 09.10.2018 року по 23.10.2018 року, про що свідчить відповідний листок непрацездатності серії АГН № 948227, виданий вказаною установою 23.10.2018 року (а.с. 28 т. 1).

Таким чином, за наявності знаходження ОСОБА_1 в день прийняття рішення про звільнення, - 01.10.2018 року, на лікуванні в медичному закладі, звільнення її в період тимчасової непрацездатності, суперечить нормам ч. 4 ст. 40 КЗпП України, а тому є незаконним.

При цьому доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_1 зранку 01.10.2018 року перебувала на своєму робочому місці, знала, що відбудеться сесія, але не прийшла на засідання, не звернулась до швидкої допомоги, не повідомила керівництво районної ради про знаходження на лікарняному, чим фактично не захистила свої права, є лише припущеннями та не спростовують незаконність її звільнення.

Статтею 41 КЗпП України визначено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.

Така підвищена відповідальність працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливому правовому стані та виконують специфічні функції, не властиві іншим категоріям працівників; їхні дії чи бездіяльність можуть призвести до порушення конституційних прав та свобод громадян, завдати значної шкоди суспільним відносинам та авторитету як самої держави, так і суб`єктів господарювання.

Так, відповідно до пункту 3 статті 41 КЗпП України вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником.

При цьому, як зазначено в абзаці 3 пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів з підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи (п. 3 ст. 41 КЗпП), можуть бути звільнені лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад, вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів).

Виходячи з положень ст. 52 Закону України Про освіту учасниками освітнього процесу є: здобувачі освіти; педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники; батьки здобувачів освіти; фізичні особи, які провадять освітню діяльність; інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.

Водночас у статті 27 Закону України Про дошкільну освіту визначено, що учасниками освітнього процесу у сфері дошкільної освіти є: діти дошкільного віку, вихованці, учні; педагогічні працівники: директори, заступники директора з навчально-виховної (виховної) роботи, вихователі-методисти, вихователі, старші вихователі, асистенти вихователів, вчителі (усіх спеціальностей), вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи, соціальні педагоги, інструктори з праці, інструктори з фізкультури, інструктори слухового кабінету, музичні керівники, керівники гуртків, студій, секцій, інших форм гурткової роботи та інші спеціалісти; помічники вихователів та няні; медичні працівники; батьки або особи, які їх замінюють; батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу; асистенти дітей з особливими освітніми потребами; фізичні особи, які мають право здійснювати освітню діяльність у сфері дошкільної освіти.

Статтею 19 Закону України Про загальну середню освіту встановлено, що учасниками освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти є: учні (вихованці); керівники; педагогічні працівники, психологи, бібліотекарі; інші спеціалісти; батьки або особи, які їх замінюють.

В статті 9 Закону України Про загальну середню освіту визначено типи закладів освіти, що забезпечують здобуття загальної середньої освіти.

Так, здобуття загальної середньої освіти, зокрема забезпечу є початкова школа - заклад освіти I ступеня (або структурний підрозділ іншого закладу освіти), що забезпечує початкову освіту (ч. 1 ст. 9 Закону).

Виходячи з п. 3.1 розділу ІІІ статуту Комунального закладу Вишнюватського Навчально-виховного комплексу Загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад Розівської районної ради Запорізької області, учасниками навчально-виховного процесу в навчально-виховному комплексі є учні (вихованці); діти дошкільного віку; керівники; педагогічні працівники; вихователі та їх помічники; психологи, бібліотекарі; інші спеціалісти; батьки або особи, які їх замінюють (а.с. 76-96 т. 4).

Отже, на переконання суду, ОСОБА_1 , належить до категорії працівників, визначених у пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України, оскільки займала посаду директора початкової школи та дошкільного закладу освіти (навчально-виховного комплексу), на яку законами, нормативно-правовими актами та статутом покладено виконання виховних та педагогічних функцій, а враховуючи, що ОСОБА_1 займалася ще й викладацькою діяльністю, суд не погоджується з доводами позивача та його представників, про те, що ОСОБА_1 не є суб`єктом, якого може бути звільнено за вказаною підставою (аналогічна правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 27.02.2019 року у справі № 757/4906/15-ц).

Разом з тим, звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку повинно бути несумісним з продовженням роботи, що має виховну функцію.

При цьому звільнення за вчинення аморального проступку допускається як при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).

Зокрема, аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб. Так, аморальним проступком слід вважати появу в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку, що принижує людську, гідність тощо.

Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.

Тобто, факт вчинення працівником аморального проступку повинен бути документально підтверджений. Для цього необхідно провести службове розслідування. Підставою для його проведення може служити службова записка безпосереднього керівника працівника, скарга учнів, повідомлення правоохоронних органів і т. п. Працівник повинен дати письмове пояснення того, що сталося. Висновки, засновані на результатах розслідування (інших аналогічних документах), повинні переконливо вказувати на несумісність скоєння працівником аморального проступку з продовженням їм роботи.

Судом встановлено, що фактично підставою для звільнення ОСОБА_1 за п. 3 ст. 41 КЗпП України, послугували дані викладені у пояснювальній записці до проекту рішення Про звільнення з посади директора Вишнюватського навчально-виховного комплексу Загальноосвітня школи І ступеня - дошкільний навчальний заклад Розівської районної ради Запорізької області ОСОБА_1 , із аркушем погодження від 25.09.2018 року, наданої за клопотанням депутатської комісії з питань освіти та підписаною ОСОБА_4 , в якому вказано, що неодноразово надходили усні звернення від батьків вихованців та учнів Вишнюватського НВК зі скаргами на поведінку директора ОСОБА_1 , яка некоректно висловлювалася на адресу дітей та батьків. 11.09.2018 року на території Вишнюватської сільської ради пройшли збори громади, на яких обговорювалось питання щодо ситуації в закладі (звернення учасників). А тому з урахуванням думки батьків, з метою створення сприятливих умов здобуття дошкільної та загальної середньої освіти дітьми Вишнюватської сільської ради, комісією запропоновано проект рішення Про звільнення директора Вишнюватського НВК за п. 3 ст. 41 КЗпП України за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовження даної роботи (а.с. 18, 19, 85, 86 т. 1, а.с. 27, 28 т. 3).

Зі змісту звернення учасників громадських слухань Вишнюватської сільської ради щодо ситуації у Вишнюватському НВК від 11.09.2018 року, із протоколом до нього вбачається, в ході громадських слухань вирішувались питання про недоцільність існування та утримання Вишнюватського НВК, через незначну кількість учнів. Крім того, не вирішення директором закладу питань щодо електроенергії, належного харчування дітей, порушення норм санітарії, проведення закупівель не через систему Прозоро , а також, що директор дозволяє в розмові з батьками в образливій формі висловлюватися стосовно учнів. Крім того, вказано, що 05.09.2018 року зранку доньку ОСОБА_12 без жодних проблем прийняли до дитячого садку Вишнюватського НВК, але о 10 год. вихователь ОСОБА_5 привела плачучу дитину до сільської ради, заявивши, що дитина не може відвідувати заклад, оскільки не пройшла медичний огляд. На підставі цього, було вирішено винести на розгляд найближчої сесії депутатів Розівської районної ради питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Вишнюватського НВК, як такої, що не відповідає вимогам займаної посади; розглянути доцільність існування та наявність у районному бюджеті коштів на утримання Вишнюватського НВК; створити на базі Вишнюватського НВК повноцінний дитячий садок з двома різновіковими групами дітей з набором його працівників на конкурсній основі (а.с. 65-67, 126-131, 139-141 т. 1, а.с. 130-132 т. 2).

Аналізуючи наведені докази на предмет наявності в діях ОСОБА_1 ознак вчинення аморального проступку, несумісного із продовженням вихованої роботи, то усні звернення батьків, на які є посилання у пояснювальній записці, на думку суду, не є належним підтвердженням наявності факту вчинення аморального проступку.

А посилання у зверненні учасників громадських слухань від 11.09.2019 року на обставини щодо неналежного вирішення директором навчального закладу питань щодо електроенергії, харчування, порушення норм санітарії, тощо, не може свідчити про аморальність проступку, в розумінні п. 3 ст. 41 КЗпП України, а лише про незадовільне виконання керівником організаційно-розпорядчих функцій.

Разом з тим, дані про те, що ОСОБА_1 дозволяє в розмові з батьками в образливій формі висловлюватися стосовно учнів, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи та фактично побудові на припущеннях.

Так, надаючи оцінку показанням допитаних в судовому засіданні свідкам ОСОБА_6 , ОСОБА_16 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , та допитаних в порядку ст. 234 ЦПК України, - ОСОБА_17 та ОСОБА_5 , суд зазначає наступне.

Виходячи з показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_13 , останні вказували, що можуть охарактеризували ОСОБА_1 лише з позитивної сторони, будь-які обставин, які б свідчили про аморальність поведінки останньої їм невідомо.

Свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 та ОСОБА_5 також не повідомили суду обставин, які підпадали під ознаки аморальності, оскільки фактично зазначали обставини, що стосуються критичної оцінки дій ОСОБА_1 , як керівника навчального закладу.

Згідно до показань свідка ОСОБА_16 , то останній фактично про наявність скарг на позивача відомо лише з приватної бесіди з головою постійної комісії з питань освіти районної ради ОСОБА_4. При цьому суд критично розцінює покази свідка в тій частині, що вона бачила скарги на ОСОБА_1 , вони зачитувались на сесії районної ради, оскільки таких скарг суду надано не було. Крім того, зазначені свідком обставини суперечать навіть змісту пояснювальної записки за підписом голови постійної комісії з питань освіти ОСОБА_4., згідно до якого питання про звільнення ОСОБА_1 порушено лише на підставі усних звернень батьків та звернення учасників громадських слухань від 11.09.2018 року.

Що ж стосується показань свідка ОСОБА_17 , то остання також охарактеризувала ОСОБА_1 як відповідального керівника. При цьому зазначала, що про наявність скарг на ОСОБА_1 , свідку стало відомо лише під час участі на громадських слуханнях, які відбувались 11.09.2018 року, де висловлювалась думку жителів села Вишнювате щодо директора навчального закладу, які зазначали, що ОСОБА_1 ображала дітей, висловлювалась негативно в сторону батьків. Водночас відповідність цих скарг дійсності не перевірялась і будь-яка перевірка Сектором освіти, молоді та спорту Розівської РДА не проводилась.

Будь-які інші достовірні докази, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 аморального проступку суду надано не було.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що рішення про звільнення ОСОБА_1 за вчинення аморального проступку прийнято без проведення належної перевірки та фактично у відсутність переконливих даних, які б свідчили про вчинення останньою аморального проступку, який є несумісним із продовженням виховної роботи, про що зокрема свідчить і відсутність матеріалів такої перевірки та протоколи засідань комісій Розівської районної ради Запорізької області з питань бюджету, економічного розвитку, промислової політики, управління об`єктами спільної власності територіальних громад району, житлово-комунального господарства та підприємництва та з питань освіти, культури, охорони здоров`я, материнства і дитинства, соціальної політики і праці, обслуговування населення та молодіжної політики № 11 від 01.10.2018 року та № 8 від 21.09.2018 року відповідно, протокол засідання президії ради № 10 від 01.10.2018 року, протокол тридцять другої чергової сесії Розівської районної ради Запорізької області № 35 від 01.10.2018 року, з яких вбачається, що питання вчинення позивачем аморального проступку взагалі не поставало та не розглядалось. При цьому, ОСОБА_1 на вказаних засіданнях участі не приймала, її позиція щодо наявності таких скарг (якщо вони були) не з`ясовувалась (а.с. 68-70, 77-78, 81-83, 99-101, 109-110 т. 1, а.с. 133-138, 177-182, 188-190, 194-196 т. 2).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.4, абз. 2 п. 3.5 розділу 3 Порядку призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств, установ і закладів, що є об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ Розівського району (додаток 1 до рішення районної ради від 14.06.2005 року № 6) звільнення з посади керівника здійснюється з підстав, передбачених ст. 36 КЗпП України. Для підготовки рішення районної ради про звільнення з посади керівника за ініціативою районної ради надаються: подання голови районної ради про розірвання трудового договору (контракту) з керівником з відповідним обґрунтуванням та підтвердженням необхідними матеріалами; висновок галузевого управління райдержадміністрації з цього питання (для закладів і установ, що утримуються за рахунок районного бюджету). Проект рішення районної ради готується виконавчим апаратом з додержанням положень абзацу третього пункту 2.4 Порядку (а.с. 58-60 т. 1, 113-115 т. 2, 62-64 т. 3).

Пунктом 30 Переліку питань з управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ Розівського району Запорізької області, забезпечення реалізації яких покладається на виконавчий апарат районної ради (додаток 2 до рішення районної ради від 14.04.2016 року № 21) передбачено, що підготовка пропозицій щодо кандидатур на призначення виконуючими обов`язки керівників комунальних підприємств, установ, організацій, господарських об`єднань, що є об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ району (в період між сесіями районної ради), та щодо призначення або звільнення їх керівників на розгляд пленарних засідань районної ради, що відповідає і п. 18 Переліку питань з управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ Розівського району Запорізької області, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях районної ради (додаток 1 до рішення районної ради від 14.04.2016 року № 21 (а.с. 61-64 т. 1, а.с. 116-117, 118-121 т. 2).

Частиною 1 статті 47 Закону України Про місцеве самоврядування визначено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Постійні комісії попередньо розглядають кандидатури осіб, які пропонуються для обрання, затвердження, призначення або погодження відповідною радою, готують висновки з цих питань.

Постійні комісії за дорученням ради, голови, відповідно заступника голови районної у місті, районної ради чи першого заступника, заступника голови обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради або за власною ініціативою вивчають діяльність підзвітних і підконтрольних раді та виконавчому комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради органів, а також з питань, віднесених до відання ради, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ та організацій, їх філіалів і відділень незалежно від форм власності та їх посадових осіб, подають за результатами перевірки рекомендації на розгляд їх керівників, а в необхідних випадках - на розгляд ради або виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради; здійснюють контроль за виконанням рішень ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради. (ч.ч. 4-6 ст. 47 Закону).

Аналогічні повноваження постійних комісій, викладені і в Положенні про постійні комісії Розівської районної ради Запорізької області, затвердженого рішенням районної ради від 28.04.2017 року № 11 (а.с. 102-105 т. 1, а.с. 122-128 т. 2).

Виходячи зі змісту протоколу № 8 від 21.09.2018 року засідання комісії Розівської районної ради Запорізької області з питань освіти, культури, охорони здоров`я, материнства і дитинства, соціальної політики і праці, обслуговування населення та молодіжної політики, комісія вирішила розглянути питання про невідповідність займаній посаді директора школи ОСОБА_1 з винесенням на сесію (а.с. 81-83 т. 1).

З тексту рішення тридцять другої чергової сесії сьомого скликання Розівської районної ради Запорізької області № 21 від 01.10.2018 року Про звільнення з посади директора Вишнюватського навчально-виховного комплексу Загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад Розівської районного ради Запорізької області ОСОБА_1, вбачається, що проект рішення підготовлений за клопотанням депутатської комісії з питань освіти, культури, охорони здоров`я, соціального захисту населення, молодіжної політики Розівської районної ради Запорізької області, яку очолює ОСОБА_4.

Тобто, наведені обставини свідчать про те, що всупереч ст. 47 Закону України Про місцеве самоврядування , Порядку призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств, установ і закладів, що є об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ Розівського району (додаток 1 до рішення районної ради від 14.06.2005 року № 6), Переліку питань з управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ Розівського району Запорізької області (додаток 2 до рішення районної ради від 14.04.2016 року № 21), Положенню про постійні комісії Розівської районної ради Запорізької області, затвердженого рішенням районної ради від 28.04.2017 року № 11, ініціювання питання про звільнення ОСОБА_1 та підготування проекту рішення здійснено не уповноваженою на це особою.

Аналізуючи наведене, суд доходить висновку, що звільнення ОСОБА_1 з посади директора Комунального закладу Вишнюватського навчально-виховного комплексу Загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад Розівської районної ради Запорізької області, є незаконним, а тому задовольняє позовні вимоги останньої з цього приводу.

Враховуючи, що судом встановлені чисельні порушення вимог діючого законодавства під час звільнення ОСОБА_1 , то посилання останньої про її звільнення у відсутність згоди профспілкової організації, є такими, що не породжують у суду обов`язок виконання вимог ч. 9 ст. 43 КЗпП України.

Згідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Виходячи з роз`яснень, викладених в абз. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі, в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 5 ст. 104 ЦК).

Рішенням тридцять п`ятої позачергової сесії сьомого скликання Розівської районної ради Запорізької області № 1 від 01.11.2018 року Комунальний заклад Вишнюватський навчально-виховний комплекс Загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад Розівської районної ради Запорізької області припинено шляхом реорганізації (перетворення) у Комунальну установу Вишнюватський заклад дошкільної освіти (дитячий садок) Веселка Розівської районної ради Запорізької області (а.с. 2, 29-30 т. 2).

Виходячи з п. 1.1 розділу І Статуту Комунальної установи Вишнюватський заклад дошкільної освіти (дитячий садок) Веселка Розівської районної ради Запорізької області вказаний заклад дошкільної освіти є правонаступником Комунального закладу Вишнюватський навчально-виховний комплекс Загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад Розівської районної ради Запорізької області з дня державної реєстрації (а.с. 6-15, 34-53 т. 2).

Згідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 11.01.2019 року внесені відомості про створення Комунальної установи Вишнюватський заклад дошкільної освіти (дитячий садок) Веселка Розівської районної ради Запорізької області (а.с. 18 т. 2).

Рішенням тридцять дев`ятої позачергової сесії сьомого скликання Розівської районної ради Запорізької області № 6 від 22.01.2019 року ОСОБА_5 призначена з 22.01.2019 року на посаду директора Комунальної установи Вишнюватський заклад дошкільної освіти (дитячий садок) Веселка Розівської районної ради Запорізької області без проведення конкурсу (а.с. 216 т. 2), про що також свідчить і розпорядження голови районної ради № 57-р від 05.11.2018 року Про визнання таким, що втратило чинність розпорядження голови районної ради від 12.10.2018 року № 51-р Про проведення конкурсу на посаду керівника закладу загальної середньої освіти та закладу позашкільної освіти Розівського району Запорізької області (а.с. 20 т. 2).

Таким чином, оскільки звільнення ОСОБА_1 було здійснено незаконно, вона має бути поновлена на посаді директора Комунальної установи Вишнюватський заклад дошкільної освіти (дитячий садок) Веселка Розівської районної ради Запорізької області, у зв`язку з чим, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

При цьому, згідно ч. 7 ст. 235 КЗпП рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Аналогічне положення міститься й у п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.

Отже, з урахуванням положень ч. 7 ст. 235 КЗпП та п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді директора Комунальної установи Вишнюватський заклад дошкільної освіти (дитячий садок) Веселка Розівської районної ради Запорізької області, як правонаступника усіх прав та обов`язків, зокрема і трудових, Комунального закладу Вишнюватського навчально-виховного комплексу Загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад Розівської районної ради Запорізької області.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з Розівської районної ради Запорізької області заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд доходить наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 02 листопада 2016 року по справі № 6-2261цс16, статтею 235 КЗпП України передбачено, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється у випадках: звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу (частина перша); у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству (частина третя); у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу (частина четверта).

У абз. 3 п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 5 розд. ІV Порядок розрахунку виплат у всіх випадках збереження заробітної плати наведеного Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (годинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.

При цьому в розрахунок середньої заробітної плати включаються усі виплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки (п. 3 розділ ІІІ Порядку).

Середньоденна заробітна плата позивача, відповідно до заробітної плати за останні два відпрацьованих місяці, згідно наданої довідки № 56 від 01.10.2018 року (т. 1 а.с. 29), становить: серпень 2018 року - 11 788, 54 грн., вересень 2018 року - 9 760, 58 грн., що разом складає 21 549, 12 грн., поділеної на кількість робочих днів за ці два місяці (серпень 2018 року - 22 дні + вересень 2018 року - 20 днів (разом 42 дні) = 513, 07 грн. (без відрахування податків, які помилково були відраховані позивачем, але в подальшому ці недоліки було усунуто).

Суд зазначає, що середній заробіток розраховується за період, починаючи з дня, наступного за днем звільнення, тобто з 02.10.2018 року і по день ухвалення судом рішення. Кількість робочих днів за період з 02.10.2018 року по 30.09.2019 року (день ухвалення судом рішення) складає 249 днів.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме за період з 02.10.2018 року по 30.09.2019 року складає: 249 днів х 513, 07 грн. = 127 754, 43 грн., за таких обставин, суд частково задовольняє позовні вимог позивача, оскільки за 01.10.2018 року, з якого ОСОБА_1 просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, остання отримала відповідні грошові кошти.

Крім того, слід враховувати роз`яснення, наведені в абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці № 13 від 24.12.1999 року, відповідно до яких, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Отже, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.10.2018 року по 30.09.2019 року у розмірі 127 754, 43 грн., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

З урахуванням наведеного, суд визнає безпідставними посилання представника відповідача про неконкретність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 . Крім того, суд зауважує, що кожна особа є вільною у виборі способу захисту своїх порушених прав, згідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України.

При цьому суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_1 , згідно до розпорядження голови Розівської районної ради Запорізької області № 52-к від 11.10.2018 року була призначена на посаду тимчасово виконуючого обов`язки директора КЗ Вишнюватського навчально-виховного комплексу Загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад Розівської районної ради Запорізької області (а.с. 133 т. 1), а тому її трудові права були відновлені, оскільки в даному випадку, на переконання суду, таке призначення на посаду не є виходячи з норм чинного законодавства відновленням трудових прав працівника. Крім того, як підтвердив в судовому засіданні і свідок ОСОБА_6 , який раніше очолював Розівську районну раду Запорізької області, у голови районного ради відсутні повноваження щодо прийняття рішення про призначення керівників установ, організацій, підприємств, оскільки ці питання вирішуються лише на сесії районної ради.

Розглядаючи ж аргументи представника відповідача щодо отримання ОСОБА_1 під час вимушеного прогулу заробітної плати та допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, то законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (аналогічна правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 25.05.2016 року та Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 року у справі № 674/1778/15-ц).

Відхиляє суд і доводи представника відповідача стосовно порушення позивачем норм цивільного процесуального законодавства через збільшення позовних вимог, оскільки не вбачає в даному випадку порушень вимог ст. 49 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Частинами 1, 2 статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому частиною 3 наведеної статті ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем ОСОБА_1 та адвокатами Чоловською С.О. і Горобієвським С.О. було укладено договори від 12.11.2018 року та 15.11.2018 року, відповідно, про надання правової допомоги (а.с. 148, 152 т.1).

Згідно до акту № 4 від 28.08.2019 року виконаних робіт/наданих послуг (професійної правничої допомоги), підписаного адвокатом Чоловською С.О. та позивачем ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу склали 16 300 грн., на підтвердження чого були надані квитанції (а.с. 44 т. 4).

Водночас виходячи з квитанцій: № 671532 від 23.10.2018 року на суму 250 грн. (усна консультація, вивчення документів); № 671533 від 30.10.2018 року на суму 1 000 грн. (складання уточненої позовної заяви); № 671535 від 23.11.2018 року на суму 550 грн. (складання уточненої позовної заяви); № 671537 від 17.12.2018 року на суму 1 700 грн. (участь в суд. зас. 17.12.2018 року - 600 грн. та передоплата за наступне суд. засідання - 1100 грн.); № 671538 від 15.01.2019 року на суму 1 100 грн. (участь в суд. зас. 15.01.2019 року); № 671541 від 05.02.2019 року на суму 1 100 грн. (участь в суд. зас. 07.02.2019 року); № 671543 від 28.02.2019 року на суму 600 грн. (участь в суд. зас. 27.02.2019 року); № 671544 від 18.03.2019 року на суму 1 100 грн. (участь в суд. зас. 18.03.2019 року); № 671545 від 04.04.2019 року на суму 1 100 грн. (участь в суд. зас. 04.04.2019 року); № 671546 від 16.05.2019 року на суму 1 100 грн. (участь в суд. зас. 16.05.2019 року); № 839701 від 28.05.2019 року на суму 1 100 грн. (участь в суд. зас. 28.05.2019 року); № 839705 від 19.06.2019 року на суму 1 100 грн. (участь в суд. зас. 19.06.2019 року); № 839707 від 16.07.2019 року на суму 1 100 грн. (участь в суд. зас. 16.07.2019 року); № 839710 від 25.07.2019 року на суму 1 100 грн. (участь в суд. зас. 25.07.2019 року); № 839713 від 13.08.2019 року на суму 1 100 грн. (участь в суд. зас. 13.08.2019 року); № 839716 від 28.08.2019 року на суму 1 100 грн. (участь в суд. зас. 03.09.2019 року), загальна сума витрат на правничу допомогу склала 16 200 грн. (а.с. 45-50 т. 4).

При цьому як у акті виконаних робіт, так і у вказаних квитанціях зазначено, які саме послуги правничої допомоги були надані позивачу в рамках даної цивільної справи.

Разом з тим, враховуючи, що у судовому засіданні, яке було призначено на 17.12.2018 року адвокат Чоловська С .О. участі не приймала з інших підстав, ніж це було обумовлено сторонами, а тому суд доходить висновку про недоведеність понесених позивачем витрат на правничу допомогу 17.12.2018 року на суму 600 грн. (квитанція № 671537 від 17.12.2018 року).

Крім того, на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, надану адвокатом Горобієвським С .О. в рамках даної цивільної справи, позивачем надано квитанції: № 688616 від 16.01.2019 року на суму 1 100 грн., № 688615 від 05.02.2019 року на суму 1 100 грн., № 688614 від 28.02.2019 року на суму 600 грн., № 688613 від 04.04.2019 року на суму 1 100 грн., № 688612 від 16.05.2019 року на суму 600 грн., № 688611 від 28.05.2019 року на суму 1 000 грн., № 688610 від 19.06.2019 року на суму 1 100 грн., № 688609 від 20.06.2019 року на суму 1 100 грн., № 688608 від 25.06.2019 року на суму 1 100 грн., № 688607 від 11.07.2019 року на суму 1 200 грн., № 688601 від 11.08.2019 року на суму 1 100 грн., а всього на загальну суму 11 100 грн. В усіх квитанціях із посиланням про надання правової допомоги (а.с. 51-54 т. 4).

Але з цих квитанцій не вбачається, яка саме правнича допомога була надана позивачу, враховуючи при цьому, що деякі дати квитанцій навіть не збігаються із датами судових засідань, а нумерація цих квитанцій викликає сумніви щодо внесення позивачем коштів саме в зазначені в них дати. Не було представлено суду і акту виконаних робіт/наданих послуг із зазначенням детального опису проведених робіт (наданих послуг), які адвокат надав позивачу в рамках даної цивільної справи, що на переконання суду, суперечить вимогам ч. 2 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України.

За таких умов, суд доходить висновку про доведеність та обґрунтованість понесених позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 15 600 грн. (16 200 - 600 грн.), яка і підлягає стягненню з відповідача.

В силу ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивач при зверненні до суду у жовтні 2018 року був звільнений від сплати судового збору, то з відповідача слід стягнути судовий збір на користь держави у розмірі 1 982, 34 грн., який складається з судового збору за позов немайнового характеру - 704, 80 грн. + з судового збору за позов майнового характеру - 1 277, 54 грн. (пропорційно до задоволених вимог).

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 40, 41, 43, 51, 233, 235, КЗпП України, ст. ст. 15, 16, 104 ЦК України, Законом України Про освіту , Законом України Про дошкільну освіту , Законом України Про загальну середню освіту , Законом України Про оплату праці , Законом України Про місцеве самоврядування , Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , постановою Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , ст. ст. 4, 12, 13, 49, 76-81, 133, 137, 141, 211, 212, 234, 259, 263-265, 268, 272, 273, 430 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати рішення тридцять другої чергової сесії сьомого скликання Розівської районної ради Запорізької області від 01.10.2018 року № 21 Про звільнення з посади директора Вишнюватського навчально-виховного комплексу Загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад Розівської районної ради Запорізької області ОСОБА_1 за п. 3 ст. 41 КЗпП України за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, несумісного з продовженням роботи, та звільнення з посади, незаконним.

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Комунальної установи Вишнюватський заклад дошкільної освіти (дитячий садок) Веселка Розівської районної ради Запорізької області.

Стягнути з Розівської районної ради Запорізької області (ЄДРПОУ 20478910, місцезнаходження: 70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Каштанова, 14) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт серії НОМЕР_2 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 127 754, 43 грн., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Розівської районної ради Запорізької області (ЄДРПОУ 20478910, місцезнаходження: 70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Каштанова, 14) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_2 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 15 600 грн.

Стягнути з Розівської районної ради Запорізької області (ЄДРПОУ 20478910, місцезнаходження: 70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Каштанова, 14) на користь держави судовий збір в розмірі 1 982, 34 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді директора Комунальної установи Вишнюватський заклад дошкільної освіти (дитячий садок) Веселка Розівської районної ради Запорізької області.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції, - Розівський районний суд Запорізької області шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04 жовтня 2019 року.

Суддя: А.П. Завіновська