Постанова

від 01.10.2019 по справі 133/565/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 133/565/19

Провадження № 22-ц/801/1802/2019

Категорія: 39

Головуючий у суді 1-ї інстанції Воронюк В. А.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Войтка Ю.Б.,

суддів Міхасішина І.В., Матківської М.В.,

з участю секретаря судового засідання: Безрученко Н.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21 червня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Воронюк В.А. в м. Козятині Вінницької області, зі складення його повного тексту 01 липня 2019 року,

у цивільній справі № 133/565/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа Козятинська державна нотаріальна контора Вінницької області, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним,

встановив:

У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , за участю третьої особи Козятинської державної нотаріальної контори Вінницької області, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_4 . На момент смерті ОСОБА_4 була власником земельної ділянки (паю) розташованої на території Вовчинецької сільської ради Козятинського району Вінницької області, площею 3,3309 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На момент смерті спадкодавця в одному будинку разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 проживали та були зареєстровані: він - ОСОБА_2 (чоловік) та ОСОБА_5 (син). Заповіту дружина не залишала, тому спадкування мало відбутися за законом.

В грудні 2018 року він звернувся до Козятинської державної нотаріальної контори Вінницької області з заявою про видачу свідоцтва про право власності на майно (земельну ділянку) після смерті його дружини. 11 грудня 2018 року Постановою Козятинської державної нотаріальної контори Вінницької області №1437/02-31 йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності за законом, у зв`язку з тим, що 22.02.2018 видані свідоцтва про право власності за законом на ім`я спадкоємців: ОСОБА_3 за реєстром №171 та ОСОБА_1 за реєстром №173.

До грудня 2018 року він з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався оскільки розумів, що відповідно до ст. 1268 Цивільного кодексу України він прийняв спадщину, як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України(тобто шість місяців), він не заявив про відмову від неї. Він був упевнений, що фактично прийняв спадщину, розпоряджається нею і може в будь який час звернутись за отриманням свідоцтва про право на спадщину.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 скориставшись його довірою, отримавши оригінал свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , самостійно звернулися до нотаріуса, який відкрив спадкову справу після смерті матері, не повідомивши нотаріуса про наявність інших спадкоємців-чоловіка та 22.02.2018 безпідставно отримали свідоцтво про право на спадщину, отримавши у власність земельну ділянку кадастровий номер: 0521481000:03:002:0053 площею 3,3309 га по 1/2 частки кожна.

Крім того, зазначає, що постійно проживав разом спадкодавцем, а у якості доказу надає довідку Вовчинецької сільської ради Козятинського району Вінницької області № 352 від 14.09.2018, зі змісту якої можна дійти однозначного висновку, що позивач проживав разом зі спадкодавцем та не зазначено про постійне місце проживання позивача з спадкодавцем на час відкриття спадщини. Що стосується відмітки у паспорті про місце реєстрації позивача, то в ньому взагалі не зазначено місця реєстрації позивача, що підтверджує відсутність доказів які підтверджували б факт постійного проживання позивачем разом з спадкодавцем. Враховуючи похилий вік батька та стан його здоров`я, він на час відкриття спадщини постійно проживав у її сестер у м. Бердичеві, що додатково підтверджується зазначенням ним своєї адреси у позовній заяві: АДРЕСА_2 .

За наведених обставин позивач просив суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку кадастровий номер: 0521481000:03:002:0053 №173 від 22.02.2018 видане на ім`я - ОСОБА_1 та свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку кадастровий номер 0521481000:03:002:0053 №171 від 22.02.2018 видане на ім`я - ОСОБА_3 , та провести перерахунок часток у спадщині визначивши право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 0521481000:03:002:0053, в порядку спадкування майна після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , в наступних частках: 1/3 частку за ОСОБА_2 ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; - 1/3 частки за ОСОБА_1 ; - 1/3 частки за ОСОБА_3 .

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21 червня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку кадастровий номер 0521481000:03:002:0053 № 173 від 22.02.2018 року видане Козятинською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_1 Вінницької області та визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку кадастровий номер 0521481000:03:002:0053 № 171 від 22.02.2018 року видане Козятинською державною нотаріальною конторою Вінницької області на імя ОСОБА_3 .

Проведено перерахунок часток у спадщині , що залишилась після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 та встановлено, що ОСОБА_2 належить 1/3 частки , ОСОБА_1 належить 1/3 частки , ОСОБА_3 належить 1/3 частки , у спадковому майні, що залишилось після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .

В частині позовних вимог про визнання права власності на земельну ділянку відмовлено.

Вирішено питання про стягнення з відповідачів на користь позивача витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права.

Вказує, що враховуючи відсутність будь-яких суперечностей та конфліктів між позивачем та відповідачами, останні, будучи у статусі спадкоємців, які прийняли спадщину, керуючись ч. 2 ст. 1272 ЦК України можуть подати до нотаріуса відповідні заяви про прийняття позивачем спадщини після закінчення встановленого строку для прийняття спадщини. Тобто, без звернення до суду, відповідачі готові та ніколи не відмовлялися від врегулювання питання у визначений законом спосіб, без звернення до суду. За таких обставин, судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що відповідачі не порушували майнових прав позивача і існують сумніви щодо дійсного волевиявлення позивача на звернення до суду за захистом своїх прав.

Зазначає, що зі змісту довідки Вовчинецької сільської ради Козятинського району Вінницької області № 352 від 14.09.2018 можна дійти висновку, що позивач проживав разом зі спадкодавцем, однак в ній не зазначено про постійне місце проживання позивача з спадкодавцем на час відкриття спадщини. В паспорті позивача взагалі не зазначено місце його реєстрації, що вкотре свідчить про відсутність доказів на підтвердження факту постійного проживання останнього разом з спадкодавцем в АДРЕСА_1 . Таким чином, висновки суду першої інстанції про встановлення доведеного факту постійного проживання позивача з спадкодавцем на час відкриття спадщини не відповідають обставинам справи та не підтверджені належними доказами.

Також вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, оскільки такий спосіб захисту прав, як перерахунок часток у спадщині не передбачений чинним законодавством та є таким, що унеможливлює виконання рішення суду. Норми ст. 1301 ЦК України передбачають визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а відповідачі мали усі законні права на спадкування.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6 просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Зазначили, що суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. Стосовно неповного з`ясування обставин справи, а саме, відсутності спору між сторонами, то відповідно до норм цивільного законодавства відповідачі мали можливість скористатись правом на укладення мирової угоди. Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Крім того, відповідно до роз`яснень, викладених у абзаці 1 пункту 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 Про судову практику у справах про спадкування , законодавець застосовує щодо спадщини поняття, як поділу , так і розподілу . Порівняння відповідних норм, наприклад, ч. 1 ст. 1278 і ч. 1 ст. 1280 ЦК України свідчить, що ці поняття використовуються як синоніми.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до ст. 1261 ЦК України сторони є спадкоємцями першої черги.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.9).

Відповідно до довідки Вовчинецької сільської ради Козятинського району Вінницької області № 352 від 14.09.2018, ОСОБА_4 по день смерті проживала в АДРЕСА_1 , разом з нею, на день її смерті, проживали: чоловік - ОСОБА_2 та син - ОСОБА_5 (а.с.15).

Після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно, яке складається зокрема із земельної ділянки (паю) розташованої на території Вовчинецької сільської ради Козятинського району Вінницької області, площею 3,3309 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521481000:03:002:0053.

Спадкоємцями першої черги за законом на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_4 являється її чоловік, позивач по справі - ОСОБА_2 та діти, відповідачі по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а також син ОСОБА_5 , який на спадщину не претендує та написав заяву про відмову від прийняття спадщини, що підтверджується відповідною заявою (а.с.48).

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 спадщину після смерті матері ОСОБА_4 , прийняли у встановлений законом строк, подавши заяви про прийняття спадщини до Козятинської держаної нотаріальної контори та отримали свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 3,3309 га розташовану на території Вовчинецької сільської ради Козятинського району Вінницької області, по 1/2 частці на кожну.

Позивач ОСОБА_2 бажає прийняти спадщину, проте не може скористатись своїм правом, оскільки звернувшись із заявою про прийняття спадщини державний нотаріус постановою від 11 грудня 2018 року відмовив у вчиненні нотаріальних дій, а саме, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, розташовану на території Вовчинецької сільської ради Козятинського району Вінницької області, площею 3,3309 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у зв`язку з тим, що на даний об`єкт нерухомого майна видано свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцям ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.14).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що державний нотаріус Козятинської державної нотаріальної контори, яка видала відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не перевірила наявність інших спадкоємців.

Таким чином суд вважав, що видані свідоцтва про право власності на спадщину за законом на земельну ділянку кадастровий номер 0521481000:03:002:0053 №173 та № 171від 22.02.2018 року на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_3 слід визнати недійсними.

Апеляційний суд вважає, що із урахуванням заявлених позовних вимог, враховуючи положення ст. 1301 ЦК України, міськрайонний суд встановивши, що право позивача на спадкування після смерті його дружини було порушено, дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом щодо спадкового майна, успадкованого відповідачами.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що норми ст. 1301 ЦК України передбачають визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а відповідачі мали усі законні права на спадкування.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування судам роз`яснено, що іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Оскільки у зв`язку з видачею свідоцтв про право на спадщину на ім`я відповідачів порушені права ОСОБА_2 , як спадкоємця першої черги, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в ці частині.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Частиною другою статті 1223 ЦК України передбачено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці першої-п`ятої черг).

Відповідно до статей 1261, 1262 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Положеннями частини першої та третьої статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 1 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Відповідно до частини першої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Частиною першою статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року № 7 зазначено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами статті 29, частини другої статті 1221 ЦК України.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до копії паспорта ОСОБА_2 останній з 17.01.1983 зареєстрований в с. Вовчинець, Козятинського району Вінницької області і на день смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав з нею в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виконкомом Вовчинецької сільської ради № 352 від 14.09.2018.

Доводи апеляційної скарги про те, що в паспорті позивача не зазначено місце його реєстрації по АДРЕСА_1 не може бути підставою для спростування факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Із урахуванням встановлених обставин у справі ОСОБА_2 є таким, що відповідно до частин третьої, п`ятої статті 1268 ЦК України прийняв спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки на час відкриття спадщини постійно проживав разом із спадкодавцем. У визначений законом шестимісячний строк заяву про відмову від спадщини позивач не подавав. Доказів на спростування зазначених обставин відповідачами суду не надано.

Разом з тим суд першої інстанції, правильно дійшовши до висновку, що ОСОБА_2 є таким, що прийняв спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_4 , та визнавши недійсними свідоцтва про право на спадщину, безпідставно відмовив в задоволенні вимог про визнання права власності на спадкове майно.

Суд послався на те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Проте суд не врахував, що позивач є особою, яка має право на спадкування і він це право вже реалізував, прийнявши спадщину у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21 червня 2019 року в частині задоволення позовних вимог щодо проведення перерахунку часток у спадщині та в частині позовних вимог про визнання права власності на земельну ділянку слід скасувати та ухвалити нове рішення.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені, судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги слід залишити за особою, яка її подала.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21 червня 2019 року в частині задоволення позовних вимог щодо проведення перерахунку часток у спадщині та в частині позовних вимог про визнання права власності на земельну ділянку скасувати та ухвалити нове рішення.

Провести перерозподіл спадщини між спадкоємцями, що відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити частку у спадковому майні: чоловіку ОСОБА_2 належить 1/3 частки спадкового майна, дочці ОСОБА_1 належить 1/3 частки спадкового майна, дочці ОСОБА_3 належить 1/3 частки спадкового майна.

За ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними ДРФО - платників податків - НОМЕР_1 , який зареєстрований: с. Вовчинець, Козятинського району Вінницької області, визнати право власності на 1/3 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,3309 гектарів, у межах згідно з планом, розташованої на території Вовчинецької сільської ради Козятинського району Вінницької області, що належала померлій ОСОБА_4 на підставі Державного акту серії ЯБ №953486 на право власності на земельну ділянку, виданого Козятинською райдержадміністрацією 20 лютого 2008 року на підставі розпорядження Козятинської райдержадміністрації за №93 від 15.02.2007, кадастровий номер 0521481000:03:002:0053, право власності зареєстроване 21.03.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 883561305214, номер запису про право власності: 13840139.

За ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними ДРФО - платників податків - НОМЕР_3 , яка зареєстрована: АДРЕСА_3 , визнати право власності на 1/3 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,3309 гектарів, у межах згідно з планом, розташованої на території Вовчинецької сільської ради Козятинського району Вінницької області, що належала померлій ОСОБА_4 на підставі Державного акту серії ЯБ №953486 на право власності на земельну ділянку, виданого Козятинською райдержадміністрацією 20 лютого 2008 року на підставі розпорядження Козятинської райдержадміністрації за №93 від 15.02.2007, кадастровий номер 0521481000:03:002:0053, право власності зареєстроване 21.03.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 883561305214, номер запису про право власності: 13840139.

За ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними ДРФО - платників податків - НОМЕР_4 , яка зареєстрована: АДРЕСА_4 , визнати право власності на 1/3 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,3309 гектарів, у межах згідно з планом, розташованої на території Вовчинецької сільської ради Козятинського району Вінницької області, що належала померлій ОСОБА_4 на підставі Державного акту серії ЯБ №953486 на право власності на земельну ділянку, виданого Козятинською райдержадміністрацією 20 лютого 2008 року на підставі розпорядження Козятинської райдержадміністрації за №93 від 15.02.2007, кадастровий номер 0521481000:03:002:0053, право власності зареєстроване 21.03.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 883561305214, номер запису про право власності: 13840139.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 04 жовтня 2019 року.

Головуючий Ю. Б. Войтко

Судді І. В. Міхасішин

М. В. Матківська