Постанова

від 01.10.2019 по справі 668/2952/14-ц

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер справи 668/2952/14-ц Головуючий в 1 інстанції Прохоренко В.В.

Номер провадження 22-ц/819/1332/19 Доповідач Орловська Н.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019р. Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Орловської Н.В.,

суддів Кутурланової О.В.,

Майданіка В.В.,

секретар Прушинська О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Боцаненко Лариси Петрівни , яка діє від імені ОСОБА_2 , на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Прохоренко В.В. від 12 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Яценко Олег Михайлович, про визнання договору дарування недійсним,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу, про визнання недійсним договору дарування від 22 березня 2013р.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 22 березня 2013р. на пропозицію сина, ОСОБА_7 підписав договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 , хоча при його укладанні вважав, що підписує договір довічного утримання.

Через похилий вік, стан свого здоров`я та потребу у сторонній допомозі, помилявся щодо правової природи і змісту підписаного договору, який не відповідав його дійсному волевиявленню, оскільки при укладанні договору вважав, що підписує договір довічного утримання.

Просив визнати недійсним вказаний договір з підстав ст.ст 215, 229,230 ЦК України, з урахуванням доповнень також просив зобов`язати приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Яценка О.М. скасувати реєстрацію права власності за № 420854 у Державному реєстрі речового права щодо реєстрації права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок із господарськими спорудами, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

Ухвалою суду від 06 вересня 2018р. до участі у справі залучені правонаступники позивача , спадкоємці ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 12 червня 2019 року позовні вимоги задоволенні.

Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено та не спростована відповідачем наявність обставин, які вказують на помилку ОСОБА_6 щодо природи і змісту укладеного ним правочину відносно єдиного у нього житла, де він залишався проживати і після укладання договору дарування, оскільки останній через свій вік, стан здоров`я потребував стороннього догляду і розраховував на його отримання від відповідача.

В апеляційній скарзі адвоката Боцаненко Лариса Петрівна, що діє в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, оскільки судом не враховано волевиявлення ОСОБА_8 , яка за життя надала згоду на укладання договору дарування їх спільного із позивачем житлового будинку, де їй належала 1\2 його частина. Суд також не врахував повну цивільну дієздатність ОСОБА_6 на момент укладання договору та відповідність його волевиявлення фактично укладеному договору. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

У відзиві ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 посилаються на безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки в силу ст. 217 ЦК України частина правочину, що містить істотну умову без якої правочин в цілому не відповідає вимогам закону, або після виключення із правочину окремої його частини, що визнана недійсною, він не зберігає здібності задовольнити інтереси сторін чи досягти цілі, яка була визначена ними при його вчиненні, правочин може бути визнаний недійсним в цілому.

Оскільки судом встановлені фактичні обставини справи та у відповідності до вимог законодавства постановлено законне і обґрунтоване рішення, яке просили залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність судового рішення в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційним судом встановлені такі обставини.

Згідно ч.1 та ч.3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч .1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, установлених законом.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними від 06 листопада 2009 року № 9 роз`яснено, що правочин, учинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент учинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення. Помилка, допущена внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін, не є підставою для визнання правочину недійсним.

Правочини, вчинені внаслідок помилки належать до категорії правочинів, в яких внутрішня воля співпадає з волевиявленням та дійсно спрямована на досягнення мети правочину, але формування такої волі відбулося під впливом обставин, які спотворили справжню волю особи. Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Для визнання правочину недійсним як укладеного під впливом помилки необхідно, щоб помилка мала істотне значення. Під помилкою, що має істотне значення, розуміється помилка щодо, зокрема, природи правочину, прав та обов`язків сторін.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України, договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не тільки про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Судом установлено і вбачається із матеріалів справи, що ОСОБА_6 , перебуваючи у шлюбі із ОСОБА_8 , на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі продажу від 17.05.1966р. придбав у власність житловий будинок АДРЕСА_2 , право власності на який зареєстровано за покупцем, ОСОБА_6 у встановленому законодавством порядку в Херсонському БТІ 24.05.1966р.

22.03.2013року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладений договір дарування, належного позивачеві житлового будинку із врахуванням нотаріально посвідченої письмової згоди дружини дарувальника, ОСОБА_8

Умовами п.2 договору зазначено про домовленість сторін щодо передачі житлового будинку, яку слід вважати символічною передачею ключів, які передані обдарованому. Разом із тим умови проживання дарувальника та членів його сім`ї у житловому будинку після укладення договору не передбачені.

Після укладання договору дарування ОСОБА_6 та ОСОБА_8 залишились проживати у вказаному будинку за місцем реєстрації свого постійного проживання. У травні 2013р . ОСОБА_8 померла. Єдиним спадкоємцем, що прийняв спадщину у відповідності до приписів ч.3 ст. 1268 та ст. 1270 ЦК України був її чоловік ОСОБА_6 , спір щодо спадкових прав решти спадкоємців першої черги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 відсутній, оскільки останні в ході розгляду справи зазначили, що спадщину після смерті матері не прийняли.

У березні 2014р. ОСОБА_6 звернувся за судовим захистом своїх прав шляхом визнання недійсним укладеного ним договору дарування від 22.03.2013р., із тих підстав, що при укладанні договору дарування не мав наміру та волевиявлення на безоплатну передачу ОСОБА_2 належного йому житлового будинку, оскільки є людиною похилого віку, 1926 року народження, та має інвалідність першої групи, через тяжкі захворювання потребує постійної допомоги , тоді як відповідач ОСОБА_2 пообіцяв надати йому таку допомогу. За відсутності необхідних знань помилявся щодо природи укладеного договору та прав і обов`язків, які виникнуть після його укладання.

Упродовж розгляду справи ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заяви про прийняття спадщини подали спадкоємці першої черги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а.с.95-113 т.2).

Залучені ухвалою суду від 16.09.2018р.до участі у справі правонаступники позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у судовому засіданні стверджували, що за життя їх батько, ОСОБА_6 , був тяжко хворий і потребував сторонньої допомоги постійно у з в`язку із чим відповідач мав намір залучити до здійснення догляду за ним сусідку ОСОБА_9 на ім`я якої був відкритий банківський рахунок. Проте , у зв`язку із смертю останньої догляд за батьком здійснювали саме вони. ( а.с.163-164 т.2).

Суд першої інстанції на підставі наявних у справі письмових доказів, що на час укладання спірного договору ОСОБА_2 виповнилось 86 років, встановлена інвалідність першої групи, через тяжке захворювання. Крім того, суд визнав встановленим, що після укладання договору дарування фактичної передачі будинку обдарованому не відбулось, оскільки дарувальник ОСОБА_6 залишився проживати у зазначеному будинку, оплачував комунальні послуги. ( а.с 80, 81, 249-257 т.1; а.с.157-162 т.2).

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_6 вважав, що при укладенні спірного договору було узгоджено надання йому ОСОБА_2 догляду та матеріальної допомоги , як особі похилого віку. Таким чином, фактично позивач помилився відносно правової природи правочину. Похилий вік впливає на можливість правильного сприйняття позивачем певних фактів та обставин.

Також суд першої інстанції визнав доведеними посилання позивача та його правонаступників на те, що, будучи особою похилого віку, ОСОБА_6 за станом здоров`я дійсно потребував стороннього догляду, тому, укладаючи спірний договір, помилявся щодо правової природи правочину, прав та обов`язків, які виникнуть після його укладення між сторонами. Суд, не змінюючи предмету спору, керуючись положеннями частини першої статті 214 ЦПК України 2004 року, правильно застосував до спірних правовідносин частину першу статті 229 ЦК України, яка передбачає правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки.

Не спростовують висновків суду доводи апеляційної скарги про те, що предметом спору за позовом ОСОБА_6 та його правонаступників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 може бути лише 1\2 частина договору дарування, оскільки спірний житловий будинок належав до спільної сумісної власності подружжя, тоді як інший співвласник, ОСОБА_8 частка якої у цьому майні складає 1\2 частину, надала письмову згоду укладання договору дарування, оскільки, судом встановлено і визнано сторонами, що право власності на спірний житловий будинок з часу його придбання зареєстровано на ОСОБА_6 ..

З часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_8 , яка померла у травні 2013р. , разом із нею проживав лише чоловік, ОСОБА_6 , тому визнається таким, що прийняв спадщину, а решта спадкоємців заяву про прийняття спадщини після смерті матері на подали. Спір щодо їх спадкових прав відсутній.

Крім того, наявність у дарувальника ОСОБА_6 необхідного обсягу дієздатності, на підтвердження чого надана відповідачем медична довідка, не виключає права і можливості оспорити укладений ОСОБА_6 договір дарування із тих підстав, що зазначені у позовній заяві.

Решта доводів щодо пропуску строку правонаступниками позивача строку на звернення до суду з вимогою про визнання недійсним договору дарування є юридично неспроможними, оскільки у даному випадку ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які своєчасно прийняли спадщину, залучені до участі у справі судом за правилами процесуального правонаступництва, встановленого ст. 55 ЦПК України, а тому подання ними у червні 2018р. відповідної заяви про наявність у них права спадкування цивільних прав та обов`язків спадкодавця позивача, на цій стадії судового розгляду не передбачає сплати судового збору .

Отже, суд першої інстанції встановив всі обставини справи, додержуючись норм матеріального та процесуального права, зробив законний і обґрунтований висновок по суті спору під час ухвалення рішення у справі, належним чином давши оцінку наданим сторонами доказам, які є належними та достатніми для вирішення зазначеного спору, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВ И В:

Апеляційну скаргу адвоката Боцаненко Лариси Петрівни, яка діє від імені ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 червня 2019року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Дата складення повного судового рішення - 04.10.2019 року.

Головуючий

---

Н.В. Орловська

Судді

---

О.В. Кутурланова

---

В.В. Майданік