Рішення

від 27.09.2019 по справі 495/6095/17

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/6095/17

№ провадження 2/495/1513/2019

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

27 вересня 2019 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря - Іванченко А.С.,

Справа № 495/6095/17

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_2 , про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, -

представника позивача на підставі посвідчення ОСОБА_3 ,

представника відповідача на підставі ордеру серії ОД № 297306 - адвоката Розенбойм Ю.О.,

представника третьої особи на підставі довіреності - Шевчук І.С.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовною заявою до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_2 , про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, просить суд визнати незаконним рішення Затоківської селищної ради від 20.08.2015 № 3272 Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0484 га, кадастровий номер 5110300000:02:013:0031 (код 07.03 згідно з КВЦПЗ) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно за № 43295915, видане 04.09.2015 року ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки площею 0,0484 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , (кадастровий номер 5110300000:02:013:0031); у разі задоволення позову стягнути з відповідачів на користь прокуратури Одеської області сплачений судовий збір за подачу позову на розрахунковий рахунок № 35213085000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 03528552 (юридична та поштова адреса: 65026 м. Одеса вул. Пушкінська, 3, тел. 731-98-00, неприбуткова організація).

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.03.2006 року між Затоківською селищною радою та фірмою Харрісонс-Транс-Сервіс у вигляді ТОВ було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1.304 га, розташованої за адресою: Одеська область АДРЕСА_3 м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, Сонячний район терміном на 25 років для будівництва та експлуатації закладу відпочинку, який був зареєстрований у Білгород-Дністровському міському відділі Одеської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис № 04.06.506.00045 від 27.03.2006 року.

На підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок відділом Держгеокадастру у м. Білгород-Дністровському 20.12.2014 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0, 0484 га по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5110300000:02:013:0031) із земель, наданих раніше у користування фірмі Харрісонс-Транс-Сервіс у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю.

Рішенням Затоківської селищної ради від 20.08.2015 року № 3272 передано відповідачу ОСОБА_1 у власність вказану земельну ділянку.

На підставі вказаного рішення Реєстраційною службою Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області за результатами розгляду документів, поданих ОСОБА_1 для оформлення права власності, видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно щодо зазначеної земельної ділянки, яке зареєстроване згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Вважає рішення Затоківської селищної ради від 20.08.2015 № 3272 має бути визнано незаконним, а свідоцтво про право власності - недійсним.

Підставою для формування земельної ділянки стала технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, внаслідок чого із земельної ділянки загальною площею 1.304 га, яка раніше перебувала у користуванні фірми Харрісонс-Транс-Сервіс у вигляді ТОВ, сформовано ряд окремих земельних ділянок, у тому числі земельна ділянка відповідача.

Згідно з витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованого 08.08.2017 року, вид використання земельної ділянки визначено для будівництва та експлуатації закладу відпочинку.

Натомість, виходячи з того, що вид використання земельної ділянки, яка перебувала у користуванні фірми Харрісонс-Транс-Сервіс у вигляді ТОВ, зазначено як будівництво та експлуатація закладу відпочинку, то після поділу цієї земельної ділянки Затоківська селищна рада мала розпорядитись відповідно до цього ж виду використання, а не передавати земельну ділянку у власність для індивідуального дачного будівництва.

У зв`язку з цим, має місце формування нової земельної ділянки (з іншими межами, конфігурацією, площею та цільовим призначенням), що в свою чергу вимагає виготовлення такого виду документації із землеустрою як проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Крім того, на момент прийняття Затоківською селищною радою рішення від 20.08.2015 року № 3272 спірна земельна ділянка перебувала у користуванні фірми Харрісонс-Транс-Сервіс у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю.

Вважає, що право власності на вказану земельну ділянку набуто відповідачем з порушенням вимог діючого законодавства, а саме земельну ділянку у порушення статей ч. 6 ст. 79-1, ст. 118, Земельного кодексу України передано без розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, в зв`язку з чим він і звернувся з вказаним позовом до суду.

Відповідачем надано заперечення на позов, відповідно до якого він просить відмовити у задоволенні позову, вказуючи, що формування земельної ділянки відбулось з дотриманням статті 79-1 ЗК України.

Виготовлення технічної документації було проведено на підставі рішення Затоківської селищної ради від 17.04.2014 року № 1932 Про надання дозволу фірмі Харрісон-Транс-Сервіс у вигляді ТОВ на складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою, при поділі земельних ділянок .

19.12.2015 року між Затоківською селищною радою та зазначеною юридичною особою був підписаний та нотаріально посвідчений договір про розірвання договору оренди від 23.03.2006 року.

При цьому посилання позивача на те, що оскаржуване рішення Затоківської селищної ради від 20.08.2015 року було прийнято в той час, коли спірна земельна ділянка перебувала у користуванні фірми Харрісонс-Транс-Сервіс у вигляді ТОВ не є підставою для задоволення позову та жодним чином не порушує прав територіальної громади смт. Затока.

Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомовою О.Ю від 08.12.2017 року вказана справа прийнята до провадження судді та призначена до судового розгляду по сутті. /т.1. л.с. 142/

19 січня 2018 року Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду, суд перейшов до загального позовного провадження та справа призначена до підготовчого судового розгляду. /т.1 л.с. 149-150/

12 березня 2018 року Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області клопотання представника позивача було задоволено та залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 . /т.1 л.с. 165-166/

16.07.2018 року Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по сутті. /л.с. 193 - 195 т.1./

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.10.2018 року позовні вимоги позивача були задоволені.

07.02.2019 року відповідачем була подана заява про перегляд заочного рішення суду ід 22.0.2018 року (т.1, л.с. 227- 237).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 22.02.2019 року заяву представника відповідача було задоволено та заочне рішення від 22 жовтня 2018 року було скасоване та справа призначена до розгляду в загальному порядку.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.08.2019 року було закрито підготовче провадження та справа призначена до розгляду по сутті.

В судовому засіданні прокурор Євглевський А.В. позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав наведених у позові.

Просив суд врахувати при ухвалені рішення, постанову ВС від 05.02.2019 року, відповідно до якої він вважає встановлені законні підстави для звернення прокурора до суду з таким позовом.

Зазначив, що прокурор у даній справі виступає в якості самостійного позивача та діє на підставі статті 23 Закону України Про прокуратуру та статті 56 ЦПК України.

Відповідним органом влади, який здійснює захист земель комунальної власності, є орган місцевого самоврядування - Затоківська селищна рада, однак Білгород-Дністровська місцева прокуратура Одеської області не може виступати в інтересах Затоківської селищної ради, оскільки оскаржується відповідне рішення селищної ради.

Щодо участі Держгеокадастру у цій справі зазначив, що з огляду на позицію ВС Держгеокадастр не має відношення до земель рекреаційного призначення.

Порушення інтересів держави у даному спорі вбачається у незаконних діях з боку відповідачів ОСОБА_1 та Затоківської селищної ради щодо передачі земельної ділянки із земель комунальної власності у приватну власність.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Розенбойм Ю.О. з позовними вимогами прокурора не погодився, просить суд в їх задоволені відмовити, вказуючи при цьому, що відсутні порушення інтересів держави з огляду на наступне.

Між Затоківською селищною радою та ТОВ "Харрісонс-Транс-Сервіс" відсутні будь-які претензії одне до одного.

Позивачем не зазначено, які саме порушення допустив відповідач ОСОБА_1 , позивач не вірно розмежовує поняття виду використання земельної ділянки та поняття цільового призначення земельної ділянки , зазначаючи про те, що землі рекреаційного призначення можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, кожен з яких характеризується власним правовим режимом, екосистемними функціями, видами господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів. Зокрема, в рамках вказаної категорії виокремлені різні види цільового використання земельних ділянок, а саме для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, індивідуального дачного будівництва тощо.

Вказані поняття за своєю правовою природою є різними, з огляду на положення ст. 19, ч.ч. 1, 5 ст. 20, ст. 51 ЗК України.

На спірній земельній ділянці були побудовані котеджі. Земельна ділянка має рекреаційне цільове призначення, вид використання - для обслуговування та експлуатації об`єкта рекреації.

В рішенні Затоківської селищної ради № 3272 про передачу спірної земельної ділянки відповідачу ОСОБА_1 було зазначено, що земельна ділянка передається для індивідуального дачного будівництва.

Крім того, посилається на Лист Державного комітету України по земельних ресурсах від 27.12.2006 р. №14-17-7/9942, відповідно до якого якщо земельна ділянка була надана для розміщення об`єкту чи для використання в межах будь якої категорії відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України, але через якийсь час там було розташовано інший об`єкт чи вона використовується по іншому, але в межах тієї категорії, що була першочергово надана, то використання земельної ділянки не за цільовим призначенням в цьому випадку відсутнє.

Додатково вказує, що було змінено вид використання спірної земельної ділянки, у зв`язку із реконструкцією та зміною типу будівлі, яка розташована на земельній ділянці.

При цьому, фактично, вказана зміна виду використання відбулася до передачі ділянки у власність відповідачу, оскільки котедж було реконструйовано у дачний будинок задовго до їх продажу відповідачу.

Крім того, фірма "Харрісонс-Транс-Сервіс" у вигляді ТОВ мало право самостійно визначати вид використання ділянки відповідно до ч.5 ст. 20 ЗК України, в тому числі мало право обирати тип будівлі, яка буде розміщена на земельній ділянці яка перебувала у його користуванні, серед переліку тих, які дозволено розміщувати на землях рекреаційного призначення.

Отримуючи право власності на дачні будинки, які розташовані на спірних земельних ділянках, відповідач ОСОБА_1 згідно з вимогами ЗК України отримав право на земельні ділянки в тому ж обсязі, в якому воно належало попередньому власнику нерухомості.

Ініціатором поділу земельної ділянки (попередній користувач земельної ділянки кадастровий номер 5110300000:02:013:0005) була саме фірма "Харрісонс-Транс-Сервіс" у вигляді ТОВ, яка сама добровільно продала котеджі у власність відповідачу за договором купівлі-продажу.

Відповідач жодним чином не впливав на порядок реєстрації земельної ділянки в державному земельному кадастрі, прийняття Затоківською селищною радою оскаржуваного рішення та державну реєстрацію права власності, з огляду на це, він набув право власності на спірну земельну ділянку.

В судовому засіданні представник третьої особи - Шевчук ОСОБА_4 з позовними вимогами не погодилася, просила суд в їх задоволені відмовити у повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача Затоківської селищної ради та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради не з`явилися, повідомлялися належним чином, причину неявки суду не повідомили.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи, вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши надані докази, суд приходить до наступного висновку.

Перший заступник керівника Білгород - Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся на підставі статті 23 Закону України Про прокуратуру України та статті 56 ЦПК України до суду із позовом до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_2 , про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за ново виявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (ст. 56 ч.ч.3-5 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частин 1-2 статті 2 ЗК України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до ч.1-3 статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно з частинами 1-2 статті 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування."

За змістом положень статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Крім того, згідно з абзацом 4 статті 15-2 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до Положення Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різних функції, а саме:

1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності;

2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Як убачається із матеріалів справи, спірна земельна ділянка є комунальною власністю, цільове призначення - рекреаційне, вид використання - для індивідуального дачного будівництва.

Спірна земельна ділянка не є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу, тому Держгеокадастр у цьому разі не наділений повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгекадастр правом звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас ЄСПЛ звертав увагу також на категорії справ, у яких підтримка прокурора не порушує справедливого балансу.

Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Так відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

В Основному Законі та інших законах не наведено переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак визначено критерії для оцінки умов, коли таке представництво є можливим. Таке право виникає, коли прокурор діє в інтересах держави, у разі відсутності в органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, повноважень щодо звернення до суду із заявленими позовними вимогами.

Позов у справі, що розглядається, подано прокурором в інтересах держави, а позовні вимоги обґрунтовані тим, що порушені інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, зі змісту позовної заяви, доводів про протиправність дій селищної ради, зазначеного предмета спору, характеру спірних правовідносин, прокурор навів достатньо обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави та, відповідно, розгляду його позовних вимог по суті.

Відповідно до ч. 1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, між Затоківською селищною радою та фірмою Харрісонс-Транс-Сервіс у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю 23.03.2006 року укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,304 га терміном на 25 років для будівництва та експлуатації закладу відпочинку, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт Затока, Сонячний район, зареєстрований у Білгород-Дністровському міському відділі Одеської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 04.06.506.00045 від 27.03.2006 року. / т.1 л.с. 17-19/

Рішенням Затоківської селищної ради від 17.04.2014 року № 1932 фірмі "Харрісон-Транс-Сервіс" у вигляді ТОВ надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою при поділі земельної ділянки, яка знаходиться в оренді для експлуатації закладу відпочинку за адресою: вулиця Лазурна АДРЕСА_4 в Лиманському АДРЕСА_5 смт АДРЕСА_6 місто Білгород-Дністровський, Одеської області, кадастровий номер 5110300000:02:013:0005. /т.1. л.с. 61/

На виконання вищезазначеного рішення селищної ради на замовлення фірми Харрісонс-Транс-Сервіс у вигляді ТОВ ФОП ОСОБА_5 була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 5110300000:02:013:0005 за адресою: АДРЕСА_7 , цільове призначення для будівництва та експлуатації закладу відпочинку. /т.1. л.с. 76-128/

В результаті поділу площа земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , склала 0,0450 га.

Згідно з висновком по технічній документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки фірми Харрісонс-Транс-Сервіс у вигляді ТОВ для будівництва та експлуатації закладу відпочинку за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт Затока, Сонячний район, вулиця Лазурна, 3/1-22 Управління містобудування та архітектури Білгород-Дністровської міської ради погодило зазначеній юридичній особі поділ земельної ділянки загальною площею 1,304 га на окремі земельні ділянки, у тому числі земельної ділянки площею 0,0454 га за адресою: АДРЕСА_1 . Категорія земельної ділянки за основним цільовим призначенням відповідно до статті 19 ЗК України - землі рекреаційного призначення.

На підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок відділом Держгеокадастру у м. Білгород-Дністровському 20.12.2014 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0454 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:013:0027), із земель, наданих раніше у користування фірмі Харрісонс-Транс-Сервіс у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю.

Рішенням Затоківської селищної ради від 20.08.2015 року договір оренди земельної ділянки площею 1,3041 га кадастровий номер 5110300000:02:013:005 за адресою: АДРЕСА_6 , укладений між Затоківською селищною радою та фірмою Харрісонс-Транс-Сервіс вирішено розірвати.

Договір про розірвання договору оренди земельної ділянки за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт Затока, Сонячний район, кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:013:0005, від 23.03.2006 року, укладеного між Затоківською селищною радою та фірмою Харрісонс-Транс-Сервіс у вигляді ТОВ, був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Щукіною Л.С. 17.12.2015 року.

Рішенням Затоківської селищної ради від 20.08.2015 № 3272 "Про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0484 га, кадастровий номер 5110300000:02:013:0031 /код 07.03 згідно з КВЦНЗ/ для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,0484 га (кадастровий номер 5110300000:02:013:0031) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 . /т.1 л.с. 22/

На підставі вказаного рішення реєстраційною службою Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області за результатами розгляду документів, поданих ОСОБА_1 для оформлення права власності, видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії 43295915 від 04.09.2015 року щодо земельної ділянки площею 0,0484 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , яке зареєстровано згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.09.2015 року № 24150458.

Позивач, як на підставу задоволення позовних вимог посилається на набуття відповідачем ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку з порушенням вимог ст.ст. 79-1, 118, 122 ЗК України.

Також, позивач, вказуючи на викладені у ст. ст. 118, 122 ЗК України вимоги щодо отримання громадянином земельної ділянки у власність, зазначає на необхідність виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Позивач вважає, що внаслідок поділу земельної ділянки, що перебувала у користуванні фірми Харрісонс-Транс-Сервіс у вигляді ТОВ для будівництва та експлуатації закладу відпочинку, Затоківська селищна рада мала б розпорядитись спірною земельною ділянкою до цього ж цільового призначення, а не передавати земельну ділянку у власність для індивідуального дачного будівництва, вважає, що в даному випадку порушено вимоги земельного законодавства при відведенні земельної ділянки комунальної власності та як наслідок порушення державних інтересів.

Суд не погоджується з вказаними доводами прокурора, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Статтею 4 Земельного кодексу України встановлено, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель

Згідно зі ст.12 ЗК України, п.34 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні розпорядження землями територіальної громади, у тому числі передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян, є виключною компетенцією сільських, селищних та міських рад.

Відповідно до ч.1, 3, 4 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ч.3 статті 20 ЗК України, зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться:

щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою;

щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

Статтею 15 Закону України Про державний земельний кадастр визначено перелік відомостей про земельну ділянку, які включаються до Державного земельного кадастру, зокрема, цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Пунктом б частини другої статті 21 ЗУ Про державний земельний кадастр передбачено, що відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель: - на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони); на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Відповідно до правової позиції, наведеної у Постанові Верховного суду від 21 лютого 2019 року у справі № 813/6231/14, Постанові Великої палати Верховного суду від 11 вересня 2018 року у справі №712/10864/16-а зміна виду використання земельної ділянки (в межах однієї категорії та цільового призначення), яка належить особі на праві приватної власності можлива, але порядок вказаної зміни не врегульовано земельним законодавством.

Виходячи з принципу ЗК України щодо раціонального використання та охорони земель, зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цільового призначення землі.

У даному випадку обставини справи мали місце до формування вищезазначеної правової позиції Верховного суду від 11.09.2018 року у справі №712/10864/16-а.

Відповідач ОСОБА_1 діяв згідно з листом Державного комітету України по земельних ресурсах від 27.12.2006 р. №14-17-7/9942, в якому зазначено, якщо земельна ділянка була надана для розміщення об`єкту чи для використання в межах будь якої категорії відповідно до статті 19 Земельного кодексу України, але через якийсь час там було розташовано інший об`єкт чи вона використовується по іншому, але в межах тієї категорії, що була першочергово надана, то використання земельної ділянки не за цільовим призначенням в цьому випадку відсутнє.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно усталеної практики ЄСПЛ напрацьоване поняття якості закону, яка передбачає наступне: 1) чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні [Рішення Європейського суду з прав людини у справі „Броньовський проти Польщі» від 22 червня 2004 року]; 2) якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Це означає, що в національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право (Рішення Європейського суду з прав людини у справі „Ґавенда проти Польщі» від 14 березня 2002 року та Рішення Європейського суду з прав людини у справі „Аманн проти Швейцарії» від 16 лютого 2000 року); 3) положення закону повинні бути передбачуваними та надавати достатньо гарантій проти свавільного застосування (Рішення Європейського суду з прав людини у справі „Свято-Михайлівська Парафія проти України» від 14 червня 2007 року).

Як вбачається з вищезазначеної правової позиції Верховного суду земельним законодавством не визначено чіткий порядок зміни виду використання в межах однієї категорії землі та цільового призначення, тобто такий порядок законом не врегульовано.

Відповідно до ст. 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; г) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншою призначення.

Відповідно до статті 51 ЗК України, до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Таким чином, вид використання земельної ділянки - для дачного будівництва відноситься до категорії земель рекреаційного призначення, так само, як і вид використання - для будівництва та експлуатації закладу відпочинку. Вказана обставина учасниками справи не заперечується.

Як вбачається з позовної заяви , відповідачем допущені порушення законодавства, що полягають у не виготовленні на його замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та у відсутності його погодження.

Як вказано вище, у спірних правовідносинах має місце зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії землі, а необхідність розроблення при цьому проекту землеустрою ґрунтується на принципі ЗК України щодо раціонального використання та охорони земель та обумовлена відповідними рішеннями Верховного Суду.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_1 у спірних правовідносинах діяв за відсутності законодавчої норми, яка регламентувала процедуру зміни виду використання земельної ділянки в межах однієї й тієї самої категорії землі, та за одночасної наявності позиції відповідного державного органу з цього приводу.

Також суд враховує, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення Затоківською селищною радою - земельна ділянка вже існувала як окремий об`єкт, перебувала в наявності відповідна технічна документація, кадастровий номер, адреса розташування.

Доказом цього є наданий позивачем Витяг з державного земельного кадастру, відповідно до якого спірна земельна ділянка була зареєстрована.

Тобто, відповідач на законних підставах звернувся до Затоківської селищної ради із заявою про передачу йому у власність земельної ділянки, яка на той момент вже була сформована.

Передана у власність відповідачу земельна ділянка була сформована шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки на підставі затвердженої технічної документації, яка містить усі складові, передбачені ст. 50 Закону України "Про землеустрій".

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні висновки Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 70, 71 рішення від 20 жовтня 2011 року у справі Рисовський проти України наголосив, що, зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і якість їхніх дій, мінімізують ризик помилки. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (пункт 74 рішення у справі Лелас проти Хорватії ).

Стаття перша Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула його у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини Стретч проти Сполученого Королівства від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

За висновком Суду в зазначеній справі наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила . Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції .

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування (Постанова ВС від 26 червня 2019 року у справі №359/3766/16-ц, Постанова ВС від 05 червня 2019 року у справі №297/615/17).

Також, суд надає оцінку рішенням Верховного Суду у справах, де Рішення ЄСПЛ від 24 червня 2003 року в справі Стретч проти Сполученого Королівства та від 20 жовтня 2011 року у справі Рисовський проти України були застосовані не на користь фізичної особи.

Зокрема, така ситуація має місце у справі № 697/2434/16-ц (постанова ВС від 05 червня 2019 року). У вказаній справі суд касаційної інстанції встановив, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, а ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання (ст.1 Лісового кодексу). Також суд констатував наявність кримінального провадження, пов`язаного зі спірними правовідносинами, яке було закрито за нереабілітуючими обставинами. З аналогічних міркувань (землі лісного фонду) ВС ухвалив рішення не на користь фізичної особи у справі № 297/615/17 (постанова від 05 червня 2019 року).

Також, у постанові ВС від 26 червня 2019 року (справа №814/2389/15) суд застосував вказані вище рішення ЄСПЛ не на користь фізичної особи з огляду на встановлений факт отримання особою для будівництва земельної ділянки сільськогосподарського призначення, тобто - обставину фактичної зміни саме категорії земельної ділянки, а не виду використання.

Далі, у постанові ВС від 26 червня 2019 року (справа №814/3566/14-а) суд констатував отримання фізичною особою прав на земельні ділянки для ведення фермерського господарства без попереднього обґрунтування у поданих нею заявах розмірів таких земельних ділянок, тобто - були констатовані відповідні неналежні дії (бездіяльність) саме фізичної особи за наявності чітко регламентованої процедури отримання у власність ділянок для ведення фермерського господарства.

Також, у постанові ВС від 26 червня 2019 року у справі №701/902/17-ц, суд встановив факт використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення всупереч вимогам ч. 5 ст. 20 ЗК України, яка встановлює особливості використання земельних ділянок саме сільськогосподарського призначення та земель оборони.

При цьому, як встановлено вище, у даній справі позивач не посилався на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, земель оборони чи сільськогосподарського призначення, не надано до справи вироку чи ухвали про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами стосовно обставин, які мають значення для розгляду справи.

Натомість, у даній справі, відповідач ОСОБА_1 у спірних правовідносинах діяв за відсутності законодавчої норми, яка б регламентувала процедуру зміни виду використання земельної ділянки в межах однієї й тієї самої категорії землі, та за одночасної наявності позиції відповідного державного органу з цього приводу.

З огляду на вказане, враховуючи встановлену Верховним Судом відсутність процедури реалізації фізичною особою права на зміну виду використання земельної ділянки, враховуючи принцип належного урядування та поведінку відповідача ОСОБА_1 , в даній справі право на мирне володіння майном не має бути порушене.

Разом з тим, суд враховує позицію Верховного суду, викладену в поставі від 27.03.2019 року по справі № 369/4858/16-ц, в якій зазначено, що намагання виправити допущену в минулому органом місцевого самоврядування помилку не повинно непропорційним чином втручатися у нове право та перекладати на третіх осіб усі негативні наслідки такої помилки , оскільки задоволення позову causa formalis (із формальних підстав) покладатиме надмірний індивідуальний тягар на вказаних третіх осіб, а отже порушить справедливий баланс інтересів сторін.

Суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 не мав підстав передбачати незаконних дій органів державної влади або місцевого самоврядування.

На момент отримання відповідачем ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, земельна ділянка площею 0,0484 га, кадастровий номер 5110300000:02:013:0031 для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 - АДРЕСА_8 вже була сформована, тому не було необхідності у зверненні відповідача із відповідною заявою щодо дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Суд бере до уваги посилання прокурора на постанову ВП ВС від 11.09.2018 року по справі № 712/10864/16-а про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення проводитися у порядку, встановленому для зміни цього цільового призначення землі.

Однак, виходячи з принципу правової визначеності відповідач не має нести юридичної відповідальності за помилки органів місцевого самоврядування.

Також суд критично сприймає посилання позивача на факт перебування спірної земельної ділянки у користуванні фірми Харрісонс-Транс-Сервіс у вигляді ТОВ під час передання її у власність відповідачу ОСОБА_1 , оскільки з матеріалів справи вбачається, що під час її передання відповідачу рішенням Затоківської селищної ради від 20.08.2015 року № 3272 договір оренди земельної ділянки, укладений між Затоківською селищною радою та Харрісонс-Транс-Сервіс у вигляді ТОВ був розірваний, тобто сторони досягли згоди щодо розірвання договору. Сторони не мали претензій один до одного.

При цьому суд погоджується з доводами представника відповідача стосовно того, що будь-яке можливе порушення прав фірми Харрісонс-Транс-Сервіс у вигляді ТОВ на спірну земельну ділянку не має відношення до суті спору, оскільки позивач не має повноважень діяти в інтересах вказаної юридичної особи у даній справі.

У своїй судовій практиці Верховний Суд сформував правову позицію (зокрема, у справах № 6-2225цс16, № 813/3248/17, 727/7684/16-а) щодо наявності загального принципу цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований: "За цим принципом визначення правового режиму земельної ділянки перебуває в прямій залежності від права власності на будівлю та споруду. При цьому при застосуванні положень ст.120 ЗК в поєднанні з нормою ст.125 цього кодексу в набувача нерухомості право власності на земельну виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на цій ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності .

Так, відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно положень ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Суд зазначає, що право власності на об`єкт нерухомого майна (дачний будинок) сторонами не оспорюється, вимоги щодо скасування реєстрації права власності на майно не порушується, тобто відповідач ОСОБА_1 продовжує мирно володіти своїм майном.

Таке право закріплено у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів .

Тлумачення цього положення як захисту права власності було здійснено Європейським судом з прав людини у справі Маркс проти Бельгії (Marckx v. Belgium), заява №6833/74 від 13.07.1979 р., в якому суд зазначив: Визнаючи, що кожен має право мирно володіти своїм майном, ст. 1 у своїй суті забезпечує право власності .

Враховуючи те, що суду не надано належних та допустимих доказів протиправності дій сторін по справі щодо передачі спірної земельної ділянки відповідачу ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про правомірність дій Затоківської селищної ради в частині розпорядження земельною ділянкою комунальної власності шляхом її надання у власність відповідачу в межах повноважень, визначених Законом України Про місцеве самоврядування в Україні та правомірність дій відповідача, який отримав право власності на земельну ділянку відповідно до норм чинного законодавства.

На підставі вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_2 , про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

У відповідності до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог також не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 16, 21, 182, 328, 376 ЦК України, ст.ст. 83, 116, 118 ЗК України, ст.ст. 2, 5, 12, 81, 83, 141,209, 247, 258, 259, 263, 264, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволені позовних вимог першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_2 , про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги.

Позивач: Перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури, адреса: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Незалежності, 39, (розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 03528552, юридична та поштова адреса: 65026 м. Одеса вул. Пушкінська, 3, тел. 731-98-00, неприбуткова організація).

Відповідач: Затоківська селищна рада м. Білгород - Дністровського Одеської області, код ЄДРПОУ 04527052, адреса: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Приморська, 21.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_9 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, адреса: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська, 56.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ІПН6 НОМЕР_4 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_10 .

Повний текст рішення складений 04 жовтня 2019 року.

Суддя: