Рішення

від 30.09.2019 по справі 460/1486/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2019 року м. Рівне №460/1486/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доВідділу містобудування та архітектури Березнівської районної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування висновку, зобов'язання вчинення певних дій, - В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до адміністративного суду з позовом до Відділу містобудування та архітектури Березнівської районної державної адміністрації (далі - відповідач, Відділ містобудування та архітектури Березнівської РДА), за змістом якого просив суд:

визнати протиправним та скасувати висновок Відділу містобудування та архітектури Березнівської районної державної адміністрації №341/01-09/19 від 08.04.2019;

зобов'язати розглянути заяву про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0709 га, яка розташована на території Городищенської сільської ради за адресою: с. Городище, вул. Тичини, буд. 20А, Березнівського району Рівненської області, та надати висновок про погодження даного проекту.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1вказав, що 08.04.2019 відповідач надав висновок про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у його власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0709 га, яка розташована на території Городищенської сільської ради за адресою: с. Городище, вул. Тичини, буд. 20А, Березнівського району Рівненської області. Підставою для непогодження проекту землеустрою вказано, що відповідно до генерального плану забудови с. Городище та плану зонування с. Городище, дана земельна ділянка знаходиться в зоні розміщення об'єктів 3 класу санітарної класифікації, яка призначається для розміщення підприємств, що є джерелом забруднення навколишнього середовища і потребують санітарно-захисних зон до 300 м (кладовище).

ОСОБА_1 вважає даний висновок протиправним та таким, який підлягає скасуванню, оскільки дана земельна ділянка сільською радою не виключалась із зон забудови, про що свідчить довідка Городищенської сільської ради про те, що дійсно земельна ділянка, яка передбачена для відведення гр. ОСОБА_1 віднесена до земель житлової та громадської забудови із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Наявність адреси у рішенні Городищенської сільської ради та цільове призначення, зазначене у рішенні, свідчить про призначення ділянки саме для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Відповідно до довідки Городищенської сільської ради, поховання громадян на сільському кладовищі не проводиться і таке кладовище, яке розташоване в с. Городище по вул. Тичини не є діюче з 1992 року.

Також ОСОБА_1 повідомив, що вулиця Тичини в с. Городище Березнівського району забудована, а деякі громадяни, які проживають на даній вулиці мають правовстановлюючі документи на будинок.

З таких підстав ОСОБА_1 вважає, що розміщення даної земельної ділянки в зоні розміщення об'єктів 3 класу санітарної класифікації не може свідчити про невідповідність проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки містобудівній документації, а тому не може бути підставою для відмови в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Зазначені обставини слугували підставою для звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду з позовною заявою.

Ухвалою від 24.06.2019 позовна заява була залишена без руху та надано позивачу строк тривалістю не більше 10 днів з дня вручення йому ухвали для усунення недоліків позовної заяви. У вказаний строк позивач допущені недоліки усунув, відтак позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

Ухвалою суду від 05.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідач позову не визнав, подавши відзив на позовну заяву (а.с.65-67), у якому зазначив, що ОСОБА_1 в квітні 2019 року звернувся до відділу містобудування та архітектури Березнівської РДА про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0709 га, в межах с. Городище, вул. Тичини, 20 А, Городищенської сільської ради Березнівського району Рівненської області. Відповідно до генерального плану забудови с. Городище та плану зонування с. Городище, дана земельна ділянка знаходиться в зоні розміщення об'єктів 3 класу санітарної класифікації, яка призначається для розміщення підприємств, що є джерелом забруднення навколишнього середовища і потребують санітарно-захисних зон до 300 м. (кладовище). Повідомив, що територія санітарно-захисної зони не повинна розглядатись як резерв нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту об'єктів підприємства та розширення сельбищної території. У санітарно-захисних зонах не можна допускати розміщення житлових будинків з придомовими територіями, гуртожитків, готелів, будинків для приїжджих, аварійних селищ.

З таких підстав, ОСОБА_1 надано негативний висновок на проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0709 га, в межах с. Городище, вул. Тичини, 20А, Городищенської сільської ради Березнівського району Рівненської області.

За наведених обставин, відповідач просив відмовити в задоволенні позову повністю.

У судовому засіданні 07.08.2019 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

У судове засідання 07.08.2019 представник відповідача не з'явився без повідомлення причин.

Для витребування додаткових доказів у судовому засіданні 07.08.2019 оголошено перерву.

Ухвалою від 07.08.2019 витребувано від Відділу містобудування та архітектури Березнівської РДА.

На виконання ухвали від 07.08.2019 відповідач 27.08.2019 надав суду витребувані докази.

Представники сторін подали суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а.с.120,121).

Ухвалою від 09.09.2019 вирішено розгляд адміністративної справи здійснити в письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

Рішенням Городищенської сільської ради від 13.03.2018 №329 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови Городищенської сільської ради Березнівського району Рівненської області ОСОБА_1 в с. Городище, вул. Тичини 20А, орієнтовною площею 0,08 га (а.с.17)

На підставі договору №18П-260 від 10.05.2018, укладеного із замовником ОСОБА_1, Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕРЕЗНЕ-ЗЕМЛЕМІР" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) гр. ОСОБА_1 за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови Городищенської сільської ради в с. Городище, вул. Тичини, 20А Березнівського району Рівненської області (а.с.11-36).

Відділом містобудування та архітектури Березнівської РДА 08.04.2019 надано висновок №341/01-09/19, яким не погоджено проект відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0709 га, в межах с. Городище, вул. Тичини, 20А Березнівського району Рівненської області (а.с.43).

Вважаючи протиправним висновок Відділу містобудування та архітектури Березнівської РДА, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у справі суд враховує таке.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Приписами статті 80 ЗК України визначено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно зі статтею 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з частинами першою та другою статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з пунктом "г" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частиною першою статті 122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідно до п. "г" ч. 2 ст. 25 Закону України "Про землеустрій" від 22 травня 2003 року №858-IV (далі - Закон №858-IV) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок є одним із видів документів із землеустрою.

Згідно з частиною другою статті 50 Закону №858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Частиною восьмою статті 118 ЗК України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Частиною другою статті 186-1 ЗК України установлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту (ч.4 ст.186-1 ЗК України).

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (ч.5 ст.186-1 ЗК України).

Частиною шостою статті 186-1 ЗК України передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскарженого висновку Відділом містобудування та архітектури Березнівської РДА слугував факт розміщення земельної ділянки, яку має намір отримати у власність ОСОБА_1, в зоні розміщення об'єктів 3 класу санітарної класифікації, яка призначається для розміщення підприємств, що є джерелом забруднення навколишнього середовища і потребує санітарно-захисної зони до 300 м (кладовище).

Статтею 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI) встановлено, що планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону №3038-VI містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Пунктами 2, 9 частини першої статті 1 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту План зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Згідно з абзацами 1,2,4 частини першої статті 17 Закону №3038-VI - генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Частиною другою статті 17 Закону №3038-VI визначено, що генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Частинами першою, другою статті 18 Закону №3038-VI визначено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Пунктом 5 частини третьої статті 18 Закону №3038-VI передбачено, що зонування території здійснюється з дотриманням вимог установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови.

Дослідженням наданого відповідачем викопіювання з генерального плану та схеми зонування території с. Городище Березнівського району суд встановив, що земельна ділянка, яку має намір отримати у власність ОСОБА_1, знаходиться в зоні Ж-1 "Садибної забудови". При цьому, в межах 300 метрів від вказаної земельної ділянки розміщені два кладовища: закрите з 1950 р. кладовище (позиція об'єкту №23) та існуюче кладовище (позиція об'єкту №24) (а.с.107, 114-115). Представник позивача такі фактичні обставини не заперечив.

Відповідно до пояснювальної записки до плану зонування території с. Городище Березнівського району Рівненської області стверджується, що зона розміщення об'єктів 3-го класу санітарної класифікації в с. Городище представлена існуючим та проектованим кладовищем.

Переважні види використання: діючі, проектні кладовища та закриті кладовища до закінчення кладовищного періоду; виробничі і промислові підприємства ІІІ класу шкідливості з СЗЗ до 300м; зелені насадження санітарно-захисної зони.

Супутні види дозволеного використання: об'єкти, пов'язані з культовими обрядами, культові будівлі; адміністративні об'єкти, що пов'язані з експлуатацією існуючих будівель та споруд (кладовищ); автомобільні стоянки для тимчасового зберігання транспортних засобів для обслуговування об'єктів зони; споруди інженерної інфраструктури, що пов'язані з функціонуванням об'єктів зони; пожежні депо; підприємства з утилізації відходів; виробничі і промислові підприємства ІV, V класу шкідливості з С33 100 та 50 відповідно; підприємства комунального господарства; підприємства по обслуговуванню автомобілів; об'єкт складського призначення; тимчасові павільйони і кіоски, що пов'язані з функціонуванням об'єктів зони (в т.ч. і для роздрібної торгівлі та обслуговування); громадські вбиральні.

Допустимі види використання за умови отримання спеціального погодження: об'єкти нижчого класу санітарної класифікації; антени стільникового, радіорелейного, супутникового зв'язку; ветеринарні приймальні пункти, ветеринарні лікарні та аптеки; лазні, пральні, гаражі; будівлі управлінь; конструкторські бюро; поліклініки.

Використання території зони, розміщення нових чи реконструкція існуючих будівель та споруд здійснюється відповідно до вимог ДБН 360-92** та ДСП 173-96 "Державні санітарні плавила планування та забудови населених пунктів" (а.с.116-118).

Суд враховує, що наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.12.2011 №345 прийнято, з наданням чинності з 1 червня 2012 року, ДСТУ-Н Б Б 1.1-12:2011 "Настанова про склад та зміст плану зонування території (зонінгу)" (чинного станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - ДСТУ-Н Б Б 1.1-12:2011).

Згідно з п. 5.15 розділу 5 "Склад та зміст зонінгу" ДСТУ-Н Б Б 1.1-12:2011 зона розміщення об'єктів 3-класу санітарної класифікації - КС3 входить до переліку комунально-складських зон КС та передбачена для розміщення кладовища, зливних станцій, ділянки для парників, теплиць з використанням сміття, компостування і потребує санітарно - захисних зон - 300 м.

Статтею 114 ЗК України визначено, що санітарно-захисні зони створюються навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови.

У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей.

Правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається законодавством України.

Абзацом 8 п. 5.4 глави 5 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України №173 від 19.06.1996, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 р. за №379/1404 (далі - Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів), визначено, що територія санітарно-захисної зони не повинна розглядатись як резерв нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту об'єктів підприємства та розширення сельбищної території.

У санітарно-захисних зонах не можна допускати розміщення житлових будинків з придомовими територіями, гуртожитків, готелів, будинків для приїжджих, аварійних селищ (п. 5.10 глави 5 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів).

Додатком №4 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів встановлено, що для санітарно-технічних споруд та установок комунального призначення санітарно-захисні зони слід встановлювати в залежності від їх санітарної класифікації та потужності, зокрема, клас ІІІ - для кладовищ, санітарно-захисна зона складає 300 метрів.

Представник позивача у судовому засіданні не заперечувала факту розміщення земельної ділянки, яку має намір отримати у власність ОСОБА_1, в межах санітарно-захисної зони закритого кладовища (об'єкт під номером 23) та існуючого кладовища (об'єкт під номером 24).

Зазначені обставини також підтверджуються викопіюванням з генерального плану с. Городище Городищенської сільської ради Березнівського району Рівненської області в складі доданого ОСОБА_1 до позовної заяви проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (а.с.33).

Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.1999 №28 затверджено Державні санітарні правила та норми "Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України" ДСанПіН 2.2.2.028-99 (далі - Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України).

Згідно з п. 3.5 розділу 3 Гігієнічних вимог до облаштування кладовищ кладовища повинні бути розміщені в приміській зоні міських поселень і поблизу місць розташування сіл. Санітарно-захисна зона від території кладовища традиційного поховання і крематорію до житлових і громадських будівель, зон відпочинку, а також колективних садів та городів повинна бути не меншою 300 м, а від території кладовища для поховання урн після кремації до житлових і громадських будівель та об'єктів, що прирівнені до них, має бути не меншою 100 м.

У санітарно-захисних зонах не можна допускати розміщення, зокрема, житлових будинків з придомовими територіями, гуртожитків, готелів, будинків для приїжджих.

За правилами п. 3.12 розділу 3 Гігієнічних вимог до облаштування кладовищ санітарно-захисна зона закритих кладовищ (по закінченню кладовищного періоду) до житлових, громадських будівель, установ і зон відпочинку та об'єктів, які прирівнені до них, може бути зменшена: в міських поселеннях до 50 м, у сільських поселеннях до 100 м.

В умовах міської та сільської забудови, яка склалася, рішення щодо реконструкції і капітального ремонту житлових та громадських будинків, розміщення нових об'єктів у зонах, що примикають до закритих кладовищ, приймаються за погодженням з місцевими органами державного санітарного нагляду залежно від природних умов (рельєф місцевості, гідрологія тощо) і ступеня інженерного обладнання території.

Санітарно-захисна зона закритих кладовищ не змінюється, якщо планується його удруге використовувати для поховання по закінченню кладовищного періоду, і повинна відповідати пунктам 3.5 і 3.6.

Відтак, суд вважає, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) гр. ОСОБА_1 за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови Городищенської сільської ради в с. Городище вул. Тичини, 20А Березнівського району Рівненської області не відповідає містобудівній документації с. Городище, оскільки зазначена у ньому земельна ділянка, яку має намір отримати у власність ОСОБА_1, розміщена в межах санітарно-захисної зони закритого кладовища та існуючого кладовища.

За встановлених обставин доводи позивача щодо протиправності оскарженого висновку у зв'язку з забудовою вулиці Тичини в с. Городище Березнівського району Рівненської області суд відхиляє, оскільки вказані обставини не можуть свідчити про відповідність проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 містобудівній документації с. Городище.

Оцінюючи доводи ОСОБА_1 щодо наявності у окремих громадян, які проживають на ІНФОРМАЦІЯ_1 правовстановлюючих документів на будинок, суд зауважує, що вказані обставини не стосуються предмета спору у даній адміністративній справі та не можуть бути підставою для погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) гр. ОСОБА_1 за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови Городищенської сільської ради в с. Городище вул. Тичини, 20А Березнівського району Рівненської області.

В ході судового розгляду адміністративної справи суд в повній мірі перевірив наданий ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність і містобудівну документацію с. Городище та дійшов висновку про невідповідність такого проекту землеустрою містобудівній документації, що є обгрунтованою підставою для відмови в його погодженні уповноваженим органом.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про правомірність надання Відділом містобудування та архітектури Березнівської РДА оскарженого висновку, яким не погоджено проект відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0709 га, в межах с. Городище, вул. Тичини, 20А, Городищенської сільської ради Березнівського району Рівненської області. Підстави для скасування означеного висновку відсутні.

Позовна вимога зобов'язального характеру є похідною від позовної вимоги про визнання протиправним та скасування висновку, а відтак відсутні підстави для її задоволення.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який в свою чергу не довів правомірність прийнятого рішення.

В ході судового розгляду справи відповідач належними та допустимими доказами підтвердив правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Натомість, доводи позивача щодо порушення відповідачем його прав та законних інтересів у сфері земельних відносин не знайшли свого підтвердження в ході розгляду адміністративної справи.

З огляду на наведене, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_1 (вул. Дубенська, буд. 35, м. Рівне, 33001, паспорт громадянина України серія МЮ 240380, виданий Березнівським РВ УМВС України в Рівненській області 01.07.2010) в позові до Відділу містобудування та архітектури Березнівської районної державної адміністрації (вул. Київська, буд. 9, м. Березне, Рівненська обл., 34600, код ЄДРПОУ 23310097) про визнання протиправними та скасування висновку, зобов'язання вчинення певних дій відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30 вересня 2019 року.

Суддя Дорошенко Н.О.