Постанова

від 02.10.2019 по справі 185/3409/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 жовтня 2019 року м. Дніпросправа № 185/3409/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року (суддя 1-ї інстанції Златін С.В.) у справі №185/3409/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради про визнати протиправними відмову Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради від 14 березня 2019 року за № 82/09 щодо припинення виплати ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, призначеної з 14 квітня 2015 року; зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради поновити виплату щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, призначеної з 14 квітня 2015 року з моменту припинення виплати - з 14 серпня 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з відмовою відповідача призначити щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасової окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття виплат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за новим місцем проживання, з посиланням на абз. 10 п. 3 Порядку № 505 Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано відмову Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради від 14.03.2019 року № 82/09 у призначенні виплати ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання.

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради призначити ОСОБА_1 виплату щомісячної адресної допомоги як особі, що переміщена з тимчасового окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на підставі заяви ОСОБА_1 від 14.03.2019 року.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовлено.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що його дії узгоджуються з приписами Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014р. №505, відповідно до якого особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа з 14.04.2015р., спочатку в управлінні праці та соціального захисту населення у м. Коростишів, Житомирська область, а після зміни місця проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1.

З 14.04.2015р. позивач отримував адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

з 14.08.2015 року виплата останньої припинена відповідно до пункту 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 року.

З 21.01.2019 року ОСОБА_1 офіційно працевлаштований ДТЕК «Павлоградвугілля» де працює по сьогоднішній день.

Позивач звернувся 14 березня 2019 року до відповідача із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, надавши в якості підтвердження факту працевлаштування завірену копію довідки підприємства, де працевлаштований позивач, на яку позивачем отримано лист - відмову від 14.03.2019 року № 82/09 у задоволенні заяви, яка обґрунтована тим, що у відповідності з абз.10 п. 3 Порядку особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність.

Позивач не погодившись з такою відмовою, звернувся до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення позивача до відповідача із заявою у березні 2019р. про призначення щомісячної державної адресної допомоги на його ім'я вже набув статусу працевлаштованої особи, а тому позивач знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги, оскільки Порядком № 505 не встановлено жодного обмеження особи звернутися після працевлаштування з новою заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Проте оскільки попередні відмови позивач не оскаржує попередню відмову - 14.08.2015р., позов задовольнив частково.

Позивач рішення суду не оскаржив.

З висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. №505 затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - Порядок №505).

Згідно абзацу першого пункту 2 Порядку № 505 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

За змістом пункту 3 Порядку № 505, грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у відповідних розмірах.

Особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається.

Пункт 5 Порядку №505 визначає порядок подання заяви про призначення допомоги та призначення на наступний шестимісячний строк такої допомоги.

Згідно пункту 6 Порядку №505 грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто із членів сім'ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції) має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану; будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 7 Порядку №505 якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або та дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов'язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.

Згідно пункту 12 Порядку №505 виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі: подання уповноваженим представником сім'ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім'ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи; виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги. Виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім'ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.

З огляду на вказані норми суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що грошова допомога на наступний строк не призначається тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі непрацевлаштованої (безробітної) особи, а у разі якщо така особа працевлаштувалась і її статус не суперечить зазначеним вище пунктам Порядку № 505, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.

Суд першої інстанції також правильно зазначив і про те, що Порядком № 505 не встановлено жодного обмеження особи звернутися після працевлаштування з новою заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Слід зазначити, що пунктом 6 Порядку № 505 визначені виключні підстави, коли грошова допомога не призначається, серед яких відсутня така підстава, як звернення особи за призначенням грошової допомоги після припинення її виплати даній особі відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Встановивши, що на час звернення позивача до відповідача із заявою про призначення щомісячної державної адресної допомоги від 14.03.2019р. залишається у статусі внутрішньо переміщеної особи, а також набув статусу працевлаштованої особи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач має право на призначення щомісячної адресної допомоги.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо не призначення позивачу, як внутрішньо переміщеній особі, на підставі заяви від 14.03.2019р. щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, оскілки останній залишається у статусі внутрішньо переміщеної особи, є працевлаштованою особою, надав докази цього та згідно вимог чинного законодавства має право на отримання вказаної допомоги.

Аргументи наведені в апеляційній скарзі вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.

Оскільки справа відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України є справою незначної складності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 327, 328 КАС України

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року у справі №185/3409/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 02 жовтня 2019 року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя В.А. Шальєва

суддя І.В. Юрко