Постанова

від 30.09.2019 по справі 300/386/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/7124/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Пліша М.А.,

ОСОБА_2,

секретаря судового засідання Цар М.М.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Комунального підприємства Коломийський центральний продовольчий ринок на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Чуприна О.В.), ухвалене в письмовому провадженні в м.Івано-Франківську 13 травня 2019 року у справі №300/386/19 за позовом Комунального підприємства Коломийський центральний продовольчий ринок до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

21.02.2019 Комунальне підприємство Коломийський центральний продовольчий ринок (далі - Підприємство) звернулось в суд з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001845212 від 16.01.2019.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкові накладні, складені позивачем за операціями, які оподатковуються за основною ставкою, до господарських операцій, по яких комунальним підприємством складено податкові накладні, не застосовується звільнення від оподаткування за статтею 197 Податкового кодексу України, а також вони не є такими, з приводу яких можливе оподаткування за нульовою ставкою за статтею 195 згаданого Кодексу. Суд першої інстанції дійшов висновку, що тільки сукупність таких умов як складення податкової накладної, яка не надається отримувачу, і за наслідками операції, звільненої від оподаткування або оподатковуваної за нульовою ставкою, є підставою для звільнення від накладення на платника податку на додану вартість штрафу в установлених розмірах за порушення граничного строку для реєстрації такої накладної. Суд першої інстанції вказав, що Порядок №1307, не регулює питання застосування штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, випадки звільнення від відповідальності за таке порушення передбачені виключно пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Підприємство подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що не тягне за собою накладення штрафу за реєстрацію податкових накладних платником поза межами граничних строків, встановлених статтею 201 ПК України, які не надаються отримувачу (покупцю) на підставі будь-якого з підпунктів пункту 8 Порядку №1307, у тому числі податкових накладних, складених на постачання неплатнику податків, що має місце у спірному випадку. Скаржник вказує, що всі податкові накладні за період що перевірявся, складені Підприємством на постачання товару виключно неплатникам ПДВ, які не надавались платникам, а тому застосування штрафних санкцій за реєстрацію таких поза межами граничних строків, встановлених статтею 201 ПК України, є неправомірним та протиправним.

В судове засідання 30.09.2019 учасники справи не з'явились, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Від скаржника надійшло клопотання про здійснення розгляду справи без участі представника.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 230 КАС України секретарем забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, Комунальне підприємство Коломийський центральний продовольчий ринок 26.12.2003 зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку у Коломийському управлінні Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області як платник податків і зборів.

Основними видами економічної діяльності комунального підприємства є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД 68.20), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

26.12.2018 посадовою особою Коломийського управління Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації КП Коломийський центральний продовольчий ринок податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаних з 01.01.2017 по 30.09.2018 та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних по 08.10.2018 включно.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 26.12.2018 №614/09-19-52-12/32805952, згідно з яким перевіркою встановлено порушення платником податків вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації до 15 календарних днів на загальну суму 702 120,76 гривень податку на додану вартість, зазначену в таких податкових накладних, та від 16 до 30 календарних днів на загальну суму 80 726,37 гривень податку на додану вартість, зазначену в таких податкових накладних (а.с.11-18).

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001845212 від 16.01.2019, яким застосовано до Комунального підприємства Коломийський центральний продовольчий ринок штраф в загальному розмірі 86 357,49 грн., в тому числі: за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму податку на додану вартість 702 120,76 грн. застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 70 212,24 гривень; за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму податку на додану вартість 80 726,37 гривень застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 16 145,25 гривень (а.с.19).

Не погоджуючись з висновками акта камеральної перевірки та вказаним податковим повідомленням-рішенням, Комунальне підприємство Коломийський центральний продовольчий ринок .

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з положеннями статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні перевірки. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки може бути, зокрема, своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 76.1 статті 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Таким чином, метою камеральної перевірки є виявлення в даних систем електронного адміністрування, зокрема Єдиного реєстру податкових накладних, арифметичних та/або методологічних помилок, або інших відомостей, які вказують на допущені платником податків порушення термінів реєстрації податкових накладних, відповідальність за що передбачена статтею 120-1 ПК України.

За визначенням підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Так, з 01.01.2015 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 №71-VIII, яким запроваджено нові правила функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість та пункт 11 підрозділу 2 Розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України доповнено абзацом 8 такого змісту: З 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування .

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів.

Апеляційна скарга Підприємства аргументована тим, що з врахуванням вимог підпункту 120-1.1 статті 120 ПК України та пункту 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, не тягне за собою накладення штрафу за реєстрацію платником поза межами граничних строків, встановлених статтею 201 ПК України, податкових накладних, що не надаються отримувачу (покупцю) на підставі будь-якого із підпунктів пункту 8 вказаного Порядку, в тому числі податкових накладних, складених на постачання неплатнику податку, що мало місце в спірному випадку.

Скаржник вказує, що всі податкові накладні складені на постачання товару виключно неплатникам ПДВ та не надавались платникам, а тому застосування штрафних санкцій за реєстрацію таких поза межами граничних строків, встановлених статтею 201 ПК України є неправомірним та протиправним.

Такі аргументи скаржника суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, на який покликається скаржник, при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини робиться помітка X та зазначається тип причини: 01 - Складена на суму збільшення компенсації вартості поставлених товарів/послуг (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 13 цього Порядку); 02 - Складена на постачання неплатнику податку; 03 - Складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку; 04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання; 05 - Складена у зв'язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку; 06 - Складена у зв'язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих; 07 - Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України; 08 - Складена на постачання для операцій, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість; 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість; 10 - Складена з метою визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов'язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; 11 - Складена за щоденними підсумками операцій; 12 - Складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку); 13 - Складена у зв'язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності; 14 - Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента; 15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання.

В інших випадках у верхній лівій частині податкової накладної тип причини не зазначається (нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються).

Вказаний Порядок затверджений відповідно до пункту 201.2 статті 201 розділу V Податкового кодексу України та не регулює питання застосування штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних. Випадки звільнення від відповідальності за таке порушення передбачені виключно пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, а тому саме наведені положення підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

В свою чергу, здійснюючи трактування статті 120-1 ПК України слід враховувати текстуальне значення норми права (букву закону), обов`язково з`ясовувати дійсну легітимну мету законодавця, яка встановлюється, зокрема, через аналіз пояснювальної записки до проекту закону та інформації про його обговорення під час прийняття в парламенті (стенограми пленарних засідань Верховної Ради України, виступ доповідача по цьому проекту під час його розгляду у першому читанні, висновків профільних комітетів та структурних підрозділів апарату парламенту, що здійснювали експертно-юридичний аналіз проекту закону тощо), а також дослідження генезису розвитку відповідних законодавчих змін, дійсної суті проблеми, що підлягає вирішенню на рівні прийняття закону.

Так, до 1 січня 2017 року штрафні санкції застосовувалися за порушення термінів реєстрації податкових накладних виключно тих, які підлягали наданню покупцям - платникам податку на додану вартість.

З 1 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні , яким були внесені зміни, зокрема, і до статті 120-1 ПК України щодо сфери дії такої та з 1 січня 2017 року передбачено, що штрафи не застосовуються виключно щодо податкової накладної, що не видається одержувачеві (покупцеві), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: звільнених від оподаткування або оподатковуваних за нульовою ставкою .

Для з`ясування дійсної мети законодавця слід звернутися до Пояснювальної записки до проекту Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України , зміст якої вказує на те, що метою зазначеного законопроекту є покращення інвестиційного клімату в Україні за рахунок спрощення податкової системи та адміністрування податків, що матиме позитивний вплив на економічне зростання, залучення інвестицій та створення нових робочих місць.

Законопроектом пропонувалось внести ряд змін до Податкового кодексу України, якими передбачається в частині податку на додану вартість, зокрема, збільшення терміну реєстрації податкових накладних та розрахунку коригування до таких податкових накладних в ЄРПН (з 180 до 365 календарних днів) із одночасним встановленням штрафу щодо відсутності такої реєстрації у розмірі 50% від суми ПДВ, а також встановлення штрафу при порушенні термінів реєстрації всіх податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, в тому числі, складених на адресу неплатникам податку (за виключенням певних операцій).

При цьому, як вбачається з порівняльної таблиці до проекту Закону, в першій редакції змін до статті 120-1 ПК України виключення стосувалися лише операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики на своєму засіданні 5 грудня 2016 року (протокол № 55) розглянув проект Закону та вніс пропозиції, зокрема, щодо змін до статті 120-1 ПК України, запропонувавши в абзаці десятому слова складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які оподатковуються за нульовою ставкою) замінити словами складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування, які оподатковуються за нульовою ставкою) .

Враховуючи вказане, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України винятки із загальних правил сформульовано чітко та виходячи з синтаксичного аналізу побудови норми права та дійсної мети законодавця, внесені Законом №1797-VIII зміни запровадили виключні випадки звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, і такі виключення стосуються реєстрації двох видів податкових накладних: 1) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; 2) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Таким чином, для застосування виключень і звільнення від відповідальності обов`язковою умовою є звільнення операції від оподаткування або оподаткування такої за нульовою ставкою. Тільки сукупність таких умов як складення податкової накладної, що не надається отримувачу, і за наслідками операції, звільненої від оподаткування або оподатковуваної за нульовою ставкою, є підставою для звільнення платника податку від сплати штрафу.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13 серпня 2019 року (справа №2040/7988/18), від 11 грудня 2018 року (справа №820/2298/18), від 04 вересня 2018 року (справа №816/1488/17).

До матеріалів справи позивачем долучена податкова декларація з податку на додану вартість №9024518086 за січень 2017 року, де Підприємством відображено у рядку 1.1 операції, що оподатковуються за основною ставкою , податок на додану вартість в сумі 55 148,00 гривень (колонка Б), код додатка - Д5.

У розділі І додатку Д5 Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) вказаної податкової декларації за січень 2017 року відображені податкові зобов`язання, які декларує позивач, та відображено суму податку на додану вартість по платнику податку - покупцю з ІПН 100000000000 (неплатник) в сумі 55 148,00 гривень, за операціями, що оподатковуються за основною ставкою (20%).

Згідно з долученим до матеріалів справи витягом з Єдиного реєстру податкових накладних позивачем у січені 2017 року зареєстровано податкові накладні на загальну суму 55 148,00 гривень (а.с.95). При цьому, покупця хоч і визначено неплатник , однак за кожною із накладних в Реєстрі заповнені колонки Обсяг операції за ставкою 20% і Загальна сума податку на додану вартість за основною ставкою .

Інформація щодо покупця, обсягу операції за ставкою 20% та загальної суми податку на додану вартість за основною ставкою міститься в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо всіх податкових накладних виписаних Підприємством з 01.01.2017 по 30.09.2018 та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних по 08.10.2018 включно

Таким чином, вказані податкові накладні, складені за операціями, які оподатковуються за основною ставкою, позивачем не дотримана встановлена пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України сукупність умов за яких штраф за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не застосовується, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо правомірності застосування відповідачем до позивача штрафу в розмірі 86357,49 гривень, згідно з податковим-повідомленням рішенням №0001845212 від 16.01.2019.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви правомірності винесеного контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 230, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Коломийський центральний продовольчий ринок залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року у справі №300/386/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач ОСОБА_1 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повне судове рішення складено 04.10.2019