Постанова

від 01.10.2019 по справі 826/9146/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 жовтня 2019 року

Київ

справа №826/9146/13-а

адміністративне провадження №К/9901/3544/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Грос Грейн на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Грос Грейн до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

секретаря судового засідання - Савченко А.А.

представника відповідача - Борозни М.П.,

У С Т А Н О В И В:

ТОВ Грос Грейн подало до Окружного адміністративного суду м. Києва позов, в якому просило визнати протиправними податкові повідомлення-рішення від 06.02.2013 № 0001072220 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 8 338 117,00 грн за основним платежем та в сумі 4 169 059,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0001082220 про визначення податку на додану вартість в сумі 1 996 128,00 грн за основним платежем та в сумі 998 064,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що до перевірки він надав усі первинні документи, що підтверджують вчинення господарських операцій, які відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Товар був фактично придбаний, оприбуткований, оплачений. Покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 22.08.2013 відмовив в задоволенні позовних вимог.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.02.2014 залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2013.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що викладені в акті перевірки контролюючим органом обставини свідчать про нереальність господарських операції, за якими позивач безпідставно сформував витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податковий кредит.

Товариство з обмеженою відповідальністю Грос Грейн подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статей 11, 159, 161, 206 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначає, що суди не дослідили та не оцінили всебічно, повно і об'єктивно усі докази в їх сукупності, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18.04.2014 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.09.2019 призначив розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін на 01.10.2019, 10.00.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 311 Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів Головного управління Міндоходів у м. Києві реорганізовано шляхом приєднання до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 237 Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДФС у м. Києві.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції допускає заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Головного управління Міндоходів у м. Києві правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Позивач належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи, за адресою, зазначеною ним у касаційній скарзі, проте рекомендоване поштове відправлення повернулося на адресу суду касаційної інстанції через закінчення терміну зберігання.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить із такого.

Суди попередніх інстанцій встановили такі обставини.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 06.02.2013 № 0001072220 грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 8 338 117,00 грн за основним платежем та в сумі 4 169 059,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та за податковим повідомленням-рішенням від 06.02.2013 № 0001082220 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 996 128,00 грн за основним платежем та в сумі 998 064,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної невиїзної перевірки позивача від 14.01.2013 № 17/1/2220/37165814, про порушення вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Порушення полягало у неправомірному віднесенні до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту витрат і податку на додану вартість відповідно за операціями з придбання товарів/послуг у ТОВ Укртерммаш , ПП Украгро-Трейд , ТОВ Атлантік-Б , ТОВ ТД Майнер , ТОВ КМІС-Торшмаш МК , ТОВ Яна-ЛТД , ТОВ Бентобудсервіс , ТОВ Крок-Плюс , ТОВ Зорекс Плюкс , ТОВ Схід-Альянс 2011 , ТОВ Арт-Компані , ТОВ Агро-Респект , які є нереальними.

Висновки про нереальність господарських операцій з ТОВ Укртерммаш , ПП Украгро-Трейд , ТОВ Атлантік-Б , ТОВ ТД Майнер , ТОВ КМІС-Торшмаш , ТОВ Яна-ЛТД , ТОВ Бентобудсервіс , ТОВ Крок-Плюс , ТОВ Схід-Альянс 2011 , ТОВ Арт-Компані контролюючий орган обґрунтовує висновками, викладеними в актах перевірок цих контрагентів, про непідтвердження фактів реального вчинення господарських операцій зі своїми контрагентами, зокрема з позивачем. Висновки про нереальність господарських операцій з ТОВ Зорекс Плюс та ТОВ Агро-Респект контролюючий орган обґрунтовує розбіжністю між податковим кредитом позивача та цими контрагентами, виявленою на підставі інформації ІБД Система автоматичного співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розмірі контрагентів .

Аналіз пунктів 138.1, 138.2, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, з урахуванням частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , свідчить, що у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов'язково підтверджений податковою накладною, виписаною платником податку на додану вартість та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що наявність законодавчо визначених умов для формування податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо господарські операції між платниками податків, які значаться як покупець та постачальник, не мали реального характеру, а первинні документи не відповідають дійсності.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій) у справі про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це правило означає, що податковий орган повинен доводити передбаченими процесуальним законом засобами доказування ті обставини, які покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення. Водночас якщо платник податків не згоден з доводами податкового органу, він може їх спростовувати. Це випливає зі змісту частини першої статті 71 цього Кодексу, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її заперечення.

Суди дослідили зазначені контролюючим органом аргументи щодо нереального вчинення між позивачем та зазначеними контрагентами господарських операцій з поставки товару/послуг та надали оцінку наданим позивачем первинним документам. Такі первинні документи суди оцінили як такі, що не підтверджують реальне вчинення господарських операцій.

Суд касаційної інстанції, з огляду на положення статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права і не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів на іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до встановлених цими судами на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів обставин.

Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не допустили неправильного їх застосування. Доводи, наведені в касаційній скарзі, є такими, що не спростовують правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права до встановлених на підставі безпосередньо досліджених та оцінених судами доказів.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Замінити відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі міста Головного управління Міндоходів у м. Києві правонаступником - Головним управлінням ДФС у м. Києві.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Грос Грейн залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду