Постанова

від 03.10.2019 по справі 813/4079/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2019 року

Київ

справа №813/4079/15

адміністративне провадження №К/9901/40581/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 (суддя Грень Н.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 (головуючий суддя Старунський Д.М., судді: Багрій В.М., Рибачук А.І.) у справі №813/4079/15 (876/550/17) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Старкаб до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Старкаб (далі - позивач, товариство) звернулось до суду з позовом до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.03.2015 №0000302200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 16964,33грн, з яких 13571,46грн - основний платіж, 3392,87грн - штрафні (фінансові) санкції.

2. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю Старкаб суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з огляду на те, що господарські операції по придбанню позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю Денікс груп робіт по проведенню вимірювань здійснювались на підставі належним чином оформлених первинних документів, які дають можливість встановити реальність проведення взаємовідносин між сторонами. Також позивач вказує на безпідставність висновків викладених контролюючим органом в акті перевірки від 06.03.2015 №20/22-20/38853692 про порушення позивачем вимог податкового законодавства України та вважає посилання відповідача на безтоварність проведених між позивачем і його контрагентом взаємовідносин необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017, позовні вимоги задоволено.

4. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний адміністративний суд, виходили з того, що твердження податкового органу про безтоварність проведених між позивачем та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю Денікс груп господарських операцій є безпідставними, оскільки належними первинними документами підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв'язок проведених операцій з господарською діяльністю позивача. Суди дійшли висновку про помилковість проведення позивачу донарахувань та позбавлення останнього права на формування податкового кредити у спірному періоді у зв'язку з тим, що контролюючим органом не представлено суду належних доказів та не надано пояснень з приводу обґрунтованості висновків викладених у акті перевірки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Червоноградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 у справі №813/4079/15 (876/550/17), прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Старкаб з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2012 по 01.12.2014 при проведенні господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Денікс Груп .

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за червень 2014 року по взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю Денікс Груп на суму 13571,46грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 06.03.2015 №20/22-20/38853692 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.03.2015 №0000302200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 16964,33грн, з яких 13571,46грн. - основний платіж та 3392,87грн - штрафні (фінансові) санкції.

Фактичною підставою для проведення вказаних донарахувань став висновок контролюючого орану про безпідставність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за результатом господарських операцій по придбанню у Товариства з обмеженою відповідальністю Денікс Груп робіт по проведенню профілактичного електро-вимірювання кабелів та обладнання на об'єктах, з огляду на штучність укладених правочинів, як таких, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач послався на податкову інформацію отриману відносно контрагента позивача, за результатом аналізу якої контролюючий орган дійшов висновку про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю Денікс Груп фактичної можливості здійснювати господарські операції з огляду на відсутність необхідних умов та ресурсів.

Також, податковий орган зазначив, що до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №120141400000003550 внесено запис про порушення відносно посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю Денікс Груп кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень передбачених частиною другою статті 15, частиною третьою статті 190, частиною четвертою статті 191, частиною третьою статті 212, частиною п'ятою статті 205 Кримінального кодексу України, а оскільки статус фіктивного підприємства не сумісний з легальною діяльністю, відповідач вважає, що підстави для формування даних податкового обліку за результатом господарських операцій з таким суб'єктом господарювання є неправомірним.

На переконання податкового органу, єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача незаконної податкової вигоди.

При оцінці оспорюваних господарських операцій судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Датекс С (Замовник) було укладено Контракт №020614 від 02.06.2014, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язується виконати роботи по проведенню профілактичного електро-вимірювання кабелів та обладнання на об'єктах Замовника.

Судами також встановлено, що з метою виконання договірних зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю Датекс С , позивачем до виконання робіт було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю Денікс Груп . Так, у періоді, в якому проводилася перевірка, між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Денікс Груп (Виконавець) було укладено договір на виконання робіт від 03.06.2014 №ДГ-00242, згідно умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе роботи по проведенню профілактичного електро-вимірювання кабелів та обладнання за визначеними договором адресами.

Судами також встановлено, що позивачем, у підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Денікс Груп , було надано копії первинних документів, зокрема, договір на виконання робіт, акти приймання-передачі виконаних робіт за червень 2014 року, податкові накладні, загальні технічні звіти з проведення робіт з профілактичного електро-вимірювання кабелів та обладнання, звіти про використання коштів виданих на відрядження або під звіт, повідомлення позивача про забезпечення присутності його працівників з метою перевірки виконання робіт та підписання актів, наказ про відрядження працівників на об'єкти на яких виконувалися роботи та банківські виписки по рахунку позивача, що свідчать про проведення між сторонами розрахунку за виконані роботи.

Виконання зобов'язань позивача перед Товариством з обмеженою відповідальністю Датекс С підтверджується, зокрема, контрактом, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних робіт та податковими накладними.

Спірні господарські операції були належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача. Наявність на час розгляду справи вказаних первинних документів відповідачем не заперечувалась.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги Червоноградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області вказує, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятого податкового повідомлення-рішення. Зокрема, контролюючий орган посилається на безпідставність формування позивачем податкового кредиту за результатом взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Денікс Груп з огляду на безтоварний характер проведених господарських операцій. Відповідач вважає, що судами, при постановленні судових рішень, безпідставно не враховано, що відсутність у вказаного суб'єкта господарювання трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, сировини та матеріалів, є свідченням неможливості фактичного виконання останнім такого роду діяльності, що ставить під сумнів реальність проведення господарських операцій з позивачем. Крім іншого також зазначає, що судами не враховано, що позивачем до перевірки не було надано всіх затребуваних контролюючим органом первинних документів на підтвердження фактичного виконання договірних відносин з його контрагентом, що, на думку відповідача, є підставою для відмови у задоволенні позову. Також податковий орган вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій не було надано належної оцінки доводам відповідача щодо акта про неможливість проведення зустрічної звірки з контрагентом позивача та порушення відносно посадової особи Товариства з обмеженою відповідальністю Денікс Груп кримінального провадження внесеного 12.06.2014 до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №120141400000003550 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених частиною другою статті 15, частиною третьою статті 190, частиною четвертою статті 191, частиною третьою статті 212, частиною п'ятою статті 205 Кримінального кодексу України, адже вказана обставина має визначальне значення для визнання операції укладених між вказаним суб'єктом господарювання та його контрагентами товарними. На думку податкового органу, в розглядуваному випадку мало місце документальне оформлення господарської операції за відсутності факту її реального здійснення, а тому формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю Денікс Груп є неправомірним.

9. У свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю Старкаб не скористалося своїм правом та не подало заперечення на касаційну скаргу відповідача, що не перешкоджає її подальшому розгляду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

10.2. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.3. Пункт 198.1 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

10.4. Пункт 198.2 статті 198.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

10.5. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.6. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

11. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

13. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

14. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

15. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

16. Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов'язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

18. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

19. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, представлених позивачем та зібраних судами на підставі та у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Старкаб вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент вчинення судами процесуальної дії), є підставою для податкового обліку, та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

20. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що досліджені в процесі розгляду справ первинні документи складені за результатом господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Денікс Груп відповідають вимогам податкового законодавства, свідчать про реальність господарських операцій та їх вчинення з метою досягнення конкретно визначених економічних результатів. Крім того, суди зауважили, що відповідачем не представлено суду жодних доказів та не надано пояснень з приводу обґрунтованості висновків викладених у акті перевірки господарської діяльності позивача, зокрема таких, які б ставили під сумнів правомірність формування останнім податкового кредиту.

21. На підтвердження зміни майнового стану позивача у результаті здійснення господарських операцій з контрагентом, Товариством з обмеженою відповідальністю Старкаб до матеріалів справи долучено платіжні доручення про перерахування грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Денікс Груп , що свідчить про понесення позивачем витрат за придбання робіт по проведенню вимірювань.

22. Суди попередніх інстанцій на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановили реальність проведення господарських операцій та фактичне придбання позивачем робіт у Товариства з обмеженою відповідальністю Денікс Груп . При цьому, суди наголосили, що податковим органом, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції позивача є фіктивними або безтоварними; не доведено недобросовісності позивача та його контрагента, що свідчить про відсутність перешкод для формування даних податкового обліку за наслідками відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Денікс Груп .

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, суди дійшли обґрунтованого висновку, що останні складені за результатом фактично проведеної господарської операції між позивачем та його контрагентом, з дотриманням положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , містять достатні дані про зміст господарської операції, її учасників, підтверджують фактичність здійснення такої операції та відповідають законодавчо визначеним вимогам. Крім іншого, податкові накладні містять всі необхідні реквізити, виписані суб'єктом господарювання, який на момент вчинення спірних правовідносин був зареєстрований платником податку на додану вартість, не був виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебував на обліку в органах державної фіскальної служби а податковий орган у встановленому порядку не довів факту підробки, недостовірності чи неналежного оформлення цих документів.

23. Судами правомірно відхилено посилання контролюючого органу на висновки викладені в акті Державної податкової інспекції в Печерському районі міста Києва ДПС від 01.09.2014 №2623/26-55-22-07/37882958 Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю Денікс Груп зважаючи на те, що податкова інформація наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Зокрема, посилання контролюючого органу на наявність актів як критерію оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки, під час складення таких актів будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаних актів з відображенням в них окремих відомостей не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

24. Щодо посилання контролюючого органу на матеріали кримінального провадження, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю Денікс Груп створене з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов'язань та конвертації коштів у готівку, суд зазначає, що відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу, як вирок, надано не було.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Втім, жодних доказів на підтвердження наявності рішення суду, яке набрало законної сили, яким встановлено фіктивність Товариства з обмеженою відповідальністю Денікс Груп , що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб'єктів, відповідачем суду надано не було. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

25. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеним контрагентом, за результатом проведення яких було сформовано податковий кредит, надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом в акті перевірки, у запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно. Наведені податковим органом доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. Враховуючи встановлені обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що Товариство з обмеженою відповідальністю Старкаб підтвердило факт реальності господарських операцій з контрагентом, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірних господарських операцій. Переконливих доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.

29. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, враховуючи норми Податкового кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку, що при постановленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для їх скасування, що свідчить про необхідність залишення касаційної скарги Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

30. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

31. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 у справі №813/4079/15 (876/550/17) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду