Постанова

від 25.09.2019 по справі 520/1615/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 520/1615/14-ц

провадження № 61-35304 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Гулька Б. І. (суддя-доповідач), КривцовоїГ. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль ;

суб'єкт оскарження - старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області;

заінтересовані особи (боржники): ОСОБА_5, ОСОБА_6, товариство з обмеженою відповідальністю Софора Юг , товариство з обмеженою відповідальністю Істок-2001 ;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль на ухвалу Київського районного суду м. Одеси

у складі судді Куриленко О. М. від 17 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Ващенко Л. Г., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., від 23 лютого 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль (далі - ПАТ Райффайзен Банк Аваль ) звернулося до суду зі скаргою на бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - ВДВС) Георгієва В. І.

Скарга мотивована тим, що на примусовому виконанні у державного виконавця знаходиться виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_5 на користь банку кредитної заборгованості у розмірі 3 473 115,74 грн. У ході виконавчого провадження описано й передано на реалізацію нерухоме майно - нежилі приміщення по АДРЕСА_1, які належать боржнику на праві власності та перебувають в іпотеці у банку. 11 жовтня

2016 року були призначені треті торги з реалізації вказаного нерухомого майна, проте висновок про оцінку спірного майна був виготовлений

ще 17 березня 2016 року, тобто минуло більше шести місяців з дня оцінки нерухомого майна.

Посилаючись на те, що звіт про оцінку майна чинний протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності, банк 05 жовтня

2016 року звернувся до старшого державного виконавця ВДВС з клопотанням про зняття з торгів нерухомого майна. Проте майно з аукціону знято не було.

Заявник вважав, що дії старшого державного виконавця ВДВС щодо незняття вказаного нерухомого майна з продажу і непроведення повторної оцінки цього майна та опису є незаконними.

З огляду на викладене, ПАТ Райффайзен Банк Аваль просило суд визнати бездіяльність старшого державного ВДВС Георгієва В. І. щодо незняття з реалізації нерухомого майна - нежилих приміщень № 4-н, загальною площею 198,2 м. кв, по АДРЕСА_1, які належать на праві власності боржнику - ОСОБА_5, незаконною; зобов'язати старшого державного виконавця ВДВС Георгієва В. І. зняти з реалізації вказане нерухоме майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2016 року

у задоволенні скарги ПАТ Райффайзен Банк Аваль відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги ПАТ Райффайзен Банк Аваль , суд першої інстанції виходив із того, що державний виконавець діяв в межах своїх повноважень та відповідно до вимог частини п'ятої статті 58 Закону України Про виконавче провадження , а також Розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 22 грудня 2015 року № 2710/5 (далі - Порядок).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2017 року апеляційну скаргу ПАТ Райффайзен Банк Аваль відхилено, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2016 року залишено без змін.

Погоджуючись із висновком районного суду, апеляційний суд також зазначив, що строк чинності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, у зв'язку з чим повторна оцінка майна не проводиться і вартість майна, визначена у звіті про оцінку майна, є дійсною на період реалізації арештованого майна, а датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення у Систему інформаційного повідомлення про електронні торги. Таким чином, висновок суду першої інстанції про необґрунтованість скарги банку на бездіяльність старшого державного виконавця ВДВС відповідає обставинам справи і вимогам статті 58 Закону України Про виконавче провадження , а також розділу ІІ Порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ Райффайзен Банк Аваль , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким скаргу банку задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребуваної її матеріали з Київського районного суду м. Одеси.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У липні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді-доповідачу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ПАТ Райффайзен Банк Аваль мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що згідно положеннями частини п'ятої статті 58 Закону України Про виконавче провадження , чинної на момент проведення оцінки майна, передбачено, що звіт про оцінку майна

у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців

з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Отже, положення вищевказаного Закону не містить виключень щодо строку чинності звіту про оцінку майна. Натомість суди послалися на Порядок, яким передбачено, що повторна оцінка майна не проводиться, якщо строк чинності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію. Суди не врахували, що вказаний Порядок є нормативно-правовим актом, який суперечить положенням Закону України Про виконавче провадження , а тому безпідставно не застосували положення частини четвертої статті 8 ЦПК України 2004 року, яким визначено, що у разі невідповідності правового акту Закону України або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовую акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У червні 2018 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області на касаційну скаргу,

в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставним. Державним виконавцем виконавчі дії здійснено виключно в мажах чинного законодавства та у порядку, визначеному виконавчим документом.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси

від 19 червня 2014 року, що набрало законної сили, позов ПАТ Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_5, ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю Софора Юг , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Істок-2001 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь

ПАТ Райффайзен Банк Аваль заборгованість за кредитним договором

від 06 листопада 2009 року Невідновлювальна кредитна лінія на поновлення обігових коштів для корпоративних клієнтів у рамках Генерального кредитного договору від 08 лютого 2008 року та договору поруки від 22 квітня 2010 року у сумі 3 473 115, 74 грн, з яких:

2 932 996, 20 грн - тіло кредиту; 348 290, 88 грн - відсотки, 169 837, 76 грн - пеня за несвоєчасне повернення тіла кредиту, 21 990, 90 грн - пеня

за несвоєчасну сплату процентів. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь

ПАТ Райффайзен Банк Аваль заборгованість за кредитним договором

від 06 листопада 2009 року Невідновлювальна кредитна лінія на поновлення обігових коштів для корпоративних клієнтів у рамках Генерального кредитного договору від 08 лютого 2008 року та договору поруки від 22 квітня 2010 року у сумі 3 473 115, 74 грн, з яких:

2 932 996, 20 грн - тіло кредиту; 348 290, 88 грн - відсотки, 169 837, 76 грн - пеня за несвоєчасне повернення тіла кредиту, 21 990,90 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Софора Юг на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль заборгованість за кредитним договором від 06 листопада 2009 року Невідновлювальна кредитна лінія на поновлення обігових коштів для корпоративних клієнтів у рамках Генерального кредитного договору

від 08 лютого 2008 року та договору поруки від 30 листопада 2011 року у сумі 3 473 115, 74 грн, з яких: 2 932 996, 20 грн - тіло кредиту; 348 290, 88 грн - відсотки, 169 837, 76 грн - пеня за несвоєчасне повернення тіла кредиту,

21 990, 90 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

30 липня 2015 року Київським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист про примусове виконання вищевказаного рішення суду в частині боржника - ОСОБА_5 щодо стягнення на користь стягувача - ПАТ Райффайзен Банк Аваль кредитної заборгованості у розмірі 3 473 11,74 грн.

Під час примусового виконання описано й передано на реалізацію нерухоме майно, а саме нежилі приміщення по АДРЕСА_1, які належать на праві власності боржнику - ОСОБА_5 і перебувають в іпотеці у банку.

17 березня 2016 року суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання виготовлено висновок про оцінку спірного майна.

14 червня 2016 року відділ ДВС звернувся із заявкою на реалізацію арештованого майна до Одеської філії державного підприємства СЕТАМ

(а. с.31).

29 червня 2016 року Одеська філія державного підприємства СЕТАМ повідомила ВДВС про проведення електронних торгів 12-14 липня 2016 року. У подальшому електронні торги з приводу продажу спірного нерухомого майна призначались на 31 серпня 2016 року та на 11-13 жовтня 2016 року

(а. с. 4, 6, 32-38)

25 жовтня 2016 року ВДВС повідомив банк про можливість вирішення питання щодо залишення за собою нереалізованого майна за оцінкою, за якою воно було передано на реалізацію, а саме у розмірі - 939 тис. грн

(а. с.39).

Згідно з частиною п'ятою статті 58 Закону України Про виконавче провадження звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Відповідно до пункту 1 частини другої розділу ІІ Порядку реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 58 Закону України Про виконавче провадження . Якщо строк чинності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться. Вартість майна, визначена у звіті про оцінку майна, є дійсною на період реалізації арештованого майн. Датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги.

За таких обставин суди, врахувавши вищенаведені положення закону

та обставини справи, дійшли вірного висновку про необґрунтованість скарги банку, оскільки строк чинності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, у зв'язку з чим повторна оцінка майна не проводиться і вартість майна, визначена у звіті про оцінку майна, є дійсною на період реалізації арештованого майна, а датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення у Систему інформаційного повідомлення про електронні торги.

Таким чином, старший державний виконавець під час здійснення виконавчих дій щодо реалізації арештованого майна діяв у межах своїх повноважень та відповідно до вимог статті 58 Закону України Про виконавче провадження , а також розділу ІІ Порядку.

Доводи касаційної скарги про те, що вказаний Порядок є підзаконним актом та суперечить положенням Закону України Про виконавче провадження , є безпідставними, так як відповідно до положень статті 1 вказаного Закону виконавче провадження здійснюється в межах повноважень та у спосіб, визначений цим Законом та іншими законами, нормативно-правовими актами, які прийняті відповідно до Закону. Порядок є нормативно-правовим актом, який прийнято відповідно до Закону України Про виконавче провадження , і визначає порядок реалізації арештованого майна саме шляхом проведення електронних торгів.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що заявник не довів порушення своїх прав, що узгоджується із висновком Верховного Суду України, який викладений у постанові від 29 червня 2016 року № 6-547цс16.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу та залишити судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Д. Д. Луспеник