Рішення

від 04.10.2019 по справі 712/11028/18

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Рішення

Іменем України

Справа № 712/11028/18

Провадження №2/712/307/19

26 вересня 2019 року м.Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді - Марцішевської О.М.

за участю секретаря судового засідання - Олефіренко В.В.

позивачки ОСОБА_1

представника позивача адвоката Лінника М.С.

представників відповідача Прилуцького О.І., Бублієнка Р.Б.

розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до підприємства "ІнтролігаТОР ЧООГОЛОМ" "День" про розірвання договору, стягнення грошових коштів, штрафних санкцій та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 12 вересня 2018 року звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача підприємство "ІнтролігаТОР ЧООГОЛОМ" "День", посилаючись на те, що між сторонами був укладений договір № 14/004 від 24.03.2014 року про надання послуг по виготовленню друкованої книги "Живи мислі могутньої віри" до 20.09.2014р., вартість робіт визначена 22450 грн. Позивачкою виконані умови вказаного договору шляхом сплати 8000 грн. 26.06.2014 року та 14450 грн. 22.12.2014р., проте відповідач не виконав роботу у передбачений договором строк. Просить суд стягнути з відповідача 168 877,71 грн., в тому числі 22450 грн. основний борг, інфляційні втрати 21414,75 грн., 3% річних 2515 грн., пеня за користування чужими коштами 30699,91 грн., 0,3% за кожен день прострочки 91798,05 грн.

Відповідач у відзиві на позов у листопаді 2018 року просив відмовити у задоволенні позовних вимог з тих мотивів, що обов"язки виконавця згідно умов договору за нормами ЦК України регулюються нормами виконання договору підряду, тому твердження позивача про грошове зобов"язання відповідача як виконавця робіт за договором є необгрунтованими, навпаки, саме у позивача як замовника робіт, за умовами договору виникає грошове зобов"язання з оплати послуг з виготовлення видання. Крім того, замовник своїми діями фактично призвів до невиконання своїх обов"язків по дійсному договору, а тому керуючись п.6.4 договору виконавець не повинен нести відповідальності за несвоєчасне виконання робіт, а оскільки обов"язки виконавця по договору згідно норм ЦК України не підпадають під поняття грошового зобов"язання до відповідача не повинні застосовуватись штрафні санкції, передбачені за невиконання грошового зобов"язання.

Позивач в запереченнях на відзив на позовну заяву вважав аргументи, викладені у відзиві на позов надуманими, побудованими на вимислах, оскільки відповідач намагається перекласти на позивача відповідальність за невиконання домовленості по договору, вдаючись до перекручування фактів, до намагання змінити умови договору в частині збільшення формату книги та відповідно до збільшення її вартості, і таким чином намагається спонукати позивача до здійснення нових витрат, при цьому все здійснюється шляхом підписання не додаткової угоди, а шляхом надання підписання акту виконаних робіт, надання калькуляцій. При цьому відповідач не виявляє бажання надрукувати книгу і в даний час позивач поставлений в критичне становище.

10.01.2019 позивачка надала уточнену позовну заяву, в якій просила: розірвати договір №14/004 від 24.03.2014 та стягнути з відповідача кошти отримані по договору в розмірі 8000 грн., стягнути безпідставно отримані 22.12.2014 грошові кошти в розмірі 14450 грн., стягнути грошові кошти в сумі 159344,04 грн., а саме інфляційні втрати 23644,46 грн., 3% річних 2731 грн., пеня за користування чужими коштами 33290,58 грн., 0,3% за кожен день прострочки 99678 грн., стягнути моральну шкоду в розмірі 50000 грн. та судові витрати.

Уточнившись з позовними вимогами, позов обгрунтувала тим, що неодноразово зверталась до суду з приводу спірних відносин, обираючи різні способи захисту, однак до даного часу спір між сторонами не вирішений. На даний час виникла ситуація, що нею сплачені кошти 8000 грн. в якості передоплати в період договору №14/004 від 24.03.2014 по виготовленню книги, строк дії якого сплинув 20.09.2014р. та в період позадоговірних відносин позивачкою здійснено доплату повної вартості в сумі 14450 грн. В свою чергу виконавець до даного часу замовлення не виконав, безпідставно користується сплаченими позивачкою грошовими коштами і вимагає збільшення оплати, проігнорував її вимогу 19.08.2015р. виконати замовлення та в даний час ігнорує її вимогу 20.12.2016р. повернути сплачені кошти 22450 грн. через невиконання замовлення. Вказаними діями порушені права позивача, в зв`язку з чим звернулась до суду.

Відповідач у відзиві на позов у лютому 2019 року просив відмовити у задоволенні позовних вимог з тих мотивів, що замовник своїми діями фактично призвів до невиконання своїх обов`язків по договору, а тому відповідач не повинен нести відповідальність за несвоєчасне виконання робіт, також відповідач поніс значні витрат по виконанню договору.

Позивачка та її представник в судовому засіданні уточнені позовні вимоги повністю підтримали, просила задовольнити з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив. Пояснили, що строк договору №14/004 від 24.03.2014 припинився 20.09.2014р., коли у погоджений сторонами строк відповідачем не було виконано замовлення на друкування книги, що було встановлено рішенням апеляційного суду у попередній справі за участю сторін. Хоча позивачкою після 20.09.2014р. були сплачені кошти 22.12.2014р. для виконання замовлення та 19.08.2015р. надсилалась вимога щодо виконання замовлення по виготовленню книги, письмової домовленості про пролонгоцію договору між сторонами не було досягнуто. Також позивачкою заперечено обгрунтованість понесення відповідачем витрат на фактично виконані за договором роботи, оскільки відповідачем наданий макет на 128 сторінок в супереч погоджених договором 96 сторінок, це було визнано позивачкою неприйнятним, оскільки тягнуло за собою істотне збільшення суми виконання замовлення внаслідок порушення прав неправомірними діями відповідача позивачці завдано моральної шкоди. 21.12.2016р. позивачкою пред`явлено вимогу про повернення 22450 грн. та стягнення штрафних санкцій, яка відповідачем не була задоволена без законних підстав. У зв`язку з тим, що строк договору №14/004 від 24.03.2014 року закінчився без виконання замовлення і сторони не досягли згоди щодо пролонгації договору та нового строку виконання замовлення, відпала підстава утримання відповідачем сплачених позивачкою коштів на виконання замовлення, тому внаслідок невиконання законної вимоги позивачки про повернення коштів відповідачем допущено прострочення грошового зобов`язання, тому згідно ст.625 ЦК України позивачка ставить питання про стягнення інфляційних збитків та 3% річних, також позивачкою ставиться питання про стягнення пені за користування чужими коштами, оскільки за ч.2 ст.1214 ЦК України передбачена можливість стягнення процентів за користування чужими коштами на підставі ст.536 ЦК України.

Представники відповідача просили відмовити у позові з підстав, викладених у відзивах на позов. Вказали, що відповідачем сумлінно виконувався укладений між сторонами договір№14/004 від 24.03.2014 року та замовлення не було виконано у встановлений строк з вини позивачки. У липні 2014 року був виготовлений і переданий автору макет видання обсягом 128 сторінок, який позивачкою до видавництва не було повернуто. Також позивачем остаточну плату за договором було здійснено лише 22.12.2014р. 19.02.2015р. автору був переданий другий макет, однак на день повернення його автором 06.05.2019р. вартість замовлення знадно розрахунку бухгалтера була визначена 33 200грн., на що позивачка не погоджується. Оскільки замовник своїми діями фактично призвів до невиконання своїх обов`язків по договору відповідач не повинен нести відповідальність за несвоєчасне виконання робіт. Також зазначали, що договір на даний час є чиним, оскільки був пролонгований сторонами, а тому після оплати вартості замовлення відповідачем буде виконане замовлення.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

24.03.2014 між підприємством ІнтролігаТОР (виконавцем) та ОСОБА_1 (замовником) був укладений договір № 14/004, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобовязання на виготовлення видання Живі мислі Могутньої Віри у кількості 1000 примірників обсягом 96 сторінок, повнокольорова, форматом 70*100 1/16, палітурка м`яка повнокольорова ламінована, папір на блок крейдяний 130 г/кв.м., папір на обкладинку 240 г/кв.м. (далі - Договір).

Відповідно до розділу 2 Договору виконавець зобовязаний: провести компютерну верстку видання; виготовити оригінал-макет видання; випустити поліграфічну продукцію належної якості в обумовлений термін за договором; гарантувати цілковите забезпечення захисту авторського права видання, що випускається; виконати міжнародну нумерацію, стандартизацію, художнє оформлення, коректуру, поліграфічні роботи.

Згідно із п. 3.2 Договору замовник підписує оригінал-макет, надаючи дозвіл до друку. Без підпису замовника виконавець не приступає до виконання поліграфічних робіт. Пунктом 3.5 Договору визначено, що замовник після підписання оригінал-макету може вносити правки тільки за додаткову оплату (оплата визначається згідно з кількістю внесених правок і їх складністю) з переглядом терміну виконання замовлення за договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору його загальна сума становить 22 450,00 грн., попередня оплата 8 000,00 грн., а після підписання оригіналу макету 100 % оплата.

Згідно п. 5.1 Договору термін виконання робіт виконавцем 20.09.2014. Водночас пунктом 7.1 Договору передбачено, що він набуває сили з моменту його підписання і може бути пролонгований за взаємною згодою сторін.

26.06.2014 ОСОБА_1 внесла до каси підприємства ІнтролігаТОР аванс у розмірі 8 000,00 грн. відповідно до прибуткового касового ордера № 33 від 26.06.2014р. 14 450,00 грн. ОСОБА_1 внесла до каси відповідача 22.12.2014. відповідно до прибуткового кассового ордера № 59 від 22.12.2014р. (а.с.10).

19.08.2015 року позивачкою була пред`явлена відповідачу вимога щодо виконання договору №14/004 від 24.03.2014 року шляхом виготовлення видання обсягом 96 сторінок (а.с.14,15).

18.04.2016р. відповідачем був оформлений до підписання акт приймання-передачі робіт, згідно з яким станом на 14.07.2015р. підприємством зверстано 128 сторінок видання, проведено стандартизацію та міжнародну нумерацію видання, розроблено та виготовлену повнокольорову обкладинку 1000 шт., загальна сума витрат видавництва 4745 грн. Вказаний акт не був підписаний позивачкою, яка навела свої зауваження - послуги не надані вчасно до 20.09.2014р., претензії до наданого у серпні 2014 року першого макету стосовно збільшення сторінок на третину, також заперечила факт неповернення першого макету у видавництво (а.с.13).

20 грудня 2016 року позивачкою поштою з описом вкладення була пред`явлена відповідачу досудова вимога щодо повернення 22450 грн. в зв`язку з невиконанням договору №14/004 від 24.03.2014 року (а.с.16,17).

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення з підприємства "ІнтролігаТОР" Черкаської обласної організації "Громадська організація людей з обмеженими можливостями" "День" основний борг за договором від 24 березня 2014 року № 14/004 у розмірі 22450 грн, інфляційні втрати 15571 грн 48 коп., штраф 55 159 грн 65коп., три проценти річних 1511грн, а також пеню 20 813 грн 92 коп.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 19.07.2017 у справі № 712/880/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до підприємства ІнтролігаТОР Черкаської обласної організації Громадська організація людей з обмеженими можливостями День №14/004 від 24.03.2014 року про стягнення коштів залишені без задоволення. Судом становлено, що строк дії договору закінчився 20.09.2014 (п.5.1), коли передбачено виконання замовлення. Даний договір був заключений в письмовій формі, тому питання відносно його прологацїї повинно було здійснюватися тільки в письмовій формі. Змін та доповнень до договору відносно строків виконання замовлення, порядку погодження макету замовлення, оплати замовлення та інших істотних умов договору не вносилось, при цьому відповідно до статті 654 ЦК України зміни та доповнення до договору вносяться в такій самій формі як і сам договір. Всі дії, вчинені сторонами після 20.09.2014 року є не договірними відносинами сторін, відповідно не тягнуть жодних правових наслідків, передбачених договором, в тому числі і стягнення штрафних санкцій за невиконання умов договору поза межами строку його дії. Правовідносини, які мали місце між сторонами за межами строку дії договору, повинні регулюватись не його положеннями, а вимогами чинного законодавства про зобов`язання. (а.с.31-21)

Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 18.04.2108 року у справі № 712/11569/17, залишеним без зміни постановою суду апеляційної інстанції, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до підприємства ІнтролігаТОР Черкаської обласної організації Громадська організація людей з обмеженими можливостями День про захист прав споживача, визнання договору недійсним, повернення грошових коштів та стягнення штрафних санкцій і моральної шкоди. Судами встановлено, що на момент укладення договору від 24.03.2014р. він був проявом волевиявлення учасників правочину, відповідав їх внутрішній волі і був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, після укладення договору сторони здійснювали дії для його виконання. ОСОБА_1 у спірних правовідносинах не є споживачем у розумінні ст.1 Закону України Про захист прав споживачів . (а.с.36.38).

Згідно п.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з того, що спірні правовідносини регулюються нормами цивільного законодавства.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною першою статті 570 ЦК України передбачено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом (частина друга статті 570 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. (ст.631 ЦК України).

Згідно з ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними длядоговорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Повно та всебічно встановивши обставини справи, оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням на предмет їх належності, достовірності та достатності, суд доходить висновку, що вимоги про розірвання договору №14/004 від 24.03.2014 рокуне підлягають до задоволення, оскільки договірні між сторонами припинились після спливу строку вказаного договору 20.09.2014р., який не був пролонгований у встановленому законом порядку, що також встановлено рішенням апеляційного суду Черкаської області від 19.07.2017 у справі № 712/880/17, разом з тим питання про зміну або розірвання договору може порушуватись лише відносно діючого договору, тобто такого, по якому сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача сплачених позивачкою коштів в сумі 22450 грн. підлягають до задоволення, виходячи з такого.

26.06.2014 ОСОБА_1 внесла до каси підприємства ІнтролігаТОР аванс у розмірі 8 000,00 грн. Вказаний платіж був здійснений позивачкою саме на виконання умов пункту 4.2 договору №14/004 від 24.03.2014 року в якості передоплати за виконання замовлення, разом з тим оскільки відповідачем як виконавцем у встановлений договором строк 20.09.2014р. належним чином не були виконані зобов`язання по виготовлення книги, позивач має право вимагати у виконавця повернення попередньої оплати.

При цьому суд виходить з того, що системний аналіз норм законодавства свідчить, що на відміну від завдатку, аванс як спосіб платежу не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку не виконання зобов`язання.

Посилання відповідача на те, що виконання договору стало неможливим через дії позивачки, яка в якості замовника не погодила виготовлений відповідачем макет видання та не здійснила повну оплату до закінчення строку договору, а тому на даний час має оплатити відповідачу фактично виконану роботу, суд вважає такими, що не обґрунтовують заперечення, виходячи з такого.

За приписами ст.538 ЦК, виконання свого обов`язку однією зі сторін, яке відповідно до договору зумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією зі сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав уважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Пунктами 1, 2.2. договору №14/004 від 24.03.2014 року виконавець взяв на себе зобов`язання виготовити видання обсягом 96 сторінок та виготовити оригінал-макет видання, а пунктом 4.2 замовник зобов`язалась оплатити 100% оплати після підписання макету.

Виготовивши макет видання із збільшенням без погодження з замовником обсягу сторінок з 96 до 128, що потягло збільшення вартості виконання замовлення, відповідач порушив умови договору, а тому не підписання позивачкою оригіналу макету, що не відповідало погодженим сторонами умовам, не може бути визнано порушенням договірного зобов`язання.

Відповідно невиконання відповідачем договірного зобов`язання щодо виготовлення макету видання обсягом 96 сторінок згідно умов договору не давало відповідачу права вимагати оплати 100% суми за умовами п.4.2. договору №14/004 від 24.03.2014 року .

Посилання відповідача на те, що збільшення обсягу видання сталось через дотримання ним вимог державного стандарту, суд виходить з того, що вказані вимоги мали бути враховані при підписанні договору №14/004 від 24.03.2014 року, після чого будь-які зміни до договору могли вноситись за взаємною згодою сторін у тій самі формі, що і укладання договору, тобто у письмовій формі, або у випадку недосягненням сторонами згоди - в судовому порядку.

У випадку неможливості виконання обумовленого обсягу замовлення виконавець мав повідомити про це замовника та виконувати замовлення у збільшеному обсязі тільки після погодженням цього із замовником, а у випадку недосягнення такої згоди - вирішувати питання про припинення договору з поверненням отриманої передоплати.

22.12.2014. ОСОБА_1 внесла до каси відповідача 14 450,00 грн. Вказаний платіж в розмірі здійснений позивачкою у період позадоговірних відносин сторін, оскільки після закінчення 20.09.2014р. строку дії договору №14/004 від 24.03.2014 рокусторони не дійшли у встановленому законом порядку згоди про пролонгацію вказаного договору чи внесення до нього змін або доповнень, отже відповідач набув вказане майно за рахунок позивачки без достатньої правової підстави. Після сплати вказаних коштів сторонами також не було досягнуто згоди по оформленню договірних стосунків, а тому на момент пред`явлення 20.12.2016р. позивачкою вимоги про повернення сплачених нею на його рахунок коштів в загальній сумі 22450 грн. у відповідача були відсутні правові підстави для залишення вказаної вимоги без задоволення.

Фактично на момент пред`явлення вимоги про повернення коштів відповідач утримував отримані від позивачки кошти 22450 грн. за виконання замовлення, на маючи зафіксованих у передбаченому законом порядку договірних зобов`язань перед нею щодо строків виконання даного замовлення і така невизначеність правового становища не може бути визнана обгрунтованою та законною.

Таким чином, оскільки відповідач вказану залишив без виконання без законних підстав, чим порушив права та законні інтереси позивачки, а тому вказані кошти підлягають до стягнення з відповідача в судовому порядку.

Доводи відповідача про те, що договір №14/004 від 24.03.2014 рокубув пролонгований після закінчення строку його дії, оскільки сторонами здійснювались дії щодо його виконання, суд вважає такими, що не обґрунтовують заперечення, оскільки рішенням апеляційного суду Черкаської області від 19.07.2017 у справі № 712/880/17 встановлено, що всі дії, вчинені сторонами після 20.09.2014 року є не договірними відносинами сторін і вказана обставина не підлягає доведенню в силу в силу преюдиціії, тобто встановленого процесуальним законом правила звільнення від доказування обставин, встановлених рішенням суду у цивільній справі, у яких брали участь ті самі особи.

Фактично дії сторін після 20.09.2014р. мали ознаки переддоговірного спору щодо можливості пролонгації договору чи зміни його умов, оскільки позивач вимагала зменшити обсяг макету видання до обумовленого розміру 96 сторінок та виконати замовлення, а відповідач наполягав на здійсненні замовником доплати для виготовлення видання обсягом 128 сторінок, однак згоди з приводу продовження дії договору чи укладення іншого договору сторонами не було досягнуто.

Вирішуючи вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення договірного зобов`язання, суд виходить з такого.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України в постанові №6-2168цс-15 від 30 березня 2016 року, який в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов`язком для всіх судів, за змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Будь-яке зобов`язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов`язанням незалежно від правових підстав його виникнення і в разі його порушення підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Встановлено, що внаслідок невиконання відповідачем обов`язку повернення коштів на підставі законної вимоги позивачки від 20.12.2016 року відповідачем допущено прострочення зобов`язання, яке зводиться до сплати грошей, отже, є грошовим зобов`язанням, тому суд доходить висновку щодо наявності між сторонами грошових зобов`язань, які належним чином не виконані, що дає підстави для стягнення на користь позивача інфляційних витрат за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов`язання, оскільки боржник зобов`язаний відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за час виконання рішення суду про стягнення суми.

З огляду на викладене, позовні вимоги стягнення на користь позивача інфляційних витрат за весь час прострочення та 3 % річних підлягають до часткового задоволення та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути інфляційні нарахування на суму боргу 22450 грн. за період з 20.12.2016р. 10.01.2019р. (межі позовних вимог) в сумі 5 760.67 із урахуванням офіційно оприлюднених індексів інфляції: ( 22450*1.011 *1.010 * 1.018 * 1.009 * 1.13 * 1.016 *1.002 * 0.999 * 1.020 * 1.009 *1.010 * 1.098 - 22450) та 3 % річних за період з 20.16.2016 по 10.01.2019 в сумі 1382 (3%/100%/365 дн.*525 дн*22450 грн.).

Суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача пені за користування чужими коштами в сумі 30699,91 грн. та пеню за період прострочки з 22.12.2014р. в сумі 91 798,05 грн. не підлягають до задоволення, оскільки грошове зобов`язання у відповідача виникло не за фактом сплати позивачкою коштів 22.12.2014р., а в зв`язку з пред`явленням вимоги від 20.12.2016р. про повернення сплачених 22450 грн. в зв`язку з невиконанням відповідачем замовлення. Суд також враховує, що після спливу строку виконання роботи 20.09.2014р. позивачкою спочатку 19.08.2015 року пред`являлась вимога щодо виконання замовлення, тобто до 20.12.2016р. позивачкою не ставилось питання про повернення коштів, а після пред`явлення вимоги 20.12.2016р. спір між сторонами неодноразово розглядався в судовому порядку, отже відсутні підстави для стягнення за період з 22.12.2014р. з відповідача пені чи процентів за користування чужими коштами в порядку ст.536 ЦК України.

Суд вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю фізичною чи юридичною особою є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними.

Моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Отже, звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач має довести факт заподіяння йому відповідачем моральної шкоди, яких саме втрат немайнового характеру він зазнав, обґрунтувати розмір відшкодування моральної шкоди. Недоведеність позивачем зазначених обставин по справі є підставою для відмови у задоволенні позову .

Суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про недоведеність позивачем факту спричинення їй моральних страждань з вини відповідача, в чому конкретно полягають його немайнові втрати, їх характер, тривалість періоду спричинення, причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) відповідача і заподіяння ним шкоди.

Аналізуючі зібрані по справі докази та даючи їм оцінку суд вважає, що позивачем не доведено, а в судовому засіданні не встановлено, що неправомірними діями відповідача позивачу була завдали моральна шкода.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

При подачі позову позивачка з урахуванням її майнового стану була звільнена від оплати судового збору, тому на підставі ст.141 ЦПК України оплату судового збору слід покласти на відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 78, 81, 89, 141, 244, 264-268, 274, 280-282, 351, 352 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до підприємства "ІНТРОЛІГАТОР ЧООГОЛОМ" "День" про стягнення грошових коштів задоволити частково.

Стягнути з підприємства "ІНТРОЛІГАТОР ЧООГОЛОМ" "День" на користь ОСОБА_1 грошові кошти 22 450 грн., інфляційні збитки в сумі 5 760.67 грн., 3% річних за період прострочення грошового зобов`язання 1382 грн., всього 29 592,67 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до підприємства "ІНТРОЛІГАТОР ЧООГОЛОМ" "День" про розірвання договору №14/004 від 24.03.2014 року, стягнення пені за користування чужими коштами та моральної шкоди.

Стягнути з підприємства "ІНТРОЛІГАТОР ЧООГОЛОМ" "День" в дохід держави судовий збір 768,40 грн.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через місцевий суд (з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Дата виготовлення повного тексту рішення 04 жовтня 2019 року.

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

Відповідач: Підприємство "ІНТРОЛІГАТОР" Черкаської обласної організації "Громадська організація людей з обмеженими можливостями "День", код ЄДРПОУ 36619347, 18000, Черкаська обл., місто Черкаси, вул.Хрещатик, будинок 195, офіс 707.