Постанова

від 03.10.2019 по справі 569/10292/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2019 року

м. Рівне

Справа № 569/10292/19

Провадження № 22-ц/4815/1185/19

Головуючий суддя в суді 1 інстанції: Панас О.В.

Рівненський апеляційний суд:

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючий: Боймиструк С.В.

судді: Хилевич С.В., Шимків С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 13 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Прогрес", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фінрайз" про розірвання договірних зобов`язань та повернення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2019 року до Рівненського міського суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Прогрес , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Фінрайз про розірвання договірних зобов`язань та повернення грошових коштів.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 13 червня 2019 року вказану справу передано за підсудністю до Обухівського районного суду Київської області.

Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходячи з предмету спору дійшов висновку, що даний позов підлягає до розгляду за місцезнаходженням відповідача.

Не погоджуючись із ухвалою суду ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу , в якій вважає її незаконною та необґрунтованою.

Вважає висновки суду першої інстанції помилковими, зважаючи на процесуальні норми, якими передбачено підсудність справ за вибором позивача - ст. 28 ЦПК України.

Вказує, що відповідно до умов Договору №СФ289.1.5.38-МП від 06 липня 2017 року, продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти у власність майнові права на одне приміщення в багатоповерховому житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 та оплатити ціну таких прав в порядку та на умовах, визначених цим договором. Отже, зазначений договір укладено у м. Рівне, нерухоме майно повинно бути збудоване також у м. Рівне, шкода, заподіяна позивачу зумовлена невиконання умов договору відповідачем, виникла також у м. Рівне.

За наведеного, вказує, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди, згідно з ч.6 ст. 28 ЦПК України. Крім того, ч.8 ст. 28 ЦПК України передбачає, що позови які виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати, які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Також акцентує увагу на тому, що позивач являється споживачем послуг в розумінні п.22 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", як фізична особа, яка замовляє та має намір придбати майно для особистих потреб. Відповідно до ч.5 ст. 28 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

З цих підстав, просив скасувати ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 13 червня 2019 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ТОВ "Інтер Прогрес" із викладеним в апеляційній скарзі не погоджуються, вважають, що даний спір повинен розглядатися в Обухівському районному суді Київської області.

Вказує, що між позивачем та відповідачем був укладений 6 липня 2017 року Договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості № СФ289.1.5.38-МП в місті Рівне. Проте, слід врахувати місце укладення, місто Київ, ще одного договору - Договору № СФ289.1.5.38-Д/39 купівлі-продажу деривативу від 6 липня 2017 року (додається). В зв`язку із цим застосування та посилання позивача на ч. 8 ст. 28 ЦПК України є не правильним.

Крім цього, зареєстрованим в ЄДР місцезнаходженням відповідача є місто Київ, вул. Ахматової АДРЕСА_2 буд. АДРЕСА_3 , приміщення 6007. А відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Також вважає, що відповідач помилково керується ч. 6 ст. 28 ЦПК України зазначаючи, що була завдана шкода позивачу шляхом невиконання умов Договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості № СФ289.1.5.38-МП від 6 липня 2017 року. Проте, це досить суб`єктивне трактування ч. 6 ст. 28 ЦПК України, оскільки у ній чітко вказано - позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди. В даному випадку жодне майно позивача не було пошкоджене, знищене тощо.

Не погоджується із твердження позивача про те, що відносини, які виникли на підставі Договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості № СФ289.1.5.38-МП від 6 липня 2017 року чи Договору № СФ289.1.5.38-Д/39 купівлі-продажу деривативу від 6 липня 2017 року підпадають під сферу регулювання Закону України Про захист прав споживачів .

В преамбулі вищевказаного закону чітко зазначено, що цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Зазначає, що проаналізувавши ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів , можна чітко зрозуміти, що позивачу не надавалися послуги, роботи та товари, з чого випливає, що позивач не є споживачем, а отже не може бути звільнений від сплати судового збору та не може бути застосовано ч.5 ст. 28 ЦПК України.

З огляду на наведене просили ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6, 9,10,14,19,37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходячи з предмету спору дійшов висновку, що даний позов підлягає до розгляду за місцезнаходженням відповідача.

З таким висновком суду колегія суддів погодитись не може.

Частиною 2 ст. 27 ЦПК України визначено правило загальної територіальної підсудності, згідно якого позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Стаття 28 ЦПК України передбачає підсудність справ за вибором позивача.

Зокрема, згідно ч. 5ст. 28 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Як убачається з матеріалів справи місцезнаходженням юридичної особи ТОВ "Інтер Прогрес" є : Київська область, м. Обухів, вул. Київська, буд. 113/4А, поверх 2, офіс 1.

Позивачем подано позов у Рівненський міський суд Рівненської області про захист прав споживача до ТОВ "Інтер Прогрес" з позовом про розірвання договірних зобов`язань та припинення зобов`язання за Договором №СФ289.1.5.38-Д/39 купівлі-продажу деривативу від 06 липня 2017 року та Договором купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості №СФ289.1.5.38-МП від 06 липня 2017 року та повернення грошових коштів, скориставшись правилом альтернативної підсудності.

Передаючи позовну заяву до Обухівського районного суду Київської області для розгляду за підсудністю, суд першої інстанції виходив з того, що спір не стосується захисту прав споживача, оскільки спірні правовідносини склалися між сторонами, як між покупцем та продавцем майнових прав на нерухоме майно, а не споживачем товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, тому позивачем при поданні позову порушено правила територіальної підсудності.

Проте з такими висновками суду не можливо погодитися з огляду на таке.

Закон України Про захист прав споживачів регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У Законі України Про захист прав споживачів не визначено вичерпного переліку правових відносин, на які поширюється його дія, втім з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та виходячи з демократичних принципів цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах такої слабкої сторони, як фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. (п.2 Постанови ПВС України № 5 від 12.04.96 року ).

Отже, до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України Про захист прав споживачів , оскільки ним регулюються відносини між споживачами товарів і послуг та продавцями товарів і надавачами послуг, визначається механізм захисту прав споживачів товарів і послуг, а при вирішенні спорів, що виникають між учасниками таких правовідносин, цей Закон підлягає застосуванню нарівні з іншими актами цивільного законодавства України, що регулюють ті самі питання.

За таких обставин, висновок суду про те, що спір не стосується захисту прав споживача є хибним.

Отже, позивач ОСОБА_1 , як споживач, у відповідності до ч. 5 ст. 28 ЦПК України на власний розсуд визначив місце пред`явлення позову в справі про захист прав споживачів, а саме, пред`явив позов за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Таким чином, позивач скористався своїм абсолютним правом, передбаченим ст.28 ЦПК України.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції на зазначене вище не звернув уваги та дійшов помилкового висновку про передачу позовної заяви до Обухівського районного суду Київської області для розгляду за підсудністю, у зв`язку з непідсудністю справи Рівненському міському суду Рівненської області.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 та не відповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у зв`язку з чим ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно положень статей 141, 382 ЦПК України питання розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції не вирішується, оскільки спір по суті не розглядався.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 13 червня 2019 рокускасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови складений 03 жовтня 2019 року.

Головуючий: С.В. Боймиструк

Судді: С.В. Хилевич

С.С. Шимків