Постанова

від 26.09.2019 по справі 503/56/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2908/19

Номер справи місцевого суду: 503/56/18

Головуючий у першій інстанції Гура А.І.

Доповідач Ващенко Л. Г.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2019 року м. Одеса

Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді Ващенко Л.Г.

суддів - Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,

за участі секретаря - Чепрас А.І.

з участю: представника позивача ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну представника товариства з обмеженою відповідальністю Мічуріна+ на заочне рішення Кодимського районного суду Одеської області від 18 травня 2018 року (одноособово суддя Гура А.І.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Мічуріна, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю Мічуріна+ про розірвання договорів оренди земельної ділянки,

ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА

(короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції)

11.01.2018 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Мічуріна (далі-СТОВ), третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю Мічуріна+ (далі-ТОВ) про розірвання договору оренди земельних ділянок, укладених 01.07.2004 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .

Позов обґрунтовано наступним.

01.07.2004 року між орендодавцями ОСОБА_2 (мати позивача), ОСОБА_3 (батько позивача), позивачем ОСОБА_1 та СТОВ укладені договори оренди земельних ділянок строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до вказаних договорів: ОСОБА_4 передала в оренду земельну ділянку кадастровий № ІV - ОД № 009544 площею 1,44 га; ОСОБА_3 передав в оренду земельну ділянку кадастровий № ІV - ОД № 009545 площею 1,44 га; ОСОБА_1 передав в оренду земельну ділянку кадастровий № ІV - ОД № 009543 площею 1,56 га. Зазначені договори від 01.07.2004 року зареєстровані у державному земельному кадастрі з 2009 року. Після смерті батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_2 успадкував земельні ділянки кадастровий № ІV - ОД № 009544 площею 1,44 га та кадастровий № ІV - ОД № 009545 площею 1,44 га.

У зв`язку з тим, що в 2014 року СТОВ фактично припинило займатися господарською діяльністю і використовувати земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідач без згоди позивача передав у користування спірні земельні ділянки третій особі ТОВ, позивач просив про задоволення позову.

Представник позивача у судовому засіданні 18.05.2018 року позов підтримав.

Представники відповідача і третьої особи не приймали участі у судовому засіданні 18.05.2018 року.

Заочним рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 18.05.2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Суд: розірвав договір оренди земельної ділянки №

б/н площею 1,44 га, укладений 01.07.2014 року між ОСОБА_2 та СТОВ, який зареєстрований у Кодимському районному відділі Одеської регіональної філії Центр ДЗК за № 040952300436 від 15.06.2009 року ; розірвав договір оренди земельної ділянки № 24 площею 1,44 га, укладений 01.07.2004 року між ОСОБА_3 та СТОВ, який зареєстрований у Кодимському районному відділі Одеської регіональної філії Центр ДЗК за № 040952300475 від 17.06.2009 року; розірвав договір оренди земельної ділянки № 25 площею 1,56 га, укладений 01.07.2004 року між ОСОБА_1 та СТОВ, який зареєстрований у Кодимському районному відділі Одеської регіональної філії Центр ДЗК за № 040952300474 від 17.06.2009 року. З відповідача СТОВ на користь ОСОБА_1 суд стягнув судові витрати у розмірі 10 454,40 гривень.

(короткий зміст вимог апеляційної скарги)

Третя особа ТОВ не погодилась із рішенням суду від 18.05.2018 року і в особі представника подала апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення, порушення прав третьої особи.

(узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу)

Апеляційна скарга представника ТОВ зазначає наступне.

Рішення суду обґрунтовано із посиланням на довідку виконкому Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області за №1142 від 15.08.16 р. про те, що СТОВ не займається сільськогосподарською діяльністю на території сільської ради. Писарівська сільська рада не наділена правом та повноваженнями на проведення контролю за здійсненням відповідачем господарської діяльності, тому така довідка не є підставою для розірвання договорів оренди земельних ділянок.

Суд послався на довідку начальника відділу статистики у Кодимському районі ГУ статистики в Одеській області за №30- 15/52 від 27.02.17 р., відповідно до якої звіти від відповідача відділ не отримує, однак закон не зазначає, що неподання відповідачем таких звітів є підставою для розірвання укладених ним договорів оренди земельних ділянок, а також жодним чином не свідчить про припинення відповідачем господарської діяльності.

Необґрунтованим є і посилання суду на довідку Подільської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області №791/1518 від 01.03.17 р., згідно якої до ЄДР внесений запис про відсутність відповідача за місцезнаходженням. Незнаходження відповідача за його податковою адресою також не є підставою для розірвання укладених ним договорів оренди земельних ділянок, а також жодним чином не свідчить про фактичне припинення відповідачем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованих у позивача земельних ділянок.

Суд послався на угоду про взаємодію у сфері сільськогосподарського товаро виробництва від 04.04.2014 р. між СТОВ та ТОВ, однак зі змісту угоди слідує, що відповідач замовляє у СТОВ певні сільськогосподарські роботи та послуги, що є цілком законною операцією. Передача відповідачем спірних земельних ділянок для використання ТОВ не здійснювалась і докази з цього приводу в матеріалах справи відсутні. Висновок суду про те, що умови зазначеної угоди свідчать про те, що відповідач припинив господарську діяльність із безпосереднього цільового використання орендованих у позивача земельних ділянок безпідставні. Зазначені умови відповідають законодавству, не є правопорушенням і підставою для розірвання договорів оренди земельних ділянок.

Суд помилково вважає, що відповідачем до ТОВ передана функція зі сплати орендної плати позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 528 ЦК України, виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. Тому отримання позивачем орендної плати від ТОВ на виконання зобов`язань відповідача має цілком законні підстави, у зв`язку з чим законні дії не можуть бути підставою для розірвання договору.

Орендна плата отримувалася позивачем від ТОВ за його згодою і добровільно, що підтверджується його підписами у документах про отримання орендної плати. Позивач не відмовлявся від отримання орендної плати, яку сплачувало ТОВ.

Посилання суду на правову позицію Верховного суду України є безпідставним, оскільки вона стосується випадків здійснення зазначених дій без погодження з орендодавцем (позивачем), а також застосована судом за відсутності підстав для висновку про припинення відповідачем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованих у позивача земельних ділянок та передання функцій з оплати орендної плати.

Суд обґрунтував рішення із посиланням на ч. 2 ст. 651 ЦК України, відповідно до якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на шо вона розраховувала при укладенні договору.

Земельні ділянки використовуються за призначенням, позивач отримує орендну плату вчасно та у повному обсязі, тому суд застосував ч. 2 ст. 651 ЦК України без жодних правових підстав.

(узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи)

У відзиві на апеляційну скаргу представника позивача просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, зазначаючи:

Довідка виконкому Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області за №1142 від 15.08.16 про те, що СТОВ не займається сільськогосподарською діяльністю на території сільської ради є офіційним документом, видана відповідно до вимог ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування і є належним доказом у справі.

Відповідно до довідки начальника відділу статистики у Кодимському районі ГУ статистики в Одеській області за №30- 15/52 від 27.02.17 р., звіти від СТОВ за формами 37 сг Звіт про сівбу та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт та формою №1-зерно Звіт про надходження зернових та олійних культур на перероблення та зберігання до відділу статистки не надходили. Між тим, статистична звітність є одним з джерел отримання Державною службою статистики України статистичної інформації для її узагальнення, аналізу, поширення її у доступній формі для сприйняття. Діяльність органів статистики регламентується Законом України Про державну статистику від 17.09.1992 року №2614-ХІІ і його норми обов`язкові не лише для органів статистики, а й для респондентів.

Статистична звітність для юридичних осіб, які здійснюють сільськогосподарську діяльність передбачає певні форми звітності: 37-сг (місячна) Звіт по збиранню врожаю сільськогосподарських культур до 2 числа місяця наступного за звітним, 24-сг (місячна) звіт про виробництво продукції тваринництва та кількість сільськогосподарських тварин , 21-заг (місячна, річна) Звіт про реалізацію продукції сільського господарства , 4-сг (річна) Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур на 5 день після сівби ярих культур, 9-сг (річна) звіт про використання добрив і пестицидів , 29-сг (річна) Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду .

Відсутність вказаної звітності СТОВ є доказом того, що воно припинило займатись господарською діяльністю.

СТОВ знаходиться на обліку у Кодимському відділенні Подільської ОДПІ і 13.03.2015 року до Єдиного державного реєстру внесені записи про відсутність СТОВ за місцезнаходженням.

Закон передбачає сплату податків, однак СТОВ у період з 2014 по 2018 роки не сплачувало загальнодержавні і місцеві податки.

ТОВ надало суду відомості про сплату орендної плати у період з 2014 по 2017 роки, що свідчить про те, що спірні земельні ділянки перебувають у користуванні ТОВ.

Надана суду угода про взаємодію між СТОВ та ТОВ від 04.04.2014 року, яка належним чином не зареєстрована, є нічим іншим, як угодою суборенди землі.

В матеріалах справи є докази того, що СТОВ припинило займатись господарською діяльністю, не використовує і не володіє спірними земельними ділянками для ведення

товарного сільськогосподарського виробництва, оскільки вони повністю перейшли у володіння та користування ТОВ, що є порушенням істотних умов укладених договорів оренди між позивачем та СТОВ.

СТОВ порушило істотні умови договорів оренди, а тому відповідно до ст. ст. 24, 25, 32 Закону України Про оренду , суд дійшов правильного висновку про розірвання зазначених договорів, що також відповідає правовій позиції Верховного Суду України у постанові від 19.03.2014 року, справа №6-15цс14.

Відповідач СТОВ не скористався правом надати відзив, пояснення або заперечення на апеляційну скаргу.

ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

(встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини)

Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 і його батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на підставі державних актів на право приватної власності на землю від 26.02.2004 року, стали власниками земельних ділянок площею 1,44 га та 1,56 га, розташованих на території Писарівської сільської ради (а.с.19-21).

01.07.2004 року між позивачем ОСОБА_2 (мати позивача), ОСОБА_3 (батько позивача), позивачем ОСОБА_1 та СТОВ укладені договори оренди зазначених земельних ділянок строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, при цьому, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 передали в оренду земельні ділянки площею 1,44 га, а ОСОБА_1 передав в оренду земельну ділянку площею 1,56 га.

Договори оренди від 01.07.2004 року зареєстровані 15.06.2009 року та 17.06.2009 року у Кодимському райвідділі Одеської філії центру ДЗК (а.с. 13-18).

Після смерті ОСОБА_2 і ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 успадкував земельні ділянки площею 1,44 га (а.с.23-37).

04.04.2014 року між СТОВ і ТОВ укладено угоду про взаємодію у сфері сільськогосподарського товраовиробництва (а.с.109,110,113).

Згідно довідок: виконкому Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області за №1142 від 15.08.2016 року СТОВ не займається сільськогосподарською діяльністю на території сільської ради; начальника відділу статистики у Кодимському районі ГУ статистики в Одеській області за №30- 15/52 від 27.02.2017 року СТОВ у 2016 році не надало звіти за формами 37-сг Звіт про сівбу та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт та ф.1-зерно Звіт про надходження зернових та олійних культур на перероблення та зберігання ; Подільської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області №791/1518 від 01.03.2017 року про те, що станом на 01.03.2017 року СТОВ знаходиться на обліку в ДПІ, однак з 13.03.2015 року до ЄДР внесений запис про відсутність відповідача за місцезнаходженням, крім того, СТОВ, у 2016 та 2017 роках не сплачувало податків до ДПІ (а.с. 39-41,79).

З 2016 року спірні земельні ділянки знаходяться у користуванні третьої особи - ТОВ (а.с.47,48).

У 2017 році орендну плату позивачу ОСОБА_1 сплатив не відповідач СТОВ, а третя особа ТОВ (а.с.42).

Судом апеляційної інстанції нові обставини не встановлювались і нові докази не досліджувались.

Між сторонами виникли правовідносини з оренди земельних ділянок, які регулюються нормами ЦК України, Законом України Про оренду землі .

(доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції)

Суд першої інстанції, задовольняючи позов про розірвання договорів оренди земельних ділянок виходив з того, що припинення орендарем господарської діяльності із безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки та передача земельної ділянки третій особі функцій з її обробітку й оплати орендної плати орендодавцю виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем, що є підставою для розірвання договорів оренди земельних ділянок (а.с.141-145).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ч.ч.1,2 ЦК України).

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ст. 651 ч.1, ч.2 ЦК України).

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди. Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (ст. ст. 24 ч.1 п.1, 25 ч.1 п.1 Закону України Паро оренду землі ).

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. ст. 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (ст. 32 ч.1 Закону України Про оренду землі ).

Зважаючи на те, що договори оренди земельних ділянок від 01.07.2004 року укладались між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та СТОВ, відповідач СТОВ, як орендар, відповідно до укладених договорів зобов`язався самостійно господарювати з дотриманням умов договору (п.30 договорів оренди, а.с.14,16,18 зворот), однак СТОВ усунувся від виконання умов договору щодо самостійного господарювання і використання спірних земельних ділянок, договорами оренди земельних ділянок не передбачається передача земельних ділянок у суборенду іншим особам, позивач не надавав письмової згоди на передачу земельних ділянок у користування (суборенду) третій особі ТОВ, відповідач СТОВ з 2016 року не здійснює господарської діяльності, а фактичне виконання обов`язків орендаря щодо користування земельними ділянками і сплати орендної плати здійснювала третя особа ТОВ, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову шляхом розірвання договорів оренди земельних ділянок.

Залучення третьої особи до обробітку земельних ділянок і сплати орендної плати орендодавцю у зв`язку із припиненням орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання СТОВ орендованої земельної ділянки виходить за межі умов договору (п.30 договорів оренди), яку орендар може здійснювати без погодження з орендодавцем.

Відповідно до ч.1 ст. 32 Закону України, зазначені обставини є підставою для розірвання укладених договорів оренди земельних ділянок.

(мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу)

Доводи представника третьої особи ТОВ у скарзі про те, що: суд необґрунтовано послався на довідки виконкому Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області №1142 від 15.08.2016 року, начальника відділу статистики у Кодимському районі ГУ статистики в Одеській області №30- 15/52 від 27.02.2017 року, Подільської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області №791/1518 від 01.03.2017 року; передача відповідачем спірних земельних ділянок для використання ТОВ не здійснювалась і докази з цього приводу в матеріалах справи відсутні, а висновок, що відповідач припинив господарську діяльність із безпосереднього цільового використання орендованих земельних ділянок безпідставні; відповідно до ч. 1 ст. 528 ЦК України, виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу і у цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою; посилання суду на правову позицію Верховного суду України є безпідставним, оскільки вона стосується випадків здійснення зазначених дій без погодження з орендодавцем (позивачем), а також застосована судом за відсутності підстав для висновку про припинення відповідачем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованих земельних ділянок, - не заслуговують на увагу.

Довідка виконкому Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області є офіційним документом і видана відповідно до вимог ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування .

Діяльність органів статистики регламентується Законом України Про державну статистику від 17.09.1992 року №2614-ХІІ і його норми обов`язкові не лише для органів статистики, а й для всіх суб`єктів господарювання, зокрема для суб`єктів, які здійснюють сільськогосподарську діяльність.

СТОВ знаходиться на обліку у Кодимському відділенні Подільської ОДПІ і 13.03.2015 року до ЄДР внесений запис про відсутність відповідача за місцезнаходженням, крім того, СТОВ у 2016 та 2017 роках не сплачувало загальнодержавні і місцеві податки.

Зазначені письмові докази, у розумінні ст. ст. 77-80 ЦПК України, є належними, допустимими, достовірними та достатніми для встановлення факту припинення відповідачем СТОВ господарської діяльності з безпосереднього цільового використання спірних земельних ділянок.

Залучення відповідачем СТОВ третьої особи ТОВ до обробітку спірних земельних ділянок у зв`язку із припиненням орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованих земельних ділянок виходить за межі умов договорів оренди земельних ділянок (п.30 договорів оренди), яку орендар може здійснювати без погодження з орендодавцем, у зв`язку з чим суд обґрунтовано послався на ст. 651 ЦК України, яка також визначає підстави для розірвання договору.

Відповідач СТОВ порушив істотні умови договорів оренди земельних ділянок, а саме п. 30 договорів, відповідно до яких зобов`язався самостійно господарювати з дотриманням умов договорів, а тому, відповідно до ст. ст. 24, 25, 32 Закону України Про оренду , суд дійшов правильного висновку про розірвання зазначених договорів, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України у постанові від 19.03.2014 року, справа №6-15цс14.

(чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду)

Зважаючи на те, що відповідач порушив умови договорів оренди земельних ділянок, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про захист порушеного права позивача, за захистом якого особа звернулася до суду.

(висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції)

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ч.1 ЦПК України).

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу, а рішення суду залишає без змін.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі

задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог ( ст. 141 ч.1, ч.2 п.п.1-3 ЦПК України).

Колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу, тому третя особа ТОВ не має права на відшкодування судових витрат.

ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю Мічуріна+ - відхилити.

Заочне рішення Кодимського районного суду Одеської області від 18 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 07.10.2019 року.

Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко

Л.М. Вадовська

Г.Я. Колесніков