Рішення

від 23.09.2019 по справі 200/2385/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2019 р. Справа№200/2385/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А.,

за участю:

секретаря Прокопчук Я.М.,

представника позивача Філипенка Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промуніверсалсервіс" до Головного управління ДФС у Донецькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промуніверсалсервіс" звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення від 27.12.2018 року № 1036971/21885445 про відмову у реєстрації податкової накладної від 23.11.2018 року та зобов`язати відповідача зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 23.11.2018 року ним було виписану податку накладну № 1 на суму 833 333,33 грн., з них 166 666,66 грн. - сума податку на додану вартість. 14.12.2018 року було здійснено реєстрацію вказаної податкової накладної. 17.12.2019 року позивачем було отримано повідомлення від ДФС України про зупинення реєстрації податкової накладної від 23.11.2018 року № 1. Підставою зупинення реєстрації податкової накладної було зазначено п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та п.п.1 6. п.1 Критеріїв ризиковості платника податків. Запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

17.12.2018 року позивачем на адресу контролюючого органу було надано пояснення з копіями документів - договір субпідряду від 22.10.2018 року № 11/1-10/2018, банківська виписка з особового рахунку позивача за 23.11.2018 року, та пояснення.

27.12.2018 року ГУ ДФС у Донецькій області було прийнято рішення № 1036971/21885445 про відмову в реєстрації податкової накладної від 23.11.2018 року № 1, яка виписана позивачем. Рішення відповідача від 27.12.2018 року обґрунтовано тим, що позивачем до пояснень не надано первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки фактури/інвойси, акти приймання передачі товарів (робіт, послуг), з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, не надано розрахункові документи, банківських виписки з особових рахунків.

Позивачем 04.01.2019 року до ДФС України було подано скаргу на рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 27.12.2018 року № 1036971/21885445. 14.01.2019 року, відповідно до п.56.23 ст.56 ПК України, ДФС України направило на адресу позивача рішення № 2873/21885445/2, яким скаргу позивача залишено без задоволення, рішення комісії контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН без змін.

Позивач не погодився з рішенням комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН від 27.12.2018 року № 1036971/21885445 про відмову в реєстрації податкової накладної. Враховуючи вимоги п.п.1.6 п.1 Критеріїв позивач не зареєстрований за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим). Зареєстрований платником податку на додану вартість 01.08.2018р., що перевищує три місяців з дати такої реєстрації. Має відкриті розрахункові рахунки в установах банків (довідка про відкритті розрахункового рахунку додається). Ні ТОВ ПРОМУНІВЕРСАЛСЕРВІС , ні засновник ОСОБА_1 , ні директор ОСОБА_1 не є засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років.

ТОВ ПРОМУНІВЕРСАЛСЕРВІС подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди - жовтень, листопад 2018 року. Та фінансову звітність за останній звітний період за 2017 рік. Зазначена інформація про позивача наявна у контролюючого органу на час прийнята рішення про зупинення реєстрації податкової накладної. Позивачем, також, були надані пояснення з приводу підстав виписування податкової накладної від 23.11.2018 року № 1 з наданням копій документів відносно операцій зазначених в податковій накладній, та дотримано вимоги визначенні Порядком 117. Підстави за якими відповідачем було прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної не відповідають обставинам вчиненої операції - отримання предоплати за договором. В підтвердження отримання коштів на розрахунковий рахунок позивачем було надано виписку з рахунку за 23.11.2018 року. Дана виписка з рахунку не була враховано відповідачем взагалі та в рішенні про зупинення реєстрації податкової накладної вказано про не надання виписки з розрахункового рахунку. Сума коштів на яку було виписано податкову накладну є авансом, який було сплачена підрядником ТОВ Ріола-Модуль ЛТД позивачу на виконання умов договору від 22.10.2018 року № 11/1-10/2018, та відповідно до вимог п. 201.7. ст. 201 ПК України позивач повинен виписати податкову накладну, також, на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Інші підстави вказані в рішенні відповідача, на думку позивача, також не відповідають обставинам вчиненої операції - сплата авансу, оскільки для отримання авансу на виконання вимог господарського договору отримувачу коштів (позивачу) не має необхідності мати окреме складське приміщення, виписувати документи на транспортування. складати акти- приймання передачі наданих послуг та складати інші документи вказані в рішенні відповідача. Також, з змісту саме цієї підстави відмови відповідача не можливо визначити, які саме документи необхідно було надати та які документи відповідач вважає достатніми для підтвердження такої операції як сплата авансу сторонні договору.

Позивач вважає рішення про відмову у реєстрації ПН необґрунтованим, через що, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.136), просив суд визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації Головного управління ДФС у Донецькій області від 27 грудня 2018 року № 1036971/21885445 року про відмову у реєстрації податкової накладної від 23 листопада 2018 року № 1 та зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну від 23 листопада 2018 року № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Ухвалою від 18 лютого 2019 року прийнято до розгляду адміністративну справу № 200/2385/19-а в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27 березня 2019 року залучено в якості другого відповідача Державну фіскальну службу України.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддям від 19 червня 2019 року справу № 200/2385/19-а передано до провадження судді Чекменьова Г.А.

Ухвалою суду від 09 серпня 2019 р провадження у справі зупинено до 23 вересня 2019 року

Ухвалою суду від 23 вересня 2019 р поновлено провадження в адміністративній справі № 200/2385/19-а.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити.

У відзивах на позовну заяву відповідачі проти заявлених вимог заперечили, зазначили, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (п.7 Порядку).

Критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади (п.10 Порядку).

ТОВ Промуніверсалсервіс надіслано квитанцію від 14.12,2018 №1 по призупинення податкової накладної №1 від 23.11.2018. В квитанції зазначено - відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 23.11.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пн.1.6 п.З Критеріїв ризиковості платника податку . Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних .

За результатами розгляду пояснень та копій документів на засіданні комісії з`ясовано наступне: у серпні-жовтні 2018 року надано декларацію з ПДВ з нульовими показниками. Єдиний контрагент, по якому задекларовано зобов`язання - ТОВ Ріола-Модуль ЛТД (код за ЄДРПОУ 21650831). ТОВ Промуніверсалсервіс отримано грошові кошти (попередня оплата), на адресу ТОВ Ріола-Модуль ЛТД виписана податкова накладна (на виконання субпідрядних робіт щодо Реконструкція приміщень першого поверху лікувального корпусу КЗОЗ Областної лікарні інтенсивного лікування м.Маріуполь зі створенням відділення екстренної допомоги. Прибудова до лікувального корпусу будівлі для розташування MPT Optima MR). Вартість робіт невідома, ТОВ Промуніверсалсервіс не надано проектна документація, кошторис.

Крім того, відповідно до договору субпідряду від 22.10.2018 №11/1-10/2018 не надано документи, зазначені у наведеному договорі субпідряду (зокрема, договір підряду від 10.10.2018 року, проектна документація, кошторис, додаток 1 до договору, в якому визначено договірну ціну (ціну Договору), довідка форми КБ-2, КБ-3, інші документи, що підтверджують виконання робіт).

Також підприємством не надано документи щодо формування податкового кредиту у грудні 2018 року (товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, рахунки, тощо), ште серед постачальників будівельних матеріалів є контрагент ТОВ Балор трейд (відноситься до категорії ризиковості), яким отримано ТМЦ від ТОВ Завгар (код за ЄДРПОУ 41717926), по якому відповідно до інформаційних ресурсів ДФС України відсутні дані щодо працюючих, основних засобів, тощо. Згідно з ЄРПН номенклатура товару-напої безалкогольні, іграшки та ін.).

ТОВ Промуніверсалсервіс за рішенням комісії внесено до переліку ризикових платників податку за Критеріями ризиковості платника податку, визначеними ДФС України з 24.07.2018 - платник податку зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців , з 22.10.2018 - наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником .

Також представник відповідача зазначив, що надати витяг з протоколу засідання комісії, на якому підприємство було включено до Переліку ризикових платників податку немає можливості, у зв`язку із вилученням 28.11.2018 року вказаних документів управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва по справі №757/58426/18-к.

З наведених підстав представники відповідачів просили відмовити у задоволенні позову.

До судового засідання представник відповідачів не з`явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі обставини.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Промуніверсалсервіс є юридичною особою, зареєстроване за кодом ЄДРПОУ 21885445, зареєстроване платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом № 1805844500039 від 05.09.2018 р. (а.с.26-32).

23.11.2018 року позивачем було виписану податку накладну № 1 на суму 833 333,33 грн., з них 166 666,66 грн. - сума податку на додану вартість (а.с.45).

14.12.2018 року позивачем було здійснено реєстрацію податкової накладної від 23.11.2018 року № 1 (а.с.46).

17.12.2019 року позивачем було отримано повідомлення від ДФС України про зупинення реєстрації податкової накладної від 23.11.2018 року № 1 (а.с.47).

Підставою зупинення реєстрації податкової накладної було зазначено п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та п.п.1 6. п.1 Критеріїв ризиковості платника податків. Запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

17.12.2018 року позивачем на адресу контролюючого органу було надано пояснення з копіями документів - договір субпідряду від 22.10.2018 року № 11/1-10/2018, банківська виписка з особового рахунку позивача за 23.11.2018 року.

В поясненнях позивачем було повідомлено, що відповідно до п.5.4 договору субпідряду від 22.10.2018 року № 11/1-10/2018 від підрядника - ТОВ Ріола-Модуль ЛТД було отримано передоплату у сумі 1 000 000,00 (один мільйон) гривень. Дані кошти витрачались в грудні 2018 року на придбання товарно-матеріальних цінностей (кабелі, муфти, шпатлівка, ґрунтовка, кирпич, дюбелі, арматура та ін.), які необхідні для виконання робіт вказаних у договорі. Придбані будівельні матеріали доставлялись одразу на об`єкт будівництва, тому необхідність додаткових складських приміщень для зберігання будівельних матеріалів відсутня.

Виробничий процес передбачає виконання багатьох разових видів робіт - підготовчі роботи на будівельному майданчику, підсобні роботи, внутрішні роботи (демонтаж, встановлення системи опалення, внутрішні електромонтажні роботи, встановлення щитів освітлення, світильників, розеток, вимикачів та ін.).

27.12.2018 року ГУ ДФС у Донецькій області було прийнято рішення № 1036971/21885445 про відмову в реєстрації податкової накладної від 23.11.2018 року № 1, яка виписана позивачем ТОВ Ріола-Модуль ЛТД (а.с.12-13).

Рішення відповідача від 27.12.2018 року було обґрунтовано тим, що позивачем до пояснень не надано первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки фактури/інвойси, акти приймання передачі товарів (робіт, послуг), з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, не надано розрахункові документи, банківських виписки з особових рахунків.

Які саме документи не були надані та є недостатніми для підтвердження вчинених позивачем дій - отримання предоплати за договором, відповідачем не вказано та не підкреслено.

Позивачем 04.01.2019 року до ДФС України було подано скаргу на рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 27.12.2018 року № 1036971/21885445 (а.с.16).

14.01.2019 року, відповідно до п.56.23 ст. 56 ПК України, ДФС України направило на адресу позивача рішення № 2873/21885445/2, яким скаргу позивача залишено без задоволення, рішення комісії контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН без змін (а.с.60). Рішення отримано 15 січня 2019 року за допомогою комп`ютерної програми M.E.Doc .

Наведені обставини відповідачами не спростовані.

З урахуванням встановлених у справі обставин, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , підлягає застосуванню судами, як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень мають ґрунтуватися на оцінці всіх фактичних обставин, що мають значення для об`єктивного вирішення питання в межах дискреційних повноважень такого суб`єкта. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати, як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

В той же час, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 204, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1.3 і 200 1.9 статті 200 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до приписів п. 201.16 статі 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 (далі - Порядок № 117), податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, відповідно до змісту п. 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

У той же час, згідно з п. п. 14, 15 Порядку № 117, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Пунктами 18-21 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачами в наданих відзивах, позивачем у спосіб, визначений Порядком № 117, направлено контролюючому органу пояснення та копії документів по господарським операціям, на підставі яких і були сформовані податкові накладні.

Належним чином засвідчені копії перелічених вище документів долучено позивачем до матеріалів справи.

Поряд з цим, форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН визначена Порядком № 117 (додаток 2 до Порядку).

Форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства, оскаржуване рішення містять в собі лише загальне твердження про їх ненадання, без конкретизації (підкреслення) конкретного переліку документів, які, на думку Комісії, не надані.

Отже, таке рішення суб`єкта владних повноважень не містять чіткої підстави для не прийняття, що свідчить про їх необґрунтованість.

Господарські операції, за результатами яких видана податкова накладна, мають, на переконання суду, реальний характер, адже контролюючим органом зворотного з посиланням на належні та допустимі докази не доведено.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані обставин здійснення платником податків господарської операції, ані обставин наявності дати виникнення саме першої події (придбання товарів/послуг або отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій, а також на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення комісії ГУ ДФС у Донецькій області, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З аналізу норм КАС України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію зазначеної податкової накладної виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), п. п. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

В даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання зареєструвати в ЄРПН податкові накладні, подані позивачем, датою її фактичного надходження є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Водночас, варто зазначити про наслідки відсутності реєстрації у ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, або реєстрації їх із порушенням встановленого ПК України строку.

Так, у разі порушення строку реєстрації, застосовуються штрафні санкції, передбачені статті 120-1 ПК України, а згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Також, у разі порушення продавцем/покупцем граничних строків реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування, покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний період заяву із скаргою на такого продавця/покупця.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, враховуючи вказані наслідки, а також вимоги пункту 20 Порядку № 1246, суд вважає, що податкову накладну потрібно вважати прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податку.

З огляду на викладене, а також з метою ефективного, повного та належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваного рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації та зобов`язати ДФС України вчинити дії щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкової накладної датою її отримання.

Згідно з положеннями статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не надали суду достатніх доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується їх відзив, і не довели правомірності винесення оскаржуваного рішення.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

За змістом частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому суд зазначає, що позивачем не надано доказів понесення фактичних витрат на оплату правової допомоги за договором від 17.12.2018 року (а.с.20-25), оскільки до матеріалів справи на надано платіжних документів, квитанцій, прибуткових ордерів, платіжних доручень тощо, які б підтверджували здійснення оплати за вказаним договором. За таких обставин, враховуючи відсутність доказів фактичного понесення позивачем витрат на правову допомогу, у суду відсутні підстави для їх зарахування до складу судових витрат у справі. Тому до складу судових витрат у справі підлягає зарахуванню фактично сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1921 грн. (а.с.4).

Відповідно до частини 8 статті 139 КАС України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що висновок суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, нерозривно пов`язаний з протиправним рішенням Головного управління ДФС у Донецькій області, а покладення обов`язку з реєстрації податкової накладної на ДФС України пов`язано лише з законодавчими особливостями ведення Єдиного реєстру податкових накладних та жодним чином не стосується протиправних дій та/або бездіяльності ДФС України, суд вважає обов`язок щодо відшкодування судових витрат в повному обсязі покласти на Головне управління ДФС у Донецькій області, за рахунок бюджетних асигнувань якого підлягає стягненню на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 1921 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промуніверсалсервіс" (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Флотська, 182, оф.2, ЄДРПОУ 21885445) до Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114, ЄДРПОУ 39406028), Державної фіскальної служби України (04655, Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку корегування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 27 грудня 2018 року № 1036971/21885445 про відмову в реєстрації податкової накладної від 23 листопада 2018 року №1.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну податкову накладну від 23 листопада 2018 року №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114, ЄДРПОУ 39406028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промуніверсалсервіс" (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Флотська, 182, оф.2, ЄДРПОУ 21885445) судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Вступна та резолютивна частина рішення виготовлена та проголошена 23 вересня 2019 року. Рішення складено у повному обсязі 03 жовтня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.А. Чекменьов