Рішення

від 07.10.2019 по справі 640/4384/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/239

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 жовтня 2019 року № 640/4384/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "ТДДТ КОМПАНІ"

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю ТДДТ КОМПАНІ (надалі - позивач, ТОВ ТДДТ КОМПАНІ ) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві, контролюючий орган ), в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення - рішення від 19 листопада 2018 року за №0059001404, №0059021404, №0059011404.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Позивач вважає, що висновки податкового органу викладені в Акті перевірки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства за періоди, що перевірялись по взаємовідносинах із ТОВ КАЛІСТО ІНТЕЛ , ТОВ ЕТРЕКС- 9 , ТОВ ЛОСТИС , ТОВ СТРЕНЖ СІСТЕМ (за попередньою назвою ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ СТРОЙ.КА ) є необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення від 19.11.2018 р. за №0059011404, №0059001404, №0059021404 є протиправними та підлягають скасуванню.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що нарахування контролюючим органом суми грошових зобов`язань, зменшення від`ємного значення та застосування адміністративного штрафу є безпідставним, оскільки вчинювані господарські операції з контрагентами (ТОВ КАЛІСТО ІНТЕЛ , ТОВ ЕТРЕКС- 9 , ТОВ ЛОСТИС , ТОВ СТРЕНЖ СІСТЕМ за попередньою назвою ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ СТРОЙ.КА ) є реальними та підтверджуються первинною документацією (Т. 1, арк. 96-243)

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з мотивів, що наведені у письмовому відзиві на адміністративний позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Податковим органом проводилась документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю ТДДТ КОМПАНІ з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ КАЛІСТО ІНТЕЛ (код 40993542) за січень 2017 року, з ТОВ ЕТРЕКС- 9 (код 39837797) за листопад 2016 року, з ТОВ ЛОСТИС (код 40295180) за листопад 2016 року та з ТОВ СТРЕНЖ СІСТЕМ (за попередньою назвою ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ СТРОЙ.КА ) (код 40030858) за вересень 2016 року.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено Акт від 24.10.2018 № 1044/26-15-14-04-05/39040386 Про результати документальної позапланової виїзної перевірка товариства з обмеженою відповідальністю ТДДТ КОМПАНІ з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ КАЛІСТО ІНТЕЛ (код 40993542) за січень 2017 року, з ТОВ ЕТРЕКС-9 (код 39837797) за листопад 2016 року, з ТОВ ЛОСТИС (код 40295180) за листопад 2016 року та з ТОВ СТРЕНЖ СІСТЕМ (за попередньою назвою ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ СТРОЙ.КА ) (код 40030858) за вересень 2016 року (Т.1, арк. 59).

Згідно висновків Акту перевірки, встановлені такі порушення:

- п.44.1 ст.44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ, зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 41 465 грн, в тому числі по періодах: листопад 2016 року - 41 465 грн, та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у загальній сумі 51 355 грн, в т.ч. по періодах: вересень 2016 року - 17 052 грн, листопад 2016 року - 4 159 грн, та січень 2017 року - 20 144 гривні

- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, зі змінами і доповненнями, не надано документи до перевірки.

На підставі вказаного Акту контролюючим органом винесено наступні податкові повідомлення-рішення від 19.11.2018 року :

№0059011404 яким позивачу збільшено суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 51 831 грн, з яких за податковими зобов`язаннями у сумі 41 465 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 10 366 грн;

№0059001404 яким позивачу зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 51 335 грн, з яких за вересень 2016 у сумі 17 052 грн, за листопад 2016 у сумі 14 159 грн, за січень 2017 у сумі 20 144 грн.;

№ 0059021404 яким до позивача застосовано адміністративний штрафу у сумі 510 грн.

В рамках процедури адміністративного оскарження, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою, у якій просив скасувати данні податкові повідомлення - рішення. (Т.1, арк.96). Подана скарга залишена без задоволення рішенням Державної фіскальної служби України від 31.02.2019 року за № 5212/6/99-99-11-04-01-25 (Т.1, арк. 105).

Не погоджуючись з вказаним податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду та, як вбачається з матеріалів справи, позивачем в якості доказів подано копію статутної документації, копії документів щодо перевірки та адміністративного оскарження та копії первинної документації щодо господарських взаємовідносин з контрагентами (Т.1, арк. 17-243).

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями від 19 листопада 2018 року №0059001404, №0059021404, №0059011404, оскільки акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення позивачем порушення, а висновки акту перевірки базуються лише на припущеннях, що суперечить вимогам законодавства, і тому оскаржувані податкові-повідомлення рішення підлягають скасуванню.

Товариство з обмеженою відповідальністю ТДДТ КОМПАНІ в своїй позовній заяві зазначає, що визначення податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням платником товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника податків належно оформлених і зареєстрованих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Так на думку позивача дії ГУ ДФС у м. Києві при складанні Акту перевірки та прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень не відповідають вимогам закону та суперечать матеріальному інтересу, котрий має платник податків у податкових правовідносинах.

Разом з цим, під час проведення перевірки податковим органом шляхом аналізу податкової інформації щодо контрагентів, без дослідження їх первинних документів досліджено рух товарів за ланцюгом постачання. За висновками, наведеними в Акті перевірки, товар, який був реалізований контрагентами позивачу, не був ними придбаний відповідно до даних єдиного реєстру податкових накладних.

Заперечуючи проти наведеного позивач зазначає, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Позивач вважає, що відсутність у контрагентів необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності, не може являтися вичерпними ознаками неправомірності господарських операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю.

Щодо наявності процесуальних документів в Єдиному державному реєстрі судових рішень, позивач зазначає що, в акті перевірки не наведено про наявність вироків суду відносно будь-кого з контрагентів, а договори до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

З приводу не надання первинної документації по взаємовідносинах з ТОВ СТРЕНЖ СІСТЕМ (за попередньою назвою ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ СТРОЙ.КА ), позивач зазначає, що контролюючий орган зобов`язаний аргументувати у зв`язку із якими порушеннями вимагаються копії, а тому відповідне право може бути реалізовано в виключно щодо документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства.

Проте, в своєму відзиві відповідач зазначає наступне, окремо щодо кожного з контрагентів.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ КАЛІСТО ІНТЕЛ (код 40993542) .

Контролюючий орган зазначає, що крім врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, а також основних засобів економічно необхідних для виконання такої діяльності, ТОВ КАЛІСТО ІНТЕЛ є фігурантом в справі №757/33900/17.

Згідно з вироком суду від 17.08.2017 року ОСОБА 2, тобто засновник, директор та головний бухгалтер, визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України та призначено їй узгоджене покарання у виді 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 2 550 грн.

Таким чином, спростовуються доводи позивача щодо виконання на його користь спірних операцій зазначеним підприємством - контрагентом, за відносинами з якими сформовано спірні суми податкових вигод, та доводи щодо юридичної значимості первинних документів.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ СТРЕНЖ СІСТЕМ (за попередньою назвою ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ СТРОЙ.КА ) (код 40030858) .

Відповідно до єдиного реєстру податкових накладних, у вересні 2016 року ТОВ СТРЕНЖ СІСТЕМ на адресу позивача оформлено (зареєстровано) податкові накладні на загальну суму 102 313 гри, з них ПДВ на суму 17 052 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту за вересень 2016 року та відображено у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період.

Контролюючий орган при перевірці встановив порушення п.85.2, п.85.4 ст. 85 ПК України, а саме посадовими особами ТОВ ТДДТ КОМПАНІ не надано первинних документів до перевірки. Даний факт зафіксовано актом від 17.10.2018 №1578/26-15-14-04-05, про ненадання платником ТОВ ТДДТ КОМПАНІ документів при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки (Т.1,арк. 256-257).

Отже, виявлене порушення норм податкового законодавства дає змогу вважати про неналежність доказів (первинної документації) наданих позивачем стосовно контрагента ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ СТРОЙ.КА .

Крім того відповідач зазначає, що при аналізі Єдиного реєстру судових рішень виявлено наступне (витяг з справи №760/7686/18 від 23.03.2018, справа по кримінальному провадженню № 32018100090000005 від 16.01.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 2012 КК України) : … встановлено що у ТОВ СТРЕНДЖ СІСТЕМ … відсувні трудові ресурси, офісні, торгівельні та складські приміщення, виробниче обладнання, сировина, матеріали, що вказує на відсутність факту реального здійснення фінансово-господарської діяльності . Відповідно до показників податкової звітності протягом 2015-2017 років суми амортизаційних відрахувань відсутні. На зазначеному підприємстві у період 2015-2017 років дохід отримував лише директор підприємства, який одноосібно займав посаду головного бухгалтера та здійснював реєстрацію підприємства, наймані посади відсутні.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ТОВ СТРЕНЖ СІСТЕМ є Луганська область, місто Лисичанськ, проспект Перемоги, будинок 140, а згідно договору поставки №96 і іншої первинної документації, адресою контрагента є Київська область, місто Боярка, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 71, що також ставить під сумнів реальність вчинення господарських операції (одним зареєстрованим працівником в товаристві), з огляду на те що позивачем не надано пояснень з цього приводу.

З огляду на наведене, можна зробити висновок, що первинні документи по взаємовідносинах позивача з ТОВ СТРЕНЖ СІСТЕМ не підлягають врахуванню так, як ставляться судом під сумнів та не є належним доказом в розумінні п. 44.1, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України. А отже і господарські взаємовідносини позивача з ТОВ СТРЕНЖ СІСТЕМ не мають ознак реальності.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ ЕТРЕКС- 9 (код 39837797).

Відповідач у своєму відзиві зазначає, що використовуючи єдиний реєстр податкових накладних (далі - ЄРПН ) , інформація з якого дозволяє прослідкувати рух сум податку на додану вартість та номенклатуру податкових накладних при їх реєстрації, встановлено наступну схему руху сум ПДВ (далі-ПДВ ) при реєстрації податкових накладних, а саме постачання на адресу ТОВ ЕТРЕКС-9 таких продуктів: зубна щітка, крем для обличчя, засоби особистої гігієни, бензин, вироби із скловолокна, жувальні цукерки, конструктор ЛЕГО, топка камінна, труба пряма.

А за наданими первинними документами, а саме, за договором про надання послуг № 1411/1-16 від 14.11.2016 року, кошторисом №1, та товарно-транспортної накладної позивач є замовником у ТОВ ЕТРЕКС-9 поліграфічних послуг.

Крім того, за допомогою інформаційно-аналітичних баз даних ДФС України, проведено аналіз фінансово-господарської діяльності та встановлено, що підприємство не має майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів , також не знаходяться за податковими адресами, обслуговується здебільшого в одному банку, службова особа підприємства згідно центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України не отримує доходи на підприємстві в якому рахуються службовою особою.

Відповідач в своєму відзиві посилається на те , що Київською місцевою прокуратурою №2 в порядку процесуального керівництва особисто проводяться слідчі (розшукові) та процесуальні дії у кримінальному провадженні № 32017100020000011 від 27.01.2017 внесеному до єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27. ч.3 ст. 212 КК України.

В ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено ряд підприємств з ознаками фіктивності , реквізити яких були використані учасниками транзитно-конвертаційної групи, в тому числі і ТОВ ЕТРЕКС-9 .

Правову позицію контролюючого органу підтримано постановою Касаційного адміністративного суду у складі колегії суддів Верховного Суду від 06.11.2018 по справі № 826/16277/14 (К/9901/5302/18): ...У розглядуваному випадку суд апеляційної інстанції за наслідками дослідження представлених відповідачем документів встановив, що позивач не міг придбати в травні 2014 року сільськогосподарську продукцію (українського виробництва) в приватного підприємства Компроміс плюс у зв`язку і відсутністю факту придбання товару по ланцюгам постачання (нереальність господарських операцій) що, відповідно, виключає, правомірність відображення таких операцій у податковому обліку приватного акціонерного товариства Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту...

Крім того, реальність здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ ЕТРЕКС-9 , та надану первинну бухгалтерську документацію (про надання поліграфічних послуг) суд ставить під сумнів, з огляду на те, що зазначений контрагент є фігурантом чисельних досудових кримінальних проваджень, у справах №522/11043/18, №753/17825/18, №760/5073/19, № 753/10032/18, №753/10511/18, №753/15547/18, №760/19607/19, №753/8599/18, №753/9920/18 та контрагентом в адміністративній справі № 826/7165/18, в якій суд також дійшов висновку про нереальність задекларованих господарських операцій між ТОВ Центренергомаш та ТОВ Етрекс - 9 за період листопад-грудень 2016 року.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ ЛОСТИС (код 40295180).

Господарські операції позивача з ТОВ ЛОСТИС неможливо підтвердити, оскільки врахування реального часу здійснення операцій, трудових ресурсів, які економічно необхідні для виконання такої діяльності, свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності, враховуючи той факт, що ТОВ ЛОСТИС здійснював реалізацію товарів та послуг іншим суб`єктам господарювання, за наступною номенклатурою: верстат фрезерувальний широко універсальний, автозапчастини, папір, ремонт гідронасосу аксіально-плунжерного, розробка макетів блоків, технічне обслуговування установок та технічних засобів охорони і безпеки, верстат токарно-гвинторізний тощо.

Використовуючи єдиний реєстр податкових накладних, інформація з якого дозволяє прослідкувати рух сум ПДВ та номенклатуру податкових накладних при їх реєстрації, встановлено наступну схему руху сум ПДВ при реєстрації податкових накладних, а саме, постачання на адресу ТОВ ЛОСТИС квітів в горщиках, зрізів квітів, корпусів для ПК, здійснення будівельно-монтажних робіт, зварювальних робіт, мандарин свіжих, паперу тощо.

Відповідні товари за даними ЄРПН не придбавалися.

Судом також встановлено, що згідно з товарно-транспортною накладної №Р8 від 08.11.2016 на виконання договору поставки №112 від 01.06.2016 позивачу доставлено, на адресу м. Київ, вул. Каунська, будинок 13, від ТОВ ЛОСТИС з адреси Київська область, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 42, офіс 6, перевод стрілочний Р-65 1/9, що є габаритним товаром. З огляду на інформацію яка міститься стосовно контрагента, а саме щодо кількості (одного) співробітника, відсутності транспорту, то суд дійшов висновку про не реальність здійснюваної господарської операції (доказів на спростування даного факту суду не надано).

Відповідач зазначає, що аналізом єдиного реєстру судових рішень виявлено наступне (витяг з справи від 15.05.2018. справа № 759/7337/18 по кримінальному провадженню № 32018100080000009. від 17.01.2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 209. ч.2 ст. 205. ч.2 ст. 205-1 КК України):

... Досудовим розслідуванням встановлено, що фізична особа ОСОБА-8. разом із невстановленими слідством особами, використовуючи реквізити та банківські рахунки підконтрольних суб`єктів господарської діяльності, серед яких: ... ТОВ ЛОСТИС , та інші, здійснюють операції спрямовані на вчинення діяння, що стосується легалізації (відмивання) доходів отриманих злочинним шляхом та незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки.

Оскільки реальність та можливість вчинення даної господарської операції у постачальника ТОВ ЛОСТИС відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у ТОВ ТДДТ КОМПАНІ не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

ВИСНОВКИ ЩОДО НАЯВНОСТІ/ВІДСУТНОСТІ ПОРУШЕНЬ

Під час розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність порушення прав позивача з боку відповідача.

НОРМИ ПРАВА

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України ); Податкового кодексу України (далі - ПК України ); Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення № 88 ) ; Порядку заповнення податкової накладної затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307 зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 26 січня 2016 р. за № 137/28267 (далі - Порядок №1307 ), у відповідних редакціях, що діяли на момент спірних правовідносин.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Приписами п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36); дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно (14.1.54); продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об`єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об`єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності; (14.1.203.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, а саме або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні послуг (товарів) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, є факт придбання послуг (товарів) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.2, 201.4 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:

покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця;

покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:

здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);

виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Згідно з п.п. 1, 2, 3 порядку №1307 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті. Податкова накладна та додатки до неї складаються в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи. Усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9 - 15 та 19 цього порядку, підлягають реєстрації в єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 20 січня 2016 року у справі за позовом ПАТ "МТС Україна" до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень. Згідно з цією правовою позицією надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Аналізуючи норми податкового законодавства України, ознайомившись із доводами контролюючого органу, на підставі яких здійснено висновки акту перевірки, суд зазначає, що в межах даного спору слід встановити саме факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентами з урахуванням умов спірних правовідносин.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та відзиву ГУ ДФС у м. Києві, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.1 Положення №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно п.5, 7 П(С)БО "Доходи" дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів. До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо. До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі). До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Пунктом 5, 6, 7 П(С)БО 15 "Витрати" визначено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно п.9 П(С)БО 9 "Запаси" запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Водночас ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, акти, платіжні доручення тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи , які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не надавалися, то, відповідно, придбання таких послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання послуг (товарів) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета , тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень суду не вдалось встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, мету придбання та обставини використання придбаних послуг (робіт, товарів) у власній господарській діяльності позивача, та спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарських операцій.

Крім того, по всім вищевказаним господарським операціям позивачем жодним чином не обґрунтовано ділової мети замовлення вказаних послуг (товарів), не підтверджено доказами рух коштів, що ці послуги були дійсно оплачені.

Фактично надано лише копії договорів на замовлення послуг (товарів), специфікації, рахунки-фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення та банківські виписки, які частково не відповідають вимогам щодо оформлення (з підстав показань посадових осіб контрагентів, та порушень податкового законодавства п.44.1, п. 44.6 ст. 44, п.85.2, п.85.4 ст. 85 ПК України ). (Т.1, арк.114-243)

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що контрагентами позивача здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій на користь позивача і складено первинні бухгалтерські документи всупереч норм ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. Оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п`ятого ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

Сам факт наявності документів, складених з посиланням на надання послуг (товарів) не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ними, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Аналогічна позиція викладена у рішеннях Верховного Суду від 06 червня 2018 року справа №П/811/2247/14, від 04 квітня 2018 року справа №813/1687/17.

Тобто, позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином отримані послуги (товари) надані.

При цьому, відповідач наполягав на нереальності вказаних господарських операцій, в т.ч. у зв`язку з наявністю матеріалів кримінальних проваджень .

Оскільки наявні в матеріалах справи посилання щодо здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, посадові особи яких заперечують свою участь (чи є фігурантами у кримінальних провадженнях за ознаками ст. ст. 205,212 Кримінального кодексу України ) у створенні та діяльності вказаних підприємств - контрагентів позивача, суд вважає, що вказані документи не є належним чином оформленими та не містять ознак первинних документів у розумінні положень Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що такі документи не можуть бути враховані як юридично значимі документи на підтвердження виконання спірних операцій та, відповідно, для цілей відображення спірних операцій в бухгалтерському та податкового обліку, а отже і для цілей формування спірних сум податкового кредиту.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування валових витрат та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю ТДДТ КОМПАНІ до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова