Постанова

від 05.12.2019 по справі 640/4384/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4384/19 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Аліменка В.О.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАРТ ТРЕЙД (попередня назва ТДДТ КОМПАНІ ) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2019 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТДДТ КОМПАНІ до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2019 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю ЛАРТ ТРЕЙД , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення - рішення:

-№ 0059001404 від 19 листопада 2018 року, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 51 335 грн.,

-№ 0059011404 від 19 листопада 2018 року, яким позивачу збільшено суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 51 831 грн, з яких за податковими зобов`язаннями у сумі 41 465 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 10 366 грн.,

-№ 0059021404 від 19 листопада 2018 року, яким до позивача застосовано адміністративний штрафу у сумі 510 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно досліджено обставини справи. Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що всі здійснені господарські операції та їх реальність підтверджуються належною документацією.

У тексті апеляційної скарги позивач просить здійснювати розгляд справи за участі його представника.

Щодо заявленого позивачем клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю сторін у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, податковим органом проводилась документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю ТДДТ КОМПАНІ з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ КАЛІСТО ІНТЕЛ (код 40993542) за січень 2017 року, з ТОВ ЕТРЕКС- 9 (код 39837797) за листопад 2016 року, з ТОВ ЛОСТИС (код 40295180) за листопад 2016 року та з ТОВ СТРЕНЖ СІСТЕМ (за попередньою назвою ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ СТРОЙ.КА ) (код 40030858) за вересень 2016 року.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено Акт від 24.10.2018 № 1044/26-15-14-04-05/39040386 Про результати документальної позапланової виїзної перевірка товариства з обмеженою відповідальністю ТДДТ КОМПАНІ з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ КАЛІСТО ІНТЕЛ (код 40993542) за січень 2017 року, з ТОВ ЕТРЕКС-9 (код 39837797) за листопад 2016 року, з ТОВ ЛОСТИС (код 40295180) за листопад 2016 року та з ТОВ СТРЕНЖ СІСТЕМ (за попередньою назвою ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ СТРОЙ.КА ) (код 40030858) за вересень 2016 року (т.1, арк. 59).

Згідно висновків Акту перевірки, встановлені такі порушення:

- п.44.1 ст.44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ, зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 41 465 грн, в тому числі по періодах: листопад 2016 року - 41 465 грн, та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у загальній сумі 51 355 грн, в т.ч. по періодах: вересень 2016 року - 17 052 грн, листопад 2016 року - 4 159 грн, та січень 2017 року - 20 144 гривні

- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, зі змінами і доповненнями, не надано документи до перевірки.

На підставі вказаного Акту контролюючим органом винесено наступні податкові повідомлення-рішення від 19.11.2018 року:

№ 0059001404 яким позивачу зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 51 335 грн, з яких за вересень 2016 у сумі 17 052 грн, за листопад 2016 у сумі 14 159 грн, за січень 2017 у сумі 20 144 грн.;

№ 0059011404 яким позивачу збільшено суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 51 831 грн, з яких за податковими зобов`язаннями у сумі 41 465 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 10 366 грн;

№ 0059021404 яким до позивача застосовано адміністративний штраф у сумі 510 грн.

В рамках процедури адміністративного оскарження, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою, у якій просив скасувати дані податкові повідомлення - рішення. (т.1, арк.96). Подана скарга залишена без задоволення рішенням Державної фіскальної служби України від 31.02.2019 року за № 5212/6/99-99-11-04-01-25 (т.1, арк. 105).

Вважаючи податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що надані документи не можуть бути враховані як юридично значимі документи на підтвердження виконання спірних операцій та, відповідно, для цілей відображення спірних операцій в бухгалтерському та податкового обліку, а отже і для цілей формування спірних сум податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст.198 Податкового кодекс України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень слідує, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2016 року між ТОВ ЛОСТИС (Продавець) та ТОВ ТДДТ КОМПАНІ (Покупець) укладено договір № 112, предметом якого є постачання товару, найменування (асортимент) і кількість якого визначається у Специфікації (т. 1, а.с. 114).

Специфікацією № 1 від 01.06.2016 року сторони домовились про постачання товару, а саме: перевод стрілочний Р-65 1/9, в кількості 1 шт. на суму 309 384 грн., з яких сума ПДВ складає 51 564 грн. (т. 1, а.с. 114).

ТОВ Лостис 08.11.2016 року виписано рахунок на оплату за № Л-00000090 та на підставі видаткової накладної від 08.11.2016 року за № 0000008, товаро-транспортної накладної від 08.11.2016 року за № Р8 було поставлено товар позивачеві (т. 1, а.с. 121).

Платіжним дорученням № 78 від 22.11.2016 року позивач здійснив оплату за поставлений товар (перевод стрілочний Р-65 1/9) на загальну суму 309 984 грн. (т. 1, а.с. 124).

Куплений у ТОВ ЛОСТИС товар ТОВ ТДДТ КОМПАНІ реалізовано на підставі Договору № 01-08 від 02.08.2016 року, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 127). На виконання відповідного договору сторонами складено специфікацію № 4 від 08.11.2016 року, з якої вбачається що товаром є перевод стрілочний Р-65 1/9 та видаткову накладу № РН-0000080 від 08.11.2016 року (т. 1, а.с. 129-130). ФОП ОСОБА_1 здійснено оплату за перевод стрілочний Р-65 1/9 на загальну суму 318 000 грн.

Заперечуючи у акті перевірки факт реального здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ Лостис відповідач вказував на відсутність інформації про можливість та характер здійснення фінансово-господарської діяльності підприємством; відповідно до даних ЄРПН не співпадає номенклатура послуг в первинних документах придбання і реалізації ТОВ Лостис ; наявність інформації, що підтверджує нереальність фінансово-господарської діяльності згідно Єдиного реєстру судових рішень.

Між ТОВ Будівельна компанія Строй.ка (Постачальник) та ТОВ ТДДТ КОМПАНІ (Покупець) 28.07.2016 року укладено Договір поставки № 96, предметом якого є постачання товару, найменування і кількість якого визначається у Специфікації (т. 1, а.с. 142).

Специфікацією № 2 від 01.08.2016 року сторони домовились про постачання товару, а саме: плита переїзного настилу, внутрішня - 2 шт, плита переїзного настилу, зовнішня - 4 шт, балка фундаментна - 4 шт, шпала залізобетонна мостова - 12 шт, рейки Р-65 - 1,65 т, гідравлічний механізм гідроборту з пультом управління ZEPRO Z-LYFTEN BZX-200-155S - 1 шт. - на загальну суму 102 313,19 грн., з яких сума ПДВ 17 052,20 грн. (т. 1, а.с. 114147

На підставі видаткових накладних від 08.09.2016 року за № 0000063, № 00000067, товарно-траспортних накладних від 08.09.2016 року за № Р63, № Р67 було поставлено товар позивачеві (т. 1, а.с. 149-157).

Позивач платіжним дорученням № 5 від 22.09.2016 року здійснив оплату за поставлений товар на загальну суму 103 442,16 грн. (т. 1, а.с. 158-159)

Куплений у ТОВ Будівельна компанія Строй.ка товар ТОВ ТДДТ КОМПАНІ реалізовано на підставі Договору № 07-07 від 07.04.2014 року укладеного між позивачем та ТОВ Захід-Шляхбудтранс . На виконання відповідного договору сторонами складено видаткові накладі № Н-0000061 від 08.09.2016 року, № РН-0000064 від 21.09.2016 року, ТОВ Захід-Шляхбудтранс здійснено оплату за поставлений товар (т. 1, а.с. 163).

Заперечуючи у акті перевірки факт реального здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ Будівельна компанія Строй.ка відповідач вказував на не підтвердження поставки товарів по ланцюгу постачання (відповідно до даних ЄРПН); неможливість підтвердити операції стосовно врахування реального часу, наявності трудових ресурсів, а також основних засобів, що економічно необхідні для такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності; наявна інформація, що підтверджує нереальність операцій згідно Єдиного реєстру судових рішень.

01.10.2016 року між ТОВ ТДДТ КОМПАНІ (Виконавець) та ТОВ МЕДІАФРЕШ (Замовник) укладено Договір № 01-10/01 на виготовлення поліграфічної продукції, взаємовідносини з яким не були предметом перевірки (т. 1, а.с. 203).

Для виконання робіт на виготовлення поліграфічної продукції, у зв`язку з неможливістю виконати їх власними силами, позивачем укладено Договір про надання послуг № 1411/1-16 від 14.11.2016 року з ТОВ ЕТРЕКС-9 . Предметом договору є надання поліграфічних послуг за завданням ТОВ ТДДТ КОМПАНІ (т. 1, а.с. 178).

16.11.2016 року сторонами складено Кошторис № 1 та для виконання якого позивач поставив на адресу ТОВ ЕТРЕКС-9 давальницькі матеріали, звіт про використання яких було надано 23.11.2016 року, як і було надано повідомлення про готовність об`єкта до приймання.

На підтвердження надано акт виконання робіт №ОУ-0000037 від 23.11.2016 року та товаро-транспортна накладна від 23.11.2016 року за № 23 (т. 1, а.с. 197). Позивачем платіжним дорученням № 81 від 02.12.2016 року здійснено оплату за поставлений товар на загальну суму 24 360 грн., з яких ПДВ 4 060,02 грн. (т. 1, а.с. 201).

Заперечуючи у акті перевірки факт реального здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ ЕТРЕКС-9 відповідач вказував на не підтвердження поставки товарів по ланцюгу постачання (відповідно до даних ЄРПН); неможливість підтвердити операції стосовно врахування реального часу, наявності трудових ресурсів, а також основних засобів. Що економічно необхідні для такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності; проведення слідчих дій у кримінальному провадженні.

Між ТОВ КАЛІСТО ІНТЕЛ (Постачальник) та ТОВ ТДДТ КОМПАНІ (Покупець) 04.01.2017 року укладено Договір поставки № 12, предметом якого є постачання товару, найменування і асортимент якого зазначається у специфікації (т. 1, а.с. 226).

Специфікацією № 1 сторони узгодили постачання товару, а саме: друковані аркуші, методички, блокноти та аркуші картону на загальну суму 120 865,73 грн., з яких ПДВ 20 144,29 грн. (т. 1, а.с. 228).

Поставка товару позивачеві підтверджується видатковою накладною від 17.01.2017 року за № РН-0000082, товаро-транспортної накладної від 17.01.2017 року за № Р82 було поставлено товар позивачеві (т. 1, а.с. 229-230).

Позивач платіжним дорученням № 14, 15 від 31.01.2017 року здійснив опалту за поставлений товар на суму 120 865,73 грн. (т. 1, а.с. 233-234).

Придбаний у ТОВ КАЛІСТО ІНТЕЛ товар було реалізовано на підставі Договору поставки № 1 від 04.01.2017 року вкладеного між ТОВ ТДДТ КОМПАНІ та ТОВ ГЕЛЛЕРІ , згідно з видатковою накладною № РН-0000001 від 17.01.2017 року (т. 1, а.с. 237).

Заперечуючи у акті перевірки факт реального здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ КАЛІСТО ІНТЕЛ відповідач вказував на що крім врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, а також основних засобів економічно необхідних для виконання такої діяльності, ТОВ КАЛІСТО ІНТЕЛ є фігурантом в справі № 757/33900/17. Згідно з вироком суду від 17.08.2017 року ОСОБА 2, тобто засновник, директор та головний бухгалтер, визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України та призначено їй узгоджене покарання у виді 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 2 550 грн.

З даних Єдиного реєстру судових рішень вбачається, що 13 червня 2017 року між прокурором Київської місцевої прокуратури №6 м. Києва Каніковським В.І., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та обвинуваченою ОСОБА_2 в порядку, передбаченому ст.468, 469 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості. Згідно з даною угодою прокурор та ОСОБА_2 дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України.

Щодо вироку Печерського районного суду міста Києва від 17.08.2017 року у справі № 757/33900/17, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до постанови Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 802/1853/16-а, сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Таким чином, окільки вироком не встановлено фіктивності господарських операцій ТОВ КАЛІСТО ІНТЕЛ за участю ТОВ ТДДТ КОМПАНІ , за результатом дослідження яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а лише встановлено факт реєстрації ТОВ КАЛІСТО ІНТЕЛ на ім`я ОСОБА_2, що саме по собі не є достатнім та достовірним доказом, що міг би підтвердити відсутність реальності господарських операцій, та не виключає факт здійснення позивачем з ТОВ КАЛІСТО ІНТЕЛ реальних господарських операцій, які підтверджено первинним документами.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінальний процесуальний кодекс України.

Відповідно до частини першої статті 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

А тому колегія суддів вважає посилання суду першої інстанції на проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо ТОВ ЕТРЕКС-9 , інші процесуальні ухвали слідчих суддів, як на підставу порушення позивачем норм податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки вищезазначені акти не є вироком суду в розумінні статті 369 Кримінального процесуального кодексу України, яким встановлюються визнані судом доведеними фактичні обставин із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в межах кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

При цьому, вироків, за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб`єктів надано не було.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів, які підтверджують фактичне проведення відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються виключно на матеріалах кримінальних проваджень, доводах про порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутності у таких ресурсів для виконання взятих на себе зобов`язань за укладеними договорами.

Натомість, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано жодних доказів, які б підтверджували доводи щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ КАЛІСТО ІНТЕЛ , ТОВ ЕТРЕКС-9 , ТОВ Будівельна компанія Строй.ка , ТОВ Лостис .

Крім зазначеного, на переконання суду, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відповідачем не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, не надано доказів щодо можливої відсутності у контрагентів позивача можливостей на виконання зобов`язань за укладеними договорами.

При цьому, перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціям з контрагентом, обов`язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Окремі доводи податкового органу про порушення контрагентом позивача податкової дисципліни, наявна в інформаційних базах даних ГУ ДФС у м. Києві інформація, не можуть бути підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів, що підтверджують реальність господарської операції.

Доводи контролюючого органу про відсутність інформації щодо матеріально-технічних ресурсів у контрагентів позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки.

Колегія суддів вважає, що зазначена інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Проте, такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, відсутність працівників тощо не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди має мати у власності задекларовану значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов`язань, звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів/робіт/послуг, як от на підставі цивільно-правових договорів.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в цій частині.

Суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень КАС України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАРТ ТРЕЙД (попередня назва ТДДТ КОМПАНІ ) в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0059001404 від 19 листопада 2018 року, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 51 335 грн., № 0059011404 від 19 листопада 2018 року, яким позивачу збільшено суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 51 831 грн, з яких за податковими зобов`язаннями у сумі 41 465 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 10 366 грн..

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0059021404 від 19 листопада 2018 року, яким до позивача застосовано адміністративний штраф у у сумі 510 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0059021404 від 19 листопада 2018 року до позивача застосовано адміністративний штрафу у сумі 510 грн. у зв`язку із ненаданням платником податків ТОВ ТДДТ КОМПАНІ документів при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки.

Так, податковим законодавством передбачено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для ненадання документів, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, у встановленіПодатковим кодексом України терміни, а саме виїмка документів або інше вилучення правоохоронними органами.

Відповідно до частини першої пункту 85.2 статті 85 ПК платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Цьому обов`язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи (в тому числі, засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) їх копії), що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункт 85.4 статті 85 ПК.

Отже, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів.

Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Оскільки позивачем не надано документи для проведення перевірки, що було належним чином зафіксовано в акті ненадання платником податків ТОВ ТДДТ КОМПАНІ документів при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки від 17.10.2018 року № 1578/26-15-14-04-05, а також жодним чином не спростовується апелянтом в апеляційній скарзі, то контролюючим органом було правомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0059021404 від 19 листопада 2018 року щодо застосування адміністративного штрафу в сумі 510 грн.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ТДДТ КОМПАНІ до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, та визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 19 листопада 2018 року № 0059001404 та № 0059011404.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАРТ ТРЕЙД (попередня назва ТДДТ КОМПАНІ ) підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАРТ ТРЕЙД (попередня назва ТДДТ КОМПАНІ ) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2019 року - задовольнити частково .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2019 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 19 листопада 2018 року № 0059001404 та № 0059011404 та прийняти в нову постанову, якою позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19 листопада 2018 року № 0059001404 та № 0059011404.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Повний текст постанови складено 05.12.2019.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

В.О. Аліменко