Постанова

від 03.10.2019 по справі 904/3604/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2019 року м. Дніпро Справа № 904/3604/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Подобєда І.М.

секретар судового засідання Пінчук Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Першого заступника прокурора Дніпропетровської області

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2019 р.

( суддя Соловйова А.Є., м. Дніпро ),

прийнятої за результатми розгляду заяви

Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області

про забезпечення позову у справі

за позовом Керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1

Дніпропетровської області

в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради,

м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коннур",

м. Дніпро

про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати в сумі 1 361 822,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2019 р. у справі № 904/3604/19 відмовлено Дніпропетровській місцевій прокуратурі № 1 Дніпропетровської області в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Мотивуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви щодо забезпечення позову, оскільки Керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області не надав суду належних обґрунтувань та доказів в підтвердження наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, які б свідчили про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення заявника можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси. Доводи заявника, якими мотивовано заяву про забезпечення позову, ґрунтуються лише на припущеннях.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, Перший заступник прокурора Дніпропетровської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким заяву Керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги Перший заступник прокурора Дніпропетровської області посилається на те, що відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував значну ціну позову у цій справі ( 1 361 822,94 грн. ), наявність у Відповідача на праві власності нерухомого майна, не з`ясував співмірність виду забезпечення позову змісту вимог, не врахував, що застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне Відповідачу на праві власності нерухоме майно не призведе до обмеження його права володіння та користування зазначеним майном, а лише тимчасово унеможливить розпорядження ним ( постанова Верховного Суду від 21.08.2019 р. у справі № 185/4806/18-ц).

Скаржник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення заявленого позову.

Дніпровська міська рада у своїх письмових поясненнях, що надійшли до суду зазначила, що погоджується з апеляційною скаргою, просить суд задовольнити апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2019 р. у справі № 904/3604/19 у повному обсязі.

В обгрунтування своїх доводів міська рада вказує на те, що відповідно до відомостей Державного речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у власності Відповідача перебуває лише об`єкт незавершеного будівництва, який розташованій на земельній ділянці по вул. Аеропортівська, 43. Відповідач, як власник, має можливість в будь-який момент вчинити дії щодо переоформлення прав на це нерухоме майно на іншу особу. Окрім цього, Відповідач не реагує ані на листи про запрошення на засідання Комісії, ані на вимогу щодо сплати коштів.

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Іванова О.Г., Подобєда І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.2019 р. апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2019 р. у справі № 904/3604/19 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, а саме, для надання доказів доплати судового збору у розмірі 1 921,00 грн.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 03.10.2019 р.

Відповідач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Відповідачіа.

У судовому засіданні 03.10.2019 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Прокурора та Позивача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Дніпропетровська місцева прокуратура №1 Дніпропетровської області звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коннур" про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати в сумі 1 361 822,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач використовує земельну ділянку без належних правових підстав, що призвело до ненадходження до міського бюджету коштів орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Разом з позовною заявою Дніпропетровською місцевою прокуратурою №1 Дніпропетровської області подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Коннур", а саме: нежитлові приміщення, розташовані за адресою: вулиця Аеропортівська, 43 у м. Дніпро, що складаються з будівлі автоцентру літ. А - незавершене будівництво, 30% готовності, трансформаторна підстанція літ. Б - незавершене будівництво, 30% готовності, та на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Коннур" (адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Берегова, буд. 153, код ЄДРПОУ 32465946) в межах ціни позову та з урахуванням судових витрат на загальну суму 1 383 210,79 грн, інформація про які буде виявлена Державною виконавчою службою в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що Відповідач не здійснює господарську діяльність та будівництво за місцезнаходженням свого майна, не зацікавлений у врегулюванні питання щодо набуття законних підстав для користування земельною ділянкою, безвідповідально ставиться до виконання свого обов`язку щодо внесення орендної плати за землю, не має наміру добровільно відшкодовувати збитки. Зазначена поведінка відповідача, на думку заявника, свідчить про необхідність забезпечення позову з метою запобігання істотному ускладненню або неможливості виконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2019 р. у справі № 904/3604/19 відмовлено Дніпропетровській місцевій прокуратурі № 1 Дніпропетровської області в задоволенні заяви про забезпечення позову.

В основу оскаржуваного судового рішення покладено висновок місцевого господарського суду про відсутність в матеріалах справи доказів, необхідних для встановлення судом наявності підстав для забезпечення позову.

Так, предметом даного спору є вимога Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, яка заявлена до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коннур", про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати в сумі 1 361 822,94 грн.

Разом з цим, Дніпропетровська місцева прокуратура № 1 Дніпропетровської області просить накласти арешт на об`єкт нерухомого майна та грошові кошти Відповідача. При цьому, заявником не надано доказів того, що Відповідач намагається здійснити дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання, вчинення яких обумовлюється в часі після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

В свою чергу, лише посилання на недобросовісність дій Відповідача, які дають підстави вважати, що останній може ухилятись від виконання судового рішення, не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення Відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, оскільки є припущенням, не підтвердженим доказами.

Суд першої нстанції посилається на те, що Дніпропетровська місцева прокуратура №1 Дніпропетровської області не надала суду належних обґрунтувань та доказів в підтвердження наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, які б свідчили про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення заявника можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси. Доводи заявника, якими мотивовано заяву про забезпечення позову, ґрунтуються лише на припущеннях.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду, Прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення про забезпечення позову.

Ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, погоджується з висновками суду попередньої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову з огляду на таке.

Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином, заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених ст. 136 ГПК України, а саме: якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як правильно враховано господарським судом попередньої інстанції, при вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Колегія апеляційного суду зазначає, що ухвала місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову відповідає наведеним вимогам.

Судом встановлено, що в обґрунтування заяви про забезпечення позову Заявник послався лише на недобросовісність дій Відповідача, які дають підстави вважати, що останній може ухилятись від виконання судового рішення.

Разом з цим, заявником не надано доказів того, що Відповідач намагається здійснити дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання, вчинення яких обумовлюється в часі після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Крім того, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії ( висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 р. у справі №916/2786/17 ).

Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 р. у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 ГПК України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду ( окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 ГПК України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Як слушно зазначив суд першої інстанції, лише посилання на недобросовісність дій Відповідача, не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення Відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, оскільки є припущенням, не підтвердженим доказами ( аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 02.04.2019 р. у справі № 918/702/18 ).

Підсумовуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком господарського суду та вважає його прийнятим з дотриманням, зокрема, ст. ст. 74, 76, 77, 136, 137 ГПК України.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала залишенню без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 270, 273, 275 - 285, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2019 р. у справі № 904/3604/19 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складено 07.10.2019 р .

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Подобєд