Рішення

від 07.10.2019 по справі 904/3015/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2019м. ДніпроСправа № 904/3015/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Метал Лінк", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш", м. Дніпро

про стягнення суми основного боргу у розмірі 145 649,41 грн., 3% річних у розмірі 1968,62 грн., пені у розмірі 23 344,10 грн., інфляційної складової у розмірі 4 313,87 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Метал Лінк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" про стягнення суми основного боргу у розмірі 145 649,41 грн., 3% річних у розмірі 1 968,62 грн., пені у розмірі 23 344,10 грн., інфляційної складової у розмірі 4 313,87 грн.

Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 210818 від 21.08.2018 зі сплати вартості поставленого товару.

Ухвалою суду від 22.07.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Метал Лінк" №305/22 від 12.07.2019 залишено без руху. Ухвалено Товариству з обмеженою відповідальністю "Завод Метал Лінк" в строк до 09.08.2019 включно усунути недоліки позовної заяви.

Через канцелярію суду, 09.08.2019 від позивача надійшла заява, якою усунуто недоліки, встановлені вищевказаною ухвалою суду.

Ухвалою суду від 14.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Через канцелярію суду, 03.09.2019 відповідач надав відзив на позов, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Відповідач вказав, що за порушення строків поставки товару постачальник має сплатити покупцю пеню та штраф у загальному розмірі 145 649,41 грн. За таких обставин, відповідачем було притримано грошові кошти у розмірі 145 649,41 грн. в якості погашення зобов`язання позивача з оплати нарахованих відповідачем санкцій.

Також відповідач зазначив, що позивач не звертався до суду із заявою про скасування оперативно-господарської санкції.

Згідно зі ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Метал Лінк" (постачальник) та акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" (покупець) було укладено договір поставки №210818 від 21.08.2018 (договір).

Відповідно до п. 11.2 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019, а в частині виконання зобов`язань - до їх повного виконання сторонами.

Згідно п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується передати у власність (поставити) покупцю баббит Б-83 (товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, асортимент, кількість та ціна якого визначаються специфікаціями, які додаються до договору та є його невід`ємною частиною.

Пунктом 1.4 договору визначено, що товар за даним договором поставляється партіями в обсязі, строки та на умовах, що передбачені договором та/чи специфікаціями.

Так, на виконання умов договору між сторонами було підписано специфікацію № 2 від 22.12.2018 (специфікація), у якій сторони погодили, зокрема, асортимент, кількість, ціну товару, умови оплати, строк поставки.

Відповідно до розділу 1 специфікації, загальна вартість товару, що поставляється, - 957 000 грн.

Пунктом 3.1. специфікації встановлено, що попередня оплата у розмірі 30% загальної вартості товару, що поставляється за цією специфікацією, сплачується покупцем після підписання даної специфікації сторонами.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Так, 10.01.2019 відповідач на виконання п. 3.1 договору здійснив попередню оплату товару у розмірі 287 100 грн., що дорівнює 30% загальної вартості товару, визначеного специфікацією, 957 000 грн.

Згідно з розділом 5 специфікації, строк поставки товару: 14 календарних днів з моменту зарахування першої частини грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника з правом дострокової поставки.

З урахуванням вказаного пункту договору, постачальник мав поставити товар у строк до 24.01.2019 включно.

Позивач поставив відповідачу товар 07.03.2019, що підтверджується видатковою накладною № 154 від 07.03.2019 на суму 653 136 грн. Тобто позивачем порушено строки поставки товару на 41 календарний день.

Згідно з п. 2.3 договору, розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюються протягом 30-ти календарних днів з моменту поставки товару, або у інший строк, попередньо домовлений між сторонами.

Так, пунктом 3.2. специфікації визначено, що 30% загальної вартості товару, що поставляється за цією специфікацією, сплачується покупцем після надання постачальником протоколу хімічного складу зразків виготовленого товару.

Згідно п. 3.3 специфікації, залишок грошових коштів у розмірі 40% загальної вартості товару, що поставляється за цією специфікацією, сплачується по факту поставки на протязі 3 банківських днів з дати отримання товару покупцем за видатковою накладною.

З урахуванням пункту 3.3 специфікації, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором з оплати решти вартості поставленого товару у розмірі 366 036 грн. є таким, що настав 13.03.2019 (включно).

Відповідачем сплачено позивачу за отриманий товар 220 386,59 грн. 17.04.2019.

Решта вартості товару у розмірі 145 649,41 грн. залишилась несплаченою.

Відповідач в обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що застосував до позивача оперативно-господарські санкції у вигляді зменшення суми грошових коштів, що підлягає перерахуванню позивачу, на суму штрафів, які підлягають стягненню з позивача у розмірі 145 649,41 грн. за прострочення термінів поставки товару.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 235 ГК України, за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або запобігання повторенню порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку. До суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Згідно з частинами 1, 2, 3 ст. 237 ГК України, підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

Так, пунктом 8.1 договору встановлено, що за порушення строків поставки товару/непоставки товару понад 1 календарний день, постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,3% від загальної вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 8.2 договору, за порушення строків поставки товару/непоставки товару понад 5 календарних днів, постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від загальної вартості непоставленого/недопоставленого товару.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням наведених положень чинного законодавства, зазначена в п. 8.1 договору неустойка в розмірі відсоткового відношення за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання за своє суттю у відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України фактично є пенею.

Враховуючи положення ст.549 Цивільного кодексу України, відповідний пункт 8.1 Договору слід розуміти як стягнення пені в розмірі 0,3% від загальної вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення.

Пунктом 8.6 договору визначено, що покупець має право в односторонньому безумовному порядку застосовувати до постачальника оперативно-господарські санкції, виражені в утриманні штрафних санкції, що виставлені постачальнику відповідно до п.п. 8.1, 8.2, 8.4, 8.5 договору, із сум, що підлягають до сплати, у тому числі, за поставлений за цим договором товар, шляхом відправлення постачальнику відповідного повідомлення із зазначенням суми штрафних санкції, що утримується. До завершення розгляду по суті спірних питань, що виникли, сторонами чи судом, утримання покупцем сум виставлених постачальнику штрафних санкції не є порушенням передбачених за цим договором зобов`язань покупця з оплати поставленого постачальником товару.

Відтак, умовами договору сторони узгодили, що факт несвоєчасного та/або неповного виконання постачальником зобов`язань за договором тягне за собою застосування оперативно-господарських санкцій до постачальника - а саме пені та штрафу, які підлягають стягненню в односторонньому позасудовому порядку шляхом списання коштів, які підлягають перерахуванню останньому за поставлений товар.

На підставі пунктів 8.1, 8.2 договору покупець нарахував постачальнику пеню у розмірі 0,3% від загальної вартості несвоєчасно поставленого товару за загальний період з 25.01.2019 по 06.03.2019 у розмірі 80 335,81 грн. та штраф у розмірі 10% від загальної вартості несвоєчасно поставленого товару у розмірі 65 313,60 грн.

Про застосування покупцем оперативно-господарської санкції було повідомлено постачальника претензією-повідомленням № 05-420 від 11.04.2019.

Перевіривши розрахунок, доданий до відзиву, суд встановив, що покупцем при здійсненні нарахування пені неправильно визначено період прострочки постачальника. Відповідно до п. 8.1 договору, пеня нараховується за порушення строків поставки товару/непоставки товару понад 1 календарний день.

Як встановлено судом вище, постачальник мав поставити товар у строк до 24.01.2019 включно. А отже, нарахування пені повинно здійснюватись з 26.01.2019.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення будь-яких зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час прострочення.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між кредитором і боржником щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення зобов`язань за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

За розрахунком суду, пеня на суму несвоєчасно поставленого товару 653 136 грн. за період з 26.01.2019 по 06.03.2019 (40 днів) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у вказаний період, складає - 25 767,56 грн.

Розрахунок штрафу, наданий відповідачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи та не містить арифметичних помилок.

Виходячи з аналізу положень ст. 237 Господарського кодексу України особливістю оперативно-господарських санкцій є те, що, на відміну від штрафних, до яких вдаються виключно за рішенням суду, вони застосовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку, тобто без попередження заздалегідь. Оперативно-господарські санкції застосовують безпосередньо самі суб`єкти господарських відносин в оперативному порядку, тобто без звернення до судових або інших уповноважених органів, і без згоди іншої сторони зобов`язання - це, зокрема, є головною умовою застосування сторонами таких санкцій, про що має бути пряма вказівка в договорі. При цьому до суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, які передбачено договором.

Пунктом 8.6 договору сторони узгодили можливість зменшення суми грошових коштів, що підлягають перерахуванню постачальнику, на суму неустойки та/або штрафів, які підлягають стягненню з постачальника за порушення умов договору, в тому числі, за порушення строків поставки товару.

А отже, відповідач правомірно застосував до позивача оперативно-господарські санкції у вигляді зменшення суми грошових коштів, що підлягають перерахуванню позивачу на суму штрафних санкцій, які підлягають стягненню з позивача, у розмірі 91 081,16 грн. відповідно до п. 8.6 договору.

За таких обставин, грошові кошти за поставлений товар у розмірі 54 568,25 грн. (145649,41 - 91 081,16) утримуються відповідачем неправомірно.

Такої самої правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного суду під час розгляду аналогічних спорів (постанова від 20.08.2019 у справі №905/2464/17).

Відтак, вимогу позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 145 649,41 грн. слід задовольнити частково в розмірі 54 568,25 грн. У задоволенні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 91 081,16 грн. - слід відмовити.

За порушення відповідачем строків оплати товару позивачем нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 14.03.2019 по 16.04.2019 у розмірі 23 344,10 грн.

Як зазначено вище, до суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, які передбачено договором.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

Між тим, ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування стягнення пені, не є такою нормою законодавства, яка встановлює обов`язок та умови сплати пені, тобто є безумовною підставою для стягнення неустойки в силу закону, а відтак не може бути застосована у даному випадку.

Договором не передбачена відповідальність покупця за порушення строків оплати товару у вигляді пені, відтак, в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 23 344,10 грн. слід відмовити.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 1 968,62 грн. за загальний період з 14.03.2019 по 04.07.2019 та інфляційну складову у розмірі 4 313,87 грн. за загальний період з 14.03.2019 по 04.07.2019.

Як встановлено судом вище, прострочена заборгованість відповідача з оплати поставленого товару у період з 14.03.2019 по 16.04.2019 становила 274 954,84 грн. (220 386,59 + 54 568,25).

Прострочена заборгованість відповідача з оплати поставленого товару у період з 17.04.2019 по дату винесення рішення у даній справі становить 54 568,25 грн.

За таких обставин, судом зроблено перерахунок сум 3% річних та інфляційної складової, заявлених позивачем до стягнення.

При цьому слід зазначити, що інфляційну складову у наданому розрахунку позивач нараховує з урахуванням встановлених індексів інфляції за березень 2019 та травень 2019. Разом з тим, індекс інфляції за квітень 2019 складає 101,0, тобто має позитивну динаміку.

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Тому, розрахунок інфляційної складової зроблений судом з урахуванням фактично заявлених періодів.

Правильним розрахунком 3% річних є:

- на суму основного боргу 274 954,84 грн. за період з 14.03.2019 по 16.04.2019 - 768,37 грн.;

- на суму основного боргу 54 568,25 грн. за період з 17.04.2019 по 04.07.2019 - 354,32 грн.

Всього: 1 122,69 грн.

Відтак, вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1968,62 грн. слід задовольнити частково в розмірі 1 122,69 грн. У задоволенні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 845,93 грн. - слід відмовити.

Правильним розрахунком інфляційної складової є:

- на суму основного боргу 274 954,84 грн. за період березень 2019 - 2 474,59 грн.;

- на суму основного боргу 54 568,25 грн. за період травень 2019 - 381,98 грн.

Всього: 2 856,57 грн.

Відтак, вимогу позивача про стягнення з відповідача інфляційної складової у розмірі 4 313,87 грн. слід задовольнити частково в розмірі 2 856,57 грн. У задоволенні вимоги про стягнення інфляційної складової у розмірі 1 457,3 грн. - слід відмовити.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" (місцезнаходження: 49033, м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, буд. 147; код ЄДРПОУ: 00218615) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Метал Лінк" (місцезнаходження: 01135, м. Київ, вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 41, літ. Д , офіс 12; код ЄДРПОУ: 40818699) суму основної заборгованості у розмірі 54 568,25 грн., 3% річних у розмірі 1 122,69 грн., інфляційну складову у розмірі 2 856,57 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 878,21 грн.

Відмовити у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 91 081,16 грн., пені у розмірі 2 3344,10 грн., інфляційної складової у розмірі 1 457,30 грн. та 3% річних у розмірі 845,93 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 07.10.2019.

Суддя Ніколенко М.О.