Постанова

від 16.01.2020 по справі 904/3015/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2020 року м.Дніпро Справа № 904/3015/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач)

суддів Іванова О.Г., Дарміна М.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш", м. Дніпро

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Ніколенко М.О.) від 07.10.2019р. у справі № 904/3015/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Метал Лінк", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш", м. Дніпро

про стягнення суми основного боргу у розмірі 145 649,41 грн., 3% річних у розмірі 1968,62 грн., пені у розмірі 23 344,10 грн., інфляційної складової у розмірі 4 313,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач- Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Метал Лінк" звернувся до Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" із позовом про стягнення суми основного боргу у розмірі 145 649,41 грн., 3% річних у розмірі 1 968,62 грн., пені у розмірі 23 344,10 грн., інфляційної складової у розмірі 4 313,87 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2019року у справі № 904/3015/19 позов задоволено частково.

Суд стягнув з Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Метал Лінк" суму основної заборгованості у розмірі 54 568,25 грн., 3% річних у розмірі 1122,69 грн., інфляційну складову у розмірі 2856,57 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 878,21 грн.

Суд відмовив у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 91081,16 грн., пені у розмірі 2 3344,10 грн., інфляційної складової у розмірі 1457,30 грн. та 3% річних у розмірі 845,93 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Приватне акціонерне товариство "Дніпрополімермаш" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2019 року по справі № 904/3015/19, прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції здійснив неправильний розрахунок суми пені, яка підлягала б стягненню з позивача за порушення строку поставки товару, оскільки Постачальник мав поставити товар до 24.01.2019 p., проте поставка була здійснена 07 березня 2019 р. за видатковою накладною №154 від 07.03.2019 р. (додана до позовної заяви). Тобто, нарахування пені необхідно здійснювати за період з 25.01.2019 року , а не з 26.01.2019 року, як зазначив суд.

Крім того, суд обмежив розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ з посиланням на Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , в той час, як відповідач нарахував пеню за несвоєчасне виконання зобов`язання з поставки товару, а не грошового зобов`язання, тому застосуванню підлягав розмір процентів, визначений сторонами у договорі.

Отже, ПрАТ Дніпрополімермаш ( апелянт) правомірно нарахував ТОВ "Завод Метал Лінк" пеню та штраф за порушення строків поставки Товару згідно п.8.1. договору №210818 від 21.08.2018 р. в розмірі 0,3% від загальної вартості непоставленого Товару за кожен день прострочення в розмірі 145 649,41 грн., та відповідно на цю суму зменшив розмір оплати за поставлений позивачем товар.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2019 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2019року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2019р. у справі № 904/3015/19 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Метал Лінк" (постачальник) та акціонерним товариством "Дніпрополімермаш" (покупець) було укладено договір поставки №210818 від 21.08.2018 (договір).

Відповідно до п. 11.2 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019, а в частині виконання зобов`язань - до їх повного виконання сторонами.

Згідно п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується передати у власність (поставити) покупцю баббит Б-83 (товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, асортимент, кількість та ціна якого визначаються специфікаціями, які додаються до договору та є його невід`ємною частиною.

Пунктом 1.4 договору визначено, що товар за даним договором поставляється партіями в обсязі, строки та на умовах, що передбачені договором та/чи специфікаціями.

Так, на виконання умов договору між сторонами було підписано специфікацію № 2 від 22.12.2018 (специфікація), у якій сторони погодили, зокрема, асортимент, кількість, ціну товару, умови оплати, строк поставки.

Відповідно до розділу 1 специфікації, загальна вартість товару, що поставляється, - 957 000 грн.

Пунктом 3.1. специфікації встановлено, що попередня оплата у розмірі 30% загальної вартості товару, що поставляється за цією специфікацією, сплачується покупцем після підписання даної специфікації сторонами; 30% від загальної вартості товару сплачується покупцем після надання постачальником протоколу хімічного аналізу зразків виготовленого товару, а залишок грошових коштів у розмірі 40% загальної вартості товару, сплачується за фактом поставки протягом 3 банківських днів з дати отримання товару покупцем за видатковою накладною.

Згідно з розділом 5 специфікації, строк поставки товару: 14 календарних днів з моменту зарахування першої частини грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника з правом дострокової поставки.

З урахуванням вказаного пункту договору, постачальник мав поставити товар у строк до 24.01.2019 включно.

Звертаючись до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" із позовом про стягнення суми основного боргу у розмірі 145 649,41 грн., 3% річних у розмірі 1 968,62 грн., пені у розмірі 23 344,10 грн., інфляційної складової у розмірі 4 313,87 грн., позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Метал Лінк" посилався на порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 210818 від 21.08.2018 в частині сплати вартості поставленого товару.

Задовольняючи позовні вимоги частково, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно застосував до позивача оперативно-господарські санкції у вигляді зменшення суми грошових коштів, що підлягають перерахуванню позивачу на суму штрафних санкцій, які підлягають стягненню з позивача, у розмірі 91 081,16 грн. відповідно до п. 8.6 договору, а тому на користь позивача підлягає стягненню грошова сума за поставлений товар у вигляді різниці у розмірі 54 568,25 грн.

При цьому, суд першої інстанції здійснивши перерахунок пені, обмежив її подвійною обліковою ставкою НБУ та розрахував за період з 26.01.2019 року.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що 10.01.2019 відповідач на виконання п. 3.1 договору здійснив попередню оплату товару у розмірі 287100 грн., що дорівнює 30% загальної вартості товару, визначеного специфікацією.

Позивач поставив відповідачу товар 07.03.2019, що підтверджується видатковою накладною № 154 від 07.03.2019 на суму 653 136 грн., в той час, як у відповідності до умов договору повинен був здійснити поставку у строк до 24.01.2019 року, а тому позивачем порушено строки поставки товару на 41 календарний день.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 235 ГК України, за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або запобігання повторенню порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку. До суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Згідно з частинами 1, 2, 3 ст. 237 ГК України, підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

Так, пунктом 8.1 договору встановлено, що за порушення строків поставки товару/непоставки товару понад 1 календарний день, постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,3% від загальної вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 8.2 договору, за порушення строків поставки товару/непоставки товару понад 5 календарних днів, постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від загальної вартості непоставленого/недопоставленого товару.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 8.6 договору визначено, що покупець має право в односторонньому безумовному порядку застосовувати до постачальника оперативно-господарські санкції, виражені в утриманні штрафних санкції, що виставлені постачальнику відповідно до п.п. 8.1, 8.2, 8.4, 8.5 договору, із сум, що підлягають до сплати, у тому числі, за поставлений за цим договором товар, шляхом відправлення постачальнику відповідного повідомлення із зазначенням суми штрафних санкції, що утримується. До завершення розгляду по суті спірних питань, що виникли, сторонами чи судом, утримання покупцем сум виставлених постачальнику штрафних санкції не є порушенням передбачених за цим договором зобов`язань покупця з оплати поставленого постачальником товару.

Відтак, умовами договору сторони узгодили, що факт несвоєчасного та/або неповного виконання постачальником зобов`язань за договором тягне за собою застосування оперативно-господарських санкцій до постачальника - а саме пені та штрафу, які підлягають стягненню в односторонньому позасудовому порядку шляхом списання коштів, які підлягають перерахуванню останньому за поставлений товар.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з урахуванням пункту 3.3 специфікації, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором з оплати решти вартості поставленого товару у розмірі 366 036 грн. є таким, що настав 13.03.2019 (включно), в той час як відповідач лише 17.04.2019 сплатив позивачу за отриманий товар 220 386,59 грн., який був поставлений з простроченням на 41 день.

З огляду на вищезазначене прострочення поставки товару, яке відбулось з вини позивача, відповідач на підставі пунктів 8.1, 8.2 договору покупець нарахував постачальнику пеню у розмірі 0,3% від загальної вартості несвоєчасно поставленого товару за загальний період з 25.01.2019 по 06.03.2019 у розмірі 80335,81 грн. та штраф у розмірі 10% від загальної вартості несвоєчасно поставленого товару у розмірі 65313,60 грн, а усього на 145 649,41 грн., про що повідомив постачальника претензією-повідомленням № 05-420 від 11.04.2019.

Суд першої інстанції, перевіривши розрахунок відповідача, перерахував розмір нарахованої відповідачем пені з 26.01.2019.

Проте, колегія суддів вважає такий розрахунок невірним, оскільки умовами п. 8.1 Договору за порушення строків поставки товару більше 1 календарного дня постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,3% від загальної вартості несвоєчасно поставленого товару.

Оскільки постачальник мав поставити товар до 24.01.2019 року, то початком періоду прострочення та відповідно розрахунку пені є 25.01.2019 року, а не 26.01.2019 року, як вважав суд першої інстанції.

При цьому, передбачене пунктом 8.1 порушення строку поставки на 1 календарний день є лише умовою, з виникненням якої настає відповідальність у вигляді сплати пені.

Крім того, колегія суддів також вважає помилковими висновки суду першої інстанції про обмеження розміру пені, нарахованої відповідачем на суму несвоєчасно поставленого товару подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у вказаний період, з огляду на наступне.

Частиною 4 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 6 ст. 231 ГК України у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, договором сторони передбачили сплату неустойки в розмірі 0,3 % від загальної вартості несвоєчасно поставленого товару, яка і підлягала б застосуванню судом першої інстанції.

Посилання суду на положення Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань є безпідставним, оскільки відповідач нарахував неустойку за порушення не грошового зобов`язання, а зобов`язання з поставки товару.

З огляду на вищезазначене, розмір пені за порушення строку поставки складає 80 335,81 грн. з 25.01.2019 року по 06.03.2019 року та штраф у сумі 65 313,60 грн., а усього 145 649,41 грн.

Оскільки пунктом 8.6 договору сторони узгодили можливість зменшення суми грошових коштів, що підлягають перерахуванню постачальнику, на суму неустойки та/або штрафів, які підлягають стягненню з постачальника за порушення умов договору, в тому числі, за порушення строків поставки товару, то відповідач правомірно застосував до позивача оперативно-господарські санкції у вигляді зменшення суми грошових коштів, що підлягають перерахуванню позивачу на суму штрафних санкцій, які підлягають стягненню з позивача, у розмірі 145 649,41 грн. відповідно до п. 8.6 договору.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 145 649,41 грн. задоволенню не підлягають.

З огляду на відсутність підстав для стягнення суми основного боргу, не підлягають задоволенню також і вимоги позивача про стягнення сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду оскаржується лише відповідачем, і лише в задоволеній частині позовних вимог, то саме в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів здійснила перегляд судового рішення.

Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, проте не правильно застосував норми матеріального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Витрати відповідача по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" - задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Ніколенко М.О.) від 07.10.2019р. у справі № 904/3015/19 - скасувати.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Метал Лінк" - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Метал Лінк"(місцезнаходження: 01135, м. Київ, вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 41, літ. "Д", офіс 12; код ЄДРПОУ: 40818699) на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" (місцезнаходження: 49033, м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, буд. 147; код ЄДРПОУ: 00218615) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3943,71 грн.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.01.2020року.

Головуючий суддя О.В.Березкіна

Суддя О.Г.Іванов

Суддя М.О.Дармін