Рішення

від 01.10.2019 по справі 906/290/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/290/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Пеньківській О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольтех" (с.Софіївська Борщагівка Київо-Святошинський район Київська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Червоногранітний кар`єр" (с.Червоногранітне Хорошівського району Житомирської області)

про стягнення 156908,56грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вольтех" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Червоногранітний кар`єр" заборгованості у розмірі 156908,56грн, з яких: 112243,18грн основного боргу, 36261,84грн інфляційних втрат та 8403,54грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про сервісне обслуговування №06-175-120924 від 24.09.12 в частині оплати вартості виконаних робіт (наданих послуг) з технічного обслуговування та поточного ремонту обладнання замовника.

Ухвалою від 01.04.19 господарським судом, зокрема, дану позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначено підготовче засідання.

22.04.19 відповідач подав суду відзив від 18.04.19 на позовну заяву, згідно якого позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні посилаючись на те, що оплата рахунків у період з 18.10.12 (дата першого платежу за цим договором) до 29.12.16 здійснювалась частинами, розподілом на декілька платежів, тобто оплата одного рахунку могла здійснюватися декількома платіжними дорученнями. Факт оплати та виконання робіт у бухгалтерському обліку відповідача відображався наростаючим підсумком. За даними відповідача, з картки рахунку 631 за 01.01.2012 по 15.04.2019 вбачається, що всі акти виконаних робіт, а саме: №ВТ-00000742 від 06.04.16, №ВТ-00000846 від 18.04.16, №ВТ-00001281 від 06.06.16, №ВТ-00001401 від 22.06.16, №ВТ-00001926 від 05.08.16, №ВТ-00003083 від 07.11.16, №ВТ-00003813 від 29.12.16 були проведені бухгалтерією товариства як оплачені, кінцеве сальдо на момент звернення до суду на користь позивача складало суму 20248,24грн, яка була погашена 05.04.19, що підтверджується платіжним дорученням №810 від 05.04.19. Обороти за здійсненими оплатами та наданими послугами на кінець періоду склали 2542038,31грн, тобто на даний час заборгованість відповідача перед позивачем відсутня (т.1, а.с.40-45).

У відповіді на відзив позивач вказав, що частина рахунків оплачувалась із зазначенням у призначенні платежу конкретного рахунку, а інша загальними сумами без прив`язки до рахунків. Також зазначив, що ТОВ Червоногранітний кар`єр" у своєму акті звірки взаєморозрахунків свідомо не відобразив один рахунок-фактуру №ВТ-0001522 від 30.08.13 (акт виконаних робіт №ВТ-00001500 від 18.09.13) на суму 133690,10грн для того, щоб його оплату, яку відповідач провів частково на суму 130000,00грн, в подальшому розподілити на інші неоплачені рахунки. Крім того, повідомив, що заборгованість ТОВ "Червоногранітний кар`єр" перед ТОВ "Вольтех" складає 153938,32, проте строк позовної давності по деяких актах сплив, а тому позивач заявив позов про стягнення заборгованості на суму 112243,18грн по актам виконаних робіт №ВТ-00000846 від 18.04.16 (рахунок №ВТ-00000893 від 28.03.16- частково оплачений), №ВТ-00000742 від 06.04.16 (рахунок №ВТ-000001020 від 06.04.16), №ВТ-00001281 від 06.06.16 (рахунок № НОМЕР_1 -00001722 від 06.06.16), №ВТ-00001926 від 05.08.16 (рахунок № НОМЕР_2 від 07.11.16 - частково оплачений), №ВТ-00003813 від 29.12.16 (рахунок №ВТ-00004944 від 29.12.16). Звернув увагу суду про неможливість надати усі копії актів виконаних робіт та накладних на підтвердження надання відповідачу послуг на загальну суму 2449467,96грн, починаючи з моменту укладення договору, оскільки частина первинних документів були знищені, відповідно до акту №2 від 04.04.16 та №3 від 03.01.17 "Про вилучення для знищення документів, не віднесених до Національного архіву" (т.1, а.с.207-212).

26.07.19 ТОВ "Червоногранітний кар`єр" подав до суду заперечення у порядку ст.167 ГПК України, у якому відповідач зазначає, що не отримував оригінал акта від 18.09.13 №ВТ-00001500, а тому підстав для проведення у бухгалтерському обліку вказаних робіт як виконаних у ТОВ "Червоногранітний кар`єр" не було (т.2, а.с.63-66).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 29.07.19 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.09.19.

Ухвалою від 09.09.19 відкладено розгляд справи по суті на 01.10.19.

26.09.19 позивачем подано до суду завірені копії податкових декларацій з податку на додану вартість та податкові накладні за період вересень-листопад 2013 року на підтвердження факту відображення позивачем у податковому обліку підприємства акта виконаних робіт №ВТ-00001500 від 18.09.13 на суму 133690,10грн та відповідно отримання відповідачем послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту обладнання замовника на вказану суму (т.2, а.с.83-152).

Представник позивача в судове засідання 01.10.19 не з`явився. В адресованому суду клопотанні від 26.09.19 просить суд розглядати справу без участі представника позивача (т.2, а.с.82).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, в раніше поданому суду клопотанні від 06.09.19 просив розглядати справу по суті за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 24.09.12 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольтех" (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Червоногранітний кар`єр" (замовник, відповідач) укладено договір про сервісне обслуговування №06-175-120924 (а.с.13-15), за умовами якого, враховуючи, що виконавець є офіційним дилером Компанії Volvo Constuction Equipment АВ, а замовник зацікавлений в отриманні послуг з технічного обслуговування і ремонту обладнання, замовник доручає і оплачує, а виконавець приймає на себе послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту обладнання замовника (п.1.1 договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що сервісне обслуговування обладнання здійснюється виконавцем на основі заяв замовника, згідно додатку №2, який є невід`ємною частиною даного договору, підписаних відповідальною особою та скріплених круглою печаткою. У виняткових випадках за рішенням виконавця допускається сервісне обслуговування обладнання, на основі копії заявки, отриманої виконавцем від замовника по факсимільному зв`язку. Замовник має право уповноважити своїх співробітників для оформлення заяв шляхом видачі таким співробітникам відповідної довіреності, згідно форми, вказаної в додатку №3, який є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно п.4.7 договору по закінченні робіт виконавець оформляє: акт виконаних робіт складений на основі наряду-замовлення та передає його замовнику. Продаж запасних частин із складу виконавця, здійснюється шляхом оформлення видаткової накладної на основі довіреності, пред`явленої замовником.

Замовник (або уповноважена особа замовника) зобов`язаний підписати акт виконаних робіт або видаткову накладну протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання акта або видаткової накладної та повернути підписані акти виконаних робіт та видаткові накладні виконавцю (п.п. 4.7.1 договору).

Основою для оплати за сервісне обслуговування та продані запасні частини є рахунок, який оформлений виконавцем на основі наряду на обслуговування техніки (п.5.1 договору).

Відповідно до п.5.2 договору термін оплати рахунку - 3 (три) банківських дні, від дати його оформлення на підставі наряду на обслуговування техніки або отримання товару, підписаного уповноваженим представником замовника. Оригінал рахунку надсилається факсимільним зв`язком і одночасно передається представнику замовника чи відправляється по пошті.

Пунктами 8.1, 8.2 договору передбачено, що цей договір вступає в силу від дати його підписання. Термін дії договору необмежений.

Судом встановлено та не заперечується представниками сторін, що правовідносини між сторонами мали триваючий характер з 2012 по 2016 рік.

На виконання умов вищевказаного договору, позивачем в період з жовтня 2012 по грудень 2016 року були належним чином виконані роботи з сервісного обслуговування та поточного ремонту обладнання замовника на загальну суму 2449467,96грн.

Відповідач в порушення умов договору №06-175-120924 від 24.09.12 здійснив розрахунок за виконані роботи неповністю, матеріалами справи підтверджено, що частково несплаченим залишився акт виконаних робіт №ВТ-00000846 від 18.04.16 на суму 9355,37грн (частково оплачений на суму 7772,40грн) та акт виконаних робіт №ВТ-00003083 від 07.11.16 на суму 69600,78грн (частково оплачений на суму 5475,82грн ) та повністю несплаченими: акт виконаних робіт №ВТ-00000742 від 06.04.16 на суму 7702,22грн; акт виконаних робіт №ВТ-00001281 від 06.06.16 на суму 5098,01грн; акт виконаних робіт №ВТ-00001401 від 22.06.16 на суму 22383,02грн; акт виконаних робіт №ВТ-00001926 від 05.08.16 на суму 4212,00грн; акт виконаних робіт №ВТ-00003813 від 29.12.16 на суму 7140,00грн.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань, за останнім уговорилась заборгованість у розмірі 112243,18грн.

16.01.19 на адресу відповідача позивачем надіслано претензію з вимогою сплатити заборгованість протягом трьох банківських днів з дня отримання даної претензії (а.с.30-31).

Однак, відповідач залишив претензію позивача без відповіді та реагування.

За вказаних обставин, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи на підставі договору про сервісне обслуговування №06-175-120924 від 24.09.12, з яких: 112243,18грн основного боргу, 36261,84грн інфляційних та 8403,54грн 3% річних.

Слід зазначити, що після відкриття провадження у справі відповідач частково сплатив суму основного боргу у розмірі 20248,24грн, що підтверджується платіжним дорученням №810 від 05.04.19 (т.1, а.с.142)

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 20248,24грн основного боргу необхідно закрити за відсутністю предмета спору відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами підряду, згідно яких у відповідача внаслідок прийняття робіт виконаних позивачем на підставі договору про сервісне обслуговування №06-175-120924 від 24.09.12, виник кореспондуючий обов`язок оплатити їх.

Згідно із ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами ч.1 ст.853 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частина 4 ст.882 ЦК України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акти наданих послуг (виконаних робіт) підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками підприємств, що свідчить про прийняття робіт відповідачем.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначалось вище, умовами договору про сервісне обслуговування №06-175-120924 від 24.09.19 визначено порядок та строк оплати виконаних робіт.

Незважаючи на умови договору, відповідач не здійснив відповідних розрахунків у повному обсязі за виконані роботи в установлені договором строки.

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день прийняття рішення існує прострочення в оплаті виконаних позивачем робіт на суму 91994,94грн, а саме по актам виконаних робіт №ВТ-00000846 від 18.04.16 на суму 9355,37грн (частково оплачений 01.04.16 на суму 7772,40грн (т.1, а.с.134)) та акт виконаних робіт №ВТ-00003083 від 07.11.16 на суму 69600,78грн (частково оплачений 30.06.16 та 05.04.19 на суму 18584,06грн (т.1, а.с.136, 142)) та повністю несплаченими: акт виконаних робіт №ВТ-00000742 від 06.04.16 на суму 7702,22грн; акт виконаних робіт №ВТ-00001281 від 06.06.16 на суму 5098,01грн; акт виконаних робіт №ВТ-00001401 від 22.06.16 на суму 22383,02грн; акт виконаних робіт №ВТ-00001926 від 05.08.16 на суму 4212,00грн.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та запереченні, щодо відсутності заборгованості, яка виникла відповідно до актів виконаних робіт №ВТ-00000846 від 18.04.19 на суму 9355,37грн, № ВТ-00000742 від 06.04.16 на суму 7702,22грн, №ВТ-00001281 від 06.06.16 на суму 5098,01грн, №ВТ-00001401 від 22.06.16 на суму 22383,02грн, №ВТ-00001926 від 05.08.16 на суму 4212,00грн, №ВТ-00003083 від 07.11.16 на суму 69600,78грн, №ВТ-00003813 від 29.12.16 на суму 7140,00грн, з огляду на наступне.

Як підтверджено матеріалами справи правовідносини сторін мали триваючий характер з 2012 по 2016 рік, оплата виставлених рахунків здійснювалась частинами, розподілом на декілька платежів, а відтак оплата одного рахунку могла проводитись декількома платіжними дорученнями.

Позивачем до матеріалів справи долучено акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.12 по 05.04.12, з якого вбачається, що ТОВ "Вольтех" надано ТОВ "Червоногранітний кар`єр" послуг із сервісного обслуговування обладнання на суму 2449467,96грн, а відповідачем оплачено 2315777,88грн (т.1, а.с.165-167).

Згідно з актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.12 по 05.04.19, складеним бухгалтерією ТОВ "Червоногранітний кар`єр", позивачем на підставі договору про сервісне обслуговування №06-175-120924 від 24.09.12 було надано послуг на загальну суму 2315777,88грн, відповідачем в свою чергу оплачено 2295529,64грн. Заборгованість ТОВ "Червоногранітний кар`єр" перед ТОВ "Вольтех" станом на момент пред`явлення позову складала 20248,24грн та була погашена під час розгляду справи в суді (т.1, а.с.84-86).

В матеріалах справи містяться копії платіжних доручень, які підтверджують, що за період з 18.10.12 по 05.04.19 відповідачем проведено оплату на загальну суму 2315777,88грн (т.1, а.с.87-142).

Судом досліджено долучені до матеріалів справи представниками сторін акти звірки взаєморозрахунків та встановлено, що подані акти містять розбіжності, а саме: акт звірки, який складений бухгалтерією ТОВ "Червоногранітний кар`єр" не містить інформації щодо факту виконання позивачем робіт на суму 133690,10грн на підставі акта №ВТ-00001500 від 18.09.13.

У запереченні, яке подане ТОВ "Червоногранітний кар`єр" до суду у порядку ст.167 ГПК України, відповідач вказує про відсутність підстав для відображення у бухгалтерському обліку даних робіт як виконаних, оскільки відповідач не отримував оригінал акта №ВТ-00001500 від 18.09.13 на суму 133690,10грн.

Разом з тим, в матеріалах справи наявний рахунок-фактура №ВТ-0001522 від 30.08.13 на суму 133690,10грн (т.1, а.с.219), який був виставлений відповідачу для оплати за виконані послуги згідно спірного акта №ВТ-00001500 від 18.09.13.

Даний рахунок оплачений ТОВ "Червоногранітний кар`єр" частково на загальну суму 130000,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями №3833 від 21.10.13, №3870 від 23.10.13, №3907 від 25.10.13, №3939 від 28.10.13, №4039 від 01.11.13, №4182 від 13.11.13, в призначенні платежу зазначено "оплата за товар згідно рахунку №ВТ-0001522 від 30.08.13" (т.1, а.с.221-226).

Таким чином, оплативши частково виставлений рахунок-фактуру №ВТ-0001522 від 30.08.13 на суму 133690,10грн, відповідач визнав факт виконання позивачем робіт на підставі акта виконаних робіт №ВТ-00001500 від 18.09.13.

Крім того, позивач в підтвердження здійснених господарських операцій з технічного обслуговування та поточного ремонту обладнання відповідача повідомив, що при здійсненні кожної господарської операції ТОВ "Вольтех" складались і реєструвались в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні.

Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України (в редакції станом на вересень 2016 року) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем в Єдиному державному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкову накладну № 131 від 18.09.2013 року з метою відображення у податковому обліку господарських операцій за вказаний період (вересень 2013 року), що підтверджується квитанцією № 2 (т.2, а.с.85-94).

У вказаній податковій накладній №131 від 18.09.13 містяться наступні дані щодо господарської операції: платник: ТОВ "Вольтех", платник податку-покупець: ТОВ "Червоногранітний кар`єр", загальна сума постачання, включаючи податок на додану вартість: 133690,10грн, сума податку на додану вартість: 22281,68грн.

Виходячи з того, що підставою для відображення у бухгалтерському обліку підприємства є сам факт вчинення господарської операції, згідно відповідного первинного документу, враховуючи наявність підтвердження виконання позивачем робіт шляхом їх відображення у податковому обліку підприємства, суд вважає підтвердженим факт отримання відповідачем послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту обладнання замовника згідно акта виконаних робіт №ВТ-00001500 від 18.09.13 на суму 133690,10грн.

Відповідач доводів позивача не спростував та не надав суду доказів повної оплати виконаних позивачем робіт із сервісного обслуговування згідно договору про сервісне обслуговування №06-175-120924 від 24.09.12.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 91994,94грн основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача за порушення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст.625 ГПК України 8403,54грн 3% річних та 36261,84грн інфляційних.

Як унормовано приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Під час перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом враховується наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і й о г о н а й м е н ш и й п е р і о д в и з н а ч е н н я с к л а д а є м і с я ц ь .

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення п о ч и н а ю ч и з м і с я ц я, н а с т у п н о г о з а м і с я ц е м, у я к о м у м а в б у т и з д і й с н е н и й п л а т і ж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж та на заборгованість, яка існувала п о в н и й місяць

Однак позивач не врахував рекомендації, викладені у п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013, та невірно провів нарахування інфляційних.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунок інфляційних втрат суд вважає, що розмір інфляційних за даний період становить 35104,58грн.

В іншій частині позовних вимог про стягнення 1157,26грн інфляційних слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України та застосовано невірний розмір сукупного індексу інфляції.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок 3% річних суд вважає, що 3% річних у розмірі 8403,54грн є правомірно нарахованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ст.ст.13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав.

За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 155751,30рн, з яких: 91994,94грн основного боргу, 8403,54грн 3% річних та 35104,58грн інфляційних витрат.

В частині стягнення основного боргу в сумі 20248,24грн провадження у справі слід закрити за відсутністю предмету спору на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Суд відмовляє в позові в частині стягнення 1157,26грн інфляційних.

Судовий збір, відповідно до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольтех" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Червоногранітний кар`єр" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Червоногранітний кар`єр" ( 12135, Житомирська область, Хорошівський район, с.Червоногранітне, вул.Гранітна1, ідентифікаційний код 38215180)

на користьТовариства з обмеженою відповідальністю "Вольтех" (03164, м.Київ, вул.Академіка Булаховського, 5-Б, офіс 13, ідентифікаційний код 33747588)

- 91994,94грн основного боргу;

- 8403,54грн 3% річних;

- 35104,58грн інфляційних

- 2336,27грн судового збору.

3. В частині стягнення 20248,24грн основного боргу закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

4. В позові відмовити в частині стягнення 1157,26грн інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати:

3 прим

1- в справу

2- позивачу (рек. з повід)

3- відповідачу (рек. з повід)