Рішення

від 25.09.2019 по справі 910/8845/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2019Справа № 910/8845/19

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Бородині В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІКОР КАПІТАЛ"

вул. Ігорівська, буд. 1/8, поверх 1, м. Київ 70, 04070

до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

вул. Кловський узвіз, буд. 9/1, м. Київ 21, 0102

про зобов`язання здійснити закачування природного газу

За участю представників учасників справи згідно протоколу.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛІКОР КАПІТАЛ" (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - відповідач) про зобов`язання здійснити закачування природного газу.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що у газотранспортній системі залишився залишок природнього газу обсягом 182,206 тис куб.м. з ресурсу вересня 2016 року спільної діяльності за договором №1747 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 13.10.2014 року, укладеного між ПАТ "Укргазвидобування" та ТОВ "Карпатинадраінвест", який належить на праві власності ТОВ "ЕЛІКОР КАПІТАЛ".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.07.2019.

В судове засідання, призначене на 31.07.2019, з`явилися представники позивача та відповідача. В судовому засіданні 31.07.2019 оголошено перерву до 14.08.2019.

В судовому засіданні ,14.08.2019, оголошено перерву до 11.09.2019.

Ухвалою суду від 11.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/8845/19 до судового розгляду по суті на 25.09.2019.

В судове засідання призначене на 25.09.2019, з`явились представники позивача та відповідача та надали пояснення по суті справи.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 25.09.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За твердженням позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю ЕЛІКОР КАПІТАЛ згідно з договором купівлі-продажу природного газу від 22.08.2016 року № 220816/1 та додатковою угодою до нього № 1 від 30.09.2016 придбало у вересні 2016 року у ТОВ Карпатинадраінвест - оператора Спільної діяльності за договором № 1747 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 13.10.2004, укладеного між ПАТ Укргазвидобування та ТОВ Карпатинадраінвест природний газ обсягом 2 692,206 тис. куб. м з ресурсу вересня 2016 року.

Факт передачі природного газу обсягом 2 692,206 тис. куб. метрів у вересні 2016 року підтверджується Актом прийому-передачі фактичних обсягів природного газу від 30.09.2016, підписаним між ТОВ Карпатинадраінвест та ТОВ Елікор Капітал .

З придбаного у ТОВ Карпатинадраінвест обсягу 2 692,206 тис. куб. м природного газу ТОВ Елікор Капітал продало у вересні 2016 року Товариству з обмеженою відповідальністю Газпромінвест ЛТД обсяг 2 510,000 тис. куб. м. на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 20.09.2016 № 2-09/2016.

Факт передачі природного газу обсягом 2 510,000 тис. куб. метрів у вересні 2016 року підтверджується Актом прийому-передачі природного газу за вересень 2016 р. від 30.09.2016 № 0000000001, підписаним між ТОВ Елікор Капітал та ТОВ Газпромінвест ЛТД .

ТОВ Газпромінвест ЛТД на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 29.12.2015 року № 05/12/15 та додаткової угоди до нього № 8 від 22.08.2016 року продало вказаний обсяг природного газу (2 510,000 тис. куб. м) Товариству з обмеженою відповідальністю Облгазпостач .

Факт передачі природного газу (в тому числі обсягом 2 510,000 тис. куб. метрів) у вересні 2016 року підтверджується Актами прийому-передачі природного газу за вересень 2016 р. від 30.09.2016 року № 0000000365 та № 0000000366, підписаними між ТОВ Газпромінвест ЛТД та ТОВ Облгазпостач .

Таким чином, споживачі, що отримували природний газ від ТОВ Облгазпостач , спожили у вересні 2016 року природний газ обсягом 2 510,000 тис. куб. м. з ресурсу Спільної діяльності за договором № 1747 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 13.10.2004 року, укладеного між ПАТ Укргазвидобування та ТОВ Карпатинадраінвест .

Факт надходження у вересні 2016 року до газотранспортної системи природного газу обсягом 2 692,206 тис, куб, м з ресурсу ТОВ Карпатинадраінвест по Спільній діяльності за договором № 1747 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 13.10.2004 року підтверджено Комерційним звітом ПАТ Укргазвидобування від 07.10.2016 року, надісланим на адресу ПАТ Укртрансгаз листом ПАТ Укргазвидобування від 07.10.2016 року № 37-04-7677.

Між ТОВ ЕЛІКОР КАПІТАЛ та AT Укртрансгаз укладено договір від 02.05.2018 року № 1805000052 зберігання (закачування, відбору) природного газу (далі також - Договір).

Дослідивши зміст укладеного сторонами договору , суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором зберігання.

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з розділом II Договору за договором Оператор (AT Укртрансгаз ) надає Замовнику (ТОВ Елікор Капітал ) послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу (далі - Послуги) шляхом надання йому доступу до потужності газосховища (газосховищ) на умовах, визначених у Договорі, а Замовник зобов`язується оплатити Оператору вартість Послуг на умовах, визначених Договором.

Згідно з пунктом 3.2 Договору Види Послуг (крім послуг, зазначених у підпункті 3.1.3), їх обсяг та строки їх надання за цим Договором визначаються у додатку 1 (Заявка на розподіл потужності) до Договору. Розподілений обсяг Послуг зазначається Оператором у графі Розподілений обсяг додатку 1 до Договору за результатами процедури розподілу потужності. Заявка на розподіл потужності, надана Оператору Замовником, є безвідкличною пропозицією з часу закінченім передбаченого Кодексом строку її подання.

Відповідно до пункту 3.3. Договору зобов`язання щодо оплати річної потужності та/або індивідуальних послуг на місяць виникають у момент надходження на адресу Замовника підписаної Оператором Заявки на розподіл потужності (Додаток 1 до цього Договору) з урахуванням строків оплати визначених у пункті 6.4 цього Договору.

З матеріалів справи вбачається, що платіжним дорученням від 08.04.2019 року № 863 ТОВ Елікор Капітал здійснило оплату послуги AT Укртрансгаз індивідуальний робочий обсяг на місяць згідно Договору в сумі 1 241,04 грн. (в тому числі ПДВ).

Платіжним дорученням від 08.04.2019 року № 864 ТОВ Елікор Капітал здійснило попередню оплату послуги AT Укртрансгаз індивідуальної потужності закачування на добу наперед згідно Договору в сумі 16 897,06 грн. (в тому числі ПДВ).

Також 10.04.2019 року ТОВ Елікор Капітал оформило Заявку на розподіл потужності (додаток 1.2 до Договору) на робочий обсяг 182,206 тис. куб. м природного газу.

Листом від 10.04.2019 року № 174-19 ТОВ Елікор Капітал звернулось до AT Укртрансгаз з проханням здійснити закачування до підземного сховища газу природного газу обсягом 182,206 тис. куб. м., що належить ТОВ ЕЛІКОР КАПІТАЛ , шляхом надання з боку AT Укртрансгаз послуг індивідуального робочого обсягу на місяць та індивідуальної потужності закачування на добу наперед.

Однак суд критично оцінює наведені вище доводи позивача, з огляду на наступне. Замовник за Договором не може подати для закачування до газосховищ природний газ у обсязі 182,206 тис.куб.м. у зв`язку з тим, що докази наявності у ТОВ ЕЛІКОР КАПІТАЛ у газотранспортній системі спірних обсягів природного газу відсутні, у зв`язку з чим Позивач фактично не може подати відповідну номінацію, і у Оператора газосховищ за таких обставин відсутні правові підстави для виконання його обов`язку із надання послуг, обумовлених Договором, враховуючи наступне.

З наданого у матеріалах справи рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2018 у справі № 910/20912/17, постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 у справі № 910/20912/17 та постанови Верховного Суду віл 23.04.2019 у справі № 910/20912/17, вбачається, що судами не було встановлено факту належності на праві власності ТОВ Карпатнадраінвест природного газу обсягом 2 692,206 тис.куб.м. з ресурсу вересня 2016 року з урахуванням умов договору № 1747 від 13.10.2004 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність.

У наведених рішеннях судів, які набрали законної сили, зазначено про факт наявності спору щодо належності природного газу наведеного обсягу (в тому числі спірного обсягу природного газу у даній справі) певному власнику.

Наданим Позивачем рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 у справі № 910/20777/16, яким розглядалось питання недійсності договору купівлі-продажу № 220816/1 від 22.08.2016, укладеного між ТОВ Карпатнадраінвест та ТОВ Елікор Капітал , не встановлювались обставини щодо переходу права власності на природний газ в обсязі 2 692,206 тис.куб.м. (в тому числі в спірному обсязі 182,206 тис.куб.м.) від ТОВ Карпатнадраінвест до ТОВ Елікор Капітал , або щодо належності на праві власності такого природного газу ТОВ Карпатинадраінвест чи ТОВ Елікор Капітал .

Водночас, у постанові Вищого господарського суду України від 17.07.2017 у справі №922/3655/16, яка набрала законної сили, встановлено, що природний газ видобутку вересня 2016 року не був переданий відповідачу-1 з підстав допущення останнім податкової заборгованості за договором №1747. Зокрема, у справі №922/3947/16 за позовом ПАТ "Укргазвидобування" до ТОВ "Карпатнадраінвест" про стягнення заборгованості за послуги з серпня та вересня 2016 року згідно договору з надання послуг з видобутку, збору, підготовки та транспортування вуглеводної продукції від 19.12.2012 №СДВ-5/12, відмовлено у стягненні зазначеної заборгованості, оскільки серед іншого, ПАТ Укргазвидобування не було передано ТОВ Карпатнадраінвест видобуті, в тому числі у вересні 2016 року вуглеводні. Природний газ, видобутий у вересні 2016 року в рамках спільної діяльності за договором № 1747 не був переданий відповідачем-2 відповідачу-1, в силу чого останній не міг передати цей газ позивачу. Спірний об`єм газу, видобутий з 09.09.2016 по 10.10.2016 був арештований ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 10.10.2016 у кримінальній справі №1-кс/760/13 747/16.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наведені обставини та той факт, що весь спірний обсяг природного газу з ресурсу вересня 2016, видобутий на підставі договору №1747 від 13.10.2004 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність, в тому числі спірний обсяг природного газ в об`ємі 182,206 тис.куб.м., знаходився під арештом та у податковій заставі, що встановлено у рішеннях господарських судів, які набрали законної сили, зокрема, у справах № 922/3655/16 та № 910/20912/17, - правові підстави для відчуження такого газу, щодо якого була застосована спецконфіскація, були відсутні.

Згідно з положенням п. 12 розділу 7 глави III Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2493 від 30.09.2015 (в редакції постанови НКРЕКП № 304 від 10.03.2016, що застосовується у період підписання актів приймання-передачі газу за вказаними договорами купівлі-продажу природного газу) (далі - Кодекс ГТУ), перехід права власності на природний газ, який поданий до газотранспортної системи, здійснюється у віртуальній точці, в якій відбувається передача природного газу. Оператор газотранспортної системи здійснює адміністрування передачі прав власності на природний газ на підставі поданих номінацій на віртуальну точку, в якій відбувається передача природного газу.

Як вбачається з доданого до позовної заяви звіту про надання та розподіл природного газу замовника послуг транспортування № 1 від 30.09.2016, передача природного газу у спірному обсязі 182,206 тис.куб.м. мала б відбутись у віртуальній точці, а отже, перехід права власності мав бути адміністрований Оператором ГТС в наведеному п. 12 розділу 7 глави III Кодексу ГТУ порядку.

Згідно комерційного звіту газовидобувного підприємства ПАТ Укргазвидобування за період з 01.09.2016 по 30.09.2016, звіту ТОВ Карпатнадраінвест за період з 01.09.2016 по 30.09.2016 та звіту про надходження та розподіл природного газу замовника послуг транспортування (ТОВ Облгазпостач ) № 1 від 07.10.2016 за вересень 2019 року, вбачається, що відповідні номінації на обсяг природного газу - 2 692,206 тис.куб.м. не подавались та не підтверджувались Оператором ГТС.

Таким чином, Оператор газотранспортної системи (Відповідач) не адміністровував передачу права власності на наведений обсяг природного газу, оскільки відповідні номінації на віртуальну точку, в якій мала б відбутись передача природного газу, не було подано. Як наслідок, і подані Позивачем акти приймання-передачі природного газу не містять відомостей про адміністрування Оператором ГТС (узгодження) переходу права власності на природний газ у спірних обсягах.

За наведених обставин, перехід права власності на спірні обсяги природного газу не відбувся у зв`язку із відсутності факту адміністрування Оператором газотранспортної системи такого переходу права власності з підстав неподання відповідних номінацій.

Такі номінації і не могли бути подані, оскільки відповідно до встановлених рішеннями судів, які набрали законної сили та, зокрема, ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 09.09.2016 у справі № 760/675/16-к про арешт природного газу оператора спільної діяльності за договором про спільну діяльність №1747 від 13.10.2004, обставин, обсяги передачі природного газу від оператора спільної діяльності ТОВ Карпатнадраінвест на інших замовників послуг транспортування не були підтверджені та зберігаються в ПСГ AT Укртрансгаз як газ невизначеного власника, отже, жоден замовник послуг транспортування не міг би підтвердити обсяг природного газу видобутку вересня 2016 року за договором №1747 від 13.10.2004 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність, оскільки такий природний газ згідно наведених встановлених зазначеними рішеннями судів, які набрали законної сили, обставин, був арештований судом та знаходився у податковій заставі, та щодо якого застосовано спецконфіскацію, як наслідок, були відсутні правові підстави для відчуження та переходу права власності з урахуванням процедури адміністрування Оператором ГТС такого переходу на зазначені обсяги природного газу та подання відповідних номінацій.

Відповідач був зобов`язаний виконувати обумовлені Договором обов`язки виключно за наявності умов для їх виконання, передбачених Договором та актами цивільного законодавства.

Звертаючись до суду з позовом, Позивач просить суд зобов`язати Відповідача здійснити закачування природного газу обсягом 182,206 тис.куб.м. в газосховище шляхом надання ТОВ ЕЛІКОР КАПІТАЛ послуг індивідуального робочого обсягу на місяць та індивідуальної потужності закачування на добу наперед.

Проте, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Відповідач стверджує, що для надання Позивачу послуг індивідуального робочого обсягу на місяць та індивідуальної потужності закачування на добу наперед, ТОВ ЕЛІКОР КАПІТАЛ повинен був надати Відповідачу номінації на закачування природного газу, чого останнім здійснено не було, з огляду на наступне.

Відповідно до положення п. 5.1 Договору Замовник зобов`язаний надавати Оператору номінації у порядку, встановленому Кодексом.

За змістом п. 1-3 розділу 1 глави IX Кодексу газосховищ з метою користування послугами зберігання (закачування. відбору) замовник подає оператору газосховища номінації/реномінації на закачування та/або відбір відповідно до умов цього Кодексу та договору зберігання (закачування, відбору) природного газу.

Отже, користування послугами закачування (закачування, відбору) можливе виключно на підставі підтвердженої Оператором номінації/реномінації на закачування та/або відбір.

З наведених у відзиві заперечень вбачається, що Відповідачем на виконання умов Договору та Кодексу газосховищ не подавалась та не підтверджувалась Оператором газосховищ передбачена у п. 1-3 розділу 1 глави IX Кодексу газосховищ номінація. Вказане твердження також підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, у Відповідача не Виникло обов`язку надати Позивачу потужність закачування (відбору) спірного обсягу природного газу у кількості 182,206 тис.куб.м. (послугу індивідуального робочого обсягу на місяць), оскільки для надання такої послуги Позивачем не було надано Відповідачу відповідних номінацій/реномінацій на закачування та/або відбір відповідно до умов Кодексу газосховищ та договору зберігання (закачування, відбору) природного газу. Як наслідок, у Позивача на даний час відсутнє право отримувати індивідуальні послуги на добу наперед, обумовлені Договором, у зв`язку із відсутністю підтвердженої в порядку положень Кодексу газосховищ номінації/реномінації. Вказані обставини додатково підтверджені заявкою, наданою Позивачем разом із позовною заявою, яка не містить даних про розподілений обсяг потужності.

Оператор згідно умов розділу II Договору надає Замовнику послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу шляхом надання доступу до потужності газосховища (газосховищ) на умовах, визначених у Договорі, та згідно умов, передбачених п. 4.2 Договору та п. 10 розділу 1 глави VII Кодексу газосховищ відмовляє в розподілі потужності газосховищ, зокрема, у випадку невиконання замовником зобов`язань за договором зберігання (закачування, відбору) природного газу, зокрема, щодо надання Оператору номінації у порядку, встановленому Кодексом.

Судом встановлено, що наявність порушення Замовником зобов`язань за договором зберігання (закачування, відбору) природного газу, зокрема, щодо надання Оператору номінації у порядку, встановленому Кодексом, з урахуванням наведених вище обставин, аргументів та міркувань, виключає право такого Замовника вимагати у Оператора виконання його обов`язку щодо своєчасного надання обумовлених Договором послуг.

Суд приходить до висновку, що право Позивача, на захист якого спрямована позовна вимога, не є порушеним у зв`язку із порушенням Замовником обов`язків, передбачених Договором та Кодексом газосховищ, виконання яких Замовником є передумовою для реалізації такого права.

Таким чином, оскільки з наведеного вище судом встановлено, що ТОВ Елікор Капітал як замовник за Договором зберігання, не подавав і не міг подати відповідні номінації, як правові підстави надання послуг зберігання (закачування, відбору) згідно п. 1 розділу 1 глави IX Кодексу газосховищ, оскільки не має та не мав підтверджених спірних обсягів природного газу, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження належності їх Позивачу на праві власності, в матеріалах справи відсутні.

Окрім того, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

У справі, яку розглядає суд, Позивач звернувся з вимогою про визнання його права на споживання природного газу за договорами з Відповідачем у визначених обсягах в 2016 році, тобто у періоді, який на час звернення до суду з позовом минув. Тобто Позивач просив суд визнати існування у нього права на споживання газу у минулому.

Отже заявлено вимогу, спрямовану на визнання існування права у минулому, а не визнання порушеного, оспорюваного або невизнаного права, яке існує, може бути поновлене і, як наслідок, може бути реалізоване у випадку його визнання.

Висновку про те, чи існувало у Позивача право на споживання газу на певних умовах у визначений період у минулому, суд може дійти, розглядаючи спір, зокрема за вимогою, спрямованою на ефективний захист прав або законних інтересів Позивача, які можуть бути реалізовані. Натомість вимога про визнання права у минулому спрямована на встановлення підстав існування права або законного інтересу, за захистом якого особа може звернутись, однак сама по собі ефективним способом захисту не є.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 14.06.2019 Верховного Суду по справі №910/6642/18.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІКОР КАПІТАЛ" до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про зобов`язання здійснити закачування природного газу не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІКОР КАПІТАЛ" до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про зобов`язання здійснити закачування природного газу відмовити в повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 07.10.2019.

Суддя М.О. Лиськов