Рішення

від 25.09.2019 по справі 910/4674/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2019Справа № 910/4674/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Інстал"

до Міністерства оборони України

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України

про стягнення 181 049,96 грн

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Богуцький Д.П.

від відповідача: Дідик В.А.

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ-Інстал" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Міністерства оборони України про стягнення 181 049,96 грн заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором підряду, зокрема, не здійснив оплату виконаних позивачем робіт, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою від 16.04.2019р. відкрито провадження по справі № 910/4674/19; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Також суд, керуючись приписами ч. 2 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, оскільки рішення у даній справі може вплинути на майнові права та обов`язки останнього, як замовника в цілому об`єкта будівництва "Реконструкція п`ятиповерхового гуртожитку № 43 під житловий будинок, за адресою: місто Кривий Ріг, військове містечко № 35, (друга черга - 50 квартир).

11.05.2019р. представником відповідача було подано відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог надано заперечення з огляду на те, що відповідач повністю розрахувався за послуги, які були замовлені у позивача, зокрема, в межах договору №303/36/767 від 29.12.2016р., що включали в себе в тому числі, і витрати на утримання служби замовника.

Ухвалою від 18.06.2019р. постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.07.2019р.

10.07.2019р. судом було відкладено підготовче засідання на 24.07.2019р.

24.07.2019р. судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та відкладено підготовче засідання на 04.09.2019р.

04.09.2019р. судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.09.2019р.

У судовому засіданні 25.09.2019р. представником позивача було підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Представником відповідача проти задоволення позовних вимог було надано заперечення.

Третя особа у судове засідання 25.09.2019р. не з`явилась, проте, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням №0103050650301.

Наразі, з огляду на неявку вказаного учасниками судового процесу суд зазначає наступне.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Отже, за висновками суду, неявка третьої особи не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 25.09.2019р.

В судовому засіданні 25.09.2019р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

29.12.2016р. між Міністерством оборони України в особі начальника південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ-Інстал" (підрядник) було укладено договір №303/36/767 підряду на роботи Реконструкція п`ятиповерхового гуртожитку №43 під житловий будинок, за адресою: місто Кривий Ріг, військове містечко №35 (друга черга - 50 квартир) (шифр 43-45) , за умовами п.1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик виконати роботи Реконструкція п`ятиповерхового гуртожитку №43 під житловий будинок, за адресою: місто Кривий Ріг, військове містечко №35 (друга черга - 50 квартир) (шифр 43-45) відповідно до проектної документації і умов договору та здати закінчені роботи.

У п.3.1 вказано, що договірна ціна робіт з будівництва об`єкта не враховуючи витрат замовника, встановлюється динамічною і складає 15 419 196,40 грн., в тому числі, податок на додану вартість - 1 881 089, 53 грн.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017р., а в частині своїх зобов`язань і розрахунків до повного виконання сторонами.

23.02.2018р. Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Інстал" з листом №303/36/113/3, в якому просило з метою своєчасного отримання довідок від постачальників послуг, проведення лабораторних випробувань електропроводки, заземлення, блискавкозахисту, системи вентиляції, замірів випромінювання, бак-хім аналізів води, виготовлення технічного паспорту та інших витрат замовника будівництва по об`єкту будівництва Реконструкція п`ятиповерхового гуртожитку №43 під житловий будинок, за адресою: місто Кривий Ріг, військове містечко №35 (другий пусковий - 50 квартир) з проханням укласти договори з виконавцями робіт та послуг і оплатити за виконані роботи. У вказаному листі повернення вищевказаних коштів гарантовано.

Листом №303/36/210/3 від 10.04.2018р. Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України в доповнення до листа №303/36/113/3 від №303/36/113/3 просило Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ-Інстал" додатково забезпечити проведення лабораторних випробувань електропроводки, заземлення, блискавкозахисту, системи вентиляції, замірів випромінювання приміщень по об`єкту будівництва: Реконструкція п`ятиповерхового гуртожитку №43 під житловий будинок, за адресою: місто Кривий Ріг, військове містечко №35 (другий пусковий - 50 квартир) .

Як вбачається з матеріалів справи, між Міністерством оборони України в особі начальника південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ-Інстал" (підрядник) було укладено договір підряду на витрати замовника, пов`язані із введенням об`єкта в експлуатацію: Реконструкція п`ятиповерхового гуртожитку №43 під житловий будинок, за адресою: місто Кривий Ріг, військове містечко №35 (друга черга - 50 квартир) (шифр 43-45) , предмет згідно п.1.1 є виконання робіт, пов`язаних із введенням об`єкта в експлуатацію: Реконструкція п`ятиповерхового гуртожитку №43 під житловий будинок, за адресою: місто Кривий Ріг, військове містечко №35 (друга черга - 50 квартир) (шифр 43-45) , які підрядник зобов`язується виконати, а замовник прийняти та оплатити виконані роботи, в межах кошторисного розрахунку на будівництво.

У п.3.1 договору вказано, що ціна договору на виконання робіт - ціна, яку підрядник згоден виконати роботи, складає 181 049,96 грн., в тому числі, податок на додану вартість - 14 628,56 грн. Вказана ціна договору є твердою.

У п.7.1 договору зазначено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються в межах твердої договірної ціни та виділених коштів згідно з графіком з фінансування робіт.

Зі змісту п.7.4 договору полягає, що оплата робіт здійснюється протягом тридцяти днів з дня підписання акту здачі-приймання робіт згідно з графіком фінансування.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.12.2018р.

Сторонами також було підписано розрахунок до договору Реконструкція п`ятиповерхового гуртожитку №43 під житловий будинок, за адресою: місто Кривий Ріг, військове містечко №35 (друга черга - 50 квартир) (шифр 43-45) , в якому визначено види робіт, їх виконавця та вартість, зокрема, погоджено, що вартість робіт становить 18049,96 грн.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було складено та підписано акт №1 здачі-приймання робіт (шифр 43/35) на суму 181 049,96 грн.

Проте, за поясненнями позивача, які підтверджені Міністерством оборони України, розрахунки за договором підряду на витрати замовника, пов`язаних із введенням об`єкта в експлуатацію: Реконструкція п`ятиповерхового гуртожитку №43 під житловий будинок, за адресою: місто Кривий Ріг, військове містечко №35 (друга черга - 50 квартир) (шифр 43-45) проведено не було, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 18049,96 грн., що і стало підставою для звернення суду з розглядуваним позовом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач вказав, що повністю розрахувався за послуги, які були замовлені у позивача, зокрема, в межах договору №303/36/767 від 29.12.2016р., що включали в себе в тому числі, і витрати на утримання служби замовника.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно з ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оцінюючи наданий позивачем до матеріалів справи договір підряду на витрати замовника, пов`язані із введенням об`єкта в експлуатацію: Реконструкція п`ятиповерхового гуртожитку №43 під житловий будинок, за адресою: місто Кривий Ріг, військове містечко №35 (друга черга - 50 квартир) (шифр 43-45) , суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Судом вище було встановлено, що сторонами досягнуто згоди стосовно всіх істотних умов договору, зокрема, погоджено його предмет, ціну та строк, отже договір підряду на витрати замовника, пов`язані із введенням об`єкта в експлуатацію: Реконструкція п`ятиповерхового гуртожитку №43 під житловий будинок, за адресою: місто Кривий Ріг, військове містечко №35 (друга черга - 50 квартир) (шифр 43-45) , є укладеним.

При цьому, у даному випадку, за висновками суду, відсутність такого реквізиту, як дата підписання, ніяким чином не вливає на укладеність відповідного правочину.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018р. по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018р. по справі №5023/3905/12.

Слід зауважити, що на теперішній час договір підряду на витрати замовника, пов`язані із введенням об`єкта в експлуатацію: Реконструкція п`ятиповерхового гуртожитку №43 під житловий будинок, за адресою: місто Кривий Ріг, військове містечко №35 (друга черга - 50 квартир) (шифр 43-45) , укладений між Міністерством оборони України в особі начальника південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ-Інстал", у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір підряду на витрати замовника, пов`язані із введенням об`єкта в експлуатацію: Реконструкція п`ятиповерхового гуртожитку №43 під житловий будинок, за адресою: місто Кривий Ріг, військове містечко №35 (друга черга - 50 квартир) (шифр 43-45) , укладений між позивачем та відповідачем як підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків.

Як було встановлено вище, сторонами було підписано акт №1 здачі-приймання робіт (шифр 43/35) на суму 181 049,96 грн.

У листі №09/07/18-1 від 09.07.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ-Інстал" просило відповідача оплатити витрати замовника.

У претензіях №25/07/18-1 від 25.07.2018р., №04/10/18-1 від 04.10.2018р., №04/12/18-1 від 04.12.2018р., №07/12/18-1 від 07.12.2018р., №14/12/18-1 від 14.12.2018р., №26/12/18-1 від 26.12.2018р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ-Інстал" було висловлено вимогу до відповідача, в тому числі, про сплату заборгованості в сумі 181 049,96 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Судом вказувалось, що спірним правочином передбачено, що оплата робіт здійснюється протягом тридцяти днів з дня підписання акту здачі-приймання робіт згідно з графіком фінансування.

До того ж, судом враховано наявні в матеріалах справи численні претензії позивача до відповідача про сплату заборгованості.

За таких обставин, виходячи з наведених вище правових норм, умов договору підряду на витрати замовника, пов`язані із введенням об`єкта в експлуатацію: Реконструкція п`ятиповерхового гуртожитку №43 під житловий будинок, за адресою: місто Кривий Ріг, військове містечко №35 (друга черга - 50 квартир) (шифр 43-45) , суд дійшов висновку, що строк оплати за договором на суму 181 049,96 грн. настав.

Проте, відповідачем своїх грошових зобов`язань виконано не було.

Наразі, в матеріалах справи міститься листи №303/36/680/4 від 08.10.2018р., №303/36/735/4 від 24.10.2018р. Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, в якому вказано, що замовником витрати підрядника на суму 181 049,96 грн. відшкодовано не було.

Одночасно, в матеріалах справи також міститься лист №303/36/436/4 від 29.08.2019р. Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, в якому зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ-Інстал" в повному обсязі виконано зобов`язання за договором підряду на витрати замовника, пов`язаних із введенням об`єкта в експлуатацію: Реконструкція п`ятиповерхового гуртожитку №43 під житловий будинок, за адресою: місто Кривий Ріг, військове містечко №35 (друга черга - 50 квартир) (шифр 43-45) на суму 181 049,96 грн. та вказано, що відповідні витрати не відшкодовано.

Судом прийнято до уваги, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів ).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, за висновками суду, заперечення відповідача стосовно того, що Міністерство оборони України повністю розрахувалось за послуги, що були замовлені у позивача, зокрема, в межах договору №303/36/767 від 29.12.2016р., які включали в себе в тому числі, і витрати на утримання служби замовника, не спростовують обов`язку відповідача провести розрахунки за договором підряду на витрати замовника, пов`язаних із введенням об`єкта в експлуатацію: Реконструкція п`ятиповерхового гуртожитку №43 під житловий будинок, за адресою: місто Кривий Ріг, військове містечко №35 (друга черга - 50 квартир) (шифр 43-45) на суму 181 049,96 грн. При цьому, суд виходить з наступного.

Судом було вище встановлено, що 29.12.2016р. між Міністерством оборони України в особі начальника південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ-Інстал" (підрядник) було укладено договір №303/36/767 підряду на роботи Реконструкція п`ятиповерхового гуртожитку №43 під житловий будинок, за адресою: місто Кривий Ріг, військове містечко №35 (друга черга - 50 квартир) (шифр 43-45) , за умовами п.1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик виконати роботи Реконструкція п`ятиповерхового гуртожитку №43 під житловий будинок, за адресою: місто Кривий Ріг, військове містечко №35 (друга черга - 50 квартир) (шифр 43-45) відповідно до проектної документації і умов договору та здати закінчені роботи.

У п.3.1 вказано, що договірна ціна робіт з будівництва об`єкта не враховуючи витрат замовника, встановлюється динамічною і складає 15 419 196,40 грн., в тому числі, податок на додану вартість - 1 881 089, 53 грн.

Зі змісту додатку №1 до вказаного договору полягає, що дійсно сторонами досягнуто згоди стосовно включення до ціни вартості витрат на утримання служби замовника

Проте, судом також було надано оцінку наявним в матеріалах справи актам виконаних робіт за договором №303/36/767 від 29.12.2016р., які було підписано контрагентами. Вказані акти не містять у переліку виконаних підрядником та прийнятих замовником робіт з введення в експлуатацію вузла обліку теплової енергії; перевлаштування та налагодження вузла обліку теплової енергії з 2-канального до 1-канального; технічної діагностики електрообладнання першого та другого пускових комплексів; перевірки технічного стану вентиляційних каналів першого та другого пускових комплексів; пусконалагодження системи АСКОЕ на 100 квартир; хімічні показники та радіологічні виміри води питної.

Судом враховано, що саме вказаний перелік робіт наведено у розрахунку до договору підряду на витрати замовника, пов`язані із введенням об`єкта в експлуатацію: Реконструкція п`ятиповерхового гуртожитку №43 під житловий будинок, за адресою: місто Кривий Ріг, військове містечко №35 (друга черга - 50 квартир) (шифр 43-45) , який підписано контрагентами.

Отже, у суду відсутні підстави вважати вказані роботи такими, що було замовлено відповідачем у позивача саме в межах договору №303/36/767 від 29.12.2016р., та сплачено у відповідності до останнього.

За таких обставин, виходячи з всього вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, викладені відповідачем в якості заперечень на позов, не спростовують висновків суду стосовно наявності у Міністерства оборони України обов`язку виконати свої грошові зобов`язання за договором підряду на витрати замовника, пов`язані із введенням об`єкта в експлуатацію: Реконструкція п`ятиповерхового гуртожитку №43 під житловий будинок, за адресою: місто Кривий Ріг, військове містечко №35 (друга черга - 50 квартир) (шифр 43-45) на суму 181 049,96 грн.

Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Інстал" до Міністерства оборони України про стягнення 181 049,96 грн заборгованості підлягає задоволенню в повному обсязі.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги повністю.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, ЄДРПОУ 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Інстал" (01033, м.Київ, вул.Саксаганського, будинок 83, ЄДРПОУ 32847950) заборгованість в сумі 181 049,96 грн та судовий збір в розмірі 2715,74 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.10.2019р.

Суддя Спичак О.М.