Рішення

від 25.09.2019 по справі 911/1502/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2019 р. м. Київ

Справа № 911/1502/18

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Щербакової В.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСІЛІЕНТ МАТЮШІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК ім. Щорса" про стягнення 2 780 266,50грн, за участю від:

позивача - Грунський В.О. (ордер серії КВ №308883 від 16.07.2018);

відповідача - Дмитрасевич М.О. (ордер серії ЛВ №105665 від 18.06.2018)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕСІЛІЕНТ МАТЮШІ" (далі - ТОВ "Ресіліент Матюші) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК ім. Щорса" (далі - ТОВ "СВК ім. Щорса" ) про стягнення 2 780 266,50грн в рахунок відшкодування заподіяних збитків.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що наприкінці серпня- на початку вересня 2017 року Сільськогосподарський виробничий кооператив імені Щорса (далі - СВК ім. Щорса), правонаступником якого є ТОВ "СВК ім. Щорса" (відповідач у даній справі) незаконно провів збирання врожаю соняшнику на земельних ділянках ТОВ "Ресіліент Матюші", що входять до складу масиву земельних ділянок площею 128 га, чим заподіяв збитків у розмірі вартості зібраного врожаю, який позивачем розраховано на підставі статистичної інформації щодо середньої урожайності соняшнику та середньої ціни його реалізації у 2017 році у Білоцерківському районі Київської області (т.1 а.с.3-19).

Ухвалою від 20.07.2018 за відповідним позовом відкрито провадження у справі, постановлено розглядати відповідну справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 03.08.2018 та встановлено строки для подання відзиву на позов відповідачем (т.1 а.с.1-2).

13.08.2018 судом отримано відзив на позов, який здано відповідачем відділенню зв`язку №1 м. Києва 09.08.2019 (т.1 а.с.35-38).

Відповідач у справі - ТОВ "СВК ім. Щорса" у відзиві на позов заперечує проти позову. Так, відповідач посилається на те, що є правонаступником СВК ім. Щорса, який є правонаступником КСП імені Щорса, якому відповідна земельна ділянка надана у постійне користування на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії 1-КВ №001537. Відповідний акт, як стверджує відповідач, видано 07.06.1996 Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Щорса та зареєстровано в книзі записів актів на право постійного користування землею за №10п; такий акт не визнано недійсним та не скасовано, а тому він зберігає свою чинність. При цьому, відповідач вказує на те, що зібрав врожай на належних йому земельних ділянках і доказів належності врожаю позивачу останній не надав. Окрім того, відповідач зазначає, що у його діях відсутні усі без виключення елементи складу цивільного правопорушення, наявність яких є підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків (т.2 а.с.35-38).

30.08.2018, до встановлення відповідного строку судом, від позивача у справі - ТОВ Ресіліент Матюші надійшла відповідь на відзив (т.2 а.с.88-90), яка прийнята судом у підготовчому засіданні 31.08.2018 (т.2 а.с.125-127).

У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідач зібрав урожай саме з земельних ділянок позивача, про що вказано в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства, а відповідач не має права постійного користування землею, оскільки у відповідності до норм законодавства, чинного на час проведення реорганізації КСП ім. Щорса, реорганізація шляхом перетворення стала підставою для припинення права постійного користування. Позивач вказує, що норми земельного законодавства не передбачали ані автоматичного виникнення, ані автоматичного переходу права постійного користування землею у правонаступників підприємств, які мали право постійного користування землею. Щодо розрахунку розміру завданих збитків на підставі статистичної інформації, позивач вказує на те, що розмір збитків розраховувався на підставі статистичної інформації через те, що урожай зібраний відповідачем та позивачу об`єктивно невідомо дійсний обсяг зібраного урожаю (т.2 а.с.88-90).

31.08.2018 відповідачем подано клопотання про призначення у даній справі земельно-технічної експертизи для з`ясування чи накладаються земельні ділянки позивача на земельну ділянку, надану КСП ім. Щорса на праві постійного користування (т.2 а.с.102-104).

У підготовчому засіданні 31.08.2018 оголошена перерва до 12.09.2018 для надання можливості відповідачу скористатись правом на подання заперечень та викладення позивачем своєї думку щодо призначення у справі судової експертизи у письмовому вигляді, про що прийнято ухвалу, занесену до протоколу підготовчого засідання (т.2 а.с.125-127)

Відповідач у справі - ТОВ "СВК ім. Щорса" у встановлений судом строк скористався правом на подання заперечень на позов (т. 2 а.с.129-132).

У запереченнях відповідач вказує, що право постійного користування на спірну земельну ділянку не припинено, оскільки не припинялась діяльність підприємства, яке було реорганізовано, та не приймалось рішення про припинення права користування земельною ділянкою. При цьому, як вказує відповідач, при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства. Також, відповідач зазначає, що зібрав врожай виключно із земель, якими він користується на праві постійного користування та орендованих земельних ділянок і будь-які права на урожай у відповідача відсутні.

Ухвалою від 12.09.2018 у даній справі судом призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення яких доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; зупинено провадження у справі (т.2 а.с.167-171).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2018 ухвала Господарського суду Київської області від 12.09.2018 залишена без змін (т.2 а.с.240-246).

29.12.2018 справа направлена до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (т.2 а.с. 247).

Ухвалою від 27.02.2019 провадження у справі поновлено, враховуючи подане клопотання експерта про надання додаткових документів; розгляд поданого клопотання призначено в судовому засіданні на 13.03.2019 (т.3 а.с.5-6).

Ухвалою від 13.03.2019, яка занесена до протоколу підготовчого судового засідання, у судовому засідання, оголошено перерву до 22.03.2018, а ухвалою від 22.03.2019 до 10.04.2019, зважаючи на те, що не всі документи, витребувані експертом сторони змогли надати (т.3 а.с.18-19).

Ухвалою від 10.04.2019 судом задоволено клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів; провадження у справі зупинено (т.3 а.с. 103-105).

13.06.2019 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшла справа з висновком експертів №1229/19-41/15831-15894/19-41 від 12.06.2019 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи (т.3 а.с.109-117).

Ухвалою від 20.06.2019 судом поновлено провадження у даній справі та призначено проведення підготовчого засідання на 05.07.2019 (т.3 а.с.120-121).

Ухвалою суду від 05.07.2019, занесеною до протоколу судового засідання, судом задоволено клопотання позивача про продовження строку підготовчого засідання на 30 днів (т.3 а.с.135), та, враховуючи подані сторонами клопотання про оголошення перерви у підготовчому засіданні (т.3 а.с.132,133), оголошено перерву у підготовчому засіданні до 17.07.2019 (т.3 а.с.138-139).

Ухвалами суду від 17.07.2019, занесеними до протоколу судового засідання, визнано поважними причини не подання позивачем доказів у встановлений строк, та прийнято відповідні докази, оголошено перерву до 26.07.2019 (т.3 а.с. 181-182).

Ухвалами від 26.07.2019, занесеними до протоколу судового засідання, судом прийнято додатково подані позивачем докази, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 27.08.2019 (т.3 а.с.256-257).

27.08.2019 розгляд справи відкладено до 04.09.2019, про що прийнято ухвалу, враховуючи неявку учасників справи та зважаючи на описку, допущену у даті судового засідання при формуванні списків справ, призначених до розгляду, які опубліковані на сайті Судова влада (т.4 а.с.2).

04.09.2019 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, зважаючи на хворобу, яке задоволено судом. Відповідно до ухвали суду, яка занесена до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено до 13.09.2019 (т.4 а.с.5-6).

13.09.2019 судом задоволено клопотання відповідача про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів, які не подані з поважних причин, зважаючи на те, що такі докази не існували на момент подання відзиву та заперечень відповідачем (т.4 а.с.22-26).

У судовому засіданні з 13.09.2019 по 25.09.2019 оголошувалась перерва, про що прийнято ухвалу, занесену до протоколу (т.4 а.с.22-26)

В судовому засіданні представник поповича заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити, представник відповідача щодо заявлених вимог заперечував та просив у їх задоволенні відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази суд встановив наступні обставини.

26.04.2017 між ОСОБА_1 (продавцем) та ТОВ "Ресіліент Матюші" (покупцем) укладено ряд договорів купівлі-продажу земельних ділянок, які посвідчено нотаріально, за умовами яких продавець за визначену вказаними договорами плату передає у власність покупця земельні ділянки без зміни їхніх меж та цільового призначення з наступними кадастровими номерами:

3220485100:01:013:0041, 3220485100:01:013:0042, 3220485100:01:013:0043, 3220485100:01:013:0031, 3220485100:01:013:0027, 3220485100:01:013:0032, 3220485100:01:013:0044, 3220485100:01:013:0045, 3220485100:01 : 013 : 0046, 3220485100:01: 013 :0047 , 3220485100:01:013:0048 , 3220485100:01:013:0049 , 3220485100:01:013:0050 , 3220485100:01:013:0051 , 3220485100:01:013:0052 , 3220485100:01:013:0053 , 3220485100:01:013:0054 , 3220485100:01:013:0055 , 3220485100:01:013:0056 , 3220485100:01:013:0057 , 3220485100:01:013:0058 , 3220485100:01:013:0059 , 3220485100:01:013:0060 , 3220485100:01:013:0061 , 3220485100:01:013:0064 , 3220485100:01:013:0062 , 3220485100:01:013:0065 , 3220485100:01:013:0033 , 3220485100:01:013:0025 , 3220485100:01:013:0029 , 3220485100:01:013:0028 , 3220485100:01:013:0036 , 3220485100:01:013:0037 , 3220485100:01:013:0038 , 3220485100:01:013:0039 , 3220485100:01:013:0024 , 3220485100:01:013:0034 , 3220485100:01:013:0030 , 3220485100:01:013:0026 , 3220485100:01:013:0035 , 3220485100:01:013:0040 , 3220485100:01:013:0066 , 3220485100:01:013:0067 , 3220485100:01:013:0068 , 3220485100:01:013:0069 , 3220485100:01:013:0070 , 3220485100:01:013:0071 , 3220485100:01:013:0072 , 3220485100:01:013:0073 , 3220485100:01:013:0074 , 3220485100:01:013:0075 , 3220485100:01:013:0076 , 3220485100:01:013:0077 , 3220485100:01:013:0078 , 3220485100:01:013:0079 , 3220485100:01:013:0080 , 3220485100:01:013:0081 , 3220485100:01 :013,0082, 3220485100:01:013:0083 , 3220485100:01:013:0084 , 3220485100:01:013:0085 , 3220485100:01:013:0086 , 3220485100 : 01:013:0087 (т.1 а.с.36-37.39-40,42-43,45-46,48-49, 51-52,54-55,57-58,60-61,63-64,66-67,69-70,72-73,75-76, 78-79, 81-82, 84-85,87-88, 90-91, 93-94, 96-97, 99-100, 102-103, 105-106, 108-109, 112-113, 115-116, 118-119, 121-122, 124-125, 127-128, 130-131, 133-134, 136-137, 139-140, 142-143, 145-146, 148-149, 151-152, 154-155, 157-158, 160-161, 163-164, 166-167, 169-170, 172-173, 175-176, 178-179, 181-182, 184-185, 187-188, 190-191, 193-194, 196-197, 199-200, 202-203, 205-206, 208-209, 211-212, 214-215, 218-219, 221-222, 224-225).

Згідно копій витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №№85951174, 85947534, 85950318, 85951622, 85947894, 85950445, 859252812, 85945486, 85950495, 85948943, 85950513, 85950419, 85951228, 85949067, 85949544, 85949769, 85949872, 85951316, 85950091, 85954645, 85950144, 85948143, 85950184, 85950473, 85951739, 85952324, 85953968, 85953305, 85949187, 85948808, 85948021, 85949959, 85951203, 85953007, 85947698, 85947130, 85948316, 85945691, 859468885, 85946396, 85951893, 85950375, 85951417, 85949661, 85950340, 85950299, 85946012, 85951153, 85946184, 85947399, 85949317, 85953567, 85951271, 85950039, 85950219, 85944881, 85951491, 85950394, 85950259, 85946675, 85955073 про реєстрацію права власності та Інформаційних довідок №№119672916, 119671134 від 04.04.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на відповідні ділянки зареєстровано за ТОВ "Ресіліент Матюші" (т.1 а.с.38,41,44,47,50,53,56,59,62,65,68,71,74,77,80,83,86,89,92,95,98, 101,104,107,110-111,113,117, 120,123,126,129,132, 135, 138, 141,144, 147, 150, 153, 156, 159, 162, 165, 168, 171, 174, 177, 180, 183, 186, 189, 192, 195, 198, 201, 204, 207, 210, 213, 216-217, 220, 223, 226).

30.05.2017 між ОСОБА_2 (продавцем) та ТОВ "Ресіліент Матюші" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого продавець передає за визначену договором плату у власність покупця земельну ділянку площею 2,0000 га, яка належить продавцю на підставі наказу про надання у власність земельної ділянки, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області 14.04.2017 № 10-6339/15-17-сг. Право власності продавця зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.04.2017 за № 20143759, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1218923532204; кадастровий номер земельної ділянки - 3220485100:01:013:0063, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с.34).

Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №88440258 від 30.05.2017, перехід права власності на відповідну земельну ділянку до відповідача зареєстровано 30.05.2017 (т.1 а.с.35).

Отже, за відповідачем зареєстровано право власності на відповідні земельні ділянки.

Звертаючись до суду з позовом, позивач стверджує, що відповідачем порушено його право на врожай з відповідних земельних ділянок, який зібрав відповідач, та вимагає відшкодувати завдані йому збитки, які вважає рівними вартості врожаю - 2780266,50грн. розрахованої на підставі статистичної інформації, наданої Головним управліням статистки у Київській області щодо середньої урожайності соняшнику та середньої ціни його реалізації (т.1 а.с.239).

Заявлені вимоги суд вважає такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власники земельних ділянок мають право, зокрема, власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію. Як визначено ч.2 цієї норми, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню у порядку, встановленому законом.

Як визначено ч. 3 ст.386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

В силу ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, як визначено ч.2 цієї норми є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 3 ст.22 ЦК України визначено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків, за змістом ст.1192 ЦК України є одним із способів відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого. Так, відповідно до зазначеної норми, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Загальні підстави відшкодування майнової шкоди визначені ст.1166 ЦК України.

Так, в силу чч.1.2 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Посилаючись на вказані норми, позивач заявляє вимоги у даній справі.

Підставою відповідальності за майнову шкоду у позадоговірних зобов`язаннях є наявність складу цивільного правопорушення, що включає в себе певні елементи: протиправна поведінка заподіювача, наявність шкоди у потерпілої особи, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вини. Відсутність хоча б одного з цих елементів складу порушення виключає настання цивільно-правової відповідальності.

Доводячи наявність такого елементу складу цивільного правопорушення як протиправна поведінка заподіювача, позивач у підтвердження неправомірних дій відповідача надає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 18.09.2017 №224-ДК/161/АП/09/01/-17 Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області (т.1 а.с.227-229).

Як вказано у відповідному акті, проведено перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства на земельних ділянках, які розміщені на адміністративних межах Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

При перевірці встановлено, що станом на 18.09.2017 земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 128га розміщені в адміністративних межах Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області для ведення особистого селянського господарства та належать позивачу на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок загальною площею 128га у складі 64 земельних ділянок (по 2га кожна):

3220485100:01:013:0063, 3220485100:01:013:0041, 3220485100:01:013:0042, 3220485100:01:013:0043, 3220485100:01:013:0031, 3220485100:01:013:0027, 3220485100:01:013:0032, 3220485100:01:013:0044, 3220485100 :01:013:0046, 3220485100: 01 : 013 : 0047, 3220485100: 01 : 013 :0048 , 3220485100: 01 : 013 :0049 , 3220485100: 01 : 013 :0050 , 3220485100:01: 013 :0051 , 3220485100:01: 013 :0052 , 3220485100:01: 013 :0053 , 3220485100:01: 013 :0054 , 3220485100:01: 013 :0055 , 3220485100:01: 013 :0056 , 3220485100:01: 013 :0057 , 3220485100:01: 013 :0058 , 3220485100:01: 013 :0059 , 3220485100:01: 013 :0060 , 3220485100:01: 013 :0061 , 3220485100:01: 013 :0064 , 3220485100:01: 013 :0062 , 3220485100:01: 013 :0065 , 3220485100:01: 013 :0033 , 3220485100:01: 013 :0025 , 3220485100:01: 013 :0029 , 3220485100:01:013:0028 , 3220485100:01:013:0036 , 3220485100:01:013:0037 , 3220485100:01:013:0038 , 3220485100:01:013:0039 , 3220485100:01:013:0024 , 3220485100:01:013:0034 , 3220485100:01:013:0030 , 3220485100:01:013:0026 , 3220485100:01:013:0035 , 3220485100:01:013:0040 , 3220485100:01:013:0066 , 3220485100:01:013:0067 , 3220485100:01:013:0068 , 3220485100:01:013:0069 , 3220485100:01:013:0070 , 3220485100:01:013:0071 , 3220485100:01:013:0072 , 3220485100:01:013:0073 , 3220485100:01:013:0074 , 3220485100:01:013:0075 , 3220485100:01:013:0076 , 3220485100:01:013:0077 , 3220485100:01:013:0078 , 3220485100:01:013:0079 , 3220485100:01:013:0080 , 3220485100:01: 013 :0081 , 3220485100 :01 :013,0082, 3220485100:01:013:0083 , 3220485100:01:013:0084 , 3220485100:01:013:0085 , 3220485100:01:013:0086 , 3220485100: 01 : 013 :0087 , 3220485100 :01 : 013:0045.

У даному акті зазначено, що: вказані земельні ділянки входять до складу земельної ділянки площею 411,2га, яка відповідно до розпорядження Білоцерківської РДА від 04.12.1995 № 46 надана у постійне користування КСП ім. Щорса; Державний акт від 07.06.2016 серія І-КВ в„–001537 , зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №10п; інформація щодо припинення права користування землею відповідно до вказаного Державного акта у міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Біла Церква Головного управління Держгеокадастру у Київській області відсутня; згідно відомостей Національної кадастрової системи вказана вище земельна ділянка не зареєстрована у Державному земельному кадастрі; зі слів директора СВК ім. Щорса, в особі ОСОБА_3 , посіви та збирання урожаю сільськогосподарської культури (соняшник) на вищевказаних земельних ділянках проведено СВК ім. Щорса.

Отже, під час перевірки факт посіву та збирання врожаю на земельних ділянках позивача фактично не встановлено особами, які проводили перевірку, а інформація про те, що посів та збирання врожаю із земельних ділянок відповідача занесено до акту із слів директора СВК ім. Щорса ОСОБА_3 .

Поряд з цим, відповідач заперечує факти посіву та збирання врожаю із вищевказаних земельних ділянках позивача та вказує на те, що здійснює обробіток, посів, вирощування та збирання врожаю виключно із земельних ділянок, на які він має речові права.

На підтвердження наявності речових прав на земельну ділянку у межах населеного пункту, де розташовані земельні ділянки позивача, з яких, як стверджує позивач, проведено збирання врожаю, відповідач надав Державний акт від 07.06.2016 серії І-КВ №001537 (т.2 а.с.39-42), який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №10п.

Відповідний державний акт видано на підставі розпорядження Білоцерківської РДА від 04.12.1995 № 46 (т.2 а.с.117), відповідно до якого вирішено передати у постійне користування КСП ім.Щорса 411,2га, а саме: 283,2га - в межах Яблунівської сільської ради народних депутатів; 128,0га - в межах Пилипчанської сільської ради, що також підтверджується рішенням вказаних рад від 21.11.1995 (т.2 а.с.118,119)

Також, відповідач вказує, що ТОВ СВК ім. Щорса є правонаступником СВК ім. Щорса, що реорганізовано шляхом перетворення і якому за передавальним актом від 04.04.2018 передано мано, майнові та немайнові права та обов`язки (т.2 а.с.133).

Поряд з цим, у даній справі позивач оспорював наявність у відповідача речового права на земельну ділянку, на яку виданий відповідний акт, стверджуючи, що таке право припинено. При цьому, спір щодо права власності на земельні ділянки позивача на розгляд суду не передавався.

В силу ч. 1 ст.75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання; обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

З урахуванням того, що відповідач визнав той факт що здійснює посів та збирання врожаю на земельних ділянках, переданих за вищевказаним Державним актом, а у акті перевірки від 18.09.2017 вказано, що земельні ділянки позивача входять до складу земельної ділянки 411,2га, яка відповідно до розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації №46 від 04.12.1995 надана у постійне користування КСП ім. Щорса, судом призначалась судова земельно-технічна експертиза.

При цьому, на вирішення експертизи поставлено лише питання про те чи накладаються земельні ділянки позивача на земельну ділянку № 21 , передану за Державним актом на право постійного користування землею серії І-КВ №001537 від 07.06.1996, оскільки лише така земельна ділянка № 21 площею 128га, яка входить до складу земельної ділянки площею 411,2га, знаходиться у межах Пилипчанської сільської ради, де розташовані земельні ділянки позивача. Інша частина земельної ділянки, на право користування якою видано відповідний Державний акт І-КВ№001537 розташована у межах Яблунівської сільської ради, про що свідчить план зовнішніх меж земельної ділянки та вищевказане розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації.

Як вказано у висновку експерта №1229/19-41/15831-15894/19-41 від 12.06.2019 (т.3 а.с.111-117), земельні ділянки, належні на праві власності позивачу, не накладаються на земельну ділянку № 21 , передану КСП імені Щорса у постійне користування. (т.3 а.с.118-119).

Окрім відповідного акту перевірки на підтвердження дій відповідача щодо збирання врожаю із земельних ділянок ТОВ Ресіліент Матюші позивач надав пояснення ОСОБА_3 та протокол допиту його як свідка (т.3 а.с.143-144,15-152, 153-155). Однак, з відповідних документів вбачається, що відповідна фізична особа вказала, що ТОВ СВК ім. Щорса на підставі вищевказаного Державного акта та договорів оренди використовує земельні ділянки, що не підтверджує використання саме земельних ділянок позивача. Так, відповідна особа вказує, що дізналось про те, що Ресіліент Матюші є власником такої земельної ділянки від працівників поліції . Отже, така особа не підтверджуює використання позивачем земельних ділянок позивача, а лише вказує на правомірність користування земельними ділянками, наданими у відповідності з актом та договорами. Щодо протоколів та пояснень ОСОБА_4 суд зазначає, що такі пояснення оцінює критично, оскільки вони надані заінтересованою особою - директором ТОВ Агрофірма Матюші (т.3 а.с.145-149), Також, слід зазначити, що такі пояснення мають бути оцінені у сукупності з зібраними у відповідному провадженні доказами, з огляду на ті питання, на які надавались пояснення та відносно фактів, за якими відповідні провадження здійснювались.

Надана позивачем довідка Пилипчанської сільської ради №46/02-15 від 07.02.2017, яку позивач надає у підтвердження заявлених вимог (т.4 а.с.187) підтверджує використання відповідачем земельної ділянки площею 128га на території сільської ради, однак, не підтверджує того факту, на який вказує позивач, що відповідач зібрав врожай саме із його земельних ділянок.

Отже, у даній справі позивачем не доведено вчинення відповідачем дій із збирання врожаю із земельних ділянок, на які він набув право власності.

В силу положень чч. 3, 4 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.11.2018 у справі №911/2910/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2019, позовні вимоги ТОВ Ресіліент Матюші" до ТОВ "СВК ім. Щорса" про усунення перешкод в користуванні майном, а саме належних позивачу земельних ділянок, задоволено повність, зокрема, зобов`язано ТОВ "СВК ім. Щорса" усунути перешкоди для ТОВ "Ресіліент Матюші у користуванні єдиним масивом земельних ділянок шляхом звільнення єдиного масиву земельних ділянок загальною площею 128 га у межах Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, що належать на праві власності позивачу.

Постановою Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 31.07.2019 вказане рішення та постанову у справі №911/2910/17 сксовано, справу передано на новий розгляд.

За таких обставин, враховуючи не доведення позивачем наявності всіх елементів складу правопорушення, що є підставою для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, заявлені вимоги не підлягають задоволенню.

В силу чч.1, 3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як визначено п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Отже, відповідачу підлягають відшкодуванню витрати, понесені ним на оплату судової експертизи (т.3 а.с.15), яка призначена у даній справі, у розмірі 22880грн; витрати на оплату позову судовим збором суд покладає на позивача.

У поданому відзиві відповідач зазначав про те, що очікує понести 50 000,00грн на правничу допомогу, однак, доказів понесення таких витрат не надав та не заявив до закінчення судових дебатів у справі про те, що такі докази будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі як це визначено ч.8 ст.129 ГПК України.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 129, 233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСІЛІЕНТ МАТЮШІ" (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. О.Гончара, 1/42 каб. 509; ідентифікаційний код 41009701) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК ім. Щорса" (09154, Київська область, Білоцерківський район, с. Яблунівка, вул. Центральна, 66; ідентифікаційний код 03755452) про стягнення збитків у розмірі 2 780 266,50грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСІЛІЕНТ МАТЮШІ" (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. О.Гончара, 1/42 каб. 509; ідентифікаційний код 41009701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК ім. Щорса" (09154, Київська область, Білоцерківський район, с. Яблунівка, вул. Центральна, 66; ідентифікаційний код 03755452) 22 880грн витрат, понесених на оплату судової експертизи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 04.10.2019.

Суддя А.Р. Ейвазова