Рішення

від 03.10.2019 по справі 910/3183/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.10.2019Справа № 910/3183/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика паперово-технічних виробів "Тосна" (Київська обл., м. Біла Церква)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СВР" (м. Київ)

Про стягнення 548.136,00 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Шаблій Ю.О.

Від відповідача: Сергієнко Ю.Р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фабрика паперово-технічних виробів "Тосна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СВР" про стягнення 182.712,00 грн. неустойки за січень-лютий 2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем обов`язку щодо повернення орендованого приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.19. відкрито провадження у справі № 910/3183/19 та постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

22.04.19. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

До письмового відзиву на позов додано клопотання про розгляд справи № 910/3183/19 в порядку загального позовного провадження та клопотання, в якому відповідач просить суд надати роз`яснення щодо практичної реалізації відповідачем передбаченого законом права на подання до суду копії електронного доказу - звукозаписів, які зберігаються на мобільному телефоні для прийняття їх судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.19. постановлено розгляд справи № 910/3183/19 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 28.05.19.

28.05.19. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 18.06.19.

28.05.19. позивачем подано відповідь на відзив.

18.06.19. відповідачем подано заперечення.

18.06.19. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів та оголошення перерви в підготовчому засіданні до 16.07.19.

10.07.19. позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю Фабрика паперово-технічних виробів "Тосна" просить суд стягнути з відповідача 548.136,00 грн неустойки за січень-червень 2019 року в порядку ст. 785 ЦК України.

В судовому засіданні 16.07.19. суд встановив, що згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, та з огляду на те, що заява позивача про збільшення позовних вимог відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 46, 170 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв її до розгляду та встановив, що має місце нова ціна позову.

16.07.19. судом без виходу до нарадчої кімнати, за згодою сторін, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.07.19.

30.07.19. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви до 17.09.19.

17.09.19. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви до 24.09.19.

24.09.19. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви до 03.10.19.

В судовому засіданні 03.10.19. по розгляду справи № 910/3183/19 по суті суд закінчив з`ясування обставин та перевірку їх доказами та перейшов до судових дебатів.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Під час розгляду спору судом враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

З огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням її складності, комплексності правової кваліфікації відносин, з яких виник спір, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми процесуального права, визначається розумність строку розгляду цієї справи.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 03.10.19. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача проти них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.12.17. між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 07/12/2017 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1 Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення (об`єкт оренди) загальною площею 315 кв.м, розташоване на першому поверсі за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Павліченко 9-А.

Передача об`єкта оренди оформляється актом прийому-передачі об`єкта оренди, який складається у двох екземплярах і підписується сторонами або їх повноважними представниками. Акт прийому-передачі є невід`ємною частиною Договору (Додаток 1) (п. 2.2 Договору).

Пунктом 2.1 Договору закріплено, що стан об`єкта оренди на момент передачі в оренду придатний для використання. Недоліків даний об`єкт не має.

01.01.18. між сторонами підписано та скріплено печатками кожний аркуш акту приймання-передачі нежитлового приміщення (об`єкт оренди) загальною площею 315 кв.м, розташоване на першому поверсі за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Павліченко 9-А.

Згідно вказаного акту приміщення недоліків не має, крім тих, що описані в даному акті: пошкоджена фарба на батареях, двоє пластикових дверей в туалеті зі слідами підпалу, тріснутий склопакет в одному металопластиковому вікні. Зокрема, означеним актом зафіксовано відсутність в приміщенні добудувань та перепланувань, відсутність пошкоджень, сколів, лущень внутрішніх стін, пофарбованих в жовтий колір.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В пункті 4.1 Договору сторони домовились встановити орендну плату в розмірі 45.678 грн з ПДВ в місяць.

Позивач звертаючись з даним позовом до суду вказує, що оскільки відповідач не повернув об`єкт оренди за Договором в установлений строк, він в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України зобов`язаний сплатити на користь позивача неустойку.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 11.1 з моменту його підписання і діє до закінчення строку оренди. Строк оренди діє до 01.01.19.

Відповідно до пункту 9.1 Договір припиняє свою дію в тому числі у разі закінчення строку, на який його було укладено.

В пункті 2.3 Договору сторони погодили, що Орендар в день закінчення строку дії цього Договору повертає, а Орендодавець приймає об`єкт оренди з стані не гіршому, ніж на момент його передачі в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу.

Орендар зобов`язаний: у разі закінчення строку дії Договору, або у випадку його дострокового розірвання повернути об`єкт оренди у стані не гіршому, ніж на момент передачі згідно з актом прийому-передачі, підписаного сторонами (п. 3.3.18 Договору); повернути Орендодавцю по акту прийому-передачі об`єкт оренди в строк не пізніше трьох днів з дати закінчення строку дії Договору в стані не гіршому, ніж воно було передано (п. 3.3.23 Договору).

Строк дії Договору закінчився 01.01.19., що сторонами не заперечується.

Відповідач звернувся до позивача з листом № 23/01 від 23.01.19., в якому вказав, що після проведення огляду об`єкту оренди для його повернення з орендного користування за участі представників сторін позивач висунув усні зауваження щодо стану об`єкта оренди та відстрочив підписання акту повернення об`єкта з оренди, зауважив, що станом на день складання листа перелік зауважень в письмовому вигляді не викладено та Орендарю не надано, з огляду на що просив підписати доданий до листа Акт приймання передачі приміщення від 31.12.18. З вказаного акту судом встановлено, що він є абсолютно ідентичний акту від 01.01.18. приймання приміщення в оренду. Такий акт зі сторони Орендаря підписаний уповноваженою особою ОСОБА_3 .

Листом від 28.01.19. № 17 позивач вказав, що огляд приміщення відбувся 10.01.18., в ході огляду були виявлені суттєві недоліки об`єкту оренди, з огляду на що між сторонами досягнуто усної домовленості, що Орендар усуне наявні недоліки, а орендна плата буде нараховуватись по дату фактичного повернення приміщення з оренди. Також Орендодавець не погодився з направленим відповідачем актом приймання-передачі приміщення, оскільки в ньому не було зазначено наявних недоліків об`єкта оренди.

Претензією від 02.02.19. позивач вимагав від відповідача повернення приміщення, оплати орендну плату та неустойку.

Позивач вказує, що огляд об`єкту оренди для його повернення з орендного користування за участі представників сторін відбувся 10.01.19. Відповідач стверджує, що огляд об`єкту оренди для його повернення з орендного користування за участі представників сторін відбувся 31.12.18. та вже в письмовому відзиві на позовну заяву вказує, що такий огляд відбувся 10.01.19.

Разом з тим, окрім розходження в датах проведення огляду, обома сторонами не заперечується, що для підписання акту повернення приміщення за Договором з оренди спільний огляд приміщення проводився, та акт не був підписаний зі сторони та ініціативи Орендодавця з підстав наявності недоліків об`єкту оренди.

Судом встановлено, що умовами Договору не передбачено підстав для відмови від підписання акту приймання-передачі (повернення) приміщення з оренди.

При цьому, встановивши наявність недоліків об`єкту оренду позивач був не позбавлений права за участі представника відповідача (чи за його відсутності) скласти акт з описом таких недоліків чи замовити відповідне експертне дослідження та пред`явити до стягнення з Орендаря збитки в порядку пункту 7.1 Договору, яким встановлено, що у випадку, якщо Орендар умисно чи з необережності допустить погіршення/знищення об`єкта оренди, він зобов`язаний відшкодувати Орендодавцю збитки, що дорівнюють вартості погіршення, відшкодувати втрати на приведення об`єкта оренди в первісний стан, а також упущену вигоду, що Орендодавець мав би, використовуючи й розпоряджаючись цим об`єктом за весь період приведення об`єкта оренди в первісний стан.

До вказаного також заслуговують на увагу наступні умови Договору.

Пунктом 3.1.5 Договору встановлено обов`язок Орендодавця в 10-денний строк розглядати звернення Орендаря по питаннях ремонту та переобладнання.

Обов`язок Орендаря не здійснювати без письмової згоди Орендодавця перебудування і добудування об`єкту оренди встановлено пунктом 3.3.8 Договору.

Крім вказаного, згідно з п. 3.3.13 Договору встановлено обов`язок Орендаря без письмового дозволу Орендодавця не проводити поточні ремонти, роботи, пов`язані з прокладанням прихованих та зовнішніх комунікацій, перепланування та переобладнання об`єкту оренди.

Відповідно до пункту 7.2 Договору Орендар має право здійснювати будь-які перепланування чи поліпшення об`єкта оренди винятково з письмової згоди Орендодавця.

Пункти 7.3-7.7 Договору регулюють взаємовідносини сторін у разі здійснення відповідачем поліпшень за наявності письмової згоди Орендодавця.

При цьому обставини здійснення змін об`єкту оренди з дозволом чи без дозволу Орендодавця та подальші наслідки вказаного для сторін не є предметом даної справи, оскільки у справі № 910/3183/19 спір виник щодо стягнення з відповідача неустойки з підстав невиконанням Орендарем обов`язку щодо повернення речі.

При цьому, в матеріалах даної справи відсутні жодні належні та допустимі докази наявності недоліків об`єкту оренди, а їх перерахування позивачем в листі № 17 від 28.01.19. не підтверджує наявність таких недоліків та не визначає їх конкретизованих ознак, з огляду на що Орендар не мав можливості їх оспорити чи погодити.

Отже, судом встановлено, що Орендодавець без достатніх на те правових підстав відмовився від складання та підписання акту приймання-передачі (повернення) приміщення з оренди.

Позивач в письмовій відповіді на відзив наголошує (арк. справи 139), що 17.05.19. ним відповідачу було направлено повідомлення з пропозицією з`явитися 24.05.19. о 10:00 год. на об`єкт оренди для його огляду, передачі ключів та підписання акту приймання-передачі.

Натомість з доданого опису вкладення та фіскального чеку (арк. справи 143) вбачається, що лист № б/н від 17.05.19. був направлений відповідачу разом з відповіддю на відзив 24.05.19. о 10:36 год. , тобто після часу та датою, коли Орендодавець пропонував відповідачу з`явитись для передачі об`єкту оренди. Доказів направлення листа до 24.05.19. позивачем не подано.

За вказаних підстав означені доводи позивача та лист № б/н від 17.05.19. не приймається судом.

Не приймаються судом як такі, що не стосуються предмету спору в даній справі, доводи відповідача про недобросовісність дій позивача в частині нарахування вартості компенсації комунальних послуг та експлуатаційних витрат.

Також судом досліджено долучені відповідачем до матеріалів справи заяви свідка, а саме:

- ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ,

та встановлено, що викладені в заявах обставини не доводять та не спростовують доводів сторін, не містять відомостей щодо істотних для даної справи обставин.

Окрім того, при розгляді даної справи, в судовому засіданні 24.09.19. з розгляду справи по суті, судом досліджувалась та заслуховувалась частина електронних доказів, наданих відповідачем, а саме - аудіозаписи, що містились на телефоні HUAWEI Y5 2018, IMEI НОМЕР_3 НОМЕР_4 .

Згідно з приписами ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Суд відзначає, що обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Проте, долучені до матеріалів справи зазначені вище аудіозаписи не є належними, допустимими, достовірними та достатніми в розумінні приписів ст. ст. 76-79 ГПК України, оскільки з вказаних записів не вбачається за можливе дійти висновку та встановити, чиї голоси містяться на них, чи відбувалось записане в аудіофайлах в реальності, та про яке саме приміщення ведеться розмова.

Відтак, інформація, яка міститься в наданих відповідачем електронних доказах, у даному випадку не дозволяє суду достовірно встановити будь-які обставини, про які йдеться у вказаних аудіозаписах, а також з`ясувати, чи належать такі обставини до обставин, що входять в предмет доказування.

Якщо Орендар в останній день дії Договору не звільняє приміщення, орендна плата нараховується Орендарю до фактичного звільнення приміщення в подвійному розмірі за кожен день не звільнення приміщення (п. 2.5 Договору).

У разі закінчення терміну дії Договору або його розірвання достроково, орендна плата сплачується Орендарем по день фактичної передачі Орендарю об`єкта оренди за актом прийому-передачі (п. 4.12 Договору).

Частина 2 ст. 785 Цивільного кодексу України визначає, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Разом з тим, як вже встановлено судом, саме Орендодавець без достатніх на те правових підстав відмовився від складання та підписання акту приймання-передачі (повернення) приміщення з оренди, з огляду на що відсутнє прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди після закінчення строку дії Договору позивачем.

При цьому, за відсутності доведеного позивачем факту наявності недоліків об`єкту оренди, за наявності підтвердженого сторонами факту відмови саме позивача підписати акт приймання-передачі (повернення) приміщення з оренди, суд розцінює направлення відповідачем листа № 23/01 від 23.01.19. з доданими до нього актом приймання-передачі, як вчинення Орендарем дій для спонукання Орендодавця підписати акт приймання-передачі (повернення) об`єкту оренди за Договором з орендного користування.

За вказаних підстав суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

З огляду на наведене всі інші доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно відмови в задоволенні позову.

При цьому, суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З підстав викладеного в сукупності суд відмовляє в задоволенні позову.

Витрати по сплаті судового збору в порядку ст. 129 ГПК України в повному обсязі покладаються на позивача з підстав відмови в задоволенні позову.

Позивачем разом із позовною заявою подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається із суми сплаченого позивачем судового збору та орієнтовної суми 20.000,00 грн які позивач очікував понести на професійну правничу допомогу.

Під час своєї промови в судових дебатах представником позивача заявлено про намір подати докази про понесення Товариством з обмеженою відповідальністю Фабрика паперово-технічних виробів "Тосна" витрат на професійну правову допомогу в порядку, передбаченому ГПК України.

Відповідач разом з письмовим відзивом на позовну заяву подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається з орієнтовної суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5.000,00 грн.

23.07.19. відповідач подав докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3.800,00 грн.

Отже, щодо стягнення з позивача на користь відповідача 3.800,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

До стягнення відповідачем за рахунок позивача заявлені витрати на професійну правничу допомогу на підставі Договору від 25.03.19. про надання правової допомоги (СВР), акту приймання-передачі наданих послуг з описом всіх вчинених адвокатом дій та їх вартості, та платіжного доручення № 1521 від 21.05.19. про сплату відповідачем адвокату Сергієнко Юрію Романовичу 3.800,00 грн.

Таким чином, суд визнає обґрунтованими та документально підтвердженими витратами на професійну правничу допомогу в розмірі 3800,00 грн, які і належить стягнути з позивача.

Отже, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню 3800,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика паперово-технічних виробів "Тосна" (09107, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Павліченко 9А; ідентифікаційний код 05781640) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СВР" (02121, м. Київ, вул. Автопаркова, 7; ідентифікаційний код 39056443) 3800 (три тисячі вісімсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 07.10.19.

Суддя Т.М. Ващенко