Постанова

від 26.09.2019 по справі 921/324/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 921/324/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючий, Зуєв В. А., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання: Мартинюк М. О.,

за участю представників сторін:

позивача - Микитовича М. М., Кузик О. В. ,

відповідача - Дасюк В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Урожай-Тео"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 (судді: Скрипчук О. С., Галушко Н. А., Зварич О. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теофіпілка"

до Фермерського господарства "Урожай-Тео"

про стягнення збитків у сумі 1 989 622,67 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Теофіпілка" (далі - ТОВ "Теофіпілка") звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фермерського господарства "Урожай-Тео" (далі - ФГ "Урожай-Тео"), в якому просило стягнути з ФГ "Урожай-Тео" на користь ТОВ "Теофіпілка" суму збитків - 1 989 622, 67 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 08.10.2018 вх. № 18496).

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок недодержання відповідачем правил здійснення господарської діяльності шляхом протиправного розірвання із ТОВ "Теофіпілка" 59 договорів оренди землі загальною площею 114,93 га та безпідставного набуття в оренду ФГ "Урожай-Тео" земельних ділянок, позивачеві завдано збитків у сумі 1 989 622, 67 грн.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.01.2019 (суддя Бурда Н. М.) у задоволенні позову ТОВ "Теофіпілка" до ФГ "Урожай-Тео" про стягнення з ФГ "Урожай-Тео" на користь ТОВ "Теофіпілка" суми збитків - 1 989 622, 67 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог 08.10.2018 вх. № 18496 від) відмовлено.

2.2. Рішення суду першої інстанції аргументовано тим, що в процесі розгляду цього спору по суті не встановлено протиправної поведінки відповідача - ФГ "Урожай-Тео" та його вини у тому, що із позивачем розірвано договори оренди земельних ділянок з 59 власниками земельних паїв, а відповідно не встановлено й причинно-наслідкового зв`язку між діями ФГ "Урожай-Тео" і заподіянням збитків ТОВ "Теофіпілка".

3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3.1. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.01.2019 скасовано в частині відмови у позові на суму 648 973,05 грн збитків і 769 842,24 грн упущеної вигоди. Прийнято у цій частині нове рішення, яким задоволено позов ТОВ "Теофіпілка" до ФГ "Урожай-Тео" про стягнення з ФГ "Урожай-Тео" на користь ТОВ "Теофіпілка" суми збитків. У решті рішення залишено без змін. Стягнуто з ФГ "Урожай-Тео" на користь ТОВ "Теофіпілка" 648 973,05 грн збитків і 769 842,24 грн упущеної вигоди. Стягнуто з ФГ "Урожай-Тео" на користь ТОВ "Теофіпілка" 21 282,23 грн судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 31 923,34 грн судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

3.2. Постанову суду апеляційної інстанції аргументовано тим, що позовні вимоги про стягнення збитків та упущеної вигоди є обґрунтованими, оскільки ФГ "Урожай-Тео" користувалося спірними земельними ділянками без достатньої правової підстави, хоч законним користувачем останніх був позивач.

4. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

4.1. Не погодившись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2019, ФГ "Урожай-Тео" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2019, залишити в силі рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.01.2019.

4.2. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 224, 225 Господарського кодексу України, статті 3, 15, 22, 96, 611, 623, 1166 Цивільного кодексу України, статті 157 Земельного кодексу України, статті 236 Господарського процесуального кодексу України. ФГ "Урожай-Тео" зазначає, що його не можна притягнути до відповідальності за невиконання господарських зобов`язань, оскільки між ним та позивачем не існувало жодних господарських зобов`язань, договори оренди землі розірвано директором ТОВ "Теофіпілка" з ініціативи власників земельних ділянок через несвоєчасну виплату їм орендної плати. ФГ "Урожай-Тео" не було учасником орендних правовідносин між фізичними особами - власниками земельних ділянок і позивачем. Укладення договорів оренди земельних ділянок з їх власниками помилково визнано судом апеляційної інстанції, як протиправна поведінка, оскільки такі дії не суперечать цілям та виду діяльності відповідача. Крім того, скаржник вказує на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності та розміру збитків та упущеної вигоди. Висновки суду про вину та протиправну поведінку ґрунтуються на припущеннях, оскільки між діями скаржника та заявленими збитками немає безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку.

4.3. ТОВ "Теофіпілка" надіслало відзив до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в якому зазначило, що постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга ФГ "Урожай-Тео" не підлягає задоволенню.

5. Обставини, встановлені судами

5.1. Судами встановлено, що ТОВ "Теофіпілка" є сільськогосподарським підприємством, основними видами діяльності якого є, зокрема, вирощування сільськогосподарських культур.

У 2016 році на території Олесинської сільської ради Козівського району позивач уклав 59 (п`ятдесят дев`ять) договорів оренди землі, загальною площею 114,93 га, із власниками земельних майнових паїв. Строк дії зазначених договорів - до 2026 року .

Згідно з довідкою ПАП "Агропродсервіс" від 15.08.2018 №36 зазначеному земельному масиву (полю) загальною площею 114,93 га було присвоєно код 777 та умовну назву "Уритва паї біля складу". До цієї довідки долучено перелік земельних ділянок, що сформували зазначений земельний масив, а також витяг із картографічних матеріалів.

Протягом жовтня-грудня 2017 року на земельних ділянках загальною площею 114,93 га позивачем були проведені сільськогосподарські роботи з підготовки ґрунтів до посіву цукрового буряку навесні 2018 року. У процесі виконання цих робіт позивач стверджує, що поніс витрати на загальну суму 648 973, 05 грн, що підтверджує долученими до матеріалів справи даними бухгалтерського обліку.

5.2. У березні-квітні 2018 року директор ТОВ "Теофіпілка" ОСОБА_2 розірвав 59 договорів оренди землі загальною площею 114,93 га на території Олексинської сільської ради Козівського району.

Позивач стверджує, що відповідно до рішення загальних зборів учасників ТОВ "Теофіпілка", оформленого протоколом №2 від 21.03.2014, повноваження директора ТОВ "Теофіпілка" ОСОБА_2 на розірвання таких угод були обмежені.

Відповідно до пункту 6.17 Статуту ТОВ "Теофіпілка" в редакції, затвердженій протоколом загальних зборів учасників від 12.03.2018, укладення, зміна чи припинення правочинів Товариства на суму, що становить більше 100 000 грн, здійснюється директором при умові попереднього погодження їх умов загальними зборами учасників. Також названий пункт Статуту передбачає право директора розпоряджатися основними засобами Товариства на суму, яка перевищує 100 000 грн, лише за згодою учасників товариства, тоді як сукупна вартість земельних ділянок суттєво перевищує визначеній статутом сумі.

5.3. ОСОБА_2 23 квітня 2018 року звільнений з посади директора ТОВ "Теофіпілка" за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.

Згідно з відомостями, що містяться у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.09.2018 за №1004379044 (копія витягу міститься у матеріалах справи), керівником ТОВ "Теофіпілка" з 24.04.2018 року є ОСОБА_4 .

5.4. Після припинення дії зазначених 59 договорів оренди землі ОСОБА_2 , як голова та єдиний засновник ФГ "Урожай-Тео", уклав від імені вказаного Фермерського господарства договори оренди землі з 59 власниками земельних ділянок, які раніше перебували в орендному користуванні ТОВ "Теофіпілка".

5.5. Судами встановлено, що 21.06.2018 ТОВ "Теофіпілка" звернулося до Міністерства юстиції України в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зі скаргою на дії та рішення державних реєстраторів прав на нерухоме майно комунального підприємства Лазарівської сільської ради з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, бізнесу та громадських формувань Тернопільської області Царик Н.М. , Дуб`юк Г.Я. , Ясінської Л.Б. , обґрунтовану тим, що державними реєстраторами, всупереч вимогам законодавства, що регулює порядок державної реєстрації прав, при прийнятті оскаржуваних рішень не було належним чином встановлено повноважень ОСОБА_2 , що діяв від імені ТОВ "Теофіпілка" при припиненні за товариством права оренди земельних ділянок, а також доказів на підтвердження його повноважень (як то Статут фермерського господарства) при реєстрації за ФГ "Урожай-Тео" права оренди цих земельних ділянок.

За результатами розгляду зазначеної скарги Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України надано висновок від 05.07.2018, яким, з огляду на виявленні порушення приписів законодавства в сфері державної реєстрації прав, вирішено скаргу ТОВ "Теофіпілка" задовольнити частково, скасувати рішення державних реєстраторів прав на нерухоме майно комунального підприємства Лазарівської сільської ради з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, бізнесу та громадських формувань Тернопільської області Царик Н.М. , Дуб`юк Г.Я. , Ясінської Л.Б. про державну реєстрацію припинення права оренди земельних ділянок ТОВ "Теофіпілка", а також про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок за орендарем - ФГ "Урожай-Тео", про що видано відповідний наказ Міністерства юстиції України від 06.07.2018 року за №2296/5.

5.6. Спір виник у зв`язку із протиправним, на думку позивача, розірванням та переоформленням договорів оренди земельних ділянок загальною площею 114,93 га з ТОВ "Теофіпілка" на ФГ "Урожай-Тео", внаслідок чого позивач вважає, що був позбавлений можливості використовувати вказані землі для здійснення господарської діяльності. Внаслідок безпідставного набуття відповідачем в оренду вказаних земельних ділянок, позивач вважає, що зазнав збитків у сумі 1 989 622, 67 грн, з яких: 648 973, 05 грн - витрати позивача на виконання сільськогосподарських робіт по підготовці ґрунтів до запланованого посіву цукрового буряка весною 2018 року (оранка землі, внесення мінеральних добрив, оренда техніки, придбання паливо-мастильних матеріалів, зарплата), 23 622, 62 грн інфляційні, а також 1 317 067 грн - упущена вигода у формі неодержаних доходів, які товариство одержало би в разі здійснення на орендованих землях запланованого посіву цукрового буряка навесні та збору врожаю цієї культури восени 2018 року.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

6.2. Предметом спору є вимоги позивача про стягнення на підставі статей 224 - 226 Господарського кодексу України збитків, завданих відповідачем внаслідок порушення установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності. Правовими підставами позову, на думку позивача, є незаконне укладення відповідачем договорів оренди та користування земельними ділянками.

6.3. Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 224 Господарського кодексу України юридичними підставами застосування цього виду санкцій є порушення господарського зобов`язання або установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала

Частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює презумпцію вини заподіювача шкоди, відповідно до якої особа, яка завдала шкоду, повинна довести відсутність своєї вини.

Водночас, виходячи із загальних норм цивільного законодавства підставою для відшкодування збитків є наявність повного складу цивільного правопорушення, що включає: протиправну поведінку (дію чи бездіяльність особи); шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вину правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Враховуючи вимоги статті 74 Господарського процесуального кодексу України, позивач повинен довести факт заподіяння збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування.

6.5. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про порушення, на його думку відповідачем, установлених законодавством вимог щодо здійснення господарської діяльності посилаючись на статті 224 - 226 Господарського кодексу України. Суть порушення, на думку позивача, зводиться до того, що колишній керівник позивача ОСОБА_2 уклав нікчемні правочини щодо припинення орендного користування земельними ділянками, а в подальшому, як керівник відповідача, уклав договори оренди цих же земельних ділянок. Отже, на думку позивача, відповідач в особі ОСОБА_2 порушив своїми діями принципи здійснення господарської діяльності та завдав збитків у формі витрат, понесених позивачем при підготовці ґрунтів, та упущеної вигоди у формі неодержаних доходів, які товариство могло одержати у разі здійснення на орендованих землях запланованого посіву буряка.

6.6. Натомість, як установлено судом першої інстанції у квітні 2018 між 59 власниками земельних ділянок та ФГ "Урожай-Тео" було укладено договори оренди земельних ділянок та проведено їх державну реєстрацію. Волевиявлення власників спірних земельних ділянок на розірвання договорів землі з ТОВ "Теофіпілка" та укладення нових договорів з ФГ "Урожай-Тео" підтверджується заявами свідків, засвідченими посадовою особою органу місцевого самоврядування, уповноваженим на вчинення нотаріальних дій.

З огляду на зазначені обставини, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що відповідач, укладаючи договори оренди з фізичними особами діяв у спосіб, передбачений чинним земельним та цивільним законодавством. Скасування рішення державних реєстраторів про реєстрацію припинення права оренди земельних ділянок ТОВ "Теофіпілка", а також про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок за орендарем ФГ "Урожай-Тео" не є обставинами, які свідчать про протиправність поведінки відповідача, оскільки таке використання здійснювалося ним під час дії чинних договорів оренди земельних ділянок та державної реєстрації цього права.

6.7. Отже, оскільки позивачем не наведено, а судом не встановлено фактичних обставин порушення відповідачем установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, суд першої інстанції правомірно зробив висновок про те, що позовні вимоги про відшкодування збитків на підставі статті 224 Господарського кодексу України задоволенню не підлягають.

6.8. Зі змісту статті 269 Господарського процесуального кодексу України убачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 2 цієї статті визначено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

6.9. Рішення суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. Все це має бути проаналізовано судом в сукупності та відображено у судовому рішенні.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте, зважаючи на прецеденту практику ЄСПЛ, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 910/7154/17).

6.10. Вирішуючи спір, апеляційний господарський суд зазначив, що рішення державних реєстраторів прав на нерухоме майно комунального підприємства Лазарівської сільської ради з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, бізнесу та громадських формувань Тернопільської області про державну реєстрацію припинення права оренди земельних ділянок ТОВ "Теофіпілка", а також про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок за орендарем - ФГ "Урожай-Тео" скасовані. З огляду на це суд апеляційної інстанції з посиланням на статтю 125 Земельного кодексу України, визнав необґрунтованими твердження суду першої інстанції про те, що станом на день розгляду спору договори оренди, укладені в квітні 2018 року між ТОВ "Урожай -Тео" та власниками паїв є чинними, а висновки, викладені у Висновку Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 05.07.2018 стосуються лише оцінки правомірності та законності дій державного реєстратора в процесі їх реєстрації.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вказав, що ФГ "Урожай - Тео" користувалось спірними земельними ділянками без достатньої правової підстави, оскільки законним користувачем останніх був позивач. За висновками суду, протиправна поведінка відповідача полягає в укладенні договорів оренди з фізичними особами (власниками паїв) та заволодінні земельними ділянками, які були підготовлені для посіву, а негативним результатом такої поведінки стало настання для позивача збитків, у формі упущеної вигоди та реальних збитків. Судом зазначено, що причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками полягає у тому, що саме дії відповідача позбавили позивача права користуватись земельними ділянками, які були підготовлені для посіву цукрового буряка: відповідач засіваючи земельні ділянки усвідомлював, що зазначені поля були підготовлені позивачем для посіву, та бажав настання для позивача негативних наслідків у формі збитків.

6.11. Статтею 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою.

Згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, укладення відповідачем договорів оренди з метою здійснення господарської діяльності є правомірною поведінкою учасника цивільних правовідносин, яка передбачена чинним законодавством. Між діями відповідача та заподіянням збитків позивачу відсутній причинно-наслідковий зв`язок. Відтак, висновок суду апеляційної інстанції про протиправність дій відповідача суперечить статті 93 Земельного кодексу України, статті 627 Цивільного кодексу України, оскільки прямо дозволена законом поведінка учасників цивільних правовідносин не може бути визнана протиправної лише у зв`язку із тим, що управнена сторона зазнала збитків в результаті припинення її посадовою особою правовідносин оренди з власниками земельних ділянок. Правомірна поведінки відповідача є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, однак, в порушення статті 224 Господарського кодексу України, суд апеляційної інстанції суд дійшов хибного висновку про наявність складу цивільного правопорушення та притягнення відповідача до господарсько-правової відповідальності. Отже, частково скасувавши судове рішення місцевого господарського суду, яке відповідало закону, за відсутності підстав для цього, визначених статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції порушив й зазначену норму процесуального права.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.2. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 цього Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Статтею 312 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

7.3. Ураховуючи положення закону, а також зважаючи на викладене, колегія суддів зазначає, що оскаржене у справі рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.01.2019 відповідає чинному законодавству, натомість постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 ухвалено із порушенням норм матеріального і процесуального права в частині скасування рішення суду першої інстанції, отже постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду - залишенню в силі.

8. Розподіл судових витрат

8.1. У зв`язку з тим, що суд задовольняє касаційну скаргу та скасовує постанову суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції, суд покладає на Відповідача витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Урожай-Тео" задовольнити.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 у справі № 921/324/18 скасувати, рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.01.2019 залишити в силі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теофіпілка" на користь Фермерського господарства "Урожай-Тео" 61 452,00 гривні судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

4 . Доручити Господарському суду Тернопільської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді В. А. Зуєв

С. К. Могил