Постанова

від 02.10.2019 по справі 826/15531/17

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 826/15531/17

Провадження № 11-455апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та кредит (далі - уповноважена особа, Фонд, АТ Банк Фінанси та кредит відповідно) на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2017 року (суддя Скочок Т. О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року (судді Шелест С. Б., Мєзєнцев Є. І., Пилипенко О. Є.) у справі № 826/15531/17 за позовом уповноваженої особи до Головного територіального управління юстиції у місті Києві в особі Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва (далі - відділ ДВС) про скасування постанови та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У листопаді 2017 року уповноважена особа звернулася до суду з позовом до відділу ДВС, у якому просила скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 06 березня 2017 року ВП № 53527668.

2. На обґрунтування позову уповноважена особа зазначила, що державним виконавцем відділу ДВС при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадженняпорушено положення частини сьомої статті 16 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , пункт 4 частини четвертої статті 4 та пункт 4 частини першої статті 39 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404-VIII), а також пункт 4 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.

3. На думку позивача, відповідач повинен був повернути виконавчий документ (наказ Господарського суду міста Києва від 01 лютого 2017 року № 910/17057/16) стягувачу без виконання, оскільки Національний банк України прийняв рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ Банк Фінанси та кредит . Крім того, уповноважена особа вважає протиправним стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 12 тис. 800 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 04 грудня 2017 року відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

5. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 06 лютого 2018 року залишив без змін ухвалу суду першої інстанції.

6. Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, керувався тим, що спірні правовідносини виникли під час виконання рішення Господарського суду міста Києва, а тому цей спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства судом, який видав виконавчий документ.

Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог

7. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, уповноважена особа подала касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначила, що предметом цього спору є не постанова про відкриття виконавчого провадження, а дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження, а тому цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. При цьому скаржник посилається на частину другу статті 74 Закону № 1404-VIII, якою передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

8. У зв`язку з викладеним скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Позиція інших учасників справи

9. На час розгляду справи відповідач відзиву на касаційну скаргу не надіслав.

Рух касаційної скарги

10. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16 квітня 2018 року відкрив касаційне провадження в цій справі, а ухвалою від 23 квітня 2019 року передав її на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв`язку з оскарженням учасником справи судових рішень з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

11. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 03 липня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі пункту 1 частини першої статті 345 КАС України, а саме з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи за їх участю, а також зважаючи на характер спірних правовідносин, який не вимагає участі сторін.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

12. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

13. Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття рішення судом першої інстанції) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

14. На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

15. Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

16. Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

17. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

18. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

19. Віднесення судового спору до тієї чи іншої юрисдикції залежить від сукупності умов, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства. Такими умовами, зокрема, є: суб`єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних правовідносин. Крім того, такою умовою може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в порядку якого розглядається визначена категорія справ.

20. Матеріалами справи встановлено, щона підставі наказу Господарського суду міста Києва від 01 лютого 2017 року № 910/17057/16 про зобов`язання уповноваженої особи внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ Банк Фінанси та кредит , включивши до нього грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Екотур у сумі 526 тис. 179 грн 42 коп., державний виконавець відділу ДВС 06 березня 2017 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 53527668, якою зобов`язав боржника (уповноважену особу) виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та стягнув з боржника виконавчий збір у розмірі 12 тис. 800 грн.

21. Вважаючи незаконною постанову про відкриття виконавчого провадження від 06 березня 2017 року ВП № 53527668 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 01 лютого 2017 року № 910/17057/16, якою стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 12 тис. 800 грн, уповноважена особа звернулася з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.

22. Визначаючи юрисдикцію суду щодо розгляду поданого уповноваженою особою позову, зокрема щодо оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 01 лютого 2017 року № 910/17057/16, Велика Палата Верховного Суду керується таким.

23. Особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби на час виникнення спірних правовідносин було врегульовано статтею 181 КАСУкраїни.

24. Частиною першою статті 181 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

25. На час відкриття виконавчого провадження № 53527668 був чинним Закон № 1404- VIII.

26. Згідно із частиною першою статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

27. Примусовому виконанню відповідно до вказаного Закону підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII).

28. Тобто при виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

29. Такий висновок підтверджений нормою частини першої статті 74 Закону № 1404-VIII, згідно з якою рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

30. Згідно із частиною першою статті 121 2 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду; далі - ГПК України) скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

31. ГПК України у редакції, чинній на час перегляду справи Великою Палатою Верховного Суду, також установлює, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (стаття 339, частина перша статті 340 цього Кодексу відповідно).

32. З аналізу вказаних законодавчих норм убачається, що критеріями визначення юрисдикції судів щодо справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби стосовно виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ.

33. Виходячи з наведеного, Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок суду першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, про відмову у відкритті провадження в цій справі в порядку адміністративного судочинства щодо вимог позивача про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, прийнятої на виконання наказу, виданого судом у господарській справі, а також про визначення юрисдикції спору в цій частині в порядку, встановленому ГПК України.

34. При цьому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що, заявляючи до адміністративного суду вимогу про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, уповноважена особа у позові також висловила незгоду щодо стягнення з неї спірною постановою виконавчого збору в розмірі 12 тис. 800 грн.

35. Отже, спірною постановою державний виконавець не тільки відкрив виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва, але й стягнув з боржника виконавчий збір.

36. Вирішуючи питання юрисдикційної належності спору в частині стягнення з боржника виконавчого збору на підставі спірної постанови державного виконавця, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

37. За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII примусовому виконанню відповідно до цього Закону підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, як постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

38. Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

39. Отже, постанова про стягнення виконавчого збору є самостійним виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню.

40. Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

41. Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначених нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом № 1404-VIII.

42. Згідно із частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

43. З наведених норм права вбачається, що Закон № 1404-VIIIустановлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

44. Беручи до уваги наведені правові норми у контексті вирішення питання юрисдикційної належності позову щодо стягнення з боржника виконавчого збору, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що розгляд спору в цій частині віднесено до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки судів попередніх інстанцій в цій частині є помилковими.

45. Відповідна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня, 03 жовтня та 14 листопада 2018 року у справах № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), № 320/7888/16-ц (провадження № 14-266цс18), № 906/515/17 (провадження № 12-246гс18) відповідно.

46. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про непоширення юрисдикції адміністративного суду на спір у частині позовної вимоги про скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу, виданого Господарським судом міста Києва, ґрунтуються на правильному застосуванні норм права.

47. Водночас суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про непоширення юрисдикції адміністративного суду на спір у частині оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 12 тис. 800 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

48. За нормами частини третьої статті 3 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

49. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має правоскасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

50. Згідно із частиною першою статті 353 КАС Українипідставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

51. Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій у частині позовних вимог про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з боржника виконавчого збору постановлено судові рішення з порушенням норм процесуального права, які перешкоджають подальшому провадженню у справі, то Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для їх скасування у зазначеній частині з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 353, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та кредит задовольнити частково.

2. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року в частині позовної вимоги про скасування постанови державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про відкриття виконавчого провадження від 06 березня 2017 року ВП № 53527668 щодо стягнення з боржника (уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та кредит ) виконавчого збору у розмірі 12 тисяч 800 гривень скасувати, а справу в цій частині направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.

3. В іншій частині ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк В. В. Пророк

Ю. Л. Власов Л. І. Рогач

М. І. Гриців О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук

О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич

В. С. Князєв О. Г. Яновська

Л. М. Лобойко