Рішення

від 14.05.2020 по справі 826/15531/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2020 року м. Київ № 826/15531/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит до третя особаШевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Товариство з обмеженою відповідальністю Екотур проскасування постанови від 06.03.2017 у ВП №53527668 в частині стягнення з боржника виконавчого збору ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит (далі також - позивач, уповноважена особа ФГВФО) з позовом до Головного територіального управління юстиції у м. Києві, в особі Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва, про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, винесеної 06.03.2017 державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Федоровою Д.Д., якою відкрито виконавче провадження ВП №53527668 за наказом №910/17057/16 від 01.02.2017, виданим Господарським судом міста Києва, якою зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит , включивши до нього грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Екотур у сумі 526 179,42 грн. та сплатити виконавчий збір у розмірі 12 800,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2017 №826/15531/17, що була залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018, відмовлено у відкритті провадження за вказаним позовом Уповноваженої особи відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній станом на 04.12.2017).

В подальшому, Велика палата Верховного Суду своєю постановою від 02.10.2019 у справі №826/15531/17 (провадження №11-455апп19) скасувала вказані ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018 в частині відмови у відкритті провадження в частині позовної вимоги про скасування постанови державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про відкриття виконавчого провадження від 06.03.2017 ВП №53527668 щодо стягнення з боржника (уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит ) виконавчого збору у розмірі 12 800 грн., та в цій частині справу передано до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №826/15531/17 за вказаним позовом, залучено до участі третю особу та цю справу призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку, визначеному ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування заявлених вимог відповідно до тексту позовної заяви у редакції від 26.11.2019, позивач посилається на те, що постанова про відкриття провадження ВП №53527668 від 06.03.2017 винесена з порушенням ч. 1 і п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження . А саме, на думку позивача, пред?явлений до виконання виконавчий лист не містив обов?язкових реквізитів щодо боржника, передбачених п. 3 і 4 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону, як то: прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові, адреса місця проживання чи перебування, дата народження; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків). Також відповідно до положень п. 4 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець мав врахувати обставину прийняття Національним банком України рішення (постанови від 17.12.2015 №898) про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ Банк Фінанси та кредит . З огляду на наведене позивач вважає, що державний виконавець мав всі підстави для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №826/15531/17 за вказаним позовом, залучено до участі у справі третю особу та дану справу призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку, визначеному ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

У призначені судові засідання відповідач і третя особа явку своїх уповноважених представників не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дати, час і місце судових засідань. Також зазначені учасники справи не подали до суду відповідних заяв по суті (відзив на позов, пояснень щодо позову) і жодних додаткових матеріалів (в т.ч. матеріалів виконавчого провадження №53527668, що витребовувались ухвалою суду від 03.12.2019)

16.01.2020 присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги про скасування постанови від 06.03.2017 про відкриття провадження ВП №53527668 в частині щодо стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 12 800 грн. з мотивів, що наведені в уточненій позовній заяві (вих. №083-3-5602/19 від 26.11.2019).

Крім того, представником позивача надано суду письмове клопотання про здійснення в подальшому розгляду справи за відсутності представника Уповноваженої особи Фонду, у порядку письмового провадження.

У судовому засіданні 16.01.2020, беручи до уваги обставини подання позивачем клопотання про розгляд справи за відсутності його представника та неявки решти учасників справи, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній матеріалів.

28.01.2020 від позивача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення з питання виконання рішення суду, разом з частиною витребовуваних судом у судовому засіданні документів.

Поряд з цим, судом встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції" від 09.10.2019 №870, Наказу Міністерства юстиції України від 16.10.2019 №3173/5 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України" та Наказу Міністерства юстиції України від 17.12.2019 №4053/5 "Про відділи державної виконавчої служби" Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві було перейменовано на Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), шляхом виведення названого Відділу зі складу Головного територіального управління юстиції у м. Києві та введення до складу відповідного міжрегіонального територіального органу Міністерства юстиції, без зміни при цьому статусу такого Відділу як юридичної особи.

Таким чином, оскільки зміни у статусі відповідача як юридичної особи не відбулися, то суд дійшов висновку про врахування під час розгляду даної справи нового найменування відповідача.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши усні пояснення його представника, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з текстів позовної заяви та наявних у справі матеріалів, 06.03.2017 державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління у місті Києві Федоровою Д.Д. за наслідками пред?явленого до виконання виконавчого документу (наказу №910/17057/16, виданого Господарським судом міста Києва 01.02.2017, про: зобов?язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит включивши до нього грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Екотур в сумі 526 179,42 грн.) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №53527668.

За змістом цієї постанови від 06.03.2017 ВП №53527668 (копія якої була подана позивачем разом з позовом), державний виконавець керуючись положеннями ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України Про виконавче провадження відкрив виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/17057/16, виданого 01.02.2017, про зобов?язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит включивши до нього грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Екотур в сумі 526 179,42 грн. Боржником за цим виконавчим провадженням визначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит , як представника юридичної особи - Банку, а стягувачем - ТОВ Екотур .

У тексті цієї ж постанови від 06.03.2017 державний виконавець зазначив, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 12 800 грн.

У подальшому, 08.11.2017 старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління у місті Києві Шереметом О.В. в рамках виконавчого провадження №53527668 прийнято постанову про накладення штрафу у зв?язку з невиконанням боржником рішення суду.

За актуальними даними з Автоматизованої системи виконавчого провадження (вільний доступ до якої надано на офіційному сайті Міністерства юстиції України за наступним посиланням: https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors), 18.01.2018 старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління у місті Києві Шереметом О.В. прийнято ще одну постанову про накладення штрафу з причини невиконання боржником рішення суду.

29.01.2020 здійснено передачу виконавчого провадження №53527668 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Наразі виконавче провадження №53527668 значиться як прийняте до виконання Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Не погоджуючись із правомірністю постанови державного виконавця Федорової Д.Д. від 06.03.2017 про відкриття провадження ВП №53527668 в цілому Уповноважена особа ФГВФО 27.11.2017 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом про скасування такої постанови як протиправної повністю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2017 №826/15531/17 було відмовлено у відкритті провадження за вказаним позовом. Дана ухвала суду в частині відмови у відкритті провадження в порядку адміністративного судочинства за поданим позовом саме в частині вимоги про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження (тобто, стосовно спору щодо правомірності прийнятого державним виконавцем рішення про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу господарського суду) залишена без змін постановою Великої палати Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №826/15531/17 з мотиву непідсудності такого спору адміністративному суду.

У зв?язку і скасуванням Великою палатою Верховного Суду ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2017 в іншій частині, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2019 було відкрито провадження в адміністративній справі №826/15531/17 в частині позовної вимоги Уповноваженої особи Фонду про скасування постанови державного виконавця від 06.03.2017 ВП №53527668 частині прийняття рішення про стягнення з боржника виконавчого збору.

Таким чином, питання щодо правомірності прийнятого державним виконавцем рішення про відкриття виконавчого провадження за наслідками пред?явлення до примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/17057/16, виданого 01.02.2017) з мотивів невідповідності виконавчого документу вимогам ст. 4 Закону України Про виконавче провадження не є предметом розглядуваного Окружним адміністративним судом міста Києва в порядку адміністративного судочинства спору, про що наведений правовий висновок у постанові Великої палати Верховного Суду від 02.10.2019. У свою чергу, такий правовий висновок Касаційного суду в силу ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов?язковим для Окружного адміністративного суду міста Києва при розгляді цієї справи.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 цього Закону передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Нормами ч. 1, 5 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження (у редакції чинній станом на 06.03.2017) передбачалося, що за заявою стягувача виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За змістом норм ч. 1 ст. 27 цього Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

При цьому, ч. 2 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження (у редакції, що діяла на 06.03.2017) визначала, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Згідно ч. 3 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження (у редакції, що діяла на 06.03.2017) за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Перелік випадків, коли виконавчий збір не стягується є вичерпний та наведений в ч. 5 і 9 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження .

Так, виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України Про виконавче провадження підлягають примусовому виконанню, врегульовані Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802.

Зокрема, п. 8 розд. ІІІ зазначеної Інструкції (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Зі змісту наведених норм права можна дійти висновку, що зазначення відомостей про стягнення з боржника виконавчого збору в тексті постанови про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця (наведена правова позиція щодо порядку стягнення виконавчого збору узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 13.03.2019 у справі № 812/1413/17) .

Дослідивши та проаналізувавши наявні у справі матеріали (зокрема, зміст постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.03.2017 ВП №53527668), суд дійшов висновку про наявність у державного виконавця законних повноважень на зазначення в тексті відомостей про стягнення з боржника виконавчого збору.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача, що наведені у текстах його позову та письмових поясненнях, оскільки такі, як вже було зазначено вище по тексту цього рішення суду, не підлягають оцінці судом у межах розглядуваного спору. Також станом день розгляду цієї справи у суді учасники справи не повідомили суд про обставину скасування судом в порядку господарського судочинства постанови про відкриття виконавчого провадження.

З огляду на викладене, суд вважає, що дії державного виконавця щодо зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження відомостей про стягнення виконавчого збору відповідали порядку, встановленому ст. 27 Закону України Про виконавче провадження та Інструкцією.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом положень ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно з нормами ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241 - 246, 250, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Екотур про визнання протиправною та скасування постанови.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей визначених ст. 272 цього Кодексу.

Суддя Т.О. Скочок