Постанова

від 08.10.2019 по справі 702/896/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2019 року

м. Черкаси

справа № 702/896/18

провадження №22-ц/821/54/19 категорія 302000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Єльцова В.О.

суддів: Бородійчук В.Г., Нерушак Л.В.

секретаря: Торопенко Н.М.

учасники справи :

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: адвокат Романов Олександр Олексійович

відповідач : Селянське (фермерське) господарство Нова Україна ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Жильнєльфа Вельє

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Нова Україна на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 02 квітня 2019 року (ухвалене в приміщенні Монастирищенського районного суду Черкаської області 02 квітня 2019 року під головуванням судді Мазай Н.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Нова Україна , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Жильнєльфа Вельє , про визнання недійсним правочину.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору про визнання недійсним правочину.

Підставами позову зазначає те, що ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину серія та номер 1349 від 16.07.2015 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7123486800:02:001:0230, площею 2,71 га, яка розташована в адміністративних межах Теолинської сільської ради Монастирищенського району.

16.06.2012 ОСОБА_2 , після якої позивач успадкувала дану земельну ділянку, укладено договір оренди даної земельної ділянки строком на 5 років до 26.09.2018 з СФГ Нова Україна , який 26.09.2013 зареєстровано в ДРРП. Оскільки позивача не влаштовували умови даного договору, розмір орендної плати за користування земельною ділянкою, тому позивач не мала наміру продовжувати орендні відносини з СФГ Нова Україна .

Позивач уклала договір оренди земельної ділянки з ТОВ Жильнельфа Вельє , який подано на реєстрацію. 02.10.2018 ТОВ Жильнельфа Вельє отримало Рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 43292327, у зв`язку з наявністю суперечності між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно. За даними інформаційної довідки з ДРРП строк дії права opeнди земельної ділянки з кадастровим номером 7123486800:02:001:0230 додатковою угодою б/н від 22.05.2018 до договору оренди земельної ділянки від 16.06.2012 продовжено на 5 років до 25.09.2023 року.

Додаткову угоду з СФГ Нова Україна позивач не підписувала та нікого у передбаченому законом порядку не уповноважувала на підписання додаткової угоди. Позивач вважає, що додаткова угода б/н від 22.05.2018 щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7123486800:02:001:0230, є недійсною з моменту її вчинення з підстав викладених вище. Оскільки додаткову угоду б/н від 22.05.2018 до договору оренди землі від 16.06.2012 позивач з СФГ Нова Україна не підписувала, та нікого у встановленому законом порядку не уповноважувала на це, дана додаткова угода до договору оренди землі від 16.06.2012 підписана від імені позивача невідомою особою, а тому вважає, що є всі підстави для визнання цієї додаткової угоди до такого договору з СФГ Нова Україна недійсною в повному обсязі з дати її вчинення, що передбачено ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України, оскільки даний правочин укладено без волевиявлення власника земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, право позивача на володіння, користування і розпорядження своєю власністю підлягає захисту шляхом визнання недійсною додаткову угоду б/н від 22.05.2018 до договору оренди землі від 16.06.2012 укладеного з СФГ Нова Україна . Просить визнати недійсною додаткову угоду б/н від 22.05.2018 до договору оренди земельної ділянки №7123486800:02:001:0230,площею 2,71га від16.06.2012 розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області укладену між ОСОБА_1 та СФГ Нова Україна , яка є підставою для продовження права оренди вище вказаної земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 02 квітня 2019 року позов задоволено повністю.

Визнано недійсною додаткову угоду б/н від 22.05.2018 до договору оренди земельної ділянки № 7123486800:02:001:0230, площею 2,71 га розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області від16.06.2012, укладену між ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством Нова Україна , яка є підставою для продовження права оренди вище вказаної земельної ділянки.

Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства Нова Україна на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704( сімсот чотири) гривні 80коп.

Рішення суду мотивоване тим, що виходячи з аналізу наведених норм права, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, а також висновку експертизи, суд дійшов висновку, що додаткова угода від 22.05.2018 до договору оренди землі від 16.06.2012 має бути визнана недійсною, оскільки вона не була підписана ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність волевиявлення власника земельної ділянки на укладення такої угоди.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі СФГ Нова Україна просить скасувати рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 02 квітня 2019 року як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Вказує, що у суді 1 інстанції не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. Висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що основним доказом у справі є висновок судової почеркознавчої експертизи, якою встановлено, що підпис на спірній додатковій угоді виконано не позивачем, а іншою особою з наслідуванням підпису. СФГ Нова Україна ставить під сумнів результати даної експертизи, так як на виконання інструкції Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень , затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08 жовтня 1999 року, вільні зразки підпису для проведення експертизи надано не було, у зв`язку з чим експерт міг дійти помилкового висновку при проведенні експертизи.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника ОСОБА_1 - адвоката Романова Олександра Олексійовича, останній зазначив, що оскаржуване рішення вважає законним і обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, а апеляційну скаргу необгрунтованою та безпідставною, такою, що не підлягає задоволенню.

Вказує, що п. 1.13 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень , затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5, вказує, що достатність та якість наданих для проведення експертизи зразків почерку та підпису особи визначаються експертом у кожній конкретній експертній ситуації. Критерієм достатності обсягу порівняльного матеріалу вважається надання такої його кількості, за якою можливо виявити індивідуальність, варіаційність та стійкість ознак в досліджуваному об`єкті і зразках почерку (підпису) певного виконавця.

Таким чином, виходячи з вище зазначеного, кількість та якість наданих для дослідження зразків підпису не є сталою та визначається експертом для проведення конкретної експертизи, з дотриманням норм правил та принципів, визначених діючим законодавством. Тому, вважає висновок експертів Черкаського відділення КНДІСЕ України за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 14.03.2019 року за №640, 914/19-23 законним, обґрунтованим, об`єктивним і повним.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Орендодавець ОСОБА_1 та орендар ТОВ Жильнельфа Вельє в особі Висоцького Ю.І., уклали договір оренди земельної ділянки від 27.09.2018 строком на 10 років до 27.09.2028 . (а.с.14-16).

Згідно рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Косолап Віктора Івановича , Виконавчий комітет Іванівської сільської ради Уманського району Черкаської області № 43292327 від 02.10.2018, у державній реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим №7123486800:02:001:0230, площею 2,71га, яка розташована в адміністративних межах Теолинської сільської ради Монастирищенського району, ТОВ "Жильнельфа Вельє" відмовлено у зв`язку з наявністю суперечності між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно ( а.с. 16)

За даними інформаційної довідки з ДРРП строк дії права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7123486800:02:001:0230, площею 2,71га, яка розташована в адміністративних межах Теолинської сільської ради Монастирищенського району додатковою угодою б/н від 22.05.2018 до договору оренди земельної ділянки від16.06.2012 продовжено на 5 років до25.09.2023(а.с.13).

22.05.2018 між Селянським (фермерським) господарством НоваУкраїна та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду б/н, до договору б/н від 16.06.2012, яка зареєстрована у встановленому законом порядку ( а.с. 13) та згідно якої змінено пункти 2, 5, 8, 9 Договору. Зокрема визначено нормативно грошову оцінку земельної ділянки, яка становить 87548,00 грн; договір укладено на десять років. Термін дії договору з 25.09.2013 по 25.09.2023; орендна плата вноситься орендарем у розмірі 4,5 % від вартості паю, що становить у грошовому виразі 3940,00 грн. Дана додаткова угода набирає чинності з дати підписання її Сторонами і є невід`ємною частиною вищевказаного Договору оренди землі ( а.с.57).

Факт реєстрації оспорюваної угоди сторони не заперечують.

Оскільки судом встановлено, що в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію додаткової угоди від 22.05.2018 до Договору оренди землі від 16.06.2012 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 139192126 від 26.09.2018 ( а.с. 13), то вона в силу вимог ст. ст.210,640 ЦК України є укладеною, а отже - оспорюваною та за рішенням суду може бути визнана недійсною.

За змістом позовної заяви позивач стверджує, що додаткову угоду від 22.05.2018 до договору оренди земельної ділянки від 16.06.2012 з СФГ "Нова Україна" вона не підписувала і ніяких осіб на її підписання від свого імені не уповноважувала, як це передбачено ч. 4 ст. 207 ЦК України.

Згідно висновку експертів Черкаського відділення КНДІСЕ України за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 14.03.2019 за № 640,914/19-23, підпис від імені ОСОБА_1 в графі Орендодавець додаткової угоди від 22.05.2018 до договору № б/н від 16.06.2012 виконаний кульковою ручкою без попередньої технічної підготовки і технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_1 на додатковій угоді б/н від 22.05.2018 до договору оренди земельної ділянки від 16.06.2012, щодо земельної ділянки кадастровий номер 74123486800:02:001:0230, площею 2,71 га, розташованої в адміністративних межах Теолинської сільської ради, виконаний не ОСОБА_1 Підпис на додатковій угоді б/н від 22.05.2018 до договору оренди земельної ділянки від 16.06.2012 щодо земельної ділянки кадастровий номер 7123486800:02:001:0230 площею 2,71 га розташованої в адміністративних межах Теолинської сільської ради, виконаний з наслідуванням підпису ОСОБА_1 (а.с.79-83).

Суд приймає висновок експертів Черкаського відділення КНДІСЕ України за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 14.03.2019 року № 640, 914/19-23 як належний доказ у справі, не ставить його під сумнів, оскільки він отриманий передбаченим законом способом, не суперечить іншим матеріалам справи, виконаний у відповідності до вимог діючого законодавства, повноважними на це особами.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга СФГ Нова Україна не підлягає до задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду 1 інстанції відповідає.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно вимог ч. 2 ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

За змістом ст. ст. 13, 14 ЗУ Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі, за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 30 Закону України Про оренду землі , зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Статтею 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

З матеріалів справи вбачається, орендодавець ОСОБА_1 та орендар ТОВ Жильнельфа Вельє в особі Висоцького Ю.І., уклали договір оренди земельної ділянки від 27.09.2018 строком на 10 років до 27.09.2028 (а.с.14-16).

Згідно рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Косолап Віктора Івановича , Виконавчий комітет Іванівської сільської ради Уманського району Черкаської області № 43292327 від 02.10.2018, у державній реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим №7123486800:02:001:0230 площею 2,71га, яка розташована в адміністративних межах Теолинської сільської ради Монастирищенського району, ТОВ "Жильнельфа Вельє" відмовлено у зв`язку з наявністю суперечності між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно ( а.с. 16)

За даними інформаційної довідки з ДРРП строк дії права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7123486800:02:001:0230 площею 2,71га, яка розташована в адміністративних межах Теолинської сільської ради Монастирищенського району додатковою угодою б/н від 22.05.2018 до договору оренди земельної ділянки від16.06.2012 продовжено на 5 років до 25.09.2023(а.с.13).

22.05.2018 між Селянським (фермерським) господарством НоваУкраїна та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду б/н до договору б/н від 16.06.2012, яка зареєстрована у встановленому законом порядку ( а.с. 13) та згідно якої змінено пункти 2, 5, 8, 9 Договору. Зокрема визначено нормативно грошову оцінку земельної ділянки, яка становить 87548,00 грн; договір укладено на десять років. Термін дії договору з 25.09.2013 по 25.09.2023; орендна плата вноситься орендарем у розмірі 4,5 % від вартості паю, що становить у грошовому виразі 3940,00 грн. Дана додаткова угода набирає чинності з дати підписання її Сторонами і є невід`ємною частиною вищевказаного Договору оренди землі ( а.с.57).

Звертаючись в суд з позовом, ОСОБА_1 вказувала на те, що нею не підписувалась Додаткова угода б/н від 22.05.2018 до договору оренди земельної ділянки від 16.06.2012, якою строк дії договору продовжено на 5 років до 25.09.2023 року. Крім того, вона нікого не уповноважувала на підписання даної додаткової угоди.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 236 ЦК України, правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У п.п. 1, 8 постанови Пленуму ВСУ Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними вказано, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому, в кожній справі про визнання угоди недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків; відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 11 січня 2019 року (а.с. 63-64) по справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, провадження у справі зупинено.

За результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, 14 березня 2019 року судовими експертами Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз був зроблений висновок № 640, 914/19-23 (а.с. 79-83), згідно якого підпис від імені ОСОБА_1 в графі Орендодавець додаткової угоді від 22.05.2018 до договору б/н від 16.06.2012 виконаний кульковою ручкою без попередньої технічної підготовки і технічних засобів; підпис від імені ОСОБА_1 на додатковій угоді б/н від 22.05.2018 до договору оренди земельної ділянки від 16.06.2012, щодо земельної ділянки кадастровий номер 7123486800:02:001:0230, площею 2,71га., розташованої в адміністративних межах Теолинської сільської ради, виконаний не ОСОБА_1 ; підпис на додатковій угоді б/н від 22.05.2018 до договору оренди земельної ділянки від 16.06.2012 щодо земельної ділянки кадастровий номер 7123486800:02:001:0230 площею 2,71 га., розташованої в адміністративних межах Теолинської сільської ради, виконаний з наслідуванням підпису ОСОБА_1

Суд 1 інстанції прийняв висновок експертів Черкаського відділення КНДІСЕ України за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 14.03.2019 року № 640, 914/19-23 як належний доказ у справі, не поставив його під сумнів, оскільки він отриманий передбаченим законом способом, не суперечить іншим матеріалам справи, виконаний у відповідності до вимог діючого законодавства, повноважними на це особами.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції, встановлюючи обставини по справі, взяв до уваги вищезазначені факти та, в сукупності з наданими сторонами доказами, оцінив їх під час постановлення своїх висновків.

Таким чином, суд 1 інстанції вірно дійшов висновку, що виходячи з аналізу наведених норм права, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, а також висновку експертизи, суд доходить висновку, що додаткова угода від 22.05.2018 до договору оренди землі від 16.06.2012 має бути визнана недійсною, оскільки вона не була підписана ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність волевиявлення власника земельної ділянки на укладення такої угоди.

Не укладаючи та не підписуючи додаткову угоду від 22.05.2018 до договору оренди земельної ділянки від 16.06.2012 з СФГ "Нова Україна", позивач не висловлювала та не виражала у будь-який спосіб своє волевиявлення на зміну строку дії договору, не вчиняла жодних дій, спрямованих на погодження та/або схвалення умов, викладених у додатковій угоді, а отже її волевиявлення на зміну умов Договору, зокрема і в частині встановлення терміну дії договору до 25.09.2023 було взагалі відсутнє і визначення наведеного строку дії договору у додатковій угоді не відповідає її внутрішньому волевиявленню. Наявність оспорюваного правочину порушує законні права позивача на володіння, користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, як приватною власністю, а тому її порушені права підлягають судовому захисту.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок експерта не є належним доказом у справі, оскільки експертиза була проведена з порушенням Інструкції, так як на проведення даної експертизи зі сторони позивача вільні зразки підпису надано не було, у зв`язку з чим експерт міг дійти помилкового висновку при проведенні експертизи, є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Статтею 1 ЗУ Про судову експертизу передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження (ст. 3 ЗУ Про судову експертизу ).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Дульський проти України (Заява №61679/00) зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури; більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Відповідно до п. 1.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 призначення судових експертиз та експертних досліджень (далі експертизи та дослідження) судовим експертам державних спеціалізованих науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (далі експертні установи) та атестованим судовим експертам, які не є працівниками державних спеціалізованих установ (далі експерти), їх обов`язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів здійснюються у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним, Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним кодексами України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Митним кодексом України, Законами України Про судову експертизу , Про виконавче провадження , іншими нормативно-правовими актами з питань судово-експертної діяльності та цією Інструкцією.

Відповідно до ч. 2 ст. 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Згідно п.п. 2 п. 2.1 розділу ІІ. Права, обов`язки та відповідальність експерта, Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 експерт має право відповідно до процесуального законодавства заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи.

Крім цього, відповідно до п. 4.4 розділу IV. Організація проведення експертиз (досліджень) та оформлення їх результатів, якщо отримані матеріали оформлені з порушеннями, які виключають можливість організації проведення експертизи, керівник експертної установи терміново у письмовій формі повідомляє про це орган (особу), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

Якщо орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), не вживає належних заходів для усунення цих перешкод, керівник експертної установи по закінченні тридцяти календарних днів з дня направлення повідомлення повертає йому (їй) матеріали.

Судовий експерт не звертався до суду із клопотанням про надання додаткових матеріалів та зразків, також матеріали не повертались через порушення, натомість, експертом було проведено експертизу та надано висновок, що свідчить про достатність матеріалів та зразків для проведення експертизи.

Конкретну кількість зразків підпису, що необхідно відібрати для проведення почеркознавчої експертизи, визначає експерт в кожному окремому випадку.

Відповідачем не надано вмотивованих доказів необгрунтованості висновку експерта, або доказів, що він суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності.

Враховуючи ту обставину, що позивач не підписував спірну додаткову угоду до договору оренди землі, що встановлено висновком судової експертизи, апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції в цій справі, яке ґрунтується на твердженні про відсутність волевиявлення сторони правочину на його укладення, адже за встановлених у справі обставин, орендодавець свою волю підписанням правочину не виражав.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо належності та достовірності результатів судово-почеркознавчої експертизи. Так, висновки експертизи є повними, всебічними та об`єктивними. Сумнівів у точності та правильності результатів експертизи у колегії суддів не викликано.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, що виникли в даному випадку та застосував закон, що їх регулює. За наслідком апеляційного перегляду порушень матеріального чи процесуального закону судом першої інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки їх доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Нова Україна - залишити без задоволення.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 02 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Нова Україна , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Жильнєльфа Вельє , про визнання недійсним правочину,- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 08 жовтня 2019 року.

Головуючий

Судді