Постанова

від 03.10.2019 по справі 916/866/14

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/866/14 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Аленіна О.Ю., Лавриненко Л.В.

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

.

за участю представника від позивача - Шевченко О.О. за довіреністю №33/04/3997-19, дата видачі - 06.08.2019;

/Приватне підприємство СТРОЙ-СИСТЕМ не використало право на участь у судовому засіданні, про час, дату та місце проведення якого повідомлене належним чином (див. рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 16.09.2019 та розписку представника від 12.09.2019)/

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства СТРОЙ-СИСТЕМ

на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2019 року, проголошене о14.07 головуючим суддею Волковим Р.В., суддями Смелянець Г.Є., Малярчук І.А. у м.Одесі, повний текст якого складено 08.07.2019,

у справі № 916/866/14

за позовом Державного центру зайнятості

до Приватного підприємства СТРОЙ-СИСТЕМ

про стягнення 46 223 626 грн. збитків,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року Державний центр зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства (далі - ПП) СТРОЙ-СИСТЕМ про стягнення завданих матеріальних збитків на суму 46 223 626,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за додатковою угодою № 2 від 14.04.2011 до договору підряду з будівництва адміністративної будівлі Державного центру зайнятості №155 від 22.12.2010, внаслідок чого позивачу завдано збитки у розмірі вартості майна, яке було передано відповідачу на зберігання за цим договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2014 позовну заяву надіслано за підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.07.2014 позов задоволено. Стягнуто з ПП СТРОЙ-СИСТЕМ на користь Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України 46 223 626,00 грн. збитків та 73 080,00 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 рішення Господарського суду Одеської області від 22.07.2014 скасовано частково. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПП СТРОЙ-СИСТЕМ на користь Державної служби зайнятості (Центральний апарат) 30 832 974,96 грн. збитків та 48 963,60 грн. судового збору. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення 15 390 651,04 грн. збитків. В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 22.07.2014 залишено без змін.

Додатковою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 стягнуто з Державної служби зайнятості (Центральний апарат) на користь ПП СТРОЙ-СИСТЕМ 12 058,20 грн. судового збору за апеляційний перегляд рішення.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2016 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2016, додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 та рішення Господарського суду Одеської області від 22.07.2014 у справі №916/866/14 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Під час нового розгляду даної справи, 21.05.2018 Державна служба зайнятості (Центральний апарат) подала до суду заяву про зміну підстав позову, в якій зазначає, що відповідач всупереч умовам Договору підряду №155 та додаткових угод до нього, вивіз обладнання без повідомлення і згоди позивача в інше місце, а ніж обумовлено сторонами, передав його третім особам на підставі інших правочинів без попереднього узгодження таких дій з позивачем, на законні вимоги позивача про повернення майна не відповідає, отже позивач вважає, що передане відповідачу на відповідальне зберігання майно втрачено, чим позивачу заподіяно збитки з вини відповідача на загальну суму 46 223 626,00 грн., яку визначено виходячи з балансової вартості майна.

Оскільки відповідач стверджував, що майно не втрачено, а передано ним на зберігання іншим особам, під час розгляду спору судом першої інстанції з метою встановлення реальної ринкової вартості втраченого майна на дату подання позову декілька разів призначались товарознавчі експертизи, які не були проведені і висновки експертиз відсутні, у зв`язку з тим, що відповідачем не виконувались вимоги експертів щодо надання доступу до цього майна.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.06.2019 позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 46 223 626,00 грн., 7 553,00 грн. судових витрат та судовий збір у розмірі 73 080,00 грн.

Рішення мотивоване тим, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором, укладеним з позивачем в добровільному порядку, без заперечень та зауважень, і без внесення змін до нього в частині місця зберігання обладнання, а також в частині того, що договором та додатковими угодами до нього передбачалось особисте зберігання обладнання відповідачем, а не зберігання його третіми особами або його передача будь-яких іншим особам на підставі інших правочинів без попереднього узгодження таких дій з позивачем.

Також, суд першої інстанції зазначив, що за відсутності у матеріалах справи доказів наявності на зберіганні на даний час у відповідача обладнання, яке було йому передано на відповідальне зберігання позивачем, суд вважає встановленою обставину втрати ПП СТРОЙ-СИСТЕМ такого обладнання.

З урахуванням зміни позивачем підстав позову, де він зазначає про заподіяння йому збитків через невиконання відповідачем договірних зобов`язань за Договором підряду та додаткових угод до нього, втратою переданого на зберігання майна, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ПП СТРОЙ-СИСТЕМ звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом порушено норми матеріального права; висновки суду не відповідають дійсними обставинам справи та спростовуються матеріалами справи; в порушення вимог ст.86 ГПК України, судом не встановлено та не досліджено всіх обставини справи, які мають істотне значення для вирішення даної справи, що в свою чергу призвело до передчасних висновків суду. Скаржник вважає, що під час розгляду зазначеної справи було порушено основоположні принципи судочинства, а саме: вимоги ст. 13 ГПК України, оскільки судом не було створено необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а суд не сприяв всебічному, повному і об`єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, у зв`язку з чим порушив вимоги ст. 86 ГПК України.

На думку скаржника, оскільки вимоги з приводу повернення обладнання поклажедавцю Державною службою зайнятості (Центральний апарат) до ПП СТРОЙ-СИСТЕМ не заявлялися до подачі позову, то позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення збитків передчасно. Разом з тим, відповідач неодноразово звертався до позивача з листами, в яких ставилось питання про повернення обладнання переданого на безоплатне зберігання позивачу, у зв`язку неможливістю подальшого зберігання.

20.08.2019 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшла заява про заміну його найменування з Державної служби зайнятості (Центральний апарат) на Державний центр зайнятості, яку задоволено ухвалою апеляційного суду від 12.09.2019.

21.08.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що доводи апеляційної скарги ПП СТРОЙ-СИСТЕМ є безпідставними та необґрунтованими. Судом першої інстанції вірно застосовано як норми матеріального так і процесуального права. При новому розгляді справи судом першої інстанції повністю враховано вказівки Вищого господарського суду України, що містяться у постанові від 18.05.2016 у даній справі, з`ясовано характер спірних правовідносин, права та обов`язки сторін у справі, встановлено всі фактичні обставини справи, двічі судом призначалась будівельно-технічна судова експертиза, а відповідач двічі ухилився від її проведення, надано мотивовану оцінку аргументів, наведених учасниками справи та прийнято законне та обґрунтоване рішення.

До початку судового засідання 12.09.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про проведення додаткової судової експертизи.

З`ясувавши в судовому засіданні 12.09.2019 думку представника позивача щодо клопотання відповідача, судова колегія оголосила перерву до 03.10.2019 для надання можливості позивачу надати до суду письмові заперечення на клопотання відповідача.

20.09.2019 до суду апеляційної інстанції надійшли заперечення позивача на клопотання про проведення додаткової експертизи, в яких просить суд залишити клопотання без задоволення через необгрунтованість

Розглянувши клопотання про проведення в даній справі додаткової товарознавчої судової експертизи, судова колегія відмовила в його задоволенні з огляду на наступне.

Матеріали справи містять висновок експертів ТОВ Одеський регіональний центр незалежних експертиз № 77, складений у серпні 2015 року (т. 2, а.с. 95-163).

Ухвалою суду першої інстанції від 19.07.2016 було призначено судову товарознавчу експертизу.

31.10.2016 від експерта надійшло повідомлення №3898/26 про неможливість надання експертизи, оскільки вимоги експерта не було виконано у встановлений термін.

13.04.2017 від експерта надійшло повідомлення №5225/26 про неможливість надання висновку у зв`язку з неповним виконанням вимог експерта, нездійсненням оплати за проведення експертизи.

15.06.2017 відповідач надав до суду першої інстанції клопотання про проведення додаткової судової експертизи. Ухвалою суду першої інстанції від 19.06.2017 було призначено судову товарознавчу експертизу.

14.03.2018 від експерта надійшло повідомлення №17-3081/32 про неможливість надання висновку експертизи, оскільки вимоги експерта не було виконано у встановлений термін.

Ухвалою господарського суду від 18.07.2018 призначено по справі судову товарознавчу та технічну експертизу.

29.03.2019 до суду надійшло повідомлення від 18.02.2019 про неможливість надання висновку у зв`язку із тим, що вимоги експерта не були виконані, окрім оплати рахунку.

21.04.2019 від відповідача до суду першої інстанції надійшло клопотання про проведення додаткової судової експертизи, яке було залишено без задоволення.

Статтею 107 ГПК України передбачено, що якщо висновок експерта є неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Отже, додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо, однак судова колегія зазначає, що судом першої інстанції товарознавча судова експертиза призначалась тричі, проте жодного разу не була проведена, у зв`язку з тим, що вимоги експерта відповідачем не були виконанні, таким чином, подання ним клопотання про проведення додаткової експертизи на думку судової колегії є затягуванням розгляду справи по суті.

Також, судова колегія зазначає, що судова експертиза призначається тільки у разі, коли висновки експерта не можуть замінити інші докази, які знаходяться у матеріалах справи чи неможливо застосувати інші засоби доказування, проте судова колегія вважає, що матеріали даної справи місять достатньо відповідних доказів для винесення правомірного рішення, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про проведення у даній справі додаткової судової експертизи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 грудня 2010 року між Державним центром зайнятості (Замовник) та ПП СТРОЙ-СИСТЕМ (Генпідрядник) укладений Договір підряду з будівництва адміністративної будівлі Державного центру зайнятості № 155, згідно до якого Генпідрядник зобов`язався своїми силами і засобами на замовлення Замовника виконати роботи з будівництва адміністративного будинку Державної служби зайнятості за адресою: м. Київ, вул. Астраханська, 9-17, і здати Замовнику у встановлений строк, визначений Договором, об`єкт відповідно до проектно-кошторисної документації, а Замовник зобов`язався забезпечити Генпідрядника затвердженою у встановленому порядку проектно-кошторисною документацією, передати по відповідному Акту будівельний майданчик, прийняти закінчений будівництвом об`єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт.

Пунктом 15.3 договору визначено строк дії договору, який встановлюється з моменту його підписання обома сторонами і до виконання зобов`язань сторін по договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Додатковою угодою від 14.04.2011 року №2 до договору підряду від 22.12.2010 №155 передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цією Угодою, Замовник фінансує, а Генпідрядник придбає та приймає на відповідальне зберігання протягом строку дії цієї угоди будівельні матеріали та обладнання з метою подальшого його використання Генпідрядником на об`єкті будівництва адміністративної будівлі Державної служби зайнятості по вул. Астраханська, 9-17 в Дніпровському районі м.Києва.

Відповідно до пункту 1.3 додаткової угоди від 14.04.2011 №2 до договору підряду від 22.12.2010 року №155 зберігання майна за цією угодою є безоплатним.

За даною додатковою угодою Генпідрядник зобов`язаний: вживати всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання майна у належному стані протягом строку зберігання; забезпечувати наявність пристосованих для зберігання майна приміщень, що охороняються, виключаючи доступ сторонніх осіб до майна; якщо при прийманні та зберіганні майна в ньому виявляться пошкодження або недоліки, а також у випадку спричинення будь-ким пошкоджень придбаного майна для об`єкту, підрядник несе повну відповідальність за збитки, завдані Замовнику. Завдані збитки ніяким чином не можуть вплинути на передачу обладнання в монтаж та введення об`єкту в експлуатацію; нести повну відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна Замовника, переданого на зберігання Генпідряднику, у відповідності із цією угодою та чинним законодавством України, з моменту одержання майна та до моменту його використання; за першою вимогою Замовника надавати тому можливість доступу до майна та перевірки умов зберігання (пункти 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4, 2.1.6, 2.1.8 додаткової угоди від 14.04.2011 №2 до договору підряду від 22.12.2010 №155).

Крім того, відповідно до п.2.1.5 додаткової угоди від 14.04.2011 №2 до договору підряду від 22.12.2010 №155 Генпідрядник зобов`язався зберігати майно в окремому приміщенні (складі), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 15, в умовах, які не допускають змішування його з іншими однорідними речами, що знаходяться в тому ж приміщенні

Згідно з п. 2.2 та п.2.3 Угоди №2 право власності на майно до Генпідрядника не переходить, майно не може бути задіяне в господарському обороті Генпідрядника або бути передане ним у користування третім особам. Таким чином, право власності на придбані відповідачем за даним договором матеріали та обладнання, які залишалися у нього на зберіганні, належить позивачу.

На виконання умов договору від 22.12.2010 №155 позивач перерахував відповідачу платіжними дорученнями 50 000 000,00 грн. (т.1. а.с.57-66).

29.04.2011 сторонами було підписано Акт приймання-передачі обладнання та матеріалів на загальну суму 50 000 000,00 грн. (з ПДВ), які були передані відповідачу для монтажу (т.1 а.с.24-26).

01.08.2011 сторонами було укладено додаткову угоду №1 до Угоди №2, відповідно до неї сторони домовилися, що у зв`язку з укладенням Генпідрядником нових договорів на відповідальне зберігання (№010811-1 від 01.08.2011; №010811-2 від 01.08.2011) та відповідно зміною адрес, за якими знаходиться обладнання на відповідальному зберіганні, сторони дійшли згоди щодо зміни п.2.1.5 Додаткової угоди №2. Генпідрядник зобов`язаний зберігати майно в окремому приміщенні (складі) , що знаходиться за адресами: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48 та 08114, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Кленовий узвіз, 4, в умовах, які не допускають змішування його з іншими однорідними речами, що знаходяться в тому ж приміщенні.

Всі інші умови Угоди №2 залишились незмінними.

Проте, в порушення умов вищевказаної додаткової угоди №1 від 01.08.2011 до додаткової угоди №2 від 14.04.2011 до договору підряду з будівництва адміністративної будівлі Державного центру зайнятості № 155 від 22.12.2010, відповідач 01.08.2011 уклав договори відповідального зберігання з товариством з обмеженою відповідальністю /далі-ТОВ/ Глобал-Лоджистік , ТОВ ПОВІТРОТЕХНІКА , ПП Комерційна фірма Будінвест Груп , відповідно до умов яких було передане майно Державного центру зайнятості на зберігання третім особам (т. 1, а.с. 150 - 166).

В подальшому, ТОВ Глобал-Лоджистік , ТОВ Виробничо-комерційне підприємство ПОВІТРОТЕХНІКА , ПП Комерційна фірма Будінвест Груп обладнання було повернуто відповідачу, про що свідчать копії відповідних актів прийому-передачі обладнання.

Відповідно до Актів виконаних робіт КБ - 2, КБ - 3 за період з липня по грудень 2011 року на будівництво об`єкту, зазначеного у Договорі від 22.12.2010 року №155 було списано матеріалів на суму: - у липні 2011 року - 136 979, 42 грн.; - у вересні 2011 року - 2 039 187,50 грн.; - у жовтні 2011 року - 341 425,00 грн.; - у листопаді 2011 року - 422 537,50 грн.; - у грудні 2011 року - 206 850,00 грн. За таких обставин, отже за даними бухгалтерського обліку, на балансі Державного центру зайнятості ( на рахунку 202 обладнання, конструкції і деталі до установки та на рахунку 204 будівельні матеріали ) обліковуються матеріальні цінності на загальну суму 46 223 626,00 грн. (з ПДВ).

З матеріалів справи також вбачається, що укладений між сторонами договір разом з додатковими угодами до нього за правовою природою є змішаним та містить в собі елементи договору будівельного підряду та договору зберігання, а тому мають врегульовуватись відповідними нормами права, а саме гл. 61 та гл. 66 ЦК України.

Крім цього, судовою колегією встановлено, що у 2013 році позивач на підставі частини 4 ст.849 ЦК України розірвав договір підряду з будівництва адміністративної будівлі Державного центру зайнятості від 22.12.2010 № 155 шляхом направлення відповідачу листа від 10.04.2013 № Д4-16-1995/0/6-13, що встановлено рішенням Господарського суду Одеської області від 12.01.2015, залишеним без змін постановою Одеським апеляційним господарським судом від 25.08.2015, у справі №916/4529/14, і зазначені обставини, відповідно до ст. 75 ГПК України мають приюдиційне значення для даної справи і повторному доведенню не підлягають

У зв`язку з тим, що договір підряду між сторонами було припинено, то спір між сторонами у даній справі виник лише з приводу виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором зберігання.

Загальні положення про зберігання встановлені гл.66 ЦК України.

За умовами ст.ст. 949, 950 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Стаття 951 ЦК України передбачає, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Слід зазначити, що зберігач, зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання або відповідну кількість речей такого самого роду, а збитки, про які йде мова у ст.951 ЦК України підлягають стягненню лише у випадку втрати (нестачі) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, за наявності складу цивільного правопорушення.

21.11.2013 позивач листом №ДЦ-16-7702/0/6-13 звернувся до директора відповідача з проханням надати письмове підтвердження фактичної наявності обладнання та будівельних матеріалів згідно інвентаризаційного опису.

25.11.2013 відповідач листом № 38/1 повідомив позивача, що роботи за об`єктом будівництва Адміністративний будинок Державної служби зайнятості за адресою: м. Київ, вул. Астраханська, 9-17 в Дніпровському районі м. Києва не проводяться та у зв`язку з несвоєчасністю фінансування між Генеральним підрядником та контрагентами, які зберігають на своїх складських приміщеннях матеріальні цінності для будівництва вищезазначеного об`єкту, проходять судові розгляди та на цей час ПП СТРОЙ-СИСТЕМ підтверджує фактичну наявність обладнання, переданого на відповідальне зберігання згідно інвентаризаційного опису.

На виконання окремого доручення керівництва Державного центру зайнятості від 17.12.2013, з метою перевірки фактичної наявності обладнання та матеріалів, переданих на відповідальне зберігання відповідачу, представниками позивача здійснено виїзну перевірку, проте перевірити фактичну наявність обладнання не вдалося, про що свідчить складений акт від 23.12.2013, в якому зазначено, перевірити фактичну наявність обладнання не вдалося, оскільки вхід на територію за адресою: м.Київ, вул. Дегтярівська, 48 здійснюється виключно за спецперепустками.

У зведеному акті інвентаризації виробничих запасів рахунок 202 від 04.06.2014 за адресами: м. Київ, вул. Дегтярівська, 48 та Київська область, с.Гореничі, вул. Кленовий узвіз, 4 (інвентаризація проведена з 30.05.2014 по 04.06.2014) було встановлено нестачу на суму 16 171 406,68 грн.

Крім цього, вдруге порушуючи умови додаткової угоди №1 від 01.08.2011 до додаткової угоди №2 від 14.04.2011 до договору підряду з будівництва адміністративної будівлі Державного центру зайнятості № 155 від 22.12.2010, відповідач 06.06.2014 без згоди позивача уклав з ТОВ МРІЯ договір відповідального зберігання, за умовами якого, відповідач передає, а ТОВ МРІЯ приймає на відповідальне зберігання протягом строку дії цього Договору обладнання, що відображено у Додатку №1, з метою зберігання та подальшого його використання Поклажодавцем на об`єкті будівництва адміністративної будівлі Державної служби зайнятості по вул. Астраханська, 9-17 в Дніпровському районі м. Києва, яким договорі встановлено місце зберігання: м. Одеса, вул. Дерибасівська 29 та вул. Ленінградська, 33.

Судова колегія вважає, що вищевказаними діями відповідач порушив умови, які відображені у додатковій угоді №1 до Угоди №2, відповідно до якої сторони домовились, що Генпідрядник зобов`язаний зберігати майно в окремому приміщенні (складі), що знаходиться за адресами: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48 та 08114, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Кленовий узвіз, 4.

За умовами Угоди №2 ПП СТРОЙ-СИСТЕМ зобов`язалося нести повну відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна Замовника (Державний центр зайнятості), переданого на зберігання Генпідряднику (ПП СТРОЙ-СИСТЕМ ), у відповідності із цією Угодою та чинним законодавством України, з моменту одержання майна та до його використання.

16.07.2014 відповідач листом № 278 повідомив Державний центр зайнятості про відсутність фінансових можливостей для зберігання обладнання та відсутність умов для продовження зберігання обладнання, проте зазначений лист відповідача не підтверджує наявність на збереженні у ПП СТРОЙ-СИСТЕМ відповідного обладнання.

Листом від 14.03.2016 №24 відповідач повідомив позивача про те, що для інвентаризації обладнання, яке зберігається на складах ПП СТРОЙ-СИСТЕМ за адресами: м.Одеса, вул. Скісна/вул. Ленінградська та вул. Дерибасівська, 29, - можливо лише за умови присутності уповноважених представників Державної служби зайнятості за наявності відповідних довіреностей та за умови приймання обладнання представниками під час проведення інвентаризації у зв`язку з неможливістю подальшого проведення зберігання обладнання силами ПП СТРОЙ-СИСТЕМ , яке зберігається вже понад 5 років. Просив повідомити про дату проведення інвентаризації та приймання обладнання на загальну суму 46 223 626,00 грн.

У відповідь на вказаний лист позивач листом від 14.03.2016 №ДЦ-12-1677/0/616 просив забезпечити доступ 15.03.2016 з 10:30 годин і зазначив, що порядок та умови приймання обладнання буде визначено після проведення інвентаризації.

15.03.2016 комісією позивача було складено акт відмови від допуску до інвентаризації, представником відповідача на акті вказано зауваження, в яких зазначено, що інвентаризацію майна пропонується провести одночасно з його відвантаженням та переміщенням зі складів відповідача.

23.06.2016 Державна служба зайнятості (Центральний апарат) звернулася до відповідача з листом №ДЦ-05-4512/0/6-16, в якому просила повернути обладнання з попереднім повідомленням про дату та час повернення. 24.06.2016 позивач просив повідомити про прийняте рішення щодо повернення обладнання (лист №ДЦ-05-4561/0/6-16).

Проте, зазначені листи відповідачем залишені без відповіді та реагування.

Згідно ст. 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Оскільки, доказів використання обладнання на суму 46 223 626,00 грн. відповідачем не надано, то зазначене обладнання, визначене у акті приймання- передачі обладнання та матеріалів від 29 квітня 2011 року, має бути у наявності та знаходитися на зберіганні у ПП СТРОЙ-СИСТЕМ , проте встановити наявність визначеного у акти приймання-передачі від 29.04.2011 майна не є можливим, адже за доводами відповідача майно знаходиться на зберіганні ТОВ МРІЯ , а останнє не надає можливості перевірити наявність майна.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору, відшкодування збитків (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Збитками є втрати ,яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ст. 22 ЦК України).

Визначення поняття збитків наводяться також у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до приписів ст.77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судова колегія враховує, що дана справа розглядається з 2014 року, при новому розгляді даної справи в суді першої інстанції з 2016 року було призначено три експертизи, однак, жодна не була проведена у зв`язку з тим, що відповідачем неодноразово було здійснено дії, направлені на ухилення від проведення експертизи, зокрема, не оплачувалась вартість експертизи, експертам неодноразово не було надано доступ до місця зберігання обладнання. Таким чином, саме внаслідок дій (бездіяльності) відповідача не було можливості провести експертизу у справі, яка б дозволила встановити наявність обладнання на зберіганні, та встановити вартість такого обладнання чи то на момент передачі на зберігання, чи то на час проведення експертизи, що відповідно до ч.4 ст.102 ГПК України є підставою для визнання встановленою вартості майна за балансовим обліком позивача.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ПП СТРОЙ-СИСТЕМ втрачено облачення, яке було передано останньому позивачем на відповідальне зберігання, адже в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Відповідачем до матеріалів справи доказів наявності переданого позивачем за актом приймання-передачі від 29.04.2011 обладнання на суму 46 223 626,00 грн. не надано, у зв`язку з чим, судова колегія вважає, з матеріалів справи вбачається наявність всіх складових правопорушення, які необхідні для застосування до ПП СТРОЙ-СИСТЕМ такого виду цивільно-правової відповідальності, як стягнення збитків у розмірі вартості втраченого обладнання, тим більше, що така відповідність передбачена не тільки законодавством, а і умовами договору від 22.12.2010 № 155 разом з додатковими угодами до нього від 14.04.2011 та 01.08.2011.

Отже, враховуючи викладене, судова колегія вважає, що позов Державного центру зайнятості є обґрунтованим, підтвердженим матеріалами справи, у зв`язку з чим, суд першої інстанції правомірно його задовольнив.

Доводи апеляційної скарги, що Державний центр зайнятості подав позов про стягнення збитків передчасно, оскільки вимоги з приводу повернення обладнання позивачем до відповідача не заявлялися до подачі позову, судова колегія не приймає до уваги, у зв`язку з наступним.

Дійсно, до подачі позову позивач не звертався до відповідача з вимогою про повернення обладнання, однак з такими вимогами позивач звернувся до відповідача листами від 23.06.2016 №ДЦ-05-4512/0/6-16 та від 24.06.2016 №ДЦ-05-4561/0/6-16, проте зазначені листи залишені відповідачем без відповіді та реагування, що також підтверджує відсутність (втрату) у відповідача обладнання.

Крім цього, судова колегія зазначає, що відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Інші доводи скаржника щодо рішення місцевого господарського суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права з урахуванням всіх обставин справи не впливають на законність та обгрунтованість прийнятого судом рішення.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об`єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2019 у справі підлягає залишенню без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2019 у справі №916/866/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства СТРОЙ-СИСТЕМ - без задоволення.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 08.10.2019 о 9.30.

Головуючий суддя Разюк Г.П.

Суддя Аленін О.Ю.

Суддя Лавриненко Л.В.