Рішення

від 15.05.2019 по справі 910/13201/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.05.2019Справа № 910/13201/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В.В. , за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Компласт"

до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

про стягнення 125 487,97 грн,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 15.05.2019,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Науково-виробнича фірма "Компласт" (далі - позивач, Фірма) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - відповідач, Компанія) про стягнення 125 487,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо сплати наданих послуг за Договорами №499/08/14-15 від 26.06.2015, №539/08/14-15 від 10.07.2015 та №542/08/14-15 від 14.07.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13201/18 для розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 29.10.2018.

25.10.2018 відділом діловодства суду від відповідача отримано клопотання про продовження строків для надання відзиву на позовну заяву.

26.10.2018 відділом діловодства суду від позивача отримано додаткові матеріали по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2018 продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позов до 19.11.2018, підготовче засідання відкладено на 26.11.2018.

16.11.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

23.11.2018 позивачем подано до канцелярії суду відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі, підготовче судове засідання відкладено на 21.01.2019.

22.12.2018 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

29.12.2018 позивачем подано до відділу діловодства суду додаток до відповіді на відзив.

16.01.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові заперечення по справі.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/229 від 08.02.2019, у зв`язку з лікарняним судді Мельника В.І., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого, відповідно до витягу протоколу від 08.02.2019, справу № 910/13201/18 передано на розгляд судді Джарти В. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2019 справу № 910/13201/18 прийнято до провадження суддею Джарти В.В., постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 13.03.2019.

12.03.2019 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2019 витребувано у відповідача - Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" додаткові докази та відкладено підготовче судове засідання на 03.04.2019.

01.04.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про долучення документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 15.05.2019 включно, відкладено підготовче судове засідання на 17.04.2019, а також повторно витребувано у відповідача статут, на підставі якого від імені Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" були укладені договори №499/08/14-15 від 26.06.2015, №539/08/14-15 від 10.07.2015 та №542/08/14-15 від 14.07.2015.

11.04.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшли додаткові документи на виконання вимог суду.

У підготовче судове засідання 17.04.2019 прибули представники позивача та відповідача.

За наслідками судового засідання 17.04.2019 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого засідання та призначення розгляду справи по суті в судовому засіданні 15.05.2019.

У призначене судове 15.05.2019 засідання з`явився представник позивача, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

У свою чергу представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.06.2015 між Публічним акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал , як замовником, та Приватним підприємством "Науково-виробнича фірма "Компласт", як виконавцем, був укладений договір № 499/08/14-15 постачання доопрацьованого прикладного програмного забезпечення на фізичних носіях з формуванням відомостей реалізації водоспоживання і водовідведення по нарахуванню за групами споживання і тарифами у розрізі груп та підгруп споживачів (далі - договір № 499). За умовами укладеного договору № 499 відповідач доручив Фірмі, а позивач взяв на себе зобов`язання надати послуги з доопрацювання прикладного програмного забезпечення на фізичних носіях з формуванням відомостей реалізації водоспоживання і водовідведення по нарахуванню за групами споживання і тарифами у розрізі груп та підгруп споживачів для розрахункового департаменту Компанії. Загальна вартість послуг за договором № 499 становить 38 400,00 грн з ПДВ, яка належить сплаті протягом трьох робочих днів після підписання Акту приймання-передачі послуг.

10.07.2015 між Публічним акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал , як замовником, та Приватним підприємством "Науково-виробнича фірма "Компласт", як виконавцем, був укладений договір № 539/08/14-15 надання послуг постачання доопрацьованого прикладеного забезпечення на фізичних носіях Автоматизованої системи Пошук (далі - договір № 539). За умовами укладеного договору № 539 відповідач доручив Фірмі, а позивач взяв на себе зобов`язання надати послуги з постачання доопрацьованого прикладеного забезпечення на фізичних носіях Автоматизованої системи Пошук для розрахункового департаменту Компанії. Загальна вартість послуг за договором № 539 становить 31 200,00 грн з ПДВ, яка належить сплаті протягом 45 календарних днів після підписання Акту приймання-передачі послуг.

14.07.2015 між Публічним акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал , як замовником, та Приватним підприємством "Науково-виробнича фірма "Компласт", як виконавцем, був укладений договір № 542/08/14-15 надання послуг постачання доопрацьованого прикладеного забезпечення на фізичних носіях Реєстрація податкових накладних (далі - договір № 542). За умовами укладеного договору № 542 відповідач доручив Фірмі, а позивач взяв на себе зобов`язання надати послуги з постачання доопрацьованого прикладеного забезпечення на фізичних носіях Реєстрація податкових накладних для розрахункового департаменту Компанії. Загальна вартість послуг за договором № 542 становить 34 680,00 грн з ПДВ, яка належить сплаті протягом 45 календарних днів після підписання Акту приймання-передачі послуг.

Звертаючись із даним позовом до суду, Фірма зазначає, що належним чином надала послуги за вищевказаними договорами відповідача, що підтверджується актами № 10 за договором № 499, № 11 за договором № 539 та № 12 за договором № 542. З матеріалів справи вбачається, що вказані акти скеровані на адресу відповідача 31.07.2018, проте під час судового розгляду позивач вказував, що вже направляв вказані акти на адресу Компанії.

10.09.2018 Фірма скерувала на адресу відповідача претензія про сплату суми боргу згідно вищевказаних актів. Оскільки відповідач не здійснив дій спрямованих на задоволення претензії позивача, останній звернувся із даним позовом до суду.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, надав до суду копії акту № 10 б/д та акту № 11 від 12.08.2015. Вказані акти складені та підписані представниками обох сторін. При цьому, відповідач зазначає, що акт № 10 слід вважати підписаним 20.07.2015 - тобто в останній день роботи підписанта акту вказаного акту. Просить відмовити у задоволенні позову та застосувати до вимог Фірми строк позовної давності. Щодо вимог про стягнення суми боргу за актом № 12 Компанія зазначає, що послуги надані не були за договором № 542, а тому відсутні підстави здійснювати оплату таких послуг.

Оцінивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами надання послуг.

Відповідно до статті 173 ГК України господарським визначається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Виконавець повинен надати послугу особисто (частина 1 статті 902 ЦК України).

Згідно зі статтею 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги за договором № 499 та договором № 539. При цьому, вказані послуги прийняті Компанією, що підтверджується наданими відповідачем до матеріалів справи копією акту № 10 та акту № 11. Суд відзначає, що сторонами у межах розгляду даного спору не спростовано встановлених судом обставин.

Беручи до уваги положення укладених договорів № 499 та № 539, норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що оплата наданих послуг за актом № 10 мала бути здійснена до 23.07.2015 включно, а за актом № 11 - до 26.09.2015 включно. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що позивачем не надано доказів на підтвердження дати підписання акту № 10, а тому суд вважає за можливе врахувати доводи відповідача щодо підписання акту № 10 20.07.2017 - в останній день роботи підписанта в Компанії. Крім того, позивачем не спростований той факт, що акт № 11 підписаний сторонами 12.08.2015. Доказів підписання вказаного акту 15.09.2015 Фірмою до суду не надано.

Згідно з нормами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи становить 69 600,00 грн та строк оплати послуг станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду та станом на дату розгляду справи у суді є таким, що настав.

Водночас, відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що позивачем було пропущено строк, в межах якого він міг звернутися до суду, оскільки строк виконання зобов`язання з оплати робіт за актами здачі-прийняття виконаних робіт настав 23.07.2015 та 26.09.2015 відповідно.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відтак, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відтак, з урахуванням приписів вищенаведеної статті, строк позовної давності для вимог Фірми щодо стягнення з Компанії суми основного боргу за актами здачі-прийняття виконаних робіт сплив 23.07.2018 (за актом № 10) та 26.09.2018 (за актом № 11) відповідно.

Згідно з частиною 5 статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Згідно з частиною 3 статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

У дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

З матеріалів справи вбачається, відповідачем не було визнано суму боргу та не вчинено інших дій, з якими законодавець пов`язує переривання строку позовної давності.

Як вбачається з штампу відділу автоматизованого діловодства Господарського суду міста Києва, позивач звернувся з даним позовом до суду 03.10.2018.2018 , тобто поза межами позовної давності щодо стягнення заборгованості за актом № 10 та за актом № 11.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності причин пропущення строку звернення із позовом до суду, які можуть бути визнані поважними, а тому пропущений Фірмою строк поновленню не підлягає.

Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з Компанії 69 600,00 грн вартості послуг за актами № 10 та № 11. Водночас суд відзначає, що при зверненні із позовом до суду Фірмою також було заявлено до стягнення три проценти річних, інфляційні втрати та пеню, розраховані на суму боргу 31 200,00 грн, тобто за актом № 11. Оскільки, судом відмовлено у задоволенні позову про стягнення з Компанії вартості послуг за актом № 11, тому компенсаційні витрати та штрафні санкції, розраховані на суму боргу за актом № 11, не підлягають стягненню з відповідача, а у позові в цій частині слід відмовити.

Разом з тим, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем надані послуги Компанії за договором № 542, про що складений акт № 12 від 01.08.2018 та скерований на адресу відповідача. Вказаний акт не підписаний з боку замовника (відповідача).

Суд критично оцінює доводи відповідача про фактичне ненадання послуг Фірмою за договором № 542, оскільки такі доводи не доведені належними та допустимим доказами. Крім того, на вимогу суду надати пояснення, що функціонування прикладного забезпечення на фізичних носіях Реєстрація податкових накладних , Компанія не відреагувала, доказів того, що спірне доопрацювання вчиненими іншими особами - відмінними від позивача до суду відповідач не надав.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З системного аналізу викладеного слідує, що позивачем належними та допустимим доказами доведено, а відповідачем не спростовано наявності обов`язку Компанії здійснити оплату вартості послуг за договором № 542 у розмірі 34 680,00 грн, атому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10.02.2010).

За таких обставин, зважаючи на заявлену Компанією вимогу про застосування судом строку позовної давності до вимог Фірми щодо стягнення заявленої суми, а також відсутність належних та допустимих доказів поважності причин пропуску позивачем цього строку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. За змістом частин 1, 3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно із доданим до позовної заяви попереднім розрахунком судових витрат, розмір судових витрат, які позивач очікував понести у зв`язку з розглядом даної справи, становив 5000,00 грн витрати на професійну правову допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, понесені Фірмою витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються договором про надання правових послуг № 5 від 02.09.2018.

За приписами статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за результатами вирішення спору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у тому числі витрати на професійну допомогу, як то передбачено частиною 4 вказаної статті.

Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Компласт" до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Ккиївводоканал" про стягнення 125 487,97 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Ккиївводоканал" (01015, місто Київ, Печерський район, вулиця Лейпцизька, будинок 1-а; ідентифікаційний код 03327664) на користь Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Компласт" (03037, місто Київ, вулиця Клименка, будинок 23; ідентифікаційний код 24731286) 34 680,00 грн (тридцять чотири тисячі шістсот вісімдесят гривень 00 копійок) заборгованості, 520,20 грн (п`ятсот двадцять гривень 00 копійок) судового збору та 1 381,81 грн (одну тисячу триста вісімдесят одну гривню 81 копійку) правничої допомоги.

3. У іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 19.06.2019.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ