Рішення

від 30.09.2019 по справі 910/9093/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2019Справа № 910/9093/19 Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Туристична фірма ЛЬВІВ-СУПУТНИК (79060, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ КНЯГИНІ ОЛЬГИ, будинок 116) до проТовариства з обмеженою відповідальністю АВІАКОМПАНІЯ БРАВО (04116, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШУЛЯВСЬКА, будинок 7) стягнення заборгованості у розмірі 137 531 грн. 08 коп. Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю Туристична фірма ЛЬВІВ-СУПУТНИК звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АВІАКОМПАНІЯ БРАВО про стягнення заборгованості у розмірі 137 531 грн. 08 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором про надання послуг №123/а від 13.06.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Туристична фірма Львів - Супутник до Товариства з обмеженою відповідальністю АВІАКОМПАНІЯ БРАВО про стягнення заборгованості у розмірі 137 531 грн. 08 коп. залишено без руху.

24.07.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 року відкрито провадження у справі № 910/9093/19, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.07.2019 року була направлена на адреси Сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 02.08.2019 року та 31.07.2019 року уповноваженим особам Позивача та Відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю АВІАКОМПАНІЯ БРАВО є 04116, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШУЛЯВСЬКА, будинок 7.

Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі №910/9093/19 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю АВІАКОМПАНІЯ БРАВО , зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач зазначає, що 13.06.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю АВІАКОМПАНІЯ БРАВО (Замовник) та Публічним акціонерним товариством Туристична фірма ЛЬВІВ-СУПУТНИК (Виконавець) (в подальшому змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю Туристична фірма Львів-Супутник ) було укладено Договір про надання послуг № 123/а, відповідно до умов якого Замовник замовляє, а Виконавець надає за його заявою на комерційній основі пакет послуг (проживання, харчування, організація банкетів, фуршетів, надання в оренду конференційних залів для проведення семінарів, конференцій, симпозіумів, тощо). Послуги надаються як фізичним так і юридичним особам. (а.с.10-13)

У п. 5.1 Договору № 123/а сторони погодили, що ціна за пакет послуг декларується 2Виконавцем відповідно до заявки Замовника і погоджується сторонами.

Умовами п.п. 5.2.1, 5.2.2. Договору № 123/а встановлено, що платежі за цим Договором будуть виконуватись Замовником або третьою особою (за дорученням Замовника) за платіжним дорученням у розмірі 100% вартості послуг. Авансова проплата становить не менше 70% вартості послуг, якщо залишкова сума не перевищує 20 00,00 грн.

Решта суми, а саме 30% вартості послуг сплачується Замовником в останній день його перебування - день виїзду з готелю.

Згідно з п. 7.5 Договору № 123/а він діє з 13.06.2016 року до 31.12.2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Туристична фірма Львів-Супутник виставило Товариству з обмеженою відповідальністю АВІАКОМПАНІЯ БРАВО рахунок на оплату №565 від 31.08.2018 року на суму в розмірі 168 760 грн. 00 коп. (а.с.14)

Відповідачем надано Позивачу Гарантійний лист № 1.6-425 від 20.09.2018 року , в якому про гарантовано сплатити поточний борг у розмірі 130 000 грн. за період з 29.09.2018 року по 08.10.2018 року згідно з графіком, зазначеним у листі (а.с. 15)

Водночас, Позивач надав Відповідачу послуги з проживання екіпажу з 01.09.-30.09.2018 р. в готелі Супутник у вересні 2018 року, що підтверджується Актом надання послуг № 1720 від 30.09.2018 року на суму 139 640,00 грн. (а.с. 16)

З метою оплати вартості наданих послуг Позивачем виставлений Відповідачу Рахунок на оплату № 631 від 30.09.2018 року на суму 139 640,00 грн. (а.с. 17)

Крім того, 30.09.2019 року між Позивачем та Відповідачем підписаний Акт звірки, з якого вбачається, що станом на 30.09.2018 року заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю АВІАКОМПАНІЯ БРАВО на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Туристична фірма Львів-Супутник становила 248 400 грн. (а.с. 18)

Вартість наданих послуг сплачена Відповідачем Позивачу частково.

Позивач надіслав на адресу Відповідача Претензію 09.11.2018 року (№168 від 03.06.2019 року) з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 168 400 грн. 00коп., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення (а.с.19-21)

Разом з тим, Відповідач відповіді на претензію не надав, однак частково сплатив вартість отриманих послуг.

В подальшому, 21.06.2019 року Позивач надіслав на адресу Відповідача Вимогу про погашення заборгованості від 18.06.2019 року, в якій просить протягом 7 днів з дня отримання Вимоги сплатити заборгованість за надані послуги у розмірі 97 640, 00 грн., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 21.06.2019 року, накладної від 21.06.2019 року, фіскального чеку від 21.06.2019 року та рекомендованого повідомлення про вручення Відповідачу 24.06.2019 року Вимоги (а.с. 25-28)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив оплату наданих послуг в повному обсязі, заборгованість Відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю Туристична фірма Львів-Супутник становить 97 640 грн. 00 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВІАКОМПАНІЯ БРАВО 3% річних у розмірі 3 100 грн. 29 коп., інфляційні втрати у розмірі 12 133 грн. 78 коп. та пеню у розмірі 24 657 грн. 01 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Туристична фірма Львів-Супутник підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач зазначає, що 13.06.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю АВІАКОМПАНІЯ БРАВО (Замовник) та Публічним акціонерним товариством Туристична фірма ЛЬВІВ-СУПУТНИК (Виконавець) (в подальшому змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю Туристична фірма Львів-Супутник ) було укладено Договір про надання послуг № 123/а, відповідно до умов якого Замовник замовляє, а Виконавець надає за його заявою на комерційній основі пакет послуг (проживання, харчування, організація банкетів, фуршетів, надання в оренду конференційних залів для проведення семінарів, конференцій, симпозіумів, тощо). Послуги надаються як фізичним, так і юридичним особам. (а.с.10-13)

Разом з тим, Суд зазначає, що за умовами п. 7.5 Договору № 123/а він діє з 13.06.2016 року до 31.12.2016 року.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Отже, при укладенні Договору № 123/а сторонами погоджений граничний строк його дії без можливості пролонгації Договору на майбутнє за мовчазної згоди сторін без письмового погодження.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що матеріали справи не містять доказів пролонгації сторонами терміну дії Договору № 123/а після закінчення строку його дії, Суд приходить до висновку, що Договір № 123/а, визначений Позивачем в якості підстави позову, між фактично припинився з 01.01.2017 року внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Туристична фірма Львів-Супутник виставило Товариству з обмеженою відповідальністю АВІАКОМПАНІЯ БРАВО Рахунок на оплату №565 від 31.08.2018 року на суму в розмірі 168 760 грн. 00 коп. (а.с.14)

Відповідачем надано Позивачу Гарантійний лист № 1.6-425 від 20.09.2018 року , в якому про гарантовано сплатити поточний борг у розмірі 130 000 грн. за період з 29.09.2018 року по 08.10.2018 року згідно з графіком, зазначеним у листі (а.с. 15)

Водночас, Позивач надав Відповідачу послуги з проживання екіпажу з 01.09.-30.09.2018 р. в готелі Супутник у вересні 2018 року, що підтверджується Актом надання послуг № 1720 від 30.09.2018 року на суму 139 640,00 грн. (а.с. 16)

З метою оплати вартості наданих послуг Позивачем виставлений Відповідачу Рахунок на оплату № 631 від 30.09.2018 року на суму 139 640,00 грн. (а.с. 17)

Суд звертає увагу, що у вказаних Рахунках на оплату, Гарантійному листі та Акті надання послуг № 1720 від 30.09.2018 року відсутнє посилання на Договір № 123/а, тому Суд приходить до висновку, що між сторонами склалися фактичні правовідносини з надання послуг шляхом підписання Акта надання послуг та оплати Рахунків, що відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки правочин між сторонами може бути укладений в будь-який спосіб і сторони вільні у виборі форми правочину.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов`язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв`язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв`язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез`явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред`явленою. (п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Позивач надіслав на адресу Відповідача Позивач надіслав на адресу Відповідача Претензію 09.11.2018 року (№168 від 03.06.2019 року) з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 168 400 грн. 00коп., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення (а.с.19-21)

Разом з тим, Відповідач відповіді на претензію не надав, однак частково сплатив вартість отриманих послуг.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження проведення Відповідачем оплат, в той же час, оскільки сторонами не заперечується факт надання послуг та проведення відповідачем оплат, Суд вважає доведеним розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем.

В подальшому, 21.06.2019 року Позивач надіслав на адресу Відповідача Вимогу про погашення заборгованості від 18.06.2019 року, в якій просить протягом 7 днів з дня отримання Вимоги сплатити заборгованість за надані послуги у розмірі 97 640, 00 грн., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 21.06.2019 року, накладної від 21.06.2019 року, фіскального чеку від 21.06.2019 року та рекомендованого повідомлення про вручення Відповідачу 24.06.2019 року Вимоги (а.с. 25-28)

За таких підстав, Суд приходить до висновку, що Позивач довів суду належними засобами доказування факт виникнення між сторонами фактичних взаємовідносин з надання послуг, оформлених у спрощений спосіб, факт надання послуг Відповідачу, його прийняття без заперечень та зауважень Відповідачем та направлення вимоги про здійснення оплати, яку останній не виконав належним чином в строк, передбачений вимогами чинного законодавства України, а тому у Відповідача виникло зустрічне зобов`язання по оплаті отриманих послуг.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю Туристична фірма Львів-Супутник в розмірі 97 640,00 грн..

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю АВІАКОМПАНІЯ БРАВО на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Туристична фірма Львів-Супутник підлягає стягненню заборгованість у розмірі 97 640, 00 грн.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 01.09.2018 р. по 09.07.2019 р. у розмірі 3 100 грн. 29 коп. та інфляційні втрати за період з вересня 2018 року по травень 2019 року у розмірі 12 133 грн. 78 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за надані послуги за загальний період прострочки з 01.09.2018 р. по 09.07.2019 р. у розмірі 3 100 грн. 29 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача. Так, розрахунок 3% річних здійснено Позивачем за умови дії Договору № 123/а. Разом з тим, зважаючи, що Судом встановлено факт припинення Договору з огляду на закінчення строку його дії, враховуючи положення ст. 530 Цивільного кодексу України до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних за загальний період прострочки з 20.11.2018 р. по 09.07.2019 р. у розмірі 1 935грн. 44 коп.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з вересня 2018 року по травень 2019 року у розмірі 12 133 грн. 78 коп., вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача. Так, розрахунок інфляційних втрат здійснено Позивачем за умови дії Договору № 123/а. Разом з тим, зважаючи, що Судом встановлено факт припинення Договору з огляду на закінчення строку його дії, враховуючи положення ст. 530 Цивільного кодексу України до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає інфляційні втрати за загальний період прострочки з грудня 2018 р. по травень 2019 р. у розмірі 4 882грн. 16 коп.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 01.09.2018 р. по 01.03.2019 р. у розмірі 24 657 грн. 01 коп.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (стаття 547 Цивільного кодексу України)

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства України, для застосування пені за порушення грошового зобов`язання договором мають бути визначені випадки, розмір та порядок їх застосування.

Отже, оскільки Договір № 123/а припинився, між сторонами нова угода щодо стягнення пені не укладена, а частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено обмеження нарахування пені за весь час користування чужими грошовими коштами обліковою ставкою НБУ, якщо вона передбачена умовами укладеного між сторонами договору, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 24 657 грн. 01 коп. задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Туристична фірма ЛЬВІВ-СУПУТНИК - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВІАКОМПАНІЯ БРАВО (04116, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШУЛЯВСЬКА, будинок 7, Ідентифікаційний код юридичної особи 32259588) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Туристична фірма ЛЬВІВ-СУПУТНИК (79060, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ КНЯГИНІ ОЛЬГИ, будинок 116, Ідентифікаційний код юридичної особи 13811487) заборгованість у розмірі 97 640 (дев`яносто сім тисяч шістсот сорок) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1 935 (одна тисяча дев`ятсот тридцять п`ять) грн.. 44 (сорок чотири) коп., інфляційні втрати у розмірі 4 882 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. 16 (шістнадцять) коп.. та судовий збір у розмірі 1 566 (одна тисяча п`ятсот шістдесят шість) грн. 83 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 30 вересня 2019 року.

Суддя О.В. Чинчин