Рішення

від 07.10.2019 по справі 910/10428/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.10.2019Справа № 910/10428/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства Український державний центр радіочастот

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ведекон

про стягнення 60097,92 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року Державне підприємство Український державний центр радіочастот звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ведекон про стягнення 60097,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань з повної та своєчасної оплати вартості виконаних позивачем робіт за період 01.04.2019 по 30.06.2019 за Договором №3216/241м-15 від 01.02.2016 на роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 60097,92 грн., яку просить стягнути позивач.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 16.08.2019, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 26.08.2019 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 05.09.2019. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 30.08.2019.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.08.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дійсну станом на дату винесення ухвали про відкриття провадження у справі, а саме: 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 51-Б, кім.4.

Однак, станом на дату розгляду справи на адресу Господарського суду міста Києва повернувся поштовий конверт №0103050244400 із відміткою про повернення у зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Також господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 08.08.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Разом з тим, судом встановлено, що згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідачем 04.10.2019 було змінено адресу місцезнаходження на: 04128, м . Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 20-В, кв . 81.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.02.2016 між Державним підприємством Український державний центр радіочастот (позивач, виконавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю Ведекон (відповідач, замовник) укладено Договір №3216/241м-15 на роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, предметом якого є проведення виконавцем робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ) згідно з виданими дозволами, а також виявлення та усунення дії джерел радіозавад роботі РЕЗ замовника на території України (п.1.1Договору).

Відповідно до п.3.1 Договору, ціна виконаних робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ, визначається на підставі чинних тарифів на роботи (послуги) Державного підприємства Український державний центр радіочастот , затверджених у встановленому порядку, за один календарний місяць, залежить від кількості РЕЗ, щодо яких проводились роботи і не включає податок на додану вартість. Податок на додану вартість нараховується згідно з законодавством України. Розрахунок ціни робіт здійснюється на підставі додатку до договору, що є його невід`ємною частиною.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що виконання робіт підтверджується відповідними актами виконаних робіт, підписаними обома сторонами.

Згідно п.3.3 Договору, виконавець після закінчення проведення робіт оформлює рахунки за виконані роботи та разом з актами виконаних робіт надсилає на адресу замовника до кінця місяця, протягом якого виконувались роботи: якщо замовник не підписує акти виконаних робіт він повинен протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту їх отримання надати виконавцю вмотивовану відмову (п.3.3.1); у випадку не підписання замовником актів виконаних робіт, без вмотивованої відмови у прийнятті робіт по закінченню строку, вказаного в п.3.3.1 договору, акти вважаються підписаними, а роботи прийнятими та підлягають оплаті (п.3.3.2).

Відповідно до п.3.4 Договору, розрахунки між виконавцем і замовником за роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпечення ЕМС РЕЗ, проводяться шляхом перерахування суми, що вказана у платіжному документі, на поточний рахунок виконавця не пізніше 25 числа місяця, наступного за місяцем, у якому був виставлений (оформлений) рахунок.

Умовами п.4.1 Договору визначено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором.

Цей договір укладений на строк один календарний рік, набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний строк тривалістю один календарний рік, якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до закінчення строку його дії не надішле іншій стороні письмове повідомлення про свій намір припинити його дію надалі (п. 6.1 та п. 6.2 договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов укладеного між сторонами договору, за період з 01.04.2019 по 30.06.2019 позивачем були надані послуги на загальну суму 60097,92 грн, на оплату яких позивач надіслав відповідачу Акти виконання робіт №19-5784 від 26.04.2019, №19-7616 від 31.05.2019, №19-9225 від 27.06.2019 та рахунки №5784 від 24.04.2019, №7616 від 28.05.2019, №9225 від 24.06.2019.

За твердженнями позивача, відповідач вказані акти надання послуг та рахунки отримав, проте станом на момент звернення позивача до суду, надані послуги відповідачем не оплачені, жодних заперечень щодо вартості, якості або кількості наданих послуг відповідачем не надано, мотивованої відмови від підписання наданих позивачем актів від відповідача не надходило.

Таким чином, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг, зокрема, погашення заборгованості у розмірі 6097,92 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №3216/241м-15 від 01.02.2016, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

За приписами ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України передбачений обов`язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту направлення відповідачу актів та рахунків за спірний період, а також доказів одержання відповідачем вказаних документів, позивачем додано до матеріалів справи описи вкладення в цінні листи №05300235238232 від 06.05.2019, №0530025113224 від 08.06.2019 та №0530024790559 від 11.07.2019, а також рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень №05300235238232, №0530025113224 та №0530024790559.

Так, умовами п.3.3 договору сторони визначили, що виконавець після закінчення проведення робіт оформлює рахунки за виконані роботи та разом з актами виконаних робіт надсилає на адресу замовника.

В той же час, із вказаних описів вкладення та рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень вбачається, що позивачем зазначено адресу одержувача - Товариства з обмеженою відповідальністю Ведекон : 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд.4/6, кор. В.

Утім суд зазначає, що в Договорі №3216/241м-15 від 01.02.2016 сторонами погоджено іншу адресу замовника, а саме: 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 51-Б, кімн.4. Дійсність зазначеної адреси відповідача також підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованими станом на дату кожного окремого відправлення позивачем пакету документів.

Разом з тим, позивачем не доведено та матеріали справи не містять доказів погодження сторонами іншої адреси для листування, окрім тієї, яка зазначена в договорі також, позивачем не доведено, що підпис особи у вказаних рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень, яка отримала поштові відправлення, належить саме уповноваженому представнику відповідача.

З огляду на викладене, суд зазначає, що позивачем не виконано умов, визначених п.3.3 договору, щодо направлення відповідачу актів та рахунків на оплату послуг, що в свою чергу не призводить до виникнення обов`язку відповідача з оплати виставлених позивачем рахунків, передбаченого п.3.4 договору, оскільки вказаним пунктом договору сторони передбачили, що розрахунки між виконавцем і замовником проводяться шляхом перерахування суми, що вказана у платіжному документі.

Відтак, з огляду на недоведення позивачем факту направлення відповідачу рахунків, та за умови відсутності погодженого сторонами в договорі обов`язку замовника самостійно отримувати платіжні документи (рахунки) у суду відсутні підстави вважати, що надані позивачем послуги неоплачені саме з вини відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження викладених у позові обставин.

Враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 07.10.2019.

Суддя Я.В. Маринченко