Рішення

від 03.10.2019 по справі 910/10773/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.10.2019Справа № 910/10773/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О. , за участю секретаря судового засідання Юрковської В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін

справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МП СОКОЛ (вул. Сім`ї Сосніних, буд. 3, м. Київ, 03148) до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГ-БУД-ПАРТНЕР (вул. Єлизавети Чавдар, буд. 32, кімната 7, м. Київ, 02140) про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у розмірі 863177,29 грн.,

Представники сторін:

від позивача: Тесля Андрій Віталійович (договір № 7/08/2019 про надання правової допомоги від 07.08.2019, ордер серія КВ № 287253 від 07.08.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 5236 від 29.08.2012);

від відповідача: не прибув;

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ТОРГ-БУД-ПАРТНЕР , звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю МП СОКОЛ , в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГ-БУД-ПАРТНЕР на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МП СОКОЛ суму основного боргу у розмірі 698062,23 грн., пеню у розмірі 125115,70 грн., індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 39999,36 грн., а всього 863177,29 грн.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що у відповідності до укладеного договору поставки № 318т/18 від 13.03.2018, укладеному між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець), поставлено товар, за який відповідач не розрахувався в повному обсязі. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 698062,23 грн. (сума боргу), 39999,36 грн. (інфляційне збільшення), 125115,70 грн. (штрафні санкції), а всього 863177,29 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 у вказаній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 05.09.2019. Також, запропоновано відповідачу у строк, не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; запропоновано позивачу у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України; визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі позивачем отримано 23.08.2019, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі судом направлено відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю ТОРГ-БУД-ПАРТНЕР за адресою: вул. Єлизавети Чавдар, буд. 32, кімната 7, м. Київ, 02140, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. В той же час відповідачем копію ухвали суду про відкриття провадження не отримано, а конверт з копією ухвали повернувся до суду із відміткою поштового відділення кінець терміну зберігання .

Ухвалою суду від 05.09.2019 розгляд справи відкладено на 03.10.2019.

В судове засідання 03.10.2019 з`явився представник позивача, який заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання 03.10.2019 не з`явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Копію ухвали суду від 05.09.2019 відповідач не отримав, конверт з копією ухвали суду повернувся із відміткою поштового відділення за закінченням встановленого строку зберігання .

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 6 с. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Частиною 7 статті 120 ГПК України встановлено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку" рекомендовані поштові відправлення, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату. У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і не вручена підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Тобто неотримання відповідачем поштової кореспонденції, надісланої судом за належною адресою, залежало виключно від суб`єктивної поведінки сторони.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що неотримання листів з копією ухвали суду відповідачем та повернення її до суду є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто є власною волею відповідача.

Таким чином, відповідач у справі був належним чином повідомлений про розгляд справи у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів. Відповідач не скористався правом подання до суду відзиву на позовну заяву, позивачем додаткових пояснень до суду подано не було.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

13.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю МП СОКОЛ (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОРГ-БУД-ПАРТНЕР (покупець) укладено договір поставки № 318т/18, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця комплекти кронштейнів для кріплення кондиціонерів, кріплення, вироби з металу, композитних матеріалів, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2. розділу 1 договору повне (детальне) найменування конкретної партії товару, його номенклатура, вартість, кількість, асортимент, комплектність, інші технічні характеристики та порядок оплати товару вказується в рахунках-фактурах або зазначається сторонами у специфікаціях на таку партію товару.

Згідно п. 1.4. розділу 1 договору загальна вартість поставленого за цим договором товару складає суму вартості товару, вказану у накладних на товар, складених та підписаних сторонами протягом строку дії цього договору. Ціна договору, станом на дату укладання, орієнтовно становить 5200000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 866666,67 грн.

Відповідно до п. 3.1. розділу 3 договору вартість одиниці товару погоджується сторонами та зазначається у рахунках-фактурах або специфікаціях, які після їх узгодження сторонами стають невід`ємною частиною даного договору.

13.03.2018 сторонами погоджено та підписано специфікацію № 1 до договору поставки № 318т/18 від 13.03.2018 на загальну суму 1189407,07 грн., 11.09.2018 погоджено на підписану специфікацію № 2 - на суму 932041,49 грн., 11.09.2018 погоджено та підписано специфікацію № 3 - на суму 932041,49 грн., а всього 3053490,05 грн.

Згідно із п. 3.2. розділу 3 договору оплата за товар здійснюється покупцем наступним чином: попередня оплата у розмірі 50% вартості партії товару, сплачується покупцем не пізніше ніж через сім робочих днів з дати отримання рахунку-фактури або підписання специфікації на відповідну партію товару; остаточні розрахунки між сторонами у розмірі 50% вартості партії товару здійснюються протягом семи робочих днів з моменту здійснення поставки товару.

Відповідно до п.п. 4.1.1. п. 4.1. розділу 4 договору постачальник зобов`язаний передавати покупцю товар належної якості в погодженому асортименті, кількості та вартості відповідно до узгоджених рахунків-фактур або підписаних сторонами специфікацій, з належно оформленими документами на товар та у визначені строки.

Згідно із п.п. 4.2.3. п. 4.2. розділу 4 договору покупець зобов`язаний здійснювати оплату за отриманий товар в порядку, розмірі і терміни, встановлені умовами даного договору.

Відповідно до видаткової накладної № РН-0000001 від 25.05.2018 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар за умовами укладеного договору на суму 174463,20 грн. (а.с. 19), 29.05.2018 - на суму 473080,90 грн. (видаткова накладна № РН-0000003 від 29.05.2018), 08.06.2018 - на суму 352557,36 грн. (видаткова накладна № РН-0000004 від 08.06.2018), 13.06.2018 - на суму 189305,62 грн. (видаткова накладна № РН-0000005 від 13.06.2018), 25.10.2018 - на суму 932041,49 грн. (видаткова накладна № РН-0000018 від 25.10.2018), 25.10.2018 - на суму 932041,49 грн. (видаткова накладна № РН-0000019 від 25.10.2018). Всього відповідачем прийнято товару на загальну суму 3053490,06 грн., що не спростовано відповідачем у справі.

Відповідно до п. 5.1. розділу 5 договору за порушення умов даного договору винна сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства України та даного договору.

За умовами п. 5.2. розділу 5 договору за порушення термінів розрахунків або остаточних розрахунків (у випадку перерахування попередньо оплати), передбачених цим договором, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочки платежу.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач у позовній заяві зазначає, що відповідачем не сплачено повну вартість поставки товару згідно видаткової накладної № РН-0000019 від 25.10.2018, заборгованість складає 698062,23 грн. у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

18.07.2019, 02.08.2019 позивачем на адресу відповідача направлені вимогу про сплату заборгованості та претензію.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав .

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт укладення між сторонами договору поставки № 318т/18 від 13.03.2018, за умовами якого позивач передає у власність відповідача товар, а відповідач зобов`язується прийняти і оплатити товар. Позивачем здійснено поставку товару за умовами договору на загальну суму 3053490,06 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 19-20, 22-23, 25, 27) та не заперечується стороною відповідача. Вказані видаткові накладні підписані уповноваженим представником відповідача ОСОБА_1 , повноваження якої підтверджуються довіреностями позивача (а.с. 21, 24, 26, 28). Відповідачем проведено часткову оплату за договором поставки, що підтверджується випискою по рахунку позивача (а.с. 39-44). Позивачем стверджується факт не проведення відповідачем повної оплати вартості товару за видатковою накладною № РН-0000019 від 25.10.2018, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка складає 698062,23 грн. Доказів здійснення повної оплати товару за видатковою накладною № РН-0000019 від 25.10.2018 відповідачем не надано. Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача по оплаті вартості товару становить 698062,23 грн.

З урахуванням викладеного вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за укладеним договором у розмірі 698062,23 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем у зв`язку з порушенням умов договору відповідачем розраховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 125115,70 грн., інфляційних нарахувань - 39999,36 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 552 Цивільного кодексу України визначено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, законодавчо кредитор має право вимагати від боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, повернення не тільки основного боргу, а й сплати встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, які є фактично платою за користування боржником грошовими коштами кредитора за весь період прострочки виконання грошового зобов`язання, а також пені. Зазначені норми не обмежують права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується і після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Наданий позивачем розрахунок вказаних нарахувань відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога про стягнення з відповідача пені, а також інфляційних нарахувань є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача у справі 12947,66 грн. судових витрат зі сплати судового збору на підставі положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 120, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГ-БУД-ПАРТНЕР (вул. Єлизавети Чавдар, буд. 32, кімната 7, м. Київ, 02140, ідентифікаційний код 39634258) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МП СОКОЛ (вул. Сім`ї Сосніних, буд. 3, м. Київ, 03148, ідентифікаційний код 39771459) заборгованість у розмірі 698062 грн. 23 коп., пеню у розмірі 125115 грн. 70 коп., інфляційні нарахування у розмірі 39999 грн. 36 коп. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 12947 грн. 66 коп., а всього 876124 (вісімсот сімдесят шість тисяч сто двадцять чотири) грн. 95 (дев`яносто п`ять) коп.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 08.10.2019.

Суддя В.О.Демидов