Рішення

від 30.09.2019 по справі 910/3454/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2019Справа № 910/3454/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Футібол Україна

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Футібол

2) Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

про визнання права власності на знак для товарів послуг

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники

від позивача: Калайда О.І., ордер серії КВ №808816 від 27.09.2019

відповідач-1: не з`явився

відповідач-2 : Ресенчук В.М., довіреність № 2434-03/548 від 17.09.2019

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Футібол Україна (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Футібол (відповідач-1), Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (відповідач-2) з вимогами про:

- визнання права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Футібол Україна (Україна, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. №19, ідентифікаційний код юридичної особи 38218107) на знак для товарів та послуг FOOTY BALL (комбінований, кольоровий) за свідоцтвом № 180239 для повного переліку послуг 35, 41 класів МКТП;

- зобов`язання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України внести зміни (відомості) до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені Промислова власність , відповідно до яких власником свідоцтва України № 180239 на знак для товарів та послуг FOOTY BALL (комбінований, кольоровий) для повного переліку послуг 35, 41 класів МКТП, наведених у зазначеному свідоцтві, зазначити Товариство з обмеженою відповідальністю Футібол Україна (Україна, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. № 19, ідентифікаційний код юридичної особи 38218107).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Договору про передачу права власності на знак для товарів і послуг від 23.06.2014, укладеного між позивачем та відповідачем-1 (далі - Договір від 23.06.2014), Державною службою інтелектуальної власності України 01.09.2014 прийнято рішення (реєстраційний номер 16833, дата публікації та реєстрації 25.09.2014) про публікацію в Офіційному бюлетені Промислова власність та внесення до Державного реєстру свідоцтв України знаків для товарів та послуг відомостей про передачу права власності на знак за свідоцтвом № 180239, відповідно до яких право власності на такий знак передається власником свідоцтва - ТОВ Футібол Україна (позивач) ТОВ Футібол (відповідач-1).

Позивач вважає, що оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі № 910/11996/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2018, встановлено, що Договір від 23.06.2014 є неукладеним, то право власності на знак для товарів та послуг FOOTY BALL (комбінований, кольоровий) за свідоцтвом №180239 для повного переліку послуг 35, 41 класів МКТП, наведених у зазначеному свідоцтві, належить позивачу - ТОВ Футібол Україна . Оскільки відповідачі-1, 2 не визнають право власності ТОВ Футібол Україна на зазначений знак для товарів та послуг, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2019, матеріали вищенаведеної позовної заяви (справа № 910/3454/19) передано на розгляд судді Підченка Ю.О.

Відповідно до розпорядження В.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва від 21.03.2019 № 05-23/591 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/3454/19, у зв`язку з невнесенням до комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованрого суду" інформації про направлення судді Підченка Ю.О. для співбесіди у Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2019 матеріали справи № 910/3454/19 передано на розгляд судді Гумеги О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2019 позовну заяву ТОВ Футібол Україна залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

08.04.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якості додатків до якої додано уточнену позовну заяву із зазначенням в ній вірного місцезнаходження відповідача-1, а також докази на підтвердження направлення позовної заяви і доданих до неї документів на адресу місцезнаходження відповідача-1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2019 № 910/3454/19: прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 09.09.2019 о 10:00 год.; зупинено провадження у справі № 910/3454/19 до 09.09.2019 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 228 ГПК України; постановлено дану ухвалу Господарського суду міста Києва у справі № 910/3454/19 направити до Арбітражного суду міста Москви з метою забезпечення своєчасного повідомлення відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю Футібол про час і місце розгляду справи в порядку, передбаченому ст. 5 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності.

Господарський суд міста Києва супровідним листом від 12.04.2019 №01-09.1/10/19 направив Арбітражному суду міста Москви ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.04.2019 № 910/3454/19 для вручення відповідачу-1.

16.05.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, яким останній просив суд: долучити відзив до матеріалів справи; поновити строк для подання відзиву на позовну заяву; застосувати у справі № 910/3454/19 строк позовної давності; відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

28.05.2019 через відділ діловодства суду від Арбітражного суду міста Москви надійшов супровідний лист з повідомленням про повернення примірника ухвали Господарського суду міста Києва від 12.04.2019 № 910/3454/19, у зв`язку з відсутністю перекладу даної ухвали на російську мову.

29.05.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2019 № 910/3454/19: поновлено провадження у справі №910/3454/19; зобов`язано позивача в термін до 07.06.2019 надати суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на російську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 12.04.2019 № 910/3454/19 та супровідного листа Господарського суду міста Києва від 30.05.2019 № 01-09.1.12/19; зупинено провадження у справі № 910/3454/19 до 09.09.2019 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 228 ГПК України.

10.06.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист з додатками на виконання вимог ухвали суду від 30.05.2019 № 910/3454/19.

Господарський суд міста Києва супровідним листом від 30.05.2019 №01-09.1/12/19 направив Арбітражному суду міста Москви ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.04.2019 № 910/3454/19 для вручення відповідачу-1.

19.07.2019 через відділ діловодства суду від Арбітражного суду міста Москви надійшла копія ухвали Арбітражного суду міста Москви від 21.06.2019 №А40-158109/19-136-1449 про призначення до розгляду доручення Господарського суду міста Києва у справі № 910/3454/19 на 22.07.2019 о 13:20 год. та виклик Товариства з обмеженою відповідальністю Футібол (відповідач-1) у судове засідання.

28.08.2019 через відділ діловодства суду від Арбітражного суду міста Москви надійшла копія ухвали Арбітражного суду міста Москви від 22.07.2019 №А40-158109/19-136-1449 з повідомлення про неявку Товариства з обмеженою відповідальністю Футібол (відповідач-1) у судове засідання 22.07.2019, належне повідомлення відповідача-1 про розгляд справи та про неможливість виконання доручення Господарського суду міста Києва з незалежних від суду обставин.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 №910/3454/19 поновлено провадження у справі № 910/3454/19.

У підготовче засідання, призначене на 09.09.2019, з`явився представник позивача. Представники відповідача-1 та відповідача-2 у підготовче засідання 09.09.2019 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце цього засідання були належним чином повідомлені, що підтверджується матеріалами справи.

Зважаючи на наведені приписи п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у підготовчому засіданні 09.09.2019 за відсутності відповідача-1 та відповідача-2 (їх представників).

Суд у підготовчому засіданні 09.09.2019 поновив строк для подання відзиву відповідача-2, поданого 16.05.2019 через відділ діловодства суду, долучив відзив відповідача-2 до матеріалів справи та долучив до матеріалів справи відповідь на відзив, подану представником позивача через відділ діловодства суду 29.05.2019.

У підготовчому засіданні 09.09.2019 представник позивача зазначив, що повідомив всі обставини справи, які йому відомі, та надав всі докази, на які він посилався у позові та відповіді на відзив відповідача-2.

У підготовчому засіданні, призначеному на 09.09.2019, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.09.2019 о 09:20 год.

У судове засідання, призначене на 30.09.2019, з`явиись представники позивача та відповідача-2.

Представник відповідача-1 у судове засідання 30.09.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце цього засідання відповідач-1 був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 30.09.2019 повідомив суд про перейменування відповідача-2 - Міністерства економічного розвитку і торгівлі на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 30.09.2019 подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, зокрема нотаріально посвідченого перекладу ухвали Арбітражного суду міста Москви від 22.07.2019 у справі № А40-158109/19-136-1449 від 22.07.2019.

В судовому засіданні 30.09.2019 судом встановлено, що відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 № 829 Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади , яка набрала чинності 03.09.2019, постановлено перейменувати Міністерство економічного розвитку і торгівлі на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Враховуючи наведене, суд визначив вірне найменування відповідача-2 у справі - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

В судовому засіданні 30.09.2019 судом розглянуто та задоволено клопотання представника відповідача-2, подане в даному судовому засіданні, про долучення доказів до матеріалів справи. Клопотання передане для реєстрації до відділу діловодства суду.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що відповідач-1 був належним чином повідомлений про судове засідання, зважаючи на приписи п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, розгляд справи по суті здійснювався в судовому засіданні 30.09.2019 за відсутності відповідача-1 (його представників) за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У судовому засіданні 30.09.2019 суд заслухав вступне слово позивача та відповідача-2, з`ясував обставини справи та дослідив докази, після чого перейшов до судових дебатів.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 30.09.2019 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач-2 як на підставу своїх заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтувували відповідні обставини, суд

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позиції учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Футібол Україна (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Футібол (відповідач-1), Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (відповідач-2) з вимогами про:

- визнання права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Футібол Україна (Україна, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. №19, ідентифікаційний код юридичної особи 38218107) на знак для товарів та послуг FOOTY BALL (комбінований, кольоровий) за свідоцтвом № 180239 для повного переліку послуг 35, 41 класів МКТП;

- зобов`язання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України внести зміни (відомості) до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені Промислова власність , відповідно до яких власником свідоцтва України № 180239 на знак для товарів та послуг FOOTY BALL (комбінований, кольоровий) для повного переліку послуг 35, 41 класів МКТП, наведених у зазначеному свідоцтві, зазначити Товариство з обмеженою відповідальністю Футібол Україна (Україна, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. № 19, ідентифікаційний код юридичної особи 38218107).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Договору про передачу права власності на знак для товарів і послуг від 23.06.2014, укладеного між позивачем та відповідачем-1 (далі - Договір від 23.06.2014), Державною службою інтелектуальної власності України 01.09.2014 прийнято рішення (реєстраційний номер 16833, дата публікації та реєстрації 25.09.2014) про публікацію в Офіційному бюлетені Промислова власність та внесення до Державного реєстру свідоцтв України знаків для товарів та послуг відомостей про передачу права власності на знак за свідоцтвом № 180239, відповідно до яких право власності на такий знак передається власником свідоцтва - ТОВ Футібол Україна (позивач) ТОВ Футібол (відповідач-1).

Позивач вважає, що оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі № 910/11996/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2018, встановлено, що Договір від 23.06.2014 є неукладеним, то право власності на знак для товарів та послуг FOOTY BALL (комбінований, кольоровий) за свідоцтвом №180239 для повного переліку послуг 35, 41 класів МКТП, наведених у зазначеному свідоцтві, належить позивачу - ТОВ Футібол Україна . Оскільки відповідачі-1, 2 не визнають право власності ТОВ Футібол Україна на зазначений знак для товарів та послуг, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Відповідач-2, згідно поданого 16.05.2019 через відділ діловодства суду відзиву, зазначив про таке.

Відносини, що виникають у зв`язку з передачею права власності на знаки, регулюються Законом України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг , Інструкцією про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 03.08.2001 № 576, та іншими актами.

Відповідач-2, як правонаступник Державної служби інтелектуальної власності, почав виконувати функції та повноваження у сфері інтелектуальної власності лише з травня 2017 року.

На дату реєстрації Договору про передачу права власності на знак для товарів і послуг від 23.06.2014 функції та повноваження у сфері інтелектуальної власності, зокрема щодо реєстрації договорів про передачу прав на об`єкти права інтелектуальної власності, що охороняються на території України, виконувала Державна служба інтелектуальної власності.

Чинним законодавством України не було передбачено повноважень Державної служби інтелектуальної власності та спосіб, у який остання могла здійснювати перевірку виконання окремої угоди щодо вартості об`єкта права власності на знак для товарів і послуг. Державна служба інтелектуальної власності не мала та не могла мати доступу до зазначеної інформації, оскільки вона не знаходиться в загальному доступі та є внутрішньою інформацією сторін відповідного договору.

Крім того, на дату реєстрації Договору про передачу права власності на знак для товарів і послуг від 23.06.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 у справі № 910/11996/17, на які посилається позивач, ще не були винесені.

Отже, на думку відповідача-2, факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності за Договором про передачу права власності на знак для товарів і послуг від 23.06.2014 був зареєстрований відповідно до порядку, встановленого законодавством про охорону прав на знаки для товарів і послуг, а Державна служба інтелектуальної власності, приймаючи таке рішення, не порушила вимог законодавства України та діяла на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Крім того, відповідач-2 у відзиві просив суд застосувати у справі № 910/3454/19 строк позовної давності, оскільки, на його думку, позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення до суду, а строк, в межах якого позивач міг звернутися до суду з позовними вимогами, сплив ще у 2017 році.

Відповідач-1 в судові засідання не з`явився, відзив на позовну заяву у встановлений сторк не подав, належних і допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.

Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами

Позивач, згідно поданої 29.05.2019 через відділ діловодства суду відповіді на відзив, не погодився з твердженнями відповідача-2, наведеними у відзиві, щодо застосування строку позовної давності, з таких підстав.

На думку позивача, підстави для застосування строку позовної давності відсутні, оскільки перебіг позовної давності у спірних правовідносинах було перервано у 2017 році, у зв`язку з пред`явленням Товариством з обмеженою відповідальністю Футібол Україна позову до Товариства з обмеженою відповідальністю Футібол та Міністерства економічного розвитку України про розірвання Договору від 23.06.2014 про передачу права власності на знак для товарів і послуг FOOTY BALL (комбінований, кольоровий) за свідоцтвом №180239 для повного переліку послуг 35, 41 класів МКТП, наведених у зазначеному свідоцтві. За поданим Товариством з обмеженою відповідальністю Футібол Україна позовом Господарським судом міста Києва було відкрито провадження у справі № 910/11996/17.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 264 ЦК України, позивач вважає, що пред`явлення позову про розірвання Договору від 23.06.2014 про передачу права власності на знак для товарів і послуг, перериває перебіг строку позовної давності, а тому позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на спірний знак для товарів і послуг в межах строку позовної давності.

2. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Оцінка аргументів учасників справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом (ст. 13 Конституції України).

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, за змістом ст. 4 ГПК України до господарського суду має право звернутися кожна особа (визначена частиною 2 наведеної статті), яка вважає, що її право чи законний інтерес у справах, віднесених до юрисдикції господарського суду, порушено, не визнано або оспорюється. Тобто, в контексті цієї норми має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її права та законні інтереси потребують захисту. Виключно суб`єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб`єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи.

Згідно з статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення ст. 20 ЦК України та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до п. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарськими визнаються зобов`язання, що виникають між суб`єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 7 статті 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Щодо позовних вимог про визнання права власності позивача на знак для товарів і послуг для товарів та послуг FOOTY BALL (комбінований, кольоровий) для повного переліку послуг 35, 41 класів МКТП, наведених у зазначеному свідоцтві.

Судом встановлено, що 23.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Футібол Україна (далі - позивач, власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Футібол (далі - відповідач-1, правонаступник) укладено Договір про передачу права власності на знак для товарів і послуг (далі - Договір), відповідно до п. 1, 2 якого позивач передав відповідачу-1 право власності на знак для послуг FOOTY BALL (комбінований, кольоровий) за свідоцтвом № 180239 для повного переліку послуг 35,41 класів МКТП, наведених у зазначеному свідоцтві; правонаступник приймає право власності на знак для послуг FOOTY BALL (комбінований, кольоровий) за свідоцтвом № 180239 для повного переліку послуг 35,41 класів МКТП, наведених у зазначеному свідоцтві.

Пунктом 3, 4 Договору, сторони погодили, що вартість об`єкта права промислової власності, вказаного в п. 1 даного Договору, визначається окремою угодою; передача свідоцтва вказаного в п. 1 даного Договору, від власника до правонаступника здійснюється протягом 3 діб з дати виконання умов п. 3 цього Договору і оформлюється актом прийому - передачі, що підписується сторонами.

Даний Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами (п. 5 Договору).

По матеріалам справи судом встановлено, що станом на момент подачі позовної заяви між позивачем та відповідачем-1 не було укладено окрему угоду про визначення вартості об`єкту знаку для послуг, право власності на яке було передане за Договором. У зв`язку із зазначеним не було здійснено передачі свідоцтва № 180239 та не оформлено акт прийому-передачі відповідно до п. 4 Договору.

Таким чином, враховуючи пункти 3, 4 Договору, позивач та відповідач-1 домовились про особливий порядок виконання Договору, проте відповідач-1 ухилився від укладання окремої угоди, передбаченої пунктом 3 Договору, у зв`язку з чим вартість об`єкта права промислової власності - знаку для товарів і послуг FOOTY BALL не була визначена та не була сплачена відповідачем-1 позивачу.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.

З матеріалів справи вбачається, що у липні 2017 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про розірвання Договору про передачу права власності на знак для товарів і послуг, укладеного 23.06.2014 між ним та відповідачем-1, та про визнання за позивачем права власності на знак для товарів та послуг FOOTY BALL (комбінований, кольоровий) за свідоцтвом № 180239 для повного переліку послуг 35,41 класів МКТП, наведених у зазначеному свідоцтві.

Судом встановлено, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/11996/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Футібол Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Футібол та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про розірвання Договору про передачу права власності на знак для товарів і послуг від 23.06.2014 та визнання за ним право власності на знак для товарів та послуг FOOTY BALL (комбінований, кольоровий) за свідоцтвом № 180239 для повного переліку послуг 35,41 класів МКТП, наведених у зазначеному свідоцтві.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі № 910/11996/17 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю Футібол Україна у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю Футібол та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про розірвання Договору про передачу власності на знак для товарі та послуг від 23.06.2017.

В межах розгляду справи № 910/11996/17 Господарським судом міста Києва було досліджено зміст Договору про передачу права власності на знак для товарів і послуг від 23.06.2014.

Так, у рішенні Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі № 910/11996/17 на підставі наявних в матеріалах справи доказів судом було встановлено, що сторонами не погоджено істотної умови договору - вартості об`єкта права промислової власності (ціна договору).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2018, якою рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі № 910/11996/17 залишено без змін, встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази укладення додаткової угоди, а відтак і погодження сторонами істотної умови договору - вартості об`єкта права промислової власності (ціна договору). За вказаних обставин, спірний договір є неукладеним.

Згідно статей 638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до пункту 8 статті 181 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Враховуючи приписи ст. 241 ГПК України, рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі № 910/11996/17 набрало законної сили 17.05.2018 (дата постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській , цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини , якщо інше не встановлено законом.

Аналіз змісту наведеної норми свідчить, що не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Отже, виходячи з вищевикладеного, враховуючи норму ст. 75 ГПК України, суд дійшов висновку, що Договів про передачу права власності на знак для товарів і послуг від 23.06.2014, є неукладеним (таким, що не відбувся), а, отже, таким, що не породив жодних цивільних прав та обовязків між сторонами, зокрема, щодо передачі права власності на спірний знак для товарів і послуг.

Враховуючи встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі № 910/11996/17 (яке набрало законної сили 17.05.2018) обставини, які мають преюдиційне значення для даної справи № 910/3454/19, суд дійшов висновку, що, оскільки, між позивачем та відповідачем-1 не виникло жодних цивільних прав та обов`язків, зокрема, щодо передачі права власності на спірний знак для товарів і послуг, то право власності на знак для товарів і послуг FOOTY BALL (комбінований, кольоровий) для повного переліку послуг 35, 41 класів МКТП, наведених у зазначеному свідоцтві, належить позивачу.

Отже, вимоги позивача про визнання права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Футібол Україна на знак для товарів та послуг FOOTY BALL (комбінований, кольоровий) за свідоцтвом № 180239 для повного переліку послуг 35, 41 класів МКТП визнаються судом обґрунтованими.

Разом з тим, відповідачем-2 до винесення рішення у даній справі № 910/3454/19 було заявлено про застосування позовної давності, про що зазначено у відзиві на позовну заяву, поданому 16.05.2019 через відділ діловодства суду.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 4, 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 Цивільного кодексу України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права. Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Таким чином, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Для юридичної особи (суб`єкта підприємницької діяльності) як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір про передачу права власності на знак для товарів і послуг FOOTY BALL (комбінований, кольоровий) за свідоцтвом № 180239 для повного переліку послуг 35,41 класів МКТП, наведених у зазначеному свідоцтві, був укладений 23.06.2014. Окрема угода, передбачена пунктом 3 цього договору, не була укладена і терміни її укладення не були узгоджені сторонами.

Таким чином, днем початку перебігу строку позовної давності у випадку звернення позивача з позовом у даній справі № 910/3454/19 слід вважати день вчинення правочину - Договору про передачу права власності на знак для товарів і послуг, а саме 23.06.2014.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що у липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Футібол Україна звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Футібол та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з вимогами про розірвання Договору про передачу власності на знак для товарі та послуг від 23.06.2014 та визнання за ним права власності на знак для товарів та послуг FOOTY BALL (комбінований, кольоровий) за свідоцтвом № 180239 для повного переліку послуг 35, 41 класів МКТП, наведених у зазначеному свідоцтві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2017 було порушено провадження у справі № 910/11996/17.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі № 910/11996/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2018, відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю Футібол Україна у задоволенні позову. У наведеному рішенні судом зазначено, зокрема, що у матеріалах справи відсутні докази погодження сторонами істотної умови договору - вартості об`єкта права промислової власності (ціна договору). Відтак, зазначений Договір не може бути розірваним з підстав, заявлених у позовній заяві .

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

За змістом викладеного перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 за заявою № 23890/02 у справі Фінікарідов проти Кіпру ).

Водночас, правила переривання позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018 у справі N 668/8830/15-ц).

Відтак, з огляду на пред`явлення позивачем позову до Товариства з обмеженою відповідальністю Футібол та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про розірвання Договору про передачу права власності на знак для товарі та послуг від 23.06.2014 та визнання за ним права власності на знак для товарів та послуг FOOTY BALL (комбінований, кольоровий) за свідоцтвом № 180239, мало місце переривання строку позовної давності, в зв`язку з чим позивачем не пропущено строк позовної давності.

За таких підстав, судом встановлено факт переривання строку позовної давності, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності.

В свою чергу, вимоги позивача про визнання права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Футібол Україна на знак для товарів та послуг FOOTY BALL (комбінований, кольоровий) за свідоцтвом № 180239 для повного переліку послуг 35, 41 класів МКТП підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача-2 внести зміни (відомості) до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені Промислова власність , відповідно до яких власником свідоцтва України № 180239 на знак для товарів та послуг FOOTY BALL (комбінований, кольоровий) для повного переліку послуг 35, 41 класів МКТП, наведених у зазначеному свідоцтві, зазначити Товариство з обмеженою відповідальністю Футібол Україна .

Згідно ст. 1 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг , установа - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

В ст. 2 цього Закону встановлено, що установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг, для чого, зокрема, здійснює міжнародне співробітництво у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представляє інтереси України з питань охорони прав на знаки для товарів і послуг в міжнародних організаціях відповідно до чинного законодавства.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі було визначено правонаступником Державної служби інтелектуальної власності (яку ліквідовано 25.04.2019) в частині реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності.

Станом на час розгляду справи Міністерство економічного розвитку і торгівлі перейменоване на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 № 829 Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади ).

Відповідно абз. 3 п. 1 Положення про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.09.2019 № 838) (далі - Положення), Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (Мінекономіки) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері інтелектуальної власності.

Відповідно до підпунктів 65, 67, 70, 72 пункту 4 Положення, Мінекономіки відповідно до покладених на нього завдань, зокрема:

- здійснює державну реєстрацію об`єктів права інтелектуальної власності, проводить реєстрацію договорів про передачу прав на об`єкти права інтелектуальної власності, що охороняються на території України, ліцензійних договорів;

- веде державні реєстри об`єктів права інтелектуальної власності;

- організовує інформаційну та видавничу діяльність у сфері інтелектуальної власності;

- видає офіційні бюлетені з питань інтелектуальної власності.

Враховуючи наведені положення, з огляду на задоволення вимог позивача про визнання права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Футібол Україна на знак для товарів та послуг FOOTY BALL (комбінований, кольоровий) за свідоцтвом № 180239 для повного переліку послуг 35, 41 класів МКТП, вимоги позивача про зобов`язання відповідача-2 внести зміни (відомості) до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, відповідно до яких власником свідоцтва України № 180239 на знак для товарів та послуг FOOTY BALL (комбінований, кольоровий) для повного переліку послуг 35, 41 класів МКТП, наведених у зазначеному свідоцтві, зазначити Товариство з обмеженою відповідальністю Футібол Україна та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені Промислова власність , - визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

3. Висновки суду.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку зібраним у справі доказам та аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Футібол Україна у повному обсязі.

4. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, містить ч. 3 ст. 123 ГПК України.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивач безпосередньо у позовній заяві зазначив про понесені ним судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 3842,00 грн.

Відповідачами-1, 2 не подано попереднього розрахунку суми судових витрат в порядку ст. 124 ГПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, частиною 9 статті 129 ГПК України передбачено, зокрема, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3842,00 грн повністю покладається на відповідача-1, як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір у даній справі.

Керуючись ст. 4, 13, 73-80, 86, 123, 124, 129, 165, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Футібол Україна (02090, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 19; ідентифікаційний код 38218107) на знак для товарів і послуг FOOTY BALL (комбінований, кольоровий) для повного переліку послуг 35, 41 класів МКТП.

3. Зобов`язати Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2; ідентифікаційний код 37508596) внести зміни (відомості) до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та здійснити публікацію в офіційному бюлетені Промислова власність стосовно того, що власником свідоцтва України № 180239 на знак для товарів та послуг FOOTY BALL (комбінований, кольоровий) для повного переліку послуг 35, 41 класів МКТП, наведених у зазначеному свідоцтві, є Товариство з обмеженою відповідальністю Футібол Україна (02090, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 19; ідентифікаційний код 38218107)

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Футібол (119361, Російська Федерація, м. Москва, вул. Очаківська Б., будинок 47-А, будівля 1; ідентифікаційний код 1147746697119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Футібол Україна (02090, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 19; ідентифікаційний код 38218107) 3 842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 00 коп.) судового збору.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 08.10.2019.

Суддя О. В. Гумега