Рішення

від 02.10.2019 по справі 922/2437/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2437/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Ельфа", м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан", м.Мерефа Харківської області про стягнення 15869,71 грн. за участю представників:

позивача - Чибісова Н.М. (довіреність №02 від 18.07.19);

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

01.08.2019 року позивач - Приватне підприємство "Ельфа" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" про стягнення 15869,71 грн., з яких 14344,74 грн. боргу, 337,20 грн. 3% річних, 1187,77 грн. інфляційних. Також, просить покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №Т-03/08-12 від 03.08.2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 28.08.2019 року.

28.08.2019 року судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 23.09.2019 року.

30.08.2019 року відповідач надав до суду відзив на позов (вх.№ 20792), в якому просив суд:

- продовжити строк для надання відзиву до 30.08.2019 р. включно;

- розглянути справу з урахуванням відзиву та відмовити в задоволенні позову повністю через відсутність боргу (оплату підтверджує копіями платіжних доручень №5029 від 23.09.2016 р. на суму 21662,70 грн., №5310 від 06.10.2016 р. на суму 5888,58 грн., №5107 від 06.12.2016 р. на суму 937,08 грн.).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.09.2019 року задоволено заяву відповідача про поновлення строку на подання відзиву, поновлено відповідачу строк на подання відзиву, прийнято відзив до розгляду та долучено його до матеріалів справи №922/2437/19.

23.09.2019 року судом оголошено протокольну ухвалу на підставі ч.1 ст.216 ГПК України про задоволення клопотання відповідача та відкладення розгляду справи на 02.10.2019 року о 12:20.

02.10.2019 року позивач надав до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх.№23616).

02.10.2019 року відповідач надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№23557), у зв`язку з зайнятістю представника відповідача в іншому судовому процесі. При цьому відповідач посилається у клопотанні на статті КАС України, замість норм ГПК України.

У судовому засіданні 02.10.2019 року позивач покладався на розсуд суду щодо відкладення розгляду справи. Просив задовольнити клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Судом 02.10.2019 року оголошено протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та про задоволення клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу; якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Беручи до уваги строк розгляду справи, враховуючи, що розгляд справи вже відкладався за клопотанням відповідача, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з ч.ч.2, 8 ст.80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Позивач у клопотанні вказує, що просить долучити докази на підтвердження заборгованості відповідача, після ознайомлення з відзивом.

Отже, позивач зазначив поважну причину неподання доказів у визначений строк, у зв`язку з чим, суд задовольняє клопотання позивача та долучає надані документи до матеріалів справи.

У судовому засіданні 02.10.2019 року позивач позов підтримував в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

У судове засідання 02.10.2019 року відповідач не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

03 серпня 2012 року між Приватним підприємством Ельфа (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Титан (відповідач, покупець) було укладено договір поставки № Т-03/08-12 (надалі - договір).

Пунктом 1.1. договору було передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Відповідно до п.2.2. договору сторони погоджують асортимент, кількість товару шляхом надіслання покупцем заявки постачальнику складеної на підставі специфікації. Асортимент та кількість товару партії поставки, сторони вказують у видатково-прибуткових накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п.2.5. договору, поставка партії товару вважається виконаною постачальником в момент передачі партії товару покупцю. Перехід права власності на товар, а також перехід ризику випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару від постачальника до покупця відбувається в момент підписання покупцем видатково-прибуткової накладної на партію товару.

Пунктом 4.2. договору було передбачено, що ціна товару, яка входить у партію поставки товару, підтверджується у заявці покупця та вказується у видатково-прибуткових накладних. Зміна ціни товару після його поставки покупцю не допускається.

Згідно з п.4.3. договору, сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником на протязі строку дії цього договору.

Пунктом 5.1. договору сторони передбачили, що оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем періодично, протягом 45 банківських днів з моменту поставки товару на склад покупця, виходячи з ритмічності поставок товару по даному договору.

Оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору та накладної, за якою передавався товар, або на підставі рахунку (п. 5.3. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору, у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору, сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством.

Згідно з пунктами 9.1., 9.2. договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, і діє протягом одного року. Договір автоматично пролонгується на той самий строк, якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення дії договору письмово не заявить про бажання розірвати його.

У відповідності до п.9.3. договору закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань та за відповідальність по порушенню, яке мало місце під час дії цього договору.

В межах договору поставки № Т-03/08-12 Приватне підприємство Ельфа поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю Титан прийняло на умовах даного договору товар на загальну суму 24261,96 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № 16826 від 01.06.2016 на суму 637,04 грн.;

- № 33139 від 26.10.2016 на суму 3377,10 грн.;

- № 33474 від 28.10.2016 на суму 9549,72 грн.;

- № 33942 від 02.11.2016 на суму 1066,26 грн.;

- № 33943 від 02.11.2016 на суму 212,76 грн.;

- № 33944 від 03.11.2016 на суму 928,92 грн.;

- № 35168 від 12.11.2016 на суму 1030,02 грн.;

- № 35672 від 17.11.2016 на суму 314,76 грн.;

- № 37273 від 30.11.2016 на суму 2250,54 грн.;

- № 37274 від 01.12.2016 на суму 1276,98 грн.;

- № 38616 від 14.12.2016 на суму 794,76 грн.;

- № 38618 від 15.12.2016 на суму 444,12 грн.;

- № 40068 від 28.12.2016 на суму 1140,00 грн.;

- № 40069 від 28.12.2016 на суму 229,08 грн.;

- № 40071 від 29.12.2016 на суму 633,18 грн.;

- № 40070 від 30.12.2016 на суму 376,32 грн.

Станом на 31 травня 2017 року між сторонами за договором було складено акт звіряння розрахунків за період: травень 2017 року, відповідно до якого заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Титан з урахуванням повернення товару, склала 15622,98 грн.

Після травня 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю Титан частково було повернуто товар на суму 1278,24 грн., у зв`язку з чим, розмір заборгованості відповідача склав 14344,74 грн.

Отже, станом на 17.09.2018 року сума заборгованості відповідача за договором поставки складала 14344,74 грн., яка на даний час відповідачем не погашена.

У зв`язку з порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю Титан грошового зобов`язання Приватним підприємством Ельфа направлена на адресу останнього претензія про погашення заборгованості у розмірі 14344,74 грн. за договором поставки № Т-03/08-12 від 03.08.2012 року з актом звіряння розрахунків за період з 01.01.2018 по 17.09.2018, яка залишена без відповіді.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно із положеннями ст.ст.627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки, відповідно до ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений строк.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписом ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Щодо заперечень відповідача проти позову, у зв`язку з повною оплатою боргу, суд зазначає наступне.

Відповідач надав до суду платіжні доручення про сплату заборгованості за спірним договором, а саме: №5029 від 23.09.2016 р. на суму 21662,70 грн., №5310 від 06.10.2016 р. на суму 5888,58 грн., №5107 від 06.12.2016 р. на суму 937,08 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, та як зазначив позивач в судовому засіданні, між сторонами тривали довгострокові відносини на підставі Договору. Позивач на протязі тривалого часу поставляв відповідачу товар, строк оплати за який, відповідно до п.5.1. договору - 45 банківських днів з моменту поставки товару на склад покупця.

Поставка позивачем відповідачу товару підтверджується видатковими накладними, які підписані з боку відповідача (а.с.15-37).

Як вбачається з наявних у матеріалах справи видаткових накладних, поставка товару відбувалася з 01.06.2016 року по 30.12.2016 року.

Відповідно до умов договору, оплата кожної поставленої партії товару повинна відбутися протягом 45 днів з моменту поставки.

Як зазначив позивач, зазначені відповідачем оплати відбулися за товар, поставлений раніше, по іншим накладним.

Відповідно до п.5.3. Договору оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору та накладної, за якою поставлявся товар, або на підставі рахунку. При здійсненні платежу покупець обов`язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього договору, номер та дату видатково-прибуткової накладної, або номер та дату рахунку.

У платіжних дорученнях, наданих відповідачем (а.с.67-69), не зазначено, за якими накладними сплачено заборгованість, є лише посилання на договір.

Отже, відповідач не довів належними доказами, що ним сплачена саме спірна заборгованість у розмірі 14344,74 грн. за зазначеними позивачем накладними.

Крім того, позивач надав до суду підписаний відповідачем акт звіряння розрахунків, станом на травень 2017 року, де з урахуванням повернення товару, підтверджується заборгованість відповідача у розмірі 15622,98 грн.

Після підписання зазначеного акту, відповідачем було частково повернуто товар на суму 1278,24 грн., та залишилася несплаченою заборгованість у розмірі 14344,74 грн., яку й просить стягнути позивач.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі та повністю не розрахувався за поставлений товар у визначений умовами договору строк, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором на суму 14344,74 грн., а отже позовні вимоги щодо стягнення основного боргу є правомірними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи і тому підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, умови укладеного Договору та порушення виконання зобов`язання відповідачем, позивачем за період з 18.09.18р. по 30.06.19р. було нараховано 337,20 грн. 3% річних та 1187,77 грн. інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню 3% річних та інфляційних втрат суд вважає їх обґрунтованими, а вимоги по їх стягненню такими, що підлягають задоволенню в сумі 337,20 грн. - 3% річних та 1110,10 грн. - інфляційних втрат, в іншій частині слід відмовити, у зв`язку з невірним розрахунком.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору розподіляються між сторонами пропорційно задоволених вимог, таким чином судовий збір у розмірі 1911,60 грн. покладається на відповідача, решта залишається за позивачем, у зв`язку з частковою відмовою у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 80, 86, 129, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" (адреса: 62472, Харківська обл., Харківський р-н, м.Мерефа, вул.Дніпропетровська, б.223, кім.8-8; код ЄДРПОУ 30588785; р/р НОМЕР_1 , банк ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, ІПН 305887820237, Св-во ПДВ №100306253) на користь Приватного підприємства "Ельфа" (адреса: 61005, м.Харків, вул.Малинівська, 7; код ЄДРПОУ 32134273; р\р НОМЕР_2 , банк АТ "Укрсиббанк", МФО 351005, ІПН 321342720340, Св-во ПДВ №100327258) за договором поставки №Т-03/08-12 від 03.08.2012 року - 14344,74 грн. боргу, 337,20 грн. 3% річних, 1110,10 грн. інфляційних, 1911,60 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "07" жовтня 2019 р.

Суддя К.В. Аріт