Рішення

від 03.10.2019 по справі 924/715/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"03" жовтня 2019 р. Справа № 924/715/19

Господарський суд Хмельницької області у складі

судді Крамара С.І., при секретарі судового засідання Мельницькій Н.О., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ІВАР", м. Хмельницький

до Хмельницької міської ради, м. Хмельницький

про стягнення 1 016 752,00грн., з яких: 897 771,00грн. - інфляційних втрат, 118 981,00грн. - 3% річних

Представники сторін:

від позивача: Бухал І.В. - директор; Подворний І.Г. - представник згідно довіреності №б/н від 22.07.2019р.;

від відповідача: Крамар А.В. - представник згідно довіреності №02-14-1440 від 23.10.2018р.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі, заяви, клопотання, стислий виклад позицій сторін.

12.07.2019 року на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ІВАР", м. Хмельницький до Хмельницької міської ради, м. Хмельницький про стягнення 1 016 752,00грн., з яких: 897 771,00грн. - інфляційних втрат, 118 981,00грн. - 3% річних, що виникли в результаті неналежного виконання умов договору про реконструкцію будівлі Хмельницької дитячої музичної шкоди №1 від 15.07.2002р., договору про наміри по придбанню об`єкта незавершеного будівництва від 17.05.2010р., а також на підставі рішення господарського суду області від 25.02.2019р. по справі №924/277/18.

Ухвалою суду від 05.08.2019р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/715/19 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та наполягають на їх задоволенні.

Відповідач у відзиві зазначив, що заперечує щодо задоволення позовних вимог. Посилається на те, що між позивачем та відповідачем договірні відносини були відсутні, в зв`язку з відсутністю належним чином оформлених документів, що підтверджують виконання будівельно-монтажних робіт, а саме актів приймання - передачі виконаних робіт. Також, відповідач вважає безпідставним зазначенням позивачем періоду для стягнення інфляційних втрат та 3% річних. При цьому зазначає, що сума на яку позивач нараховує інфляційні втрати та 3% річних, встановлена рішенням суду на підставі висновку експерта лише 25.02.2019р. у справі №924/277/18. Також вважає, що у випадку наявності підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних саме дата набрання чинності рішення у справі №924/277/18 може вважатися моментом виникнення обов`язку сплати зазначених сум. З огляду на наведене, відповідач просить в позові відмовити. На адресу суду подав заяву №02-14-2771 від 15.08.2019р. про застосування строку позовної давності. В обґрунтування даної заяви посилається на те, що позивачем відповідно до ст. ст. 256, 261 ЦК України пропущено строк позовної давності щодо стягнення суми інфляційних витрат та 3% річних в сумі 1016752 грн. за період з серпня 2005р. по квітень 2019р.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

15.07.2002р. між Хмельницькою дитячою музичною школою №1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ІВАР" на підставі рішення виконкому Хмельницької міської ради №456 від 14.06.2002р. „Про надання дозволу забудовникам на реконструкцію, переобладнання будинків і споруд, благоустрій територій, внесення змін в рішення виконкому та видачу архітектурно-планувального завдання» було укладено договір про реконструкцію будівлі Хмельницької дитячої музичної школи №1.

Відповідно до п. 1.1 договору, є об`єднання зусиль на проведення технічного обстеження, ремонт, заміна аварійних конструкцій, реконструкцію будівлі: „Школи» шляхом внутрішнього перепланування, відновлення підвальних приміщень та надбудови третього мансардного поверху.

17.05.2010р. між Хмельницькою дитячою музичною школою №1 (Школа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ІВАР" (Товариство) укладено договір про наміри по придбанню об`єкта незавершеного будівництва, згідно якого з метою завершення реконструкції покрівлі з надбудовою третього мансардного поверху по вул. Проскурівській, 18 та покращення матеріально-технічної бази дитячої музичної школи №1, Товариство зобов`язується продати, а Школа зобов`язується підняти клопотання перед Хмельницькою міською радою про виділення додаткових коштів для придбання і завершення будівництва приміщення площею 250 кв.м., яке знаходиться на третьому, надбудованому поверсі дитячої музичної школи №1.

Згідно розділу 2 договору, Товариство (позивач) зобов`язалось підготувати документи, необхідні для укладення договору купівлі продажу (п. 2.1.). Школа зобов`язалась отримати дозвіл виконкому міської ради на придбання приміщення та необхідні кошти (п. 2.2.). Сторони зобов`язались підписати договір купівлі продажу нежитлового приміщення протягом 10 днів після підготовки всіх необхідних документів та отримання дозволів (п. 2.3.).

Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

24.04.2013р. рішенням 24 сесії Хмельницької міської ради №66 „Про надання дозволу на придбання Хмельницькій дитячій музичній школі №1 імені М. Мозгового - виконаних ремонтно-монтажних робіт ТОВ „Транс-Івар» по вул. Проскурівській,18» , надано дозвіл на придбання Хмельницькій дитячій музичній школі №1 імені М. Мозгового - виконаних ремонтно-монтажних робіт по реконструкції 250 кв.м., даху будинку №18 АДРЕСА_1 вул. Проскурівській з надбудовою мансардного поверху, вартістю 950 000,00 грн.

13.12.2013р. Хмельницькою міською радою прийнято рішення №1 „Про внесення змін та доповнень до бюджету міста на 2013 рік", в тому числі збільшити видатки спеціального фонду бюджету міста на культуру і мистецтво (школи естетичного виховання дітей) на 950 000,00грн.

Рішенням господарського суду від 25.02.2019р. у справі №924/277/18 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ІВАР", м. Хмельницький до Хмельницької міської ради, м. Хмельницький про стягнення 1 295 914,00грн. та стягнуто з Хмельницької міської ради на користь ТОВ "Транс-Івар" 475 727,00 грн. вартості виконаних робіт та використаних матеріалів, 7 192,08 грн. судового збору та 7 400,00 грн. витрат пов`язаних з проведенням судової експертизи. В решті позову відмовлено.

Судом при винесенні зазначеного рішення встановлено, що на підставі рішення власника (міської ради) майна - будинку АДРЕСА_2 18 по вул. Проскурівська в м. Хмельницький про його реконструкцію, користувач майна - музична школа уклала договір про таку реконструкцію з позивачем, який здійснив відповідні роботи на 83%.

Виконання таких робіт, крім матеріалів, підтверджується висновком судової експертизи від 21.12.18 №598/018, у якому зазначено, що вартість фактично виконаних ТОВ „Транс - Івар» робіт та використаних ним матеріалів щодо реконструкції 250 кв. м. даху з надбудовою мансардового поверху будівлі по вул. Проскурівська, 18 у м. Хмельницький, згідно договору від 09.12.08, укладеного між ТОВ „Транс-Івар» та Хмельницькою дитячою музичною школою №1, станом на час виконання робіт, тобто червень 2009 - липень 2011 років, складає 429 200,00грн., в тому числі вартість використаних будівельних матеріалів - 172 638,00грн., механізмів та устаткування - 34 735,00грн., виконаних будівельних робіт (включно з загально - будівельними витратами, кошторисним прибутком та коштами на покриття адміністративних витрат) - 221 827,00грн. Додатково надано вартість робіт, які виконані до 09.12.08р., тобто до дати укладення договору, але стосуються об`єкту будівництва (роботи по влаштуванню сходової клітини № 2) реконструкції 250кв.м. даху з надбудовою мансардового поверху будівлі по вул. Проскурівська, 18 у м. Хмельницький, яка станом на час виконання робіт, тобто на липень 2005 року, складає 46 527,00 грн.

На час розгляду справи, документально встановленим є той факт, що позивач, за згодою (дозволом) відповідача здійснив реконструкцію належного відповідачу майна, а доступу (можливості користування) до нього (результату робіт), або відшкодування вартості останнього, в позивача немає. При цьому, за попередньою домовленістю (при укладені договору) реконструйоване майно мало бути передано позивачу відповідно до долі останнього у фінансуванні.

Укладаючи договір від 09.12.08, а згодом договір про наміри від 17.05.10, позивач, з урахуванням п. 2.5. договору (від 09.12.08), та п. 1.1. договору (від 17.05.10) розраховував на їх результат - отримати у власність новозбудовані приміщення на мансардовому поверсі чи отримання коштів від школи, після отримання останньою дозволу від міської ради на їх виділення. Однак, обставини справи свідчать, що позивач не отримав очікуваних результатів, що в свою чергу підтверджує факт користування результатами реконструкції відповідачем - як власником всього приміщення.

Підстави для користування об`єктом реконструкції та вкладеними у її проведення матеріалами у відповідача відсутні, оскільки немає відповідних доказів (наприклад договір про набуття у користування (власність чи оренду) результатів реконструкції, стороною якого є міська рада). Тобто в суду немає доказів наявності будь - яких договірних відносин між сторонами з приводу вищевказаного майна, щодо виникнення у відповідача правових підстав користування цим майном. При цьому, одне лише надання дозволу міською радою на проведення робіт, без укладення відповідного договору, не створює для відповідача наслідків у вигляді можливості користування майном, оскільки це (надання дозволу) не є встановленим законом правовим способом набуття відповідного права. Не є такою підставою і договір від 09.12.08, оскільки відповідач не є його стороною.

Таким чином, виникли умови, за яких позивач, виконав роботи на об`єкті відповідача за згодою останнього, однак правової підстави на отримання результатів виконаних робіт (на 83%) в відповідача немає. Фактичне ж користування таким майном відповідачем (без достатньої правової підстави) підтверджується дослідженими обставинами справи.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи, що майно (реконструйоване приміщення) неможливо повернути позивачу (виділення неможливе без пошкодження), суд прийшов до висновку, що застосуванню підлягає ч. 2 ст. 1213 ЦК України, у якій зазначено, що у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Виникнення між сторонами кондикційних відносин підтверджується також правовою позицією Верховного суду України, викладеною в рішенні по справі № 6-3090цс15, де вказано, що кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. Для кондиційних зобов`язань характерним є приріст майна у набувача без достатніх правових підстав.

Тобто, врахувавши вказані висновки Верховного Суду України, встановлений судом факт відсутності між сторонами договірних відносин стосовно реконструйованого майна (робіт та матеріалів на здійснення реконструкції) та фактичне користування реконструйованим майном відповідачем, суд прийшов до висновку про наявність між сторонами саме кондикційних зобов`язань та необхідність відшкодування позивачу вартості робіт і матеріалів, встановленої на час виконання робіт в сумі 475727 грн. (чотириста сімдесят п`ять тисяч сімсот двадцять сім грн. 00 коп.).

Рішення господарського суду від 25.02.2019р. у справі №924/277/18 в апеляційному порядку не оскаржувало ся та набрало законної сили 20.03.2019 року.

03.05.2019 року Хмельницькою міською радою сплачено позивачу 475 727,00грн. відшкодування позивачу вартості робіт і матеріалів згідно судового рішення.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере наступне:

У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Посилаючись на невиконання Хмельницькою міською радою взятих на себе зобов`язань позивач звернувся до суду про стягнення з неї 1 016 752,00грн., з яких: 897 771,00грн. - інфляційних втрат за період з серпня 2005р. по квітень 2019р., 118 981,00грн. - 3% річних за період з серпня 2005р. по квітень 2019р.

Відповідно до п.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з рішення господарського суду від 25.02.2019р. у справі №924/277/18, задовольняючи частково позовні вимоги господарський суд виходив з положень статті 1212 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Тому, враховуючи, що майно (реконструйоване приміщення) неможливо повернути позивачу (виділення неможливе без пошкодження), судом застосовано ч. 2 ст. 1213 ЦК України, згідно якої у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Судом враховано, що обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахування індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення безпідставно отриманих коштів (майна) (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вичиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав.

З огляду на значене, суд вважає, що до винесення судового рішення у справі №924/277/18 у відповідача відсутні були грошові зобов`язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ІВАР", м.Хмельницький, оскільки до винесення даного рішення відповідач зобов`язаний був повернути останньому майно (реконструйоване приміщення), яке, на думку суду, який виносив рішення у справі №924/277/18, неможливо було повернути позивачу без пошкодження.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язаний його початок (ст.253 ЦК України).

Враховуючи вищевикладені обставини, позов ТОВ „Транс-Івар» підлягає частковому задоволенню. Суд вважає правомірним нарахування позивачем інфляційних та 3-х відсотків річних за період з наступного дня після настання події (дати набрання рішенням від 25.02.2019р. у справі №924/277/18 законної сили - 20.03.2019р.) до квітня 2019 року (як заявлено позивачем згідно поданих розрахунків та враховуючи сплату відповідачем 03.05.2019р. відшкодування вартості робіт і матеріалів згідно судового рішення в сумі 475 727,00грн. ).

При цьому, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. Така ж, правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.02.2019р. по справі №924/312/18.

Таким чином, згідно здійсненого судом, за допомогою системи „Законодавство» , перерахунку з відповідача належить стягнути: 4 757,27грн. - інфляційних втрат та 1 603,14грн. - 3% річних.

Судом також звернуто увагу, що представник відповідача просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Відповідно до ст. ст. 256, 261 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, п. 2.2. Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Оскільки судом не виявлено в даному випадку порушення права позивача, відсутні підстави і для вирішення питання спливу строку позовної давності.

Доводи позивача про наявність грошових зобов`язань у Хмельницької міської ради до винесення судового рішення у справі №924/277/18 судом не приймаються до уваги. Зокрема, рішенням 24 сесії Хмельницької міської ради №66 „Про надання дозволу на придбання Хмельницькій дитячій музичній школі №1 імені М.Мозгового - виконаних ремонтно-монтажних робіт ТОВ „Транс-Івар» по вул. Проскурівській,18» від 24.04.2013р. та рішенням № 1 „Про внесення змін та доповнень до бюджету міста на 2013 рік" від 13.12.2013р., на які посилається позивач, міська рада не брала на себе жодні грошові зобов`язання.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору підлягають покладенню на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ІВАР", м. Хмельницький до Хмельницької міської ради, м. Хмельницький про стягнення 1 016 752,00грн., з яких: 897 771,00грн. - інфляційних втрат, 118 981,00грн. - 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Хмельницької міської ради (29013, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3; код ЄДРПОУ 33332218) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Івар" (29000, м. Хмельницький, вул. Проскурівського Підпілля, 71; код ЄДРПОУ 14154988) 4 757,27грн. (чотири тисячі сімсот п`ятдесят сім гривень 27 коп.) інфляційних втрат, 1 603,14грн. (одну тисячу шістсот три гривні 14 коп.) 3% річних, 96,08грн. (дев`яносто шість гривень 08 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ „Перехідні положення» ГПК України.

Повний текст рішення складено 08.10.2019р.

Суддя С.І. Крамар

Віддрук. 3 прим.:

1- до справи;

2 - позивачу (29000, м. Хмельницький, вул. Проскурівського Підпілля, буд. 71) - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

3 - відповідачу (20013, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3) - рекомендованим листом з повідомленням про вручення