Постанова

від 17.12.2019 по справі 924/715/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року Справа № 924/715/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Тарасевич Л.М. - адвокат

від відповідача: Крамар А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ІВАР", м.Хмельницький

на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухваленого 03.10.19р. суддею Крамаром С.І. о 12:29 год. у м.Хмельницькому, повний текст складено 08.10.19р.

у справі № 924/715/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ІВАР", м.Хмельницький

до Хмельницької міської ради, м.Хмельницький

про стягнення 1 016 752,00грн., з яких: 897 771,00грн. - інфляційних втрат, 118 981,00грн. - 3% річних

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 03.10.2019р. у справі №924/715/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ІВАР" до Хмельницької міської ради про стягнення 1 016 752,00грн., з яких: 897 771,00грн. - інфляційних втрат, 118 981,00грн. - 3% річних задоволено частково.

Стягнуто з Хмельницької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ІВАР" 4 757,27грн. інфляційних втрат, 1 603,14грн. 3% річних, 96,08грн. витрат по оплаті судового збору.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ІВАР" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким у позовні вимоги задоволити повністю.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;

- вказує, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.10.2019р. у справі №924/715/19 є незаконним та таким, що містить неправильно встановлені обставини справи, чим фактично змінено рішення Господарського суду Хмельницької області у справі №924/277/18 від 25.02.2019р., яке набрало законної сили і на якому, по суті ґрунтувався поданий позов;

- зауважує, що рішенням Господарського суду Хмельницької області у справі №924/277/18 від 25.02.2019р., яке набрало законної сили позов ТОВ "ТРАНС-ІВАР" задоволено частково і вирішено стягнути з Хмельницької міської ради 475 727,00грн. вартості виконаних робіт та використаних матеріалів. Для визначення даної суми проведена судова будівельно-технічна експертиза, оскільки вартість робіт оспорювалась. Вказана сума значно нижча від реально затрачених коштів, оскільки експерт не зміг встановити всі використані матеріали та роботи в зв`язку з проведенням нових ремонтних робіт відповідачем згідно договору №06-1-16 про закупівлю робіт від 06.12.2016р.;

- зазначає, що дані обставини також встановлені рішенням суду по справі №924/277/18, однак для завершення спору позивач погодився на суму вказану експертом;

- додає, що крім того, судом встановлено, що в даних правовідносинах наявні кондиційні зобов`язання. Тобто, в відповідача без достатніх правових підстав відбувся приріст майна. Такий приріст стався в 2008-2011 роках. В зв`язку з цим судом було призначено судову експертизу станом на час виконання робіт, чим доведено, що приріс майна у відповідача стався з 2008 по 2011 рік;

- обґрунтовує, що судом в оскаржуваному рішенні неправомірно зазначено, що до винесення судового рішення у справі №924/277/18 відповідач зобов`язаний був повернути ТОВ "ТРАНС-ІВАР" майно (реконструйоване приміщення). Вважає, що відповідач не мав такого обов`язку і не мав навіть такого наміру, оскільки з 2013 року привласнивши нежитлове приміщення, через управління капітального будівництва міської ради тривалий час проводив його реконструкцію та ремонт, що також встановлено рішенням суду по справі №924/277/18;

- стверджує, що відповідач безпідставно користувався отриманим майном, тобто вкладеними ТОВ "ТРАНС-ІВАР" коштами і зобов`язаний сплатити 3% річних за час користування ними та відшкодувати інфляційні втрати товариства за цей час коли майно (вкладені в нього кошти) були у володінні відповідача;

- вказує, що відповідач знав, що з 2013 року відповідно до закону лише ним може бути набуто право власності на це майно, будучи добросовісним набувачем він міг виплатити кошти товариству, що хотів зробити в грудні 2013 року. Однак, після цього на протязі шести років лише шукалися формальні підстави відмовляти в оплаті робіт. Таким чином відповідач самостійно, добровільно затягував оплату на роки.

Листом Північно - західного апеляційного господарського суду №924/715/19/4842/19 від 30.10.2019р. матеріали справи №924/715/19 витребувано з Господарського суд Хмельницької області.

07.11.2019р. до Північно - західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №924/715/19.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 11.11.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ІВАР" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.10.2019р. у справі №924/715/19 та призначено справу №924/715/19 до розгляду на 03.12.2019р. об 16:00год..

25.11.2019р. на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Хмельницької міської ради надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/715/19, забезпечення проведення якої просить у Господарському суді Хмельницької області.

25.11.2019р. на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Хмельницької міської ради надійшов письмовий відзив від 18.11.2019р. №02-14-4129 на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 26.11.2019р. клопотання Хмельницької міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/715/19 задоволено та забезпечення проведення якої доручено у Господарському суді Хмельницької області (адреса: 29005, м.Хмельницький, майдан Незалежності, 1).

03.12.2019р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ІВАР" надійшла заява від 02.12.2019р., в якій останній повідомив, що має незадовільний стан здоров`я, просив судове засідання провести без його участі, апеляційну скаргу підтримує та просить її задовільнити.

03.12.2019р. на електронну та 05.12.2019р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ІВАР" надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку із відкликанням представника адвоката Подворного Івана Григоровича та надання часу для отримання правової допомоги.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 03.12.2019р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 17.12.2019р. об 16:00год.. Також, було задоволено клопотання Хмельницької міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/715/19 та забезпечення проведення якої доручено у Господарському суді Хмельницької області (адреса: 29005, м.Хмельницький, майдан Незалежності, 1).

Представник скаржника в судовому засіданні 17.12.2019р. підтримала доводи апеляційної скарги та надала пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.10.2019р. у справі №924/715/19 скасувати та ухвалити нове, яким у позовні вимоги задоволити повністю.

В судовому засіданні 17.12.2019р. та у письмовому відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.10.2019р. у справі №924/715/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 15.07.2002р. між Хмельницькою дитячою музичною школою №1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ІВАР" на підставі рішення виконкому Хмельницької міської ради №456 від 14.06.2002р. "Про надання дозволу забудовникам на реконструкцію, переобладнання будинків і споруд, благоустрій територій, внесення змін в рішення виконкому та видачу архітектурно-планувального завдання" було укладено договір про реконструкцію будівлі Хмельницької дитячої музичної школи №1, згідно п.1.1 якого, є об`єднання зусиль на проведення технічного обстеження, ремонт, заміна аварійних конструкцій, реконструкцію будівлі: "Школи шляхом внутрішнього перепланування, відновлення підвальних приміщень та надбудови третього мансардного поверху".

17.05.2010р. між Хмельницькою дитячою музичною школою №1 (школа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ІВАР" (товариство) укладено договір про наміри по придбанню об`єкта незавершеного будівництва, згідно якого з метою завершення реконструкції покрівлі з надбудовою третього мансардного поверху по вул. Проскурівській, 18 та покращення матеріально-технічної бази дитячої музичної школи №1, Товариство зобов`язується продати, а Школа зобов`язується підняти клопотання перед Хмельницькою міською радою про виділення додаткових коштів для придбання і завершення будівництва приміщення площею 250кв.м., яке знаходиться на третьому, надбудованому поверсі дитячої музичної школи №1.

Відповідно до розділу 2 договору, товариство (ТОВ "ТРАНС-ІВАР") зобов`язалось підготувати документи, необхідні для укладення договору купівлі продажу (п.2.1). Школа зобов`язалась отримати дозвіл виконкому міської ради на придбання приміщення та необхідні кошти (п.2.2). Сторони зобов`язались підписати договір купівлі продажу нежитлового приміщення протягом 10 днів після підготовки всіх необхідних документів та отримання дозволів (п.2.3).

Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток печатками.

24.04.2013р. рішенням 24 сесії Хмельницької міської ради №66 "Про надання дозволу на придбання Хмельницькій дитячій музичній школі №1 імені М.Мозгового виконаних ремонтно-монтажних робіт ТОВ "ТРАНС-ІВАР" по вул.Проскурівській,18, надано дозвіл на придбання Хмельницькій дитячій музичній школі №1 імені М.Мозгового виконаних ремонтно-монтажних робіт по реконструкції 250кв.м., даху будинку №18 по вул.Проскурівській з надбудовою мансардного поверху, вартістю 950 000,00грн..

13.12.2013р. Хмельницькою міською радою прийнято рішення №1 "Про внесення змін та доповнень до бюджету міста на 2013 рік", в тому числі збільшити видатки спеціального фонду бюджету міста на культуру і мистецтво (школи естетичного виховання дітей) на 950 000,00грн..

Надалі, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ІВАР" звернулося до Господарського суд Хмельницької області з позовом до Хмельницької міської ради, в якому просило стягнути з останнього 1 295 914,00грн. за виконані роботи і використані матеріали для створення об`єкта незавершеного будівництва по реконструкції 250кв.м. даху будинку №18 по вул.Проскурівська з надбудовою мансардового поверху.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 25.02.2019р. у справі №924/277/18 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ІВАР" до Хмельницької міської ради про стягнення 1 295 914,00грн. та стягнуто з Хмельницької міської ради на користь ТОВ "ТРАНС-ІВАР" 475 727,00грн. вартості виконаних робіт та використаних матеріалів, 7 192,08грн. судового збору та 7 400,00грн. витрат пов`язаних з проведенням судової експертизи. В решті позову відмовлено.

За вказаних обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ІВАР" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Хмельницької міської ради про стягнення 1 016 752,00грн., з яких: 897 771,00грн. - інфляційних втрат, 118 981,00грн. - 3% річних, що виникли в результаті неналежного виконання умов договору про реконструкцію будівлі Хмельницької дитячої музичної шкоди №1 від 15.07.2002р., договору про наміри по придбанню об`єкта незавершеного будівництва від 17.05.2010р., а також на підставі рішення господарського суду області від 25.02.2019р. по справі №924/277/18.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької від 05.08.2019р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/715/19 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено судове засідання.

Хмельницька міська рада у письмовому відзиві вказує, що заперечує щодо задоволення позовних вимог. Посилається на те, що між позивачем та відповідачем договірні відносини були відсутні, в зв`язку з відсутністю належним чином оформлених документів, що підтверджують виконання будівельно-монтажних робіт, а саме актів приймання передачі виконаних робіт.

Крім того, відповідач вважає безпідставним зазначений позивачем період для стягнення інфляційних втрат та 3% річних. При цьому зазначає, що сума, на яку позивач нараховує інфляційні втрати та 3% річних, встановлена рішенням суду на підставі висновку експерта лише 25.02.2019р. у справі №924/277/18. Також вважає, що у випадку наявності підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних саме дата набрання чинності рішення у справі №924/277/18 може вважатися моментом виникнення обов`язку сплати зазначених сум.

Таким чином, з огляду на викладене, відповідач просить в позові відмовити. На адресу суду подав заяву №02-14-2771 від 15.08.2019р. про застосування строку позовної давності.

Також, на обґрунтування даної заяви посилається на те, що позивачем відповідно до ст.ст.256, 261 ЦК України, пропущено строк позовної давності щодо стягнення суми інфляційних витрат та 3% річних в сумі 1016752,00грн. за період з серпня 2005р. по квітень 2019р..

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 03.10.2019р. у справі №924/715/19 позов задоволено частково.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Приписами ст.129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч.1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.07.2002р. між Хмельницькою дитячою музичною школою №1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ІВАР" на підставі рішення виконкому Хмельницької міської ради №456 від 14.06.2002р. "Про надання дозволу забудовникам на реконструкцію, переобладнання будинків і споруд, благоустрій територій, внесення змін в рішення виконкому та видачу архітектурно-планувального завдання" було укладено договір про реконструкцію будівлі Хмельницької дитячої музичної школи №1, згідно п.1.1 якого, є об`єднання зусиль на проведення технічного обстеження, ремонт, заміна аварійних конструкцій, реконструкцію будівлі: "Школи шляхом внутрішнього перепланування, відновлення підвальних приміщень та надбудови третього мансардного поверху".

17.05.2010р. між Хмельницькою дитячою музичною школою №1 (школа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ІВАР" (товариство) укладено договір про наміри по придбанню об`єкта незавершеного будівництва, згідно якого з метою завершення реконструкції покрівлі з надбудовою третього мансардного поверху по вул. Проскурівській, 18 та покращення матеріально-технічної бази дитячої музичної школи №1, Товариство зобов`язується продати, а Школа зобов`язується підняти клопотання перед Хмельницькою міською радою про виділення додаткових коштів для придбання і завершення будівництва приміщення площею 250кв.м., яке знаходиться на третьому, надбудованому поверсі дитячої музичної школи №1.

Відповідно до розділу 2 договору, товариство (ТОВ "ТРАНС-ІВАР") зобов`язалось підготувати документи, необхідні для укладення договору купівлі продажу (п.2.1). Школа зобов`язалась отримати дозвіл виконкому міської ради на придбання приміщення та необхідні кошти (п.2.2). Сторони зобов`язались підписати договір купівлі продажу нежитлового приміщення протягом 10 днів після підготовки всіх необхідних документів та отримання дозволів (п.2.3).

Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток печатками.

24.04.2013р. рішенням 24 сесії Хмельницької міської ради №66 "Про надання дозволу на придбання Хмельницькій дитячій музичній школі №1 імені М. Мозгового виконаних ремонтно-монтажних робіт ТОВ "ТРАНС-ІВАР" по вул.Проскурівській, 18, надано дозвіл на придбання Хмельницькій дитячій музичній школі №1 імені М.Мозгового виконаних ремонтно-монтажних робіт по реконструкції 250кв.м., даху будинку №18 по вул.Проскурівській з надбудовою мансардного поверху, вартістю 950 000,00грн..

13.12.2013р. Хмельницькою міською радою прийнято рішення №1 "Про внесення змін та доповнень до бюджету міста на 2013 рік", в тому числі збільшити видатки спеціального фонду бюджету міста на культуру і мистецтво (школи естетичного виховання дітей) на 950 000,00грн..

Наділі, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ІВАР" звернулося до Господарського суд Хмельницької області з позовом до Хмельницької міської ради в якому просило стягнути з останнього 1 295 914,00грн. за виконані роботи і використані матеріали для створення об`єкта незавершеного будівництва по реконструкції 250кв.м. даху будинку №18 по вул.Проскурівська з надбудовою мансардового поверху.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 25.02.2019р. у справі №924/277/18 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ІВАР" до Хмельницької міської ради про стягнення 1 295 914,00грн. та стягнуто з Хмельницької міської ради на користь ТОВ "ТРАНС-ІВАР" 475 727,00грн. вартості виконаних робіт та використаних матеріалів, 7 192,08грн. судового збору та 7 400,00грн. витрат пов`язаних з проведенням судової експертизи. В решті позову відмовлено.

Зокрема, Господарським судом Хмельницької області при винесенні вказаного вище рішення встановлено, що на підставі рішення власника (міської ради) майна - будинку №18 по вул.Проскурівська в м.Хмельницький про його реконструкцію, користувач майна музична школа уклала договір про таку реконструкцію з позивачем, який здійснив відповідні роботи на 83%.

Виконання таких робіт, крім матеріалів, підтверджується висновком судової експертизи від 21.12.2018р. №598/018, у якому зазначено, що вартість фактично виконаних ТОВ "ТРАНС-ІВАР" робіт та використаних ним матеріалів щодо реконструкції 250кв.м. даху з надбудовою мансардового поверху будівлі по вул.Проскурівська, 18 у м.Хмельницький, згідно договору від 09.12.2008р., укладеного між ТОВ "ТРАНС-ІВАР" та Хмельницькою дитячою музичною школою №1, станом на час виконання робіт, тобто червень 2009 липень 2011 років, складає 429 200,00грн., в тому числі вартість використаних будівельних матеріалів 172 638,00грн., механізмів та устаткування 34 735,00грн., виконаних будівельних робіт (включно з загально будівельними витратами, кошторисним прибутком та коштами на покриття адміністративних витрат) 221 827,00грн.. Додатково надано вартість робіт, які виконані до 09.12.2008р., тобто до дати укладення договору, але стосуються об`єкту будівництва (роботи по влаштуванню сходової клітини № 2) реконструкції 250кв.м. даху з надбудовою мансардового поверху будівлі по вул. Проскурівська, 18 у м.Хмельницький, яка станом на час виконання робіт, тобто на липень 2005 року, складає 46 527,00грн..

На час розгляду справи, документально встановленим є той факт, що позивач, за згодою (дозволом) відповідача здійснив реконструкцію належного відповідачу майна, а доступу (можливості користування) до нього (результату робіт), або відшкодування вартості останнього, в позивача немає. При цьому, за попередньою домовленістю (при укладені договору) реконструйоване майно мало бути передано позивачу відповідно до долі останнього у фінансуванні.

Укладаючи договір від 09.12.2008р., а згодом договір про наміри від 17.05.2010р., позивач, з урахуванням п.2.5 договору (від 09.12.2008р.), та п.1.1 договору (від 17.05.2010р.) розраховував на їх результат отримати у власність новозбудовані приміщення на мансардовому поверсі чи отримання коштів від школи, після отримання останньою дозволу від міської ради на їх виділення. Однак, обставини справи свідчать, що позивач не отримав очікуваних результатів, що в свою чергу підтверджує факт користування результатами реконструкції відповідачем як власником всього приміщення.

Підстави для користування об`єктом реконструкції та вкладеними у її проведення матеріалами у відповідача відсутні, оскільки немає відповідних доказів (наприклад договір про набуття у користування (власність чи оренду) результатів реконструкції, стороною якого є міська рада). Тобто в суду немає доказів наявності будь яких договірних відносин між сторонами з приводу вищевказаного майна, щодо виникнення у відповідача правових підстав користування цим майном. При цьому, одне лише надання дозволу міською радою на проведення робіт, без укладення відповідного договору, не створює для відповідача наслідків у вигляді можливості користування майном, оскільки це (надання дозволу) не є встановленим законом правовим способом набуття відповідного права. Не є такою підставою і договір від 09.12.2008р., оскільки відповідач не є його стороною.

Таким чином, виникли умови, за яких позивач, виконав роботи на об`єкті відповідача за згодою останнього, однак правової підстави на отримання результатів виконаних робіт (на 83%) в відповідача немає. Фактичне ж користування таким майном відповідачем (без достатньої правової підстави) підтверджується дослідженими обставинами справи.

Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи, що майно (реконструйоване приміщення) неможливо повернути позивачу (виділення неможливе без пошкодження), суд прийшов до висновку, що застосуванню підлягає ч.2 ст.1213 ЦК України, у якій зазначено, що у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Виникнення між сторонами кондикційних відносин підтверджується також правовою позицією Верховного суду України, викладеною в рішенні по справі №6-3090цс15, де вказано, що кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. Для кондиційних зобов`язань характерним є приріст майна у набувача без достатніх правових підстав.

Тобто, врахувавши вказані висновки Верховного Суду України, встановлений судом факт відсутності між сторонами договірних відносин стосовно реконструйованого майна (робіт та матеріалів на здійснення реконструкції) та фактичне користування реконструйованим майном відповідачем, суд прийшов до висновку про наявність між сторонами саме кондикційних зобов`язань та необхідність відшкодування позивачу вартості робіт і матеріалів, встановленої на час виконання робіт в сумі 475727,00грн..

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.02.2019р. у справі №924/277/18 в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили 20.03.2019р..

За приписами п.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також, судом встановлено, що на виконання зазначеного рішення, 03.05.2019р. Хмельницькою міською радою сплачено позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ІВАР" 475 727,00грн. відшкодування вартості робіт і матеріалів згідно судового рішення.

При цьому, покликаючись на невиконання Хмельницькою міською радою взятих на себе зобов`язань ТОВ "ТРАНС-ІВАР" звернулося до Господарського суду Хмельницької області про стягнення з неї 1 016 752,00грн., з яких: 897 771,00грн. - інфляційних втрат за період з серпня 2005р. по квітень 2019р., 118 981,00грн. - 3% річних за період з серпня 2005р. по квітень 2019р..

Як свідчить рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.02.2019р. у справі №924/277/18, задовольняючи частково позовні вимоги суд виходив з положень ст.1212 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Тому, враховуючи, що майно (реконструйоване приміщення) неможливо повернути позивачу (виділення неможливе без пошкодження), судом застосовано ч.2 ст.1213 ЦК України, згідно якої у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Судом враховано, що обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахування індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення безпідставно отриманих коштів (майна) (ст.1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вичиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав.

З врахуванням вище викладеного, слід дійти висновку, що до винесення судового рішення у справі №924/277/18 у відповідача відсутні були грошові зобов`язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ІВАР", оскільки до винесення даного рішення відповідач зобов`язаний був повернути останньому майно (реконструйоване приміщення), яке, на думку суду, який виносив рішення у справі №924/277/18, неможливо було повернути позивачу без пошкодження.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим є зобов`язання, за яким боржник зобов`язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Водночас, обов`язковою умовою для застосування відповідальності за неналежне виконання особою взятих на себе грошових зобов`язань є наявність прострочення боржником виконання такого зобов`язання.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язаний його початок (ст.253 ЦК України).

При цьому, колегія суддів вважає правомірним нарахування інфляційних та 3-х відсотків річних за період з наступного дня після настання події (дати набрання рішенням від 25.02.2019р. у справі №924/277/18 законної сили - 20.03.2019р.) до квітня 2019 року (як заявлено позивачем згідно поданих розрахунків та враховуючи сплату відповідачем 03.05.2019р. відшкодування вартості робіт і матеріалів згідно судового рішення в сумі 475 727,00грн.).

Водночас, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.02.2019р. по справі №924/312/18.

Перевіривши здійснений позивачем та місцевим господарським судом розрахунки 3% річних та інфляційних втрат нарахованих з дати набрання рішенням від 25.02.2019р. у справі №924/277/18 законної сили (20.03.2019р.) до квітня 2019 року (як заявлено позивачем згідно поданих розрахунків та враховуючи сплату відповідачем 03.05.2019р. відшкодування вартості робіт і матеріалів згідно судового рішення в сумі 475 727,00грн.), колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з розрахунком суду першої інстанції та зазначає, що задоволенню підлягає вимога позивача до відповідача про стягнення 1 603,14грн. - 3% річних та 4 757,27грн. - інфляційних втрат, що нараховані за вказані вище відповідні періоди.

Також, судом звернуто увагу на те, що під час вирішення справи судом першої інстанції, представник відповідача просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

За приписами ст.ст.256, 261 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналізуючи вище викладене слід зазначити, що за змістом ч.1 ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За вказаних обставин, а також враховуючи те, що судом не виявлено в даному випадку порушення права позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для вирішення питання спливу строку позовної давності.

Водночас, доводи позивача про наявність грошових зобов`язань у Хмельницької міської ради до винесення судового рішення у справі №924/277/18 судом не приймаються до уваги, оскільки рішенням 24 сесії Хмельницької міської ради №66 "Про надання дозволу на придбання Хмельницькій дитячій музичній школі №1 імені М.Мозгового виконаних ремонтно-монтажних робіт ТОВ "ТРАНС-ІВАР" по вул.Проскурівській, 18" від 24.04.2013р. та рішенням №1 "Про внесення змін та доповнень до бюджету міста на 2013 рік" від 13.12.2013р., на які посилається позивач, міська рада не брала на себе жодні грошові зобов`язання.

Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ТОВ "ТРАНС-ІВАР" до Хмельницької міської ради підлягають частковому задоволенню.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скаргзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.10.2019р. у справі №924/715/19 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ІВАР" - без задоволення.

Керуючись ст.ст.129, 247-252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ІВАР", м.Хмельницький залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.10.2019р. у справі №924/715/19 - без змін.

2. Справу №924/715/19 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "18" грудня 2019 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.