Рішення

від 08.10.2019 по справі 160/7790/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2019 року Справа № 160/7790/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Громадської організації "Правозахисна справа" до Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язати вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

12.08.2019р. Громадська організація "Правозахисна справа" звернулася з адміністративним позовом до Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради та просить:

- визнати бездіяльність відповідача протиправною щодо не надання інформації на запит "Про надання публічної інформації" позивачеві, вихідний №06_19 від 16.01.2019р.;

- зобов`язати відповідача надати позивачеві наступну інформацію:

* чи була виплачена премія, яку обіцяв у соціальній мережі Facebook міський голова ОСОБА_1 , педагогічним працівникам закладів освіти підпорядкованим Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради?;

* повідомити яким саме категоріям педагогічних працівників була виплачена та в якому розмірі?;

* повідомити про загальний розмір виплаченої премії та строки в які була виплачена безпосередньо отримувачам такої премії;

* повідомити про те, з якого бюджету відповідна премія була виплачена (міський бюджет, державна субвенція);

* надати копії відповідних розпорядчих документів про виплату премії;

* повідомити про розмір (загальний) виплаченої премії працівникам Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради у період з 01.10.2018р. по дату надання відповіді (окремо по кожному місяцю);

* окремо визначити розміри отриманої премії керівниками та заступниками керівників

відповідного виконавчого органу міської ради (окремо по кожному місяцю та працівнику);

* надати копії відповідних розпорядчих документів про виплати премій.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач 16.01.2019р. звернувся до Департаменту гуманітарної політники Дніпровської міської ради із запитом від 16.01.2019р. за вих. №06_19 про надання інформації щодо виплати премії педагогічним працівникам закладів освіти підпорядкованим відповідачеві, проте, згідно листа №7/1-63 від 12.02.2019р. відповідач запитувану інформацію позивачеві не надав посилаючись на ст.7 Закону України Про доступ до публічної інформації . Позивач вважає такі дії відповідача незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують права заявника на доступ до публічної інформації, оскільки відмова відповідача від надання запитуваної інформації порушує вимоги ч.5 ст.6 Закону України Про доступ до публічної інформації та порушує права позивача на доступ до публічної інформації.

Ухвалою суду від 10.09.2019р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача, зокрема, надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідно до вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.2).

23.09.2019р., на виконання вимог вищезазначеної ухвали суду від 10.09.2019р., відповідач подав до канцелярії суду письмовий відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі посилаючись на те, що запитувана позивачем інформація стосується інформації про грошові кошти працівників закладів освіти, а також працівників відповідача, які були ними отримані в результаті преміювання та за своїм змістом є інформацією з обмеженим доступом, яка може поширюватися у визначеному працівниками порядку за їх особистим дозволом. Відповідач вказує на те, що дозволу на поширення інформації про преміювання працівники закладів освіти не надавали. Окрім того, відповідач зазначає, що запитувана позивачем інформація є інформацією про особу, доступ до якої, в свою чергу, має бути максимально обмеженим та поширення інформації про надходження грошових коштів відповідним особам може спричинити факти протиправних дій направлених на заволодіння отриманих коштів, а тому з метою запобігання протиправних дій дана інформація не може бути надана іншим особам, а отже не є публічною (а.с.32-34).

Згідно з п.1 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч.2 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 08.10.2019р. у межах строку, встановленого ч.2 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Громадська організація "Правозахисна справа" зареєстрована як юридична особа з 29.01.2015р. за адресою: 49033, місто Дніпро , проспект Богдана Хмельницького , будинок 108 , квартира 51 , що підтверджується копією виписки з ЄДРПОУ від 20.06.2018р. (а.с.19).

16.01.2019р. Громадська організація "Правозахисна справа" звернулася до Дніпровської міської ради та директора Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради із письмовим запитом №06_19 від 16.01.2019р. в порядку Закону України Про доступ до публічної інформації , який був отриманий відповідачем та зареєстрований 16.01.2019р. за вхідним номером №37/70 (а.с.10,20).

Зі змісту копії відповідного письмового запиту вбачається, що позивач просив надати наступну інформацію:

- чи була виплачена відповідна премія педагогічним працівникам закладів освіти підпорядкованим Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради?;

- повідомити яким саме категоріям педагогічних працівників була виплачена та в якому розмірі?;

- повідомити про загальний розмір виплаченої премії та строки в які була виплачена безпосередньо отримувачам такої премії;

- повідомити про те, з якого бюджету відповідна премія була виплачена (міський бюджет, державна субвенція);

- надати копії відповідних розпорядчих документів про виплату премії;

- повідомити про розмір (загальний) виплаченої премії працівникам Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради у період з 01.10.2018р. по дату надання відповіді (окремо по кожному місяцю);

- окремо визначити розміри отриманої премії керівниками та заступниками керівників

відповідного виконавчого органу міської ради (окремо по кожному місяцю та працівнику);

- надати копії відповідних розпорядчих документів про виплати премій;

- розмір економії фонду оплати праці працівників закладів освіти, які знаходяться в підпорядкуванні Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради у період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р.;

- розпорядчі документи виконавчих органів Дніпровської міської ради про прийняття рішення щодо преміювання працівників закладів освіти, які знаходяться в підпорядкуванні Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради за рахунок економії коштів фонду оплати праці у 2018 році (а.с.10,20).

Листом №7/1-24 від 22.01.2019р. Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради повідомив позивача про продовження терміну розгляду звернення до 20 робочих днів у зв`язку із необхідністю додаткового часу для збору та обробки значної кількості інформації, що підтверджується змістом копії відповідного листа (а.с.12,22).

Листом №7/1-63 від 12.02.2019р. відповідач повідомив позивача, зокрема, про те, що відповідно до ст.7 Закону України Про доступ до публічної інформації інформація щодо преміювання співробітників департаменту відноситься до інформації з обмеженим доступом, розпорядчі акти про нарахування та виплату премій містять в собі ознаки конфіденційної інформації; інформація щодо преміювання педагогічних працівників та працівників департаменту є інформацією доступ до якої обмежено фізичними особами (відповідними працівниками) та вона може поширюватися за їх бажанням у визначеному ними порядку, проте, згода на надання такої інформації відповідними працівниками отримано не було (а.с.13,23).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача із бездіяльністю відповідача щодо не надання інформації на запит №06_19 від 16.01.2019р.

Між тим, у даних правовідносинах, згідно до вимог ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом підлягають перевірці саме дії відповідача щодо відмови у наданні інформації на запит позивача №06_19 від 16.01.2019р., які оформлені листом №7/1-63 від 12.02.2019р., оскільки, в даному випадку, відповідачем не була вчинена бездіяльність (пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень), а вчинені активні дії, які полягають у розгляді запиту позивача та відмови у наданні інформації на вказаний запит, яка була оформлена відповідачем листом №7/1-63 від 12.02.2019р. (а.с.13).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та надані докази, давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд находить підстави достатніми для задоволення позову повністю, виходячи з наступного.

Законом України Про доступ до публічної інформації (далі - Закон №2939) визначено порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Статтею 1 Закону №2939 визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно до ч.1, ч.2 ст.6 Закону №2939 інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Частиною 1 ст.22 Закону №2939 визначено виключний перелік випадків, у яких розпорядник інформації має право відмовити у задоволенні запиту, а саме:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

При цьому, ч.5 ст.6 Закону №2939 встановлено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Аналізуючи вказані норми Закону №2939, можна дійти висновку, що ч.5 ст.6 цього Закону заборонено розпорядникам публічної інформації обмежувати доступ до інформації щодо розпорядження бюджетними коштами, розпорядження державним, комунальним майном, умов отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно, при цьому, ст.22 вказаного Закону визначено виключний перелік підстав, у яких розпорядник інформації має право відмовити у задоволенні запиту про надання публічної інформації.

Водночас, слід зазначити, що віднесення інформації до конфіденційної не слід розуміти як єдину достатню підставу для обмеження доступу до конкретної інформації, що містить ознаки конфіденційної інформації.

Запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови додержання сукупності всіх трьох підстав, визначених пунктами 1-3 ч.2 ст.6 Закону №2939 (постанова пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року № 10 Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації ).

Таким чином, передумовою для встановлення відкритості чи обмеженості інформації є застосування до такої інформації пунктів 1-3 ч.2 ст.6 Закону №2939.

Окрім того, слід зазначити, що положення ч.2 ст.6 №2939 передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що ст.1 цього Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженою лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі ч.2 ст.6 Закону №2939. Отже, тягар доведення того, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.

Таким чином, відмова у наданні інформації є обґрунтованою лише у разі, якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.

Так, як встановлено судом, із наявних в матеріалах справи документів, у запиті №06_19 від 16.01.2019р. (а.с.10,20) позивач просив надати інформацію, яка стосується саме розпорядження бюджетними коштами, копій відповідних документів, умов отримання цих коштів, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб, які отримали ці кошти та доступ до такої інформації не може бути обмежений за приписами ч.5 ст.6 Закону №2939.

Разом з тим, зі змісту копії листа відповідача №7/1-63 від 12.02.2019р. вбачається, що відповідач, відмовляючи у наданні інформації на запит позивача щодо преміювання працівників освіти та співробітників відповідача посилається на те, що інформація в ньому є конфіденційною, а тому відповідно до ст.7 Закону №2939, може поширюватися лише за згодою фізичних осіб, які не надали згоду на надання такої інформації (а.с.13,23).

Отже, відповідачем фактично було відмовлено позивачеві у наданні інформації отриманих коштів з бюджету педагогічними працівниками, яка згідно до вимог ч.5 ст.6 Закону №2939 є публічною інформацією та не може бути обмеженою.

При цьому, відповідачем у вищенаведеному листі не наведено обґрунтованості обмеження запитуваної інформації з урахуванням критеріїв, встановлених у пунктах 1-3 ч.2 ст.6 Закону №2939 та відмова відповідача у наданні публічної інформації не містить жодної підстави із вичерпного переліку підстав для такої відмови, визначених ч.1 ст.22 Закону №2939.

Окрім того, ч.1 ст.61 Закону України Про освіту визначено, що оплата праці педагогічних і науково-педагогічних працівників здійснюється за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджетів, коштів засновників, власних надходжень закладів освіти, грантів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

При цьому, премії відносяться до складу додаткової заробітної плати, що входить до структури заробітної плати за приписами ст.2 Закону України Про оплату праці .

Водночас, норми ч.5 ст.6 Закону №2939 забороняють обмежувати доступ до інформації щодо розпорядження бюджетними коштами, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб, які отримали ці кошти.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства та встановлені судом обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що запитувана позивачем інформація у запиті №06_19 від 16.01.2019р., яка стосується розпорядження бюджетними коштами, умови отримання цих коштів, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб, які отримали ці кошти є публічною інформацією та така інформація відповідачем не може бути обмежена виходячи з вимог ч.5 ст.6 Закону №2939.

Зазначена правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 18 липня 2019 року у справі №554/11837/14-а.

Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про правомірність дій щодо відмови у наданні інформації на запит позивача №06_19 від 16.01.2019р., які оформлені листом №7/1-63 від 12.02.2019р. з урахуванням норм вищенаведеного законодавства, обставин справи, встановлених судом, та позиції Верховного Суду, яка викладена вище та не спростована відповідачем жодними належними та допустимими доказами.

При цьому, не можуть бути покладені в основу даного судового рішення та відхиляються судом доводи відповідача про те, що за приписами ст.7 Закону №2939 запитувана інформація є конфіденційною та може бути поширена лише за згодою осіб, яких вона стосується, з огляду на те, що зазначена інформація стосується розпорядження бюджетними коштами, а тому така інформація є публічною та не може бути обмежена у доступі, виходячи з вимог ч.5 ст.6 Закону №2939.

Є безпідставними посилання відповідача на те, що поширення інформації про надходження грошових коштів відповідним особам може спричинити факти протиправних дій направлених на заволодіння отриманих коштів, а тому з метою запобігання протиправних дій дана інформація не може бути надана іншим особам, а отже не є публічною, так як вказаних обґрунтувань та мотивів лист №7/1-63 від 12.02.2019р. не містить, а відповідно до вимог абз.2 ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суб`єкт владних повноважень в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність дій відповідача щодо відмови у наданні інформації на запит позивача №06_19 від 16.01.2019р., які оформлені листом №7/1-63 від 12.02.2019р., суд приходить до висновку, що відповідач, відмовивши у наданні публічної інформації згідно запиту позивача №06_19 від 16.01.2019р. на підставі ст.7 Закону №2939 та без врахування положень ч.5 ст.6 Закону №2939, тобто, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено, що, відмовивши у наданні інформації на запит позивача №06_19 від 16.01.2019р. листом №7/1-63 від 12.02.2019р., відповідач порушив права та інтереси позивача на доступ до публічної інформації, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у наданні інформації на запит позивача №06_19 від 16.01.2019р., які оформлені листом №7/1-63 від 12.02.2019р., вийшовши таким чином за межі позовних вимог відповідно до ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також підлягають і задоволенню похідні позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати інформацію та відповіді на питання, викладені в запиті позивача №06_19 від 16.01.2019р., з урахуванням того, що судом встановлено протиправність дій відповідача щодо відмови у наданні інформації на запит позивача №06_19 від 16.01.2019р., які оформлені листом №7/1-63 від 12.02.2019р., та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача надати інформацію та відповіді на питання, викладені в запиті позивача №06_19 від 16.01.2019р., є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції №0.0.1433356289.1 від 12.08.2019р. у розмірі 1921 грн. 00 коп. (а.с.3).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Громадської організації "Правозахисна справа" до Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язати вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради щодо відмови у наданні інформації на запит Громадської організації "Правозахисна справа" до Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради за вих.№06_19 від 16.01.2019р., які оформлені листом №7/1-63 від 12.02.2019р.

Зобов`язати Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 40506248) надати Громадській організації "Правозахисна справа" (49033, м. Дніпро, пр-т Б. Хмельницького, 108/55, ЄДРПОУ 39608406) інформацію та копії документів, які викладені у запиті за вих.№06_19 від 16.01.2019р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 40506248) на користь Громадської організації "Правозахисна справа" (49033, м. Дніпро, пр-т Б. Хмельницького, 108/55, ЄДРПОУ 39608406) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва