Постанова

від 11.12.2019 по справі 160/7790/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2019 року м. Дніпросправа № 160/7790/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м. Дніпрі

апеляційну скаргу Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року (головуючий суддя - Конєва С.О.) в адміністративній справі

за позовом громадської організації "Правозахисна справа"

до Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація Правозахисна справа (далі - Позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради (далі - Відповідач), в якому просила визнати бездіяльність Відповідача протиправною щодо ненадання інформації на запит Про надання публічної інформації , вихідний №06_19 від 16.01.2019р. та зобов`язати Відповідача надати відповідну інформацію.

В обґрунтування адміністративного позову Позивач зазначив, зокрема, що відмова Відповідача від надання запитуваної інформації порушує вимоги ч.5 ст.6 Закону України Про доступ до публічної інформації та порушує права Позивача на доступ до публічної інформації.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено (а.с.38-41).

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, зокрема, виходив із того, що Відповідач, відмовивши у наданні публічної інформації згідно запиту Позивача №06_19 від 16.01.2019р. на підставі ст.7 Закону №2939 та без врахування положень ч.5 ст.6 Закону №2939 діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі Відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що запитувана Позивачем інформація є також інформацією про особу, доступ до якої в свою чергу має бути максимально обмеженим. Поширення інформації про надходження грошових коштів відповідним особам може спричинити факти протиправним дій, направлених на заволодіння отриманих грошових коштів, а отже з метою запобігання протиправних дій дана інформація не бути надана іншим особам.

Представник Відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник Позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, кожного окремо, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 16.01.2019 р. Громадська організація Правозахисна справа звернулась до Дніпровської міської ради та директора Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради із письмовим запитом №06_19 від 16.01.2019р. в порядку Закону України Про доступ до публічної інформації , який був отриманий Відповідачем та зареєстрований 16.01.2019р. за вхідним номером №37/70.

Зі змісту копії відповідного письмового запиту вбачається, що Позивач просив надати наступну інформацію:

- чи була виплачена відповідна премія педагогічним працівникам закладів освіти підпорядкованим Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради?;

- повідомити яким саме категоріям педагогічних працівників була виплачена та в якому розмірі?;

- повідомити про загальний розмір виплаченої премії та строки в які була виплачена безпосередньо отримувачам такої премії;

- повідомити про те, з якого бюджету відповідна премія була виплачена (міський бюджет, державна субвенція);

- надати копії відповідних розпорядчих документів про виплату премії;

- повідомити про розмір (загальний) виплаченої премії працівникам Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради у період з 01.10.2018р. по дату надання відповіді (окремо по кожному місяцю);

- окремо визначити розміри отриманої премії керівниками та заступниками керівників

- відповідного виконавчого органу міської ради (окремо по кожному місяцю та працівнику);

- надати копії відповідних розпорядчих документів про виплати премій;

- розмір економії фонду оплати праці працівників закладів освіти, які знаходяться в підпорядкуванні Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради у період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р.;

- розпорядчі документи виконавчих органів Дніпровської міської ради про прийняття рішення щодо преміювання працівників закладів освіти, які знаходяться в підпорядкуванні Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради за рахунок економії коштів фонду оплати праці у 2018 році.

Листом №7/1-24 від 22.01.2019р. Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради повідомив Позивача про продовження терміну розгляду звернення до 20 робочих днів у зв`язку із необхідністю додаткового часу для збору та обробки значної кількості інформації, що підтверджується змістом копії відповідного листа.

Листом №7/1-63 від 12.02.2019р. Відповідач повідомив Позивача, зокрема, про те, що відповідно до ст.7 Закону України Про доступ до публічної інформації інформація щодо преміювання співробітників департаменту відноситься до інформації з обмеженим доступом, розпорядчі акти про нарахування та виплату премій містять в собі ознаки конфіденційної інформації; інформація щодо преміювання педагогічних працівників та працівників департаменту є інформацією доступ до якої обмежено фізичними особами (відповідними працівниками) та вона може поширюватися за їх бажанням у визначеному ними порядку, проте, згода на надання такої інформації відповідними працівниками отримано не було.

Законом України Про доступ до публічної інформації (далі - Закон №2939) визначено порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Статтею 1 Закону №2939 визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно до ч.1, ч.2 ст.6 Закону №2939 інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Частиною 1 ст.22 Закону №2939 визначено виключний перелік випадків, у яких розпорядник інформації має право відмовити у задоволенні запиту, а саме:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

При цьому, ч.5 ст.6 Закону №2939 встановлено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Із аналізу змісту норм Закону №2939 вбачається, що ч.5 ст.6 цього Закону заборонено розпорядникам публічної інформації обмежувати доступ до інформації щодо розпорядження бюджетними коштами, розпорядження державним, комунальним майном, умов отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно, при цьому ст.22 вказаного Закону визначено виключний перелік підстав, у яких розпорядник інформації має право відмовити у задоволенні запиту про надання публічної інформації.

Водночас віднесення інформації до конфіденційної не слід розуміти як єдину достатню підставу для обмеження доступу до конкретної інформації, що містить ознаки конфіденційної інформації.

Запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови додержання сукупності всіх трьох підстав, визначених пунктами 1-3 ч.2 ст.6 Закону №2939.

Таким чином, передумовою для встановлення відкритості чи обмеженості інформації є застосування до такої інформації пунктів 1-3 ч.2 ст.6 Закону №2939.

Окрім того положення ч.2 ст.6 Закону №2939 передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що ст.1 цього Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженою лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі ч.2 ст.6 Закону №2939. Отже, тягар доведення того, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.

Таким чином, відмова у наданні інформації є обґрунтованою лише у разі, якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.

Судом встановлено, що Позивач просив надати інформацію, яка стосується саме розпорядження бюджетними коштами, копій відповідних документів, умов отримання цих коштів, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб, які отримали ці кошти та доступ до такої інформації не може бути обмежений за приписами ч.5 ст.6 Закону №2939.

Разом з тим, зі змісту копії листа Відповідача №7/1-63 від 12.02.2019р. вбачається, що Відповідач, відмовляючи у наданні інформації на запит Позивача щодо преміювання працівників освіти та співробітників Відповідача посилається на те, що інформація в ньому є конфіденційною, а тому відповідно до ст.7 Закону №2939, може поширюватися лише за згодою фізичних осіб, які не надали згоду на надання такої інформації.

Отже, Відповідачем фактично було відмовлено у наданні інформації отриманих коштів з бюджету педагогічними працівниками, яка згідно до вимог ч.5 ст.6 Закону №2939 є публічною інформацією та не може бути обмеженою.

При цьому, Відповідачем у вищенаведеному листі не наведено обґрунтованості обмеження запитуваної інформації з урахуванням критеріїв, встановлених у пунктах 1-3 ч.2 ст.6 Закону №2939 та відмова Відповідача у наданні публічної інформації не містить жодної підстави із вичерпного переліку підстав для такої відмови, визначених ч.1 ст.22 Закону №2939.

Окрім того, ч.1 ст.61 Закону України Про освіту визначено, що оплата праці педагогічних і науково-педагогічних працівників здійснюється за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджетів, коштів засновників, власних надходжень закладів освіти, грантів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

При цьому, премії відносяться до складу додаткової заробітної плати, що входить до структури заробітної плати за приписами ст.2 Закону України Про оплату праці .

Водночас, норми ч.5 ст.6 Закону №2939 забороняють обмежувати доступ до інформації щодо розпорядження бюджетними коштами, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб, які отримали ці кошти.

За таких обставин запитувана Позивачем інформація у запиті №06_19 від 16.01.2019р., яка стосується розпорядження бюджетними коштами, умови отримання цих коштів, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб, які отримали ці кошти є публічною інформацією та така інформація Відповідачем не може бути обмежена виходячи з вимог ч.5 ст.6 Закону №2939.

Зазначена правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 18 липня 2019 року у справі №554/11837/14-а.

Відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про правомірність дій щодо відмови у наданні інформації на запит Позивача №06_19 від 16.01.2019р., які оформлені листом №7/1-63 від 12.02.2019р. з урахуванням норм вищенаведеного законодавства, обставин справи, встановлених судом, та позиції Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 08 жовтня 2019 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги Відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року по справі №160/7790/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В повному обсязі постанова складена 17 грудня 2019 року.

Головуючий - суддя В.В. Мельник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова