Рішення

від 08.10.2019 по справі 240/9430/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2019 року м. Житомир справа № 240/9430/19

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

15.07.2019 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій він просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у клопотанні, оформленому листом №К-2775\0-1848\0\22-19 від 14.06.2019;

- зобов`язати повторно розглянути питання надання дозволу та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, відповідно до чинного законодавства, щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населеного пункту, згідно доданих до справи матеріалів.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач двічі звертався до відповідача із заявами про відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтованою площею 2 га на території Маловолицької сільської ради Чуднівського району для ведення особистого селянського господарства, однак відповідачем було обидва рази відмовлено у задоволенні вказаних заяв позивача з посиланням на відсутність у заяві інформації щодо умов надання земельної ділянки та на невідповідність розташування земельної ділянки вимогам законів. Позивач вважає відмову відповідача протиправною та звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 22.07.2019 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін.

08.08.2019 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов від 07.08.2019 вх. №18526/19 (а.с. 23-26). В якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні, у зв`язку із тим, що позивачу правомірно було відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою для відведення земельної ділянки, оскільки бажане місце її розташування суперечить вимогам Земельного кодексу України. Крім того, позивачем у своїй заяві від 16.05.2019 не вказано на яких все-таки умовах він хоче отримати земельну ділянку, у власність чи в користування (оренду), а тому Головному управлінню не зрозуміло, для чого ж саме позивач хоче отримати земельну ділянку. Також, відповідачем у відзиві зазначено, що позивач мав максимально точно вказати бажану земельну ділянку. Оскільки з наданих позивачем до клопотання графічних матеріалів неможливо встановити конкретне місце розташування запитуваної земельної ділянки.

30.08.2019 на адресу суду від позивача надійшли заперечення на відзив (а.с. 30-33) у якому представник позивача просила призначити справу до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін для всебічного та повного розгляду.

Враховуючи категорію та складність справи, обраний позивачем спосіб захисту і значення справи для сторін, суд вважає, що дана справа підлягає розгляду у формі спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а тому клопотання представника позивача про розгляд справи з викликом сторін не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся із заявою від 16.09.2018 (а.с. 11) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, через свого уповноваженого представника - ОСОБА_2 (а.с. 12), в якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 2 га на території Маловолицької сільської ради Чуднівського району Житомирської області для ведення особистого селянського господарства, за межами населеного пункту. До заяви додано графічний матеріал, викопіювання з Публічної кадастрової карти України (а.с. 17).

29.03.2019 позивач отримав відмову на свою заяву від в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Козакова С., оформлену листом, датованим 29.03.2019 №К-1229\0-1086\0\22-19 (а.с. 13).

Цим листом відповідачем відмовлено позивачу у наданні названого дозволу у зв`язку із тим, що у заяві позивачем не вказано інформації щодо умов надання земельної ділянки.

17.05.2019 позивач особисто повторно звертається з аналогічною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від №К-2775\0\21-19 від 16.05.2019 (а.с. 14), на яку також отримує відмову від 14.06.2019 №-К-2775/0/1848/0/22-19 (а.с. 15-16).

У цьому листі відповідачем відмовлено у задоволенні клопотання позивача у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій, затверджених у встановленому законом порядку.

У листі зазначено, що відповідно до доданих графічних матеріалів, неможливо визначити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та містобудівної документації, у тому числі неможливо точно визначити місце розташування затребуваної земельної ділянки в проектних межах через масштаб графічних матеріалів, відсутність інформації щодо прив`язки ділянки до відповідного населеного пункту, а також безпосередньо у графічній частині не наводиться навіть інформація стосовно меж населеного пункту, тобто відсутня прив`язка до адміністративної одиниці.

Позивач, вважаючи відмову в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, оформлену листом від 14.06.2019 №К-2775\0-1848\0\22-19 протиправною, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 2 статті 22 ЗК України, встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до п. "а" ч.3 ст.22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частиною 4 статті 122 ЗК України, встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з п.б ч.1 ст.121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною 6 статті 118 ЗК України, визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

На підставі ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідач зазначає, що відповідно до наданих заявником графічних матеріалів неможливо визначити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та містобудівної документації, в тому числі неможливо точно визначити місце розташування затребуваної ділянки в проектних межах через масштаб графічних матеріалів, відсутність інформації щодо прив`язки земельної ділянки до відповідного населеного пункту. Окрім того, безпосередньо у графічній частині не наводиться навіть інформація стосовно меж населеного пункту, частина території якого зображена на графічному матеріалі, тобто відсутня прив`язка до адміністративно-територіальної одиниці.

Суд зазначає, що згідно з чинним законодавством дані графічні викопіювання беруться з Публічної кадастрової карти України, яка є єдиним джерелом відповідної інформації.

Так, з доданого графічного матеріалу (а.с. 17) чітко видно масштаб, межі спірної ділянки, її місцезнаходження, розташування відносно доріг, а також прив`язку до населеного пункту. Також чітко видно межі сусідніх земельних ділянок, які приватизовані.

Єдиним положенням ЗК України прямо передбачено заборону відчуження земельних ділянок, включених до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги.

У матеріалах справи відсутня інформація щодо того, що запитувана позивачем земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок, які виставлені на торги.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, оформлена листом від 14.06.2019 №К-2775\0-1848\0\22-19 прийнята з порушенням ч.2 ст.19 Конституції України та не відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України.

Щодо вимог стосовно зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки суд вважає, що ці позовні вимоги не належать до задоволення, так як заявлені передчасно до вирішення питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем у порушення ч.2 ст.77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність відмови Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 39765513) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у клопотанні ОСОБА_1 , оформленому листом №К-2775\0-1848\0\22-19 від 14.06.2019.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути питання надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 2 га, що знаходиться за межами населеного пункту, згідно з нормами Земельного кодексу України та з урахуванням висновків суду і встановлених обставин справи.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено: 8 жовтня 2019 року.

Суддя О.В. Єфіменко