Рішення
від 08.10.2019 по справі 320/1805/19
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2019 року м. Київ № 320/1805/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Колеснікової І.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕРПАЛЕТ"

до Головного управління ДФС у Київській області,

Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень,

зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕРПАЛЕТ" із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Державної фіскальної служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Київській області щодо зупинення реєстрації податкових накладних від 02.11.2018 № 1, від 09.11.2018 № 2, від 13.11.2018 № 4, що були складені Товариством з обмеженою відповідальністю ЛІДЕРПАЛЕТ в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправними дії комісії Головного управління ДФС у Київській області по внесенню рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1017906/41976292 від 10.12.2018; рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1017908/41976292 від 10.12.2018, рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1017907/41976292 від 10.12.2018 щодо відмови в реєстрації податкової накладних від 02.11.2018 № 1, від 09.11.2018 № 2 та від 13.11.2018 № 4 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Київській області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.12.2018 № 1017906/41976292, рішення комісії Головного управління ДФС у Київській області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.12.2018 № 1017908/41976292, рішення комісії Головного управління ДФС у Київській області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.12.2018 №1017907/41976292 щодо відмови в реєстрації податкової накладних від 02.11.2018 № 1, від 09.11.2018 № 2 та від 13.11.2018 № 4 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України, що полягає у нерозгляді скарги позивача від 20 грудня 2018 № 1;

- визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо реєстрації податкових накладних від 02.11.2018 № 1, від 09.11.2018 № 2 та від 13.11.2018 № 4 в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених Товариством з обмеженою відповідальністю ЛІДЕРПАЛЕТ ;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні, що були складені Товариством з обмеженою відповідальністю ЛІДЕРПАЛЕТ від 02.11.2018 № 1, від 09.11.2018 № 2 та від 13.11.2018 № 4 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання вимог п.201.10 статті 201 Податкового Кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю ЛІДЕРПАЛЕТ у зв`язку із здійсненням господарських операцій з постачання товарів згідно договорів поставки, складено податкові накладні №1 від 02.11.2018, №2 від 09.11.2018 та №4 від 13.11.2018, які направлено для реєстрації у ЄРПН. За результатами обробки ПН/РК вказані податкові накладну прийнято, втім реєстрацію зупинено.

Так, позивачем зазначено, що ним подано до комісії Головного управління ДФС у Київській області та ДФС України пояснення та копії документів, якими підтверджується реальність здійснення операцій за спірними податковими накладними. Втім, рішенням комісії Головного управління ДФС у Київській області відмовлено у реєстрації поданих податкових накладних.

На думку позивача, Головним управлінням ДФС у Київській області протиправно відмовлено у реєстрації податкових накладних №1 від 02.11.2018, №2 від 09.11.2018 та №4 від 13.11.2018, незважаючи на їх відповідність всіх вимог і критеріям, встановленим Податковим кодексом України (далі - ПК України) та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. При цьому, рішення Головного управління ДФС у Київській області від 10.12.2018 №1017906/41976292, від 10.12.2018 31017908/41976292, від 10.12.2018 №1017907/41976292, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних, не містять інформації щодо невідповідності податкових накладних законодавчо встановленій нормі, або щодо порушення законодавства при їх складанні та поданні до реєстрації в ЄРПН. Також позивач посилається на протиправність бездіяльності Державної фіскальної служби України, що виразилась у нерозгляді скарги позивача на рішення про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених позивачем, у зв`язку із чим вказані податкові накладні не прийнято та не зареєстровано відповідачами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 оголошено перерву у судовому засіданні до 10.07.2019 для надання часу представнику відповідачів підготувати відзиви на позов та виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 21.05.2019.

20.06.2019 до суду від представника Головного управління ДФС у Київській області та Державної фіскальної служби України надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що під час перевірки реальності здійснення фінансово - господарської операції по податковим накладним від 02.11.2018 № 1, від 09.11.2018 № 2 та від 13.11.2018 № 4 встановлено відсутність підтверджуючих документів, а саме: первинних документів щодо транспортування придбаного та реалізованого товару, зберігання такого товару, навантаження/розвантаження товару, договору з покупцем ТОВ ОБІО . Також встановлено нечитабельність деякої частини наданих позивачем документів. З огляду на викладене, представник відповідачів просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав правомірності оскаржуваних рішень.

31.07.2019 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено про безпідставність тверджень відповідачів щодо зазначення нестачі конкретних документів у спірних рішень, оскільки вказані рішення не містили інформації щодо ненадання платником податків первинних документів щодо транспортування придбаного та реалізованого товару, зберігання такого товару, навантаження/розвантаження товару, договору з покупцем ТОВ ОБІО та про нечитабельність частини документів. Також позивач не погоджується із твердженнями відповідачів про регламентацію процедури зупинення реєстрації податкових накладних листом ДФС України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18, посилаючись на постанову Верховного Суду від 02.04.2019 по справі №822/1878/18 (адміністративне провадження №К/9901/4668/19), згідно якої Верховним Судом враховано, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно - правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а, відтак, не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 02.09.2019, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи представники сторін з`явилися.

Представником позивача до суду подано заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Представник відповідачів проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Згідно частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

З огляду на заявлене позивачем клопотання та не заперечення представника відповідача проти вказаного клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, суд вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів у передбачені Кодексом адміністративного судочинства України строки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, товариство з обмеженою відповідальністю ЛІДЕРПАЛЕТ зареєстровано як юридична особа 02.03.2018 (запис 1 327 102 0000 001149). Видами діяльності позивача за КВЕД є: лісопильне та стругальне виробництво (код 16.10);

виробництво дерев`яної тари (основний) (код 16.24); виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння (код 16.29);

діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (код 46.11); діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами (код 46.13); діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (код 46.19); оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (код 46.21); оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (код 46.71); оптова торгівля відходами та брухтом (код 46.77); неспеціалізована оптова торгівля (код 46.90); інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (код 47.99); вантажний автомобільний транспорт (код 49.41); складське господарство (код 52.10).

Матеріали справи свідчать, що між товариством з обмеженою відповідальністю ЛІДЕРПАЛЕТ (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю ОБІО (покупець) 20.09.2018 укладено договір поставки №20\09-ДКП.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору постачальник зобов`язується передати у власність піддони пласкі, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Згідно п.3.1, п.3.2 вказаного договору терміни передачі покупцеві товару погоджується та визначаються сторонами у специфікаціях або за домовленістю між сторонами, але в будь-якому разі становить не більше 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання замовлення від покупця. Сторонами визначено, що датою передачі товару вважається дата, що вказана, у видатковій накладній, що підписується уповноваженими представниками сторін. Дата передачі товару визначає момент переходу права власності та ризику випадкової загибелі товару.

На виконання договору №20\09 - ДКП від 20.09.2018 товариством з обмеженою відповідальністю ЛІДЕРПАЛЕТ оформлено видаткову накладну №25 від 02.11.2018 на товар - піддон плаский 2000х1200 у кількості 195 шт. на суму з ПДВ 50 310, 00 грн.

Судом встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю ОБІО перераховано товариству з обмеженою відповідальністю ЛІДЕРПАЛЕТ в якості оплати за піддони пласкі згідно рахунків №25 від 02.11.2018, що підтверджується платіжним дорученням №14432 від 08.11.2018 (а.с.46).

На виконання вимог п.201.10 статті 201 Податкового Кодексу України у зв`язку із здійсненням господарських операцій по договору поставки №20\09 - ДКП від 20.09.2018 товариством з обмеженою відповідальністю ЛІДЕРПАЛЕТ 02.11.2018 виписано на покупця - товариство з обмеженою відповідальністю ОБІО (код ЄДРПОУ 32828660) - податкову накладну №1 від 02.11.2018 за продаж піддону плаского 2000х1200 у кількості 195 шт. на загальну суму 50 310, 00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 8 385, 00 грн., яку направлено для реєстрації у ЄРПН.

Згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 29.11.2018 №9267052373 податкову накладну №1 доставлено до ДФС України, документ прийнято, реєстрацію зупинено.

Судом встановлено, що підставою для зупинення реєстрації вказаної податкової накладної визначено: Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6. п.1 Критеріїв ризиковості платника податку ; запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підтвердження законності зазначених господарських операцій позивачем 07.12.2018 разом із поясненнями надано до контролюючого органу такі документи: видаткову накладну від 02.11.2018 №25; видаткову накладну від 29.10.2018 №2477; платіжне доручення від 08.11.2018 №14432; платіжне доручення від 29.10.2018 №119; платіжне доручення від 17.10.2018 №108; платіжне доручення від 19.10.2018 №110; договір від 04.07.2018 №139; договір від 03.05.2018 №803; договір від 22.06.2018 №22-06/2018; податкову накладну від 29.10.2018 №271; податкову накладну від 19.10.2018 №25; податкову накладну від 16.10.2018 №198; податкову накладну від 01.10.2018; товаро - транспортну накладну від 16.10.2018 №235376; штатний розклад.

Втім, Комісією ГУ ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення від 10.12.2018 № 1017906/41976292 про відмову у реєстрації податкової накладної від 02.11.2018 №1.

На виконання договору №20\09 - ДКП від 20.09.2018 товариством з обмеженою відповідальністю ЛІДЕРПАЛЕТ оформлено видаткову накладну №26 від 09.11.2018 на товар - піддон плаский 2000х1200 у кількості 195 шт. на суму з ПДВ 50 310, 00 грн.

Судом встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю ОБІО перераховано товариству з обмеженою відповідальністю ЛІДЕРПАЛЕТ в якості оплати за піддони пласкі згідно рахунку №26 від 09.11.2018 кошти у розмірі 50 310, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №14682 від 15.11.2018 (а.с.50).

На виконання вимог п.201.10 статті 201 Податкового Кодексу України у зв`язку із здійсненням господарських операцій по договору поставки №20\09 - ДКП від 20.09.2018 товариством з обмеженою відповідальністю ЛІДЕРПАЛЕТ 09.11.2018 виписано на покупця - товариство з обмеженою відповідальністю ОБІО (код ЄДРПОУ 32828660) - податкову накладну №2 від 09.11.2018 за продаж піддону плаского 2000х1200 у кількості 195 шт. на загальну суму 50 310, 00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 8 385, 00 грн., яку направлено для реєстрації у ЄРПН.

Згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 29.11.2018 №9267342868 податкову накладну №2 доставлено до ДФС України, документ прийнято, реєстрацію зупинено.

Судом встановлено, що підставою для зупинення реєстрації вказаної податкової накладної визначено: Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6. п.1 Критеріїв ризиковості платника податку ; запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підтвердження законності зазначених господарських операцій позивачем 07.12.2018 разом із поясненнями надано до контролюючого органу такі документи: видаткову накладну від 29.10.2018 №2477; платіжне доручення від 29.10.2018 №119; платіжне доручення від 19.10.2018 №110; договір від 04.07.2018 №139; договір від 03.05.2018 №803; договір від 22.06.2018 №22-06/2018; договір від 20.09.2018 №20\09-ДКП; податкову накладну від 29.10.2018 №271; податкову накладну від 19.10.2018 №25; податкову накладну від 01.10.2018 №1; видаткову накладну від 09.11.2018 №26; платіжне доручення від 15.11.2018 №14682; товаро - транспортну накладну від 08.10.2018 №235342; платіжне доручення від 08.11.2018 №126; штатний розклад.

Втім, Комісією ГУ ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення від 10.12.2018 № 1017908/41976292 про відмову у реєстрації податкової накладної від 09.11.2018 №2.

Матеріали справи свідчать, що між товариством з обмеженою відповідальністю ЛІДЕРПАЛЕТ (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю БЕТОН КОМПЛЕКС (покупець) 09.07.2018 укладено договір поставки №09\07-ВМТП.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору постачальник передає на умовах даного договору, а покупець приймає у власність піддони технологічно - транспортні нові в кількості, в асортименті та терміни визначені сторонами.

Пунктом 2.1, 2.2 вказаного договору визначено асортимент товару, а саме: піддони пласкі 1200х1000х130+/-5мм, новий. Вартість однієї одиниці товару з доставкою DDP (Інкотермс 2010) на склад покупця розташованого за адресою: м. Київ, вул. Резервна, 8, встановлюється специфікацією, що є додатком до вказаного договору.

Згідно п.3.1, п.3.2 вказаного договору постачальник зобов`язаний поставку товару здійснювати за власний рахунок в терміни визначені заявкою; постачати покупцю товар відповідно заявки на умовах даного договору в строки узгодженні сторонами.

Відповідно до специфікації №1 до договору №09\07- ВМТП від 09.07.2018, ТОВ ЛІДЕРПАЛЕТ та ТОВ БЕТОН КОМПЛЕКС встановлено ціну за одиницю товару на складі покупця, а саме: піддон технологічно - транспортний 1200х1000х130+/-5 мм, вартістю 120, 00 грн. х ПДВ за шт. та умовами поставки - DDP (Інкотермс - 2010) склад покупця (м. Київ, вул. Резервна, 8).

На виконання договору №09\07- ВМТП від 09.07.2018 товариством з обмеженою відповідальністю ЛІДЕРПАЛЕТ оформлено видаткову накладну №28 від 13.11.2018 на товар - піддон плаский 1000х1200 у кількості 275 шт. на суму з ПДВ 35 750, 00 грн.

Судом встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю БЕТОН КОМПЛЕКС перераховано товариству з обмеженою відповідальністю ЛІДЕРПАЛЕТ в якості оплати за піддони пласкі згідно рахунку №28 від 13.11.2018 кошти у розмірі 35 750, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №12493 від 14.11.2019 (а.с.52).

На виконання вимог п.201.10 статті 201 Податкового Кодексу України у зв`язку із здійсненням господарських операцій по договору поставки №09\07-ВМТП від 09.07.2018 товариством з обмеженою відповідальністю ЛІДЕРПАЛЕТ 13.11.2018 виписано на покупця - товариство з обмеженою відповідальністю БЕТОН КОМПЛЕКС (код ЄДРПОУ 04012164) - податкову накладну №4 від 13.11.2018 за продаж піддону плаского 1000х1200 у кількості 275 шт. на загальну суму 35 750, 00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 5 958, 33 грн., яку направлено для реєстрації у ЄРПН.

Згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 29.11.2018 №9267068930 податкову накладну №4 доставлено до ДФС України, документ прийнято, реєстрацію зупинено.

Судом встановлено, що підставою для зупинення реєстрації вказаної податкової накладної визначено: Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6. п.1 Критеріїв ризиковості платника податку ; запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підтвердження законності зазначених господарських операцій позивачем 07.12.2018 разом із поясненнями надано до контролюючого органу такі документи: видаткову накладну від 29.10.2018 №2477; платіжне доручення від 29.10.2018 №119; платіжне доручення від 19.10.2018 №110; договір від 04.07.2018 №139; договір від 03.05.2018 №803; договір від 22.06.2018 №22-06/2018; податкову накладну від 29.10.2018 №271; податкову накладну від 19.10.2018 №25; податкову накладну від 16.10.2018 №198; податкову накладну від 01.10.2018 №1; видаткову накладну від 13.11.2018 №28; платіжне доручення від 04.11.2018 №12493; договір №09\07 - ВМТП від 09.07.2018; податкову накладну від 08.11.2018 №60; товаро - транспортну накладну від 08.11.2018 №235423; платіжне доручення від 03.10.2018 №100 штатний розклад.

Втім, Комісією ГУ ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення від 10.12.2018 № 1017907/41976292 про відмову у реєстрації податкової накладної від 13.11.2018 №4.

Відповідно до спірних рішень, підставою для відмови в реєстрації податкових накладних є ненадання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі розрахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

Судом встановлено, що позивачем подано до Державної фіскальної служби України скаргу вих. №1 від 20.12.2018 на рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.12.2018 №1017906/41976292, від 10.12.2018 №1017907/41976292 та від 10.12.2018 №1017908/41976292 разом з первинними документами з проханням скасувати рішення комісії регіонального рівня та зареєструвати подані позивачем податкові накладні від 02.11.2018 №1, від 09.11.2018 №2, від 13.11.2018 №4.

21.12.2018 позивачем подано до Головного управління ДФС у Київській області запити про надання вичерпної інформації щодо зупинення реєстрації податкових накладних від 02.11.2018 №1, від 09.11.2018 №2, від 13.11.2018 №4.

Листом Головного управління ДФС у Київській області від 02.01.2019 №102/10/10-36-07-03-06 повідомлено позивача ТОВ ЛІДЕРПАЛЕТ 29.03.2018 внесено до переліку ризикових суб`єктів господарювання з одзнакою платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ) відповідно до вимог п.1.6 Критеріїв, відтак, податкові накладні, подані ТОВ ЛІДЕРПАЛЕТ на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, може бути зупинено в автоматичному режимі на підставі автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеного Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №117.

Втім, 10.01.2019 ДФС на подану позивачем скаргу листом №1292/6/99-99-11-03-03-15 ДФС надано відповідь, в якій зазначено про те, що надіславши вказану скаргу у письмовій формі позивачем порушено п.5 Порядку розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117. Відтак, з метою реалізації вимог постанови Кабінету Міністрів України прес - службою ДФС на офіційному порталі ДФС у розділі Медіа-Центр/Новини розміщено інформацію про функціонування сервісу подання скарг на рішення комісії контролюючих органів, а також рекомендації щодо створення та порядку подання таких скарг.

Вважаючи рішення від 10.12.2018 №1017906/41976292, від 10.12.2018 №1017907/41976292 та від 10.12.2018 №1017908/41976292 про відмову у реєстрації податкових накладних від 02.11.2018 №1, від 09.11.2018 №2, від 13.11.2018 №4 необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а також бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо не розгляду скарги позивача на вказані рішення, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (пункт 201.1 статті 201 ПК України).

Згідно пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 341) (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1.3 і 200 1.9 статті 200 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до приписів п. 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 (далі - Порядок № 117), податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, відповідно до змісту пункту 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Зі змісту квитанцій від 29.11.2018 №9267052373, від 29.11.2018 №9267342868, від 29.11.2018 №9267342868 убачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних критеріям ризиковості платника податку, визначених пп. 1.6 п. 1 листа ДФС від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18 Критерії ризиковості платника податку .

З даного приводу суд зазначає, що контролюючим органом порушено не тільки принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, а й норми п. 13 Порядку № 117, оскільки ним у квитанціях не зазначено конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі якого здійснено зупинення реєстрації Податкових накладних.

Такий висновок суду базується на тому, що фіскальним органом у вказаних квитанціях зазначено лише загальне посилання на відповідність Податкових накладних критерію ризиковості платника податку, визначених пп. 1.6 п. 1 Критерії ризиковості платника податку .

Натомість, як принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, так і пункт 13 Порядку № 117 вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Відзив відповідачів також не містить будь-яких пояснень, який саме критерій ризиковості платника податку застосовано у даному випадку.

Відтак, контролюючим органом не надано пояснення обставин, на підставі яких відповідач дійшов висновку про відповідність податкових накладних критеріям ризиковості платника податку і не доведено правомірності зупинення реєстрації зазначених накладних.

Суд зазначає, що пп. 1.6 п. 1 Критерії ризиковості платника податку містить у собі визначення різних обставин встановлення ризиковості платника податків:

- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

- дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Таким чином, фіскальний орган був зобов`язаний у квитанціях чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлено пп. 1.6 п. 1 Критерії ризиковості платника податку , а й на відповідне рішення, яким позивача внесено до переліку ризикових платників.

Верховним Судом у постанові від 23.10.2018 по справі №822/1817/18 зазначено, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт відповідних Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

При цьому пунктами 6 та 7 Порядку № 117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

З аналізу змісту вказаних норм вбачається, що підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Отже, положення зазначених пунктів Порядку № 117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів.

При цьому, відповідно до пункту 14 Порядку №117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Суд зауважує, що вказаний перелік документів є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що після зупинення реєстрації податкових накладних від 02.11.2018 №1, від 09.11.2018 №2, від 13.11.2018 №4 позивачем подано до комісії Головного управління ДФС у Київській області документи, передбачені пунктом 14 Порядку №117, для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 16 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно пунктів 18-21 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про:

- реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

- відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Матеріали справи свідчать, що у спірних рішеннях комісії Головного управління ДФС у Київській області від 10.12.2018 №1017906/41976292, від 10.12.2018 №1017907/41976292 та від 10.12.2018 №1017908/41976292 про відмову у реєстрації податкових накладних від 02.11.2018 №1, від 09.11.2018 №2, від 13.11.2018 №4 зазначено про ненадання платником податку копій документів, зокрема, розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків; документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Отже, у спірних рішеннях комісії Головного управління ДФС у Київській області фактично було лише процитоване положення пункту 14 Порядку №117, а саме четвертий та п`ятий абзаци цього пункту, тобто викладена загальна норма без зазначення конкретних документів, яких, на думку відповідача, не вистачає для здійснення реєстрації податкових накладних від 02.11.2018 №1, від 09.11.2018 №2, від 13.11.2018 №4, а також без повідомлення причин, за яких надані позивачем документи не були враховано.

Суд зазначає, що в якості недостатності наданих платником податку документів для прийняття комісією Головного управління ДФС у Київській області рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування слід розуміти надання таким платником не всіх документів, передбачених пунктом 14 Порядку №117.

Організаційні та процедурні засади діяльності комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, визначені Порядком роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 (далі - Порядок роботи комісії).

Згідно пункту 7 цього Порядку Комісія контролюючого органу складається з голови, заступника голови, секретаря та не менше ніж семи членів.

Відповідно до пункту 14 Порядку роботи комісії члени комісії контролюючих органів мають право: ознайомлюватися з матеріалами, поданими на розгляд комісії, та брати участь у їх перевірці; переглядати всю інформацію про платників податку на додану вартість, наявну в ДФС; подавати пропозиції з питань, що розглядаються; викладати окрему думку, оформлену в письмовій формі; вносити пропозиції до порядку денного засідання комісії.

Згідно пункту 17 Порядку роботи комісії засідання комісії контролюючого органу є правоможним за умови присутності на ньому не менше двох третин її затвердженого персонального складу.

Засідання комісії контролюючого органу проводиться обов`язково кожного робочого дня, а в разі наявності документів для розгляду - два рази на день.

Рішення комісії контролюючого органу приймається шляхом відкритого голосування.

Рішення комісії контролюючого органу приймається більшістю голосів присутніх на засіданні членів такої комісії.

Під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення.

Протокол підписується головою комісії контролюючого органу (у разі його відсутності - заступником), заступником голови комісії, секретарем комісії та членами комісії, які брали участь у засіданні.

Пунктом 22 Порядку роботи комісії передбачено, що розгляд питання на засіданні комісії контролюючого органу включає такі етапи:

- доповідь секретаря комісії;

- доповідь члена комісії, співдоповідь (у разі потреби);

- внесення пропозицій членами комісії, їх обговорення;

- оголошення головою комісії рішення про припинення обговорення питання;

- голосування;

- оголошення головою комісії результатів голосування;

- оформлення протоколу, який підписується учасниками засідання.

Отже, на відміну від зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування), яке відбувається в автоматизованому режимі засобами програмного забезпечення ДФС України, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) потребує проведення комісією контролюючого органу відповідного засідання, на якому членами комісії розглядаються та аналізуються надані платником податків документи та пояснення з метою прийняття обґрунтованого рішення зі спірного питання.

У той же час, суд звертає увагу на те, що у спірних рішеннях від 10.12.2018 №1017906/41976292, від 10.12.2018 №1017907/41976292 та від 10.12.2018 №1017908/41976292 про відмову у реєстрації податкових накладних від 02.11.2018 №1, від 09.11.2018 №2, від 13.11.2018 №4 не наведено мотиви неврахування чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів, а також не зазначено, яких саме документів, окрім тих, що були надані позивачем, не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Комісією Головного управління ДФС у Київській області лише процитовано норму законодавства без будь-якої конкретизації обставин: чи то надані позивачем копії документів складені з порушеннями вимог законодавства, а якщо так, то яких саме; чи то копії наданих документів є недостатніми для прийняття позитивного рішення, а якщо так, то яких саме документів згідно з наведеним в пункті 14 Порядку №117 переліку не надано позивачем; чи то існують обидві зазначені передумови для відмови в реєстрації.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Водночас, суд зауважує, що спірні рішення фактично не містять чіткого визначення підстав та мотивів для прийняття Комісією Головного управління ДФС у Київській області рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, що свідчить про їх необґрунтованість.

Суд зазначає, що всі вищевказані документи, надані позивачем, не мають дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, спричинили б втрату первинними документами юридичної сили, та підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Суд не бере до уваги посилання відповідача у відзиві на нечитабельність частини поданих позивачем документів, оскільки у квитанціях про вказану підставу відповідачем не зазначено, відтак, у позивача була відсутня вказана інформація та, як наслідок, можливість усунути вказані дефекти.

Разом із тим Комісією Головного управління ДФС у Київській області, не зважаючи на надіслані позивачем повідомлення та додані до них документи, прийнято спірні рішення від 10.12.2018 №1017906/41976292, від 10.12.2018 №1017907/41976292 та від 10.12.2018 №1017908/41976292 про відмову у реєстрації податкових накладних від 02.11.2018 №1, від 09.11.2018 №2, від 13.11.2018 №4, без зазначення, як було вказано вище, мотивів неврахування поданих позивачем документів.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.

В своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (ToscutaandOthers v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно Додатку до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що дії Комісії Головного управління ДФС у Київській області по прийняттю спірного рішення без наведення мотивів його ухвалення та не зазначені підстави неврахування наданих позивачем документів та пояснень, свідчать про порушення відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.

Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Втім, під час розгляду справи відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, не надано суду належних і достатніх доказів, що спростовували б твердження позивача, не наведено мотивів прийняття спірного рішення та неврахування наданих позивачем Комісією Головного управління ДФС у Київській області документів, а відтак, не доведено правомірності своїх рішень.

Отже, суд дійшов висновку, що враховуючи наявність у позивача передбачених чинним законодавством України документів, які свідчать про реальність проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ОБІО", а також між позивачем та БЕТОН КОМПЛЕКС , та приймаючи до уваги те, що такі документи були надані відповідачам, у останнього відсутні правові підстави для прийняття рішення від 10.12.2018 №1017906/41976292, від 10.12.2018 №1017907/41976292 та від 10.12.2018 №1017908/41976292 про відмову у реєстрації податкових накладних від 02.11.2018 №1, від 09.11.2018 №2, від 13.11.2018 №4.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю ЛІДЕРПАЛЕТ про визнання протиправними дій Головного управління ДФС у Київській області щодо зупинення реєстрації спірних податкових накладних, визнання протиправним дій Головного управління ДФС у Київській області щодо винесення спірних рішень. А також визнання протиправними та скасування спірних рішення Комісії Головного управління ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 10.12.2018 №1017906/41976292, від 10.12.2018 №1017907/41976292 та від 10.12.2018 №1017908/41976292 про відмову у реєстрації податкових накладних від 02.11.2018 №1, від 09.11.2018 №2, від 13.11.2018 №4.

Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності ДФС, що полягає у нерозгляді скарги позивача від 20.12.2018 №1, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 56.3 ст. 56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Згідно пункту 1 Порядку розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21.02.2018 № 117 (далі - Порядок № 117, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розгляд скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - комісії контролюючих органів), про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - скарга) здійснюється комісією ДФС з питань розгляду скарг, яка є постійно діючим колегіальним органом ДФС, за участю уповноваженої особи Мінфіну.

Відповідно до п. 5 Порядку № 117 скарга подається платником податку в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно п. 12 Порядку № 117 за результатами розгляду скарги комісія ДФС з питань розгляду скарг приймає рішення щодо скарги, яке реєструється службою діловодства ДФС та надсилається платнику податку з урахуванням вимог, визначених пунктом 56.23 статті 56 Кодексу.

Відповідно до п. 13 Порядку № 117 за результатами розгляду скарги комісія ДФС з питань розгляду скарг приймає одне з таких рішень: задовольняє скаргу та скасовує рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; залишає скаргу без задоволення та рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін; залишає скаргу без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 20.12.2018 подано скаргу на рішення від 10.12.2018 №1017906/41976292, від 10.12.2018 №1017907/41976292 та від 10.12.2018 №1017908/41976292 про відмову у реєстрації податкових накладних від 02.11.2018 №1, від 09.11.2018 №2, від 13.11.2018 №4, на яку позивачем отримано лист від 10.01.2018 №1292/6/99-99-11-03-03-15, яким зазначено про порушення позивачем вимог п.5 Порядку розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 у зв`язку з надсиланням скарги у письмовій формі. Відтак, з метою реалізації вимог постанови Кабінету Міністрів України прес - службою ДФС на офіційному порталі ДФС у розділі Медіа-Центр/Новини розміщено інформацію про функціонування сервісу подання скарг на рішення комісії контролюючих органів, а також рекомендації щодо створення та порядку подання таких скарг.

У той же час, суд вважає, що відповідач формально підійшов до розгляду скарги позивача від 20.12.2018 за вх. №1 на рішення від 10.12.2018 №1017906/41976292, від 10.12.2018 №1017907/41976292 та від 10.12.2018 №1017908/41976292 про відмову у реєстрації податкових накладних від 02.11.2018 №1, від 09.11.2018 №2, від 13.11.2018 №4, зазначивши про те, що позивачем при поданні скарги у письмовій формі порушено вимоги Порядку розгляду скарг на рішення комісій.

Суд бере до уваги, що, лист ДФС від 10.01.2018 №1292/6/99-99-11-03-03-15 не містить інформації щодо фактичного розгляду скарги позивача, , які саме документи опрацьовано відповідачем під час огляду поданих скарги, відомостей які саме доводи позивача взято до уваги, а які відхилено. Посилання відповідача на подання позивачем скарги у письмовій формі, що є порушенням вимог Порядку розгляду скарг на рішення комісій, є безпідставним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовної вимоги товариства з обмеженою відповідальністю ЛІДЕРПАЛЕТ про визнання бездіяльності Державної фіскальної служби України, що полягає у не розгляді скарги позивача від 20.12.2018 за вх. №1.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ДФС зареєструвати податкові накладні від 02.11.2018 №1, від 09.11.2018 №2, від 13.11.2018 №48 в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов`язків платника податків.

Натомість, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим, оскільки відповідні повноваження законодавчо покладені на Комісію ДФС України.

Згідно з пунктом 28 Порядку №117 податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі;

- протягом п`яти робочих днів не прийнято та/або не зареєстровано в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданих податкової накладної/розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить менше 30 млн. гривень;

- протягом семи робочих днів не прийнято та/або не зареєстровано в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданих податкової накладної/розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 30 млн. гривень включно.

Відповідно до пунктів 19-20 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДФС України.

Враховуючи встановлені судом обставини протиправного прийняття рішень Комісією Головного управління ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації та відсутність законодавчо закріплених перешкод для такої реєстрації, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН спірні податкові накладні.

При цьому, вирішуючи питання про належного відповідача у справі, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 6 Порядку роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2018 №117, до складу комісії центрального рівня включаються посадові особи ДФС.

Комісія контролюючого органу складається з голови, заступника голови, секретаря та не менше ніж семи членів (п. 7 Порядку роботи комісії).

Голова комісії центрального рівня та її персональний склад затверджується ДФС (п.8 Порядку роботи комісії).

Згідно пункту 26 Порядку роботи комісії матеріально-технічне та організаційне забезпечення діяльності комісії контролюючого органу здійснює орган ДФС, в якому сформована така комісія.

Таким чином, Комісія ДФС України не є окремим органом державної влади, а діє у складі ДФС України та складається з її посадових осіб.

Відповідно до частини третьої статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Отже, оскільки Комісія ДФС України не є окремим державним органом чи структурним підрозділом державного органу, належним відповідачем у справі є саме Державна фіскальна служба України, яка є роботодавцем осіб, що входять до складу Комісії.

Згідно частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Пленумом Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20.05.2013 № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначено, що суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно пункту 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

З урахуванням тієї обставини, що під час розгляду справи у суді позивачем доведено надання ним до Головного управління ДФС у Київській області всіх документів, визначених Порядком №117 як достатніх для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, та підтвердження належної форми та змісту цих документів, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв`язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов`язання ДФС України здійснити реєстрацію податкових накладних від 02.11.2018 №1, від 09.11.2018 №2, від 13.11.2018 №4 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

У даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати податкові накладні, що були складені та направлені Товариством з обмеженою відповідальністю ЛІДЕРПАЛЕТ від 02.11.2018 №1, від 09.11.2018 №2 та від 13.11.2018 №4 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного отримання, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1921, 00 грн. згідно платіжного доручення №259 від 04.04.2019, оригінал якого міститься у матеріалах справи (том 1, а.с. 4) та у розмірі 3842, 00 грн. згідно платіжного доручення №299 від 13.05.2019, оригінал якого міститься у матеріалах справи (том 2, а.с.18).

Зважаючи на повне задоволення позовних вимог, судові витрати, здійснені позивачем, підлягають стягненню солідарно у рівних частках на користь позивача відповідно до задоволених вимог у сумі 5 763 (п`ять тисяч сімсот шістдесят три) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області та Державної фіскальної служби України.

Керуючись статтями 2, 6-11, 14, 77, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕРПАЛЕТ" (код ЄДРПОУ 41976292, адреса місцезнаходження: 07500, Київська область, Баришівський район, смт. Баришівка, вул. Березанська, буд.7, кв. 5) до Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, адреса місцезнаходження: 03151, м. Київ, вулиця Народного ополчення, 5а), Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ-53, Львівська площа, 8) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Київській області щодо зупинення реєстрації податкових накладних від 02.11.2018 №1, від 09.11.2018 №2, від 13.11.2018 №4, що були складені Товариством з обмеженою відповідальністю ЛІДЕРПАЛЕТ в Єдиному реєстрі податкових накладних.

3. Визнати протиправними дії комісії Головного управління ДФС у Київській області по винесенню рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.12.2018 №1017906/41976292; рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.12.2018 №1017908/41976292, рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № від 10.12.2018 1017907/41976292 щодо відмови в реєстрації податкової накладних від 02.11.2018 № 1, від 09.11.2018 № 2 та від 13.11.2018 №4 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

4. Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Київській області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.12.2018 №1017906/41976292, від 10.12.2018 № 1017908/41976292, від 10.12.2018 №1017907/41976292 щодо відмови в реєстрації податкових накладних від 02.11.2018 №1, від 09.11.2018 №2 та від 13.11.2018 № 4 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

5. Визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України, що полягає у нерозгляді скарги позивача від 20.12.2018 №1.

6. Визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо реєстрації податкових накладних від 02.11.2018 №1, від 09.11.2018 №2 та від 13.11.2018 №4 в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених Товариством з обмеженою відповідальністю ЛІДЕРПАЛЕТ .

7. Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні, що були складені та направлені Товариством з обмеженою відповідальністю ЛІДЕРПАЛЕТ від 02.11.2018 №1, від 09.11.2018 №2 та від 13.11.2018 №4 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного отримання.

8. Стягнути солідарно у рівних частках з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, адреса місцезнаходження: 03151, м. Київ, вулиця Народного ополчення, 5а) та Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ-53, Львівська площа, 8) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕРПАЛЕТ" (код ЄДРПОУ 41976292, адреса місцезнаходження: 07500, Київська область, Баришівський район, смт. Баришівка, вул. Березанська, буд.7, кв. 5) судовий збір в сумі 5 763 (п`ять тисяч сімсот шістдесят три) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 08 жовтня 2019 року

Дата ухвалення рішення08.10.2019
Оприлюднено10.10.2019

Судовий реєстр по справі —320/1805/19

Ухвала від 19.04.2021

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Безименна Наталія Вікторівна

Ухвала від 21.01.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Ухвала від 30.11.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Безименна Наталія Вікторівна

Ухвала від 15.10.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Безименна Наталія Вікторівна

Ухвала від 09.12.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Степанюк Анатолій Германович

Рішення від 08.10.2019

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Колеснікова І.С.

Ухвала від 10.07.2019

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Колеснікова І.С.

Ухвала від 21.05.2019

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Колеснікова І.С.

Постанова від 19.04.2019

Адмінправопорушення

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Купавська Н. М.

Ухвала від 15.04.2019

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Колеснікова І.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні