Рішення

від 07.10.2019 по справі 420/4811/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4811/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.;

за участі:

секретаря судового засідання - Кушкань Т.В.;

представника позивача - Фатєєвої І.В.;

представника відповідача - Івасишиної Е.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу Світанок до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.07.2019 року № 035541401, -

СУТЬ СПОРУ:

Сільськогосподарський виробничий кооператив Світанок звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС в Одеській області, в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.07.2019 року № 035541401.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. У період з 25.04.2019 р. по 21.05.2019 р. фахівцями Головного управління ДФС в Одеській області була проведена документальна планова виїзна перевірка Сільськогосподарського виробничого кооперативу Світанок . За результатами перевірки було складено акт № 1015/15-32-14-01/03767966 від 28.05.2019 року Про результати документальної планової виїзної перевірки Сільськогосподарського виробничого кооперативу СВІТАНОК , код за ЄДРПОУ 03767966, тел.: (04840) 40-5-83, e-mail - britsko@meta.ua . Актом перевірки було встановлено порушення п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 501792,00 грн., в тому числі за жовтень 2018 року - 10935 грн., у тому числі за вересень 2018 року - 60900 грн., у тому числі за серпень 2018 року - 53767 грн., в тому числі за червень 2018 року - 101440 грн., в тому числі за січень 2018 року - 87233 грн., в тому числі за листопад 2017 року -106283 грн., у тому числі за березень 2017 року - 81234 грн. На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове-повідомлення рішення від 26.07.2019 року № 0035541401 про донарахування податку на додану вартість на суму 501792,00 грн. за податковими зобов`язаннями та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 125448,00 грн. Податкове повідомлення-рішення було отримано позивачем 02.08.2019 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 року позовну заяву Сільськогосподарського виробничого кооперативу Світанок до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.07.2019 року № 035541401 було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що проведеною перевіркою встановлено, що в складі податкового кредиту по ПДВ підприємством СВК Світанок в перевіреному періоді було зайво враховано суми податку на додану вартість, отриманому від: ТОВ РЕНІ ТРЕЙД КОМПАНІ (код за ЄДРПОУ 42140697) в серпні 2018 року в сумі 53767 грн., в вересні 2018 року в сумі 60900 грн., в жовтні 2018 року в сумі 10935 грн.; ТОВ ПЕТРОМАРК ЛТД (код за ЄДРПОУ 37417677) в травні 2017 року в сумі 81234 грн., в червні 2018 року в сумі 101440 грн.; ТОВ КРАФТОІЛ (код за ЄДРПОУ 41424182) в січні 2018 року в сумі 87233 грн.; ТОВ СТЕРКОР-ТРЕЙД (код за ЄДРПОУ 31207041) в листопаді 2017 року в сумі 106283 грн. Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню) за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 встановлено його заниження всього у сумі 501792 грн., у тому числі за жовтень 2018 року - 10935 грн., у тому числі за вересень 2018 року - 60900 грн., у тому числі за серпень 2018 року - 53767 грн., у тому числі за червень 2018 року - 101440 грн., у тому числі за січень 2018 року - 87233 грн., у тому числі за листопад 2017 року - 106283 грн., у тому числі за березень 2017 року - 81234 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Сільськогосподарський виробничий кооператив Світанок зареєстрований та перебуває на обліку в Головному управлінні ДФС в Одеській області як платник податків.

На підставі направлень від 22.04.2019 року, наказу від 08.04.2019 року № 2595, відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок на 2019 рік, в період з 25.04.2019 року по 21.05.2019 року співробітники Головного управління ДФС в Одеській області провели документальну планову виїзну перевірку Сільськогосподарського виробничого кооперативу Світанок з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, валютного законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року.

За результатами цієї перевірки 28.05.2019 року Головне управління ДФС в Одеській області склало акт № 1015/15-32-14-01/03767966 Про результати документальної планової виїзної перевірки сільськогосподарського виробничого кооперативу СВІТАНОК (код ЄДРПОУ 03767966, тел.:+380(4840)40-5-83, e-mail: britsko@meta.ua) , в якому встановлені наступні порушення з боку позивача, крім іншого:

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 501792,00 грн., в тому числі за жовтень 2018 року - 10935 грн., за вересень 2018 року - 60900 грн., за серпень 2018 року - 53767 грн., за червень 2018 року - 101440 грн., за січень 2018 року - 87233 грн., за листопад 2017 року -106283 грн., березень 2017 року - 81234 грн.

За наслідками перевірки Сільськогосподарського виробничого кооперативу Світанок на підставі акту перевірки від 28.05.2019 року № 1015/15-32-14-01/03767966 відповідно до зазначених порушень Головне управління ДФС в Одеській області прийняло податкове повідомлення-рішення:

- від 26.07.2019 року № 035541401, яким позивачеві за порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 627240,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 501792,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 125448,00 грн.

Перевіркою було встановлено, що в складі податкового кредиту з ПДВ СВК Світанок в перевіряючому періоді було зайво враховано суми ПДВ, отриманому від: ТОВ РЕНІ ТРЕЙД КОМПАНІ (код за ЄДРПОУ 42140697) в серпні 2018 року 53767 грн., в вересні 2018 року 60900 грн., в жовтні 2018 року 10935 грн.; ТОВ ПЕТРОМАРК ЛТД (код за ЄДРПОУ 37417677) в травні 2017 року 81234 грн., в червні 2018 року 101440 грн.; ТОВ КРАФТОІЛ (код за ЄДРПОУ 41424182) в січні 2018 року 87233 грн.; ТОВ СТЕРКОР-ТРЕЙД (код за ЄДРПОУ 31207041) в листопаді 2017 року 106283 грн.

Під час розгляду справи суд встановив, що в періоді, який перевірявся, СВК Світанок здійснював купівлю нафтопродуктів (паливно-мастильних матеріалів) та мінеральних добрив у контрагентів.

СВК Світанок придбало у ТОВ РЕНІ ТРЕЙД КОМПАНІ згідно договору поставки нафтопродуктів від 08.08.2018 року № 08-08/26 дизельне паливо та паливо для транспортних засобів. Придбання у ТОВ РЕНІ ТРЕЙД КОМПАНІ паливних матеріалів відбувалося на підставі видаткових накладних, податкових накладних, рахунків, товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) та ін., які надавалися відповідачу під час проведення перевірки, а також були надані позивачем до суду.

СВК Світанок придбало у ТОВ ПЕТРОМАРК ЛТД згідно договору поставки нафтопродуктів від 23.02.2017 року № 23-02 дизельне паливо та паливо для транспортних засобів. Придбання у ТОВ ПЕТРОМАРК ЛТД паливно-мастильних матеріалів відбувалося на підставі видаткових накладних, податкових накладних, рахунків, товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) та ін., які надавалися відповідачу під час проведення перевірки, а також були надані позивачем до суду.

СВК Світанок придбало у ТОВ КРАФТОІЛ згідно договору поставки нафтопродуктів від 15.08.2017 року № 15-08/8 дизельне паливо та паливо для транспортних засобів. Придбання у ТОВ КРАФТОІЛ паливних матеріалів відбувалося на підставі видаткових накладних, податкових накладних, рахунків, товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) та ін., які надавалися відповідачу під час проведення перевірки, а також були надані позивачем до суду.

СВК Світанок придбало у ТОВ СТЕРКОР-ТРЕЙД згідно договору купівлі-продажу від 09.11.2017 року № 64/17 мінеральні добрива (селітра аміачна). Придбання у ТОВ СТЕРКОР-ТРЕЙД добрив підтверджується видатковими та податковими накладними, рахунками-фактурами тощо, які надавалися відповідачу під час проведення перевірки, а також були надані позивачем до суду.

Суд встановив, що позивач за КВЕД має право займатися наступними видами діяльності: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); розведення свиней; допоміжна діяльність у рослинництві; виробництво олії та тваринних жирів; виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; роздрібна торгівля м`ясом і м`ясними продуктами в спеціалізованих магазинах.

Тобто, укладені договори позивача з його контрагентами повністю узгоджуються, є логічними та відповідають тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача.

Також, суд звертає увагу, що зазначені договори, укладені між позивачем та контрагентами, є чинними, ніким не скасовані, а їх виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

З матеріалів справи вбачається, що передбачена статутними документами діяльність, в тому числі з вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур, здійснюється позивачем власними трудовими та технічними ресурсами, із залученням власних та орендованих основних засобів і земельних ділянок, зокрема на балансі (у власності) позивача перебуває велика кількість с/г техніки - транспортних засобів: тракторів, комбайнів та ін., що підтверджується довідкою від 12.08.2019 року.

Наявність в користуванні позивача земель сільськогосподарського призначення підтверджується довідками та звітами про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай: у 2017 році під посівними площами сільськогосподарських культур - рілля знаходилося 2154 га, в той час як загальна площа сільськогосподарських угідь, в тому числі тих, що знаходяться в оренді, складала 2809,72 га, що підтверджується Звітом (річним) про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2017 року по формі № 4-сг; у 2018 році під посівними площами сільськогосподарських культур - рілля знаходилося 2310 га, в той час як загальна площа сільськогосподарських угідь, в тому числі тих, що знаходяться в оренді, складала 2965,78 га, що підтверджується Звітом (річним) про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2018 року по формі № 4-сг.

Крім того, використання у власній господарській діяльності придбаних паливно-мастильних матеріалів та їх подальше списання підтверджується даними книги складського обліку, картками, що видавалися водіям, актами списання паливно-мастильних матеріалів, до яких не було жодних зауважень з боку відповідача під час проведення перевірки.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Згідно з пп.пп.2.1-2.2 п.2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Суд зазначає, що матеріали справи містять всі необхідні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що вказаними контрагентами позивача в періоді, що перевірявся, поставлялися товари (нафтопродукти, мінеральні добрива), а позивач в свою чергу здійснював оплату за поставлені товари з метою провадження своєї господарської діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, за наслідками цих господарських операцій вказані контрагенти видали податкові накладні, які були включені позивачем у податкову звітність у періоді, що перевірявся.

Відповідно до пп.180.1.1 п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Суд встановив, що позивач та його контрагенти на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками податків.

Згідно з п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту списання коштів з банківського рахунка позивача або отримання ним товарів від контрагентів, що підтверджується податковими накладними, у нього виникло право на віднесення сум податку по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту.

При цьому, факт виконання контрагентами позивача умов договорів підтверджується наданими до суду первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Згідно з ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, висновки відповідача про порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 26.07.2019 року № 035541401 є протиправним та належить до скасування.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно з п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що згідно платіжного доручення від 08.08.2019 року № 201 позивач сплатив судовий збір за подання позову у розмірі 9408,61 грн.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 9408,61 грн.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з ч.2 ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ч.3 ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд вважає, що при наданні адвокатом розрахунку витрат на правову (правничу) допомогу на суму 15500,00 грн. щодо обсягу наданих послуг та використання адвокатом робочого часу не було належним чином враховано витрачений ним час на вчинення дій та їх обсяг, що пов`язані з розглядом справи.

Крім того, з поданих документів не вбачається детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та їх зв`язок з розглядом справи, відсутні будь-які детальні розрахунки на підтвердження факту здійснення витрат, їх обґрунтованості та пропорційності.

Тобто, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 15500,00 грн. є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору та складності справи.

За таких обставин, відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат позивача на правничу допомогу адвоката у розмірі 15500,00 грн.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Сільськогосподарського виробничого кооперативу Світанок (вул. Миру, 99, с. Плавні, Ренійський р-н., Одеська обл., 68822, ідентифікаційний код 03767966) до Головного управління ДФС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, ідентифікаційний код 39398646) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.07.2019 року № 035541401 - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 26.07.2019 року № 035541401.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу Світанок (код ЄДРПОУ 03767966) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 9408,61 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Повний текст рішення складено 07 жовтня 2019 року.

Суддя М.М. Кравченко